Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/36423/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36423/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АВТОМОТИВ» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «АВТОМОТИВ» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.09.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131-ДПС/ТД-ФЧ про накладення штрафу на Приватне підприємство «Автомотив».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про протиправність спірної постанови. Зазначає, що її було прийнято виключно на підставі отриманих матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області, з яких вбачалось, що громадянин ОСОБА_1 допущений Підприємством позивача до роботи без оформлення наказом та повідомлення про прийняття на роботу. Водночас, наголошує на відсутності трудових правовідносин із вказаним суб`єктом.

Позивач зауважує, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та надавав послуги позивачу на підставі договору №1/01-2024 від 03.01.2024 щодо надання транспортних послуг з перевезення свиней на відгодівлі, які він міг надавати позивачу відповідно до зареєстрованих видів діяльності.

Позивач звертає увагу, що згідно з актами наданих послуг, які були складені на підставі договору № 1/01-24 від 03.01.2024 р., ПП «Автомотив», в якості Замовника, та ФОП ОСОБА_1 , в якості Виконавця, підтвердили факт надання транспортних послуг з перевезення свиней на відгодівлі за маршрутом: АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 . Про вказане свідчать акти надання послуг № 15 від 30.03.2024 р., № 18 від 20.05.2024 р., № 19 від 03.06.2024 р., № 20 від 21.06.2024 р., № 23 від 06.08.2024 р. та відповідні рахунки на оплату. Саме ці дати, як зауважує позивач, в акті перевірки ГУ ДПС в Одеській області помилково визначено як дати допуску до роботи ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

Також зазначає, що вказані вище рахунки дотепер не сплачені через важке фінансове становище Підприємства позивача. Станом на 30.09.2025 значиться кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 в сумі 131200,00 за всі види послуг, які надавав ФОП ОСОБА_1 , в тому числі 20000 грн за транспортні послуги з перевезення свиней на відгодівлі.

Крім того, позивач також вказує, що з 18.11.2022 по 31.03.2025 на підставі рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.11.2022 № 3417 ПП «Автомотив» знаходилось у переліку ризикових підприємств відповідно до п. 8 критеріїв ризиковості платника податку. Одночасно, з 18.11.2022 ПП «Автомотив» було зупинено реєстрацію всіх податкових накладних у зв`язку з тим, що податкові накладні складені та подані платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Для вирішення питання зняття ризикового статусу підприємство звернулося до суду. Одеським окружним адміністративним судом було винесено рішення від 10 лютого 2025 року у справі №420/37383/24 на користь ПП «Автомотив», яким підприємство виключено з переліку ризикових. Зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства, що значною мірою посилюється під час воєнного стану.

Залучення ФОП ОСОБА_1 до перевезення свиней було здійснено у зв`язку з тим, що у ПП «Автомотив» немає вантажного автотранспорту та в штаті відсутня посада водія. В товарно-транспортних накладних №85 від 30.03.2024, №259 від 20.05.2024, №279 від 03.06.2024, №400 від 21.06.2024, №488 від 06.08.2024 на перевезення свиней на відгодівлі у рядку «автомобільний перевізник» було помилково вказано ПП «Автомотив» замість ФОП ОСОБА_1 .

Окремо, у своїх доводах позивач звертає увагу й на порушення процедури накладення штрафу, що виразилось у неповідомленні позивача завчасно про дату, час і місце розгляду відповідачем справи про накладення штрафу, у зв`язку із чим позивач не міг брати участь у такому засіданні та надавати пояснення для власного захисту.

Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказує про хибність та необґрунтованість вимог і доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач зазначає, що Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці отримано лист Головного управління ДПС в Одеській області від 15.08.2025, яким надано матеріали фактичної перевірки ПП «АВТОМОТИВ», за наслідками якої складено акт від 21.07.2025 №39528/Ж5/15-32-07 06/33663131.

За розглядом отриманих матеріалів фактичної перевірки, згідно з акту ГУ ДПС в Одеській області від 21.07.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 , встановлено порушення ст.24 КЗпП України ПКМ №413, у вигляді використання праці найманого працівника (водія) ОСОБА_1 , який працював 30.03.2024, 30.05.2024, 03.06.2024, 21.06.2024, 06.08.2024 без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді з/п, без сплати податків до бюджету.

Встановлене порушення підтверджується Наказом про прийняття на роботу ОСОБА_1 від 07.08.2024 №1 /08-24 на посаду робітника з комплексного обслуговуючого сільськогосподарського виробництва з 08.08.2024р.; Товарно - транспортною накладною від 30.03.2024 № 85, автомобіль «VOLVO» 1054, автомобільний перевізник ПП «АВТОМОТИВ», код ЄДРПОУ: 33663131, водій ОСОБА_2 ; Товарно - транспортною накладною від 20.05.2024 № 259, автомобіль «VOLVO», автомобільний перевізник ПП «АВТОМОТИВ», код ЄДРПОУ: 33663131, водій ОСОБА_2 ; Товарно - транспортною накладною від 03.06.2024 № 279, автомобіль «VOLVO» 1054, автомобільний перевізник ПП «АВТОМОТИВ», код ЄДРПОУ 33663131, водій ОСОБА_2 ..

Відповідач звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Вказує на хибність тверджень позивача про відсутність трудових правовідносин ПП «АВТОМОТИВ» із ОСОБА_1 . З даного приводу вказує на те, що за допомогою електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https ua / було зроблено запит (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») за суб`єктом господарювання ПП «АВТОМОТИВ» та отримано наступну відповідь: станом на 27.08.2025 11:07 в РЗО є інформація щодо звіту страхувальника з ЄДРПОУ 33663131 по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником 7.2025 (ПІБ 5 осіб, а саме- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ).

З наведеного, як вважає відповідач вбачається, що ОСОБА_1 працював та виконував певні посадові обов`язки в інтересах ПП «АВТОМОТИВ», розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска , вул. Колгоспна, 26 В, 30.03.2024, 30.05.2024, 03.06.2024, 21.06.2024, 06.08.2024, як то зазначено у АКТІ(ДОВІДКА) фактичної перевірки від 21.07.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131.

Також відповідач звертає увагу, що Підприємство позивача ПП «АВТОМОТИВ», як учасника адміністративного провадження (особу, стосовно якої Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці ініціювало адміністративне провадження у зв`язку з виконанням повноважень, визначених законом), належним чином було запрошено на слухання у адміністративній справі вихідним листом від 22.08.2025 №ПД/3.1/8036-25, який направлено з урахуванням вимог статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру рекомендованим листом № 0601187287018 від 29.08.2025. Однак позивач для участі у розгляді справи не з`явився, що не перешкоджало її розгляду та прийняттю спірної постанови.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказує на хибність та безпідставність доводів відповідача, наголошує на протиправності прийнятої постанови, мотивуючи відсутністю трудових відносин між ПП «АВТОМОТИВ» та ОСОБА_1 . Також наголошує про неповідомлення позивача про розгляд справи відповідачем, що призвело до прийняття спірної постанови без його участі, без можливості надати свої пояснення, тощо.

Відповідач в свою чергу надав заперечення на відповідь на відзив в якому додатково наголосив на тому, що встановлення використання праці найманого працівника позивачем без оформлення належним чином трудових відносин було встановлено перевіркою органу ДПС та підтверджено під час розгляду справи. Щодо повідомлення позивача про розгляд справи додаткового вказує, що обов`язок Міжрегіонального управління обмежується лише надісланням пошти на адресу реєстрації Приватного підприємства «АВТОМОТИВ». Фактичні обставини одержання надісланої пошти знаходяться за межами компетенції Міжрегіонального управління, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач – Приватне підприємство «АВТОМОТИВ», є юридичною особою, платником податків, код ЄДРПОУ 33663131, податкова адреса: Одеська область, Кілійський район, м.Вилкове Острів, буд.6.

У період з 16.07.2025 по 21.07.2025 посадовими особами органу Головного управління ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці: код типу ГО 669; тип ГО КОМПЛЕКС; назва ГО КОМПЛЕКС; що розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Броска, вулиця Колгоспна, буд.26/В, код ЄДРПОУ 33663131, платника податків Приватного підприємства «АВТОМОТИВ», за результатами якої зокрема встановлено було використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, виплати роботодавцем доходу у вигляді заробітної плати та без сплати податків до бюджету, а саме: ОСОБА_1 допущений до роботи 30.03.2024, 30.05.2024, 03.06.2024, 21.06.2024, 06.08.2024 без оформлення наказу (трудового договору) та не подано до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу, що є порушенням ст.24 КЗпП та постанови від 17.06.2015 №413 Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» (зі змінами), що зафіксовано у акті фактичної перевірки від 22.07.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131.

Позивачем на адресу ГУ ДПС в Одеській області були направлені заперечення до акту фактичної перевірки, в яких зокрема вказував, що ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з перевезення свиней на відгодівлі як фізична особа-підприємець (ІПН НОМЕР_2 , свідоцтво про держреєстрацію № НОМЕР_3 від 16.02.2019) на підставі договору №1/01-2024 від 03.01.2024, заперечуючи наявність трудових правовідносин між ПП «АВТОМТИВ» та ОСОБА_1 .

Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 15.08.2025, матеріали фактичної перевірки ПП «АВТОМОТИВ», за наслідками якої складено акт №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131 були направлені до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

На адресу ПП «АВТОМОТИВ» відповідач направив повідомлення від 19.08.2025 №ПД/3.1/7883-25, яким повідомлялось про початок адміністративного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону, а саме про одержання 15.08.2025 заступником начальника Міжрегіонального управління Василем Буюклі, акту фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області від 21.07.2025 № 39528/Ж5/15-32-07-06/33663131, були роз`яснені підприємству права та обов`язки учасників адміністративного провадження, передбачені ст. 28 Закону, про можливі результати розгляду справи та їх наслідки, можливість ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Вказане повідомлення позивач отримав 10.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Також, на адресу ПП «АВТОМОТИВ» відповідач направив запрошення від 22.08.2025 №ПД/3.1-8036-25 на слухання в адміністративній справі на 09.09.2025 на 10 год.30 хв., яке позивач також отримав 10.09.2025, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення.

09.09.2025 відбулось слухання у справі «Про накладення штрафу на ПП «АВТОМОТИВ» за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України», оформлене відповідним протоколом, копія якого міститься у матеріалах справи, відповідно до якого, за результатами розгляду отриманих документів та відомостей, оцінки зібраних доказів, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України, було вирішено складати постанову про накладення штрафу на ПП «АВТОМОТИВ» (код ЄДРПОУ: 33663131).

Відповідно до викладеного, 09.09.2025 Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці прийняло постанову № 39528/Ж5/15-32-07-06/33663131-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ПП «АВТОМОТИВ» накладено штраф у розмірі 80 000 грн за порушення ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413, а саме - використання ПП «АВТОМОТИВ» найманої праці 1 особи без належного оформлення трудових відносин (допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Не погодившись із прийнятою відповідачем постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Вимогами ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексів Законів про працю України (далі - КЗпК України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог частини першої статті 259 КЗпП України, постановою від 21.08.2019 №823 (далі - Постанова №823) Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинним законодавством не визначений.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 4 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Отже, підставою для застосування до фізичної особи-підприємця штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 80 000 грн, який було застосовано до позивача оскаржуваною постановою, є суттєвим.

Особі, щодо якої розглядається питання про застосування таких суттєвих санкцій, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Відповідно до п.6 Порядку (в редакції на час прийняття) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно із п.7 Порядку (в тій же редакції) справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У такий спосіб, право суб`єкта господарювання або роботодавця буди присутнім при розгляді справи кореспондується з обов`язком органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи. При цьому, справу може бути розглянуто без участі суб`єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи.

В подальшому, до постанови Кабінету Міністрів України №509 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Внесені зміни не визначали обов`язку органу державного контролю у завчасному повідомленні суб`єкта господарювання про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову Кабінету Міністрів України №823 визнано протиправною та нечинною.

Отже, у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі №640/17424/19, діє редакція постанови Кабінету Міністрів України №509 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №823.

Таким чином, на час прийняття спірних рішень відповідач мав обов`язок повідомити позивача про розгляд справи. І лише за умови виконання такого обов`язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача, якщо б від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У спірному випадку, як свідчать встановлені судом обставини справи, відповідач направляв на адресу ПП «АВТОМОТИВ» запрошення на слухання в адміністративній справі, однак таке було отримано позивачем лише 10.09.2025, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази (рекомендоване повідомлення про вручення).

В той же час, слухання справи було призначено на 09.09.2025 на 10 год. 30хв.

Отже, на час розгляду справи у відповідача була відсутня інформація про повідомлення позивача про розгляд справи чи про неповідомлення позивача та з яких причин. Натомість, за відсутності вказаної інформації справа була розглянута відповідачем та за наслідком такого розгляду була прийнята спірна постанова.

Таким чином, враховуючи імперативні приписи Порядку №509 щодо можливості розгляду справи без участі суб`єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням прав позивача бути присутнім під час розгляду справи і, відповідно, з порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення. Тобто, таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що належним доказом надіслання Міжрегіональним управлінням повідомлення та запрошення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також посилання відповідача на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі №820/1186/17, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

З даного приводу суд зауважує, що приписами Порядку №509 передбачений обов`язок відповідача по завчасному повідомленню позивача про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3 – 7 пункту 2 цього Порядку.

Однак, доказами наданими до матеріалів справи підтверджується, що запрошення на слухання в адміністративній справі ПП “Автомотив” отримав лише 10.09.2025 року, тобто вже після винесення постанови про накладення штрафу.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року у справі №813/3415/18, досліджуючи питання обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення, зробив висновок про те, що санкції за порушення законодавства про працю та зайнятість населення співмірні з покараннями за злочини. При цьому, слід наголосити, що вказані санкції є фінансовою відповідальністю, а не кримінальною.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві розміри штрафу в якості відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.

Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо. Відсутність аналізу суб`єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.05.2022 року у справі №300/3288/20.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі №420/9061/20 зазначено, що право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття несприятливих адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

Головне управління Держпраці у відповідній області як будь-який інший орган державної влади повинно застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо у тому разі, коли воно матиме несприятливі наслідки для особи.

З приводу завчасного повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення Верховним Судом сформовано висновки у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 30.09.2020 у справі №540/635/19, від 15.05.2023 у справі №804/7636/17, від 14.06.2023 у справі №280/3058/19. У вказаних постановах зафіксовано, що саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.

Як вже вказувалось вище, пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Тобто, на державний орган покладено обов`язок повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

При цьому, з положення п.6 Порядку №509 вбачається, що зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

У зв`язку з вказаним, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу, оскільки позивача не було повідомлено про здійснення її розгляду належним чином, і справа була розглянута та оскаржена постанова винесене без участі позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, слід також зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування рішення про притягнення до відповідальності.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до розгляду справи, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у розгляді справи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Як вбачається з матеріалів справи, обставин, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення судом не встановлено.

Докази на які посилається відповідач, як на належне повідомлення позивача про розгляд справи, не є такими, що засвідчують факт отримання позивачем вчасно листа про розгляд справи.

Таким чином, з огляду на недотримання відповідачем порядку накладення штрафів, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді зазначеної справи, почути свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати відповідні заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані відповідачем – Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, тощо. Участь позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.

В свою чергу, вказані порушення процедури притягнення позивача до відповідальності відповідачем не спростовані.

Зважаючи на наведене, суд не надає оцінки іншим доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, щодо суті встановлених перевіряючими особами порушень вимог трудового законодавства. Неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача.

Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб`єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку №509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18.

Беручи до уваги вищезазначене, постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.09.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131-ДПС/ТД-ФЧ про накладення штрафу на Приватне підприємство «Автомотив», є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3028,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства «АВТОМОТИВ» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.09.2025 №39528/Ж5/15-32-07-06/33663131-ДПС/ТД-ФЧ про накладення на Приватне підприємство «Автомотив» штрафу у розмірі 80 000 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «АВТОМОТИВ» за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «АВТОМОТИВ», код ЄДРПОУ 33663131, адреса: Кубану Острів, 6, м.Вилкове, Кілійський район, Одеська область, 68355.

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, код ЄДРПОУ 44742194, адреса: вул.Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА