Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/22002/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська,буд.16, м.Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.01.2026 459/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 29.07.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 15.07.1986 по 13.05.1987, починаючи з 29.07.2024;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесенні ним судові витрати за сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 420/3021/25 повторно розглянув заяву та повторно відмовив у задоволені заяви у рішенні від 19.01.2026 459/03-16, зарахувавши стаж 21 років 11 місяців 5 днів з 22 років необхідних. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого нею подається цей позов до суду.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на адміністративний позову, в якому відповідач заперечував проти його задоволення зазначивши, що Головним управління не приймалось рішення по суті заяви Позивачки, відтак відповідальним за опрацювання заяви Позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Так, 19.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві винесено рішення № 459/03-16 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закон №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.01.2026 № 459/03-16 про відмову в призначенні Позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058 є законним та обґрунтованим, в зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

Відповідач зазначив, що Головне управління не є суб`єктом прийняття рішення та є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки проживання Позивачки на території, яку обслуговує Головне управління, не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мінюсті 16.03.2021 № 339/35961.

Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі – Відповідач 2) розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 29.07.2024 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки Позивачу не вистачає стажу для призначення пенсії (7 років 7 місяців 3 дні з необхідних 21 року).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/3021/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві: зарахувати до страхового стажу Позивачу період роботи з 14.05.1987 року по 30.10.2000 на підставі довідки № 17 від 18.07.2024 року, повторно розглянути заяву Позивача № 5556 від 22.07.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вище вказаного рішення суду повторно розглянув заяву та повторно відмовив у задоволені заяви у рішенні від 19.01.2026 459/03-16, зарахувавши стаж 21 років 11 місяців 5 днів з 22 років необхідних.

В обґрунтування зазначеного рішення зазначено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 21 року.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 15 років.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).

Відповідно до п.2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

З урахуванням висновків Одеського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2025 року по справі №420/3021/25 до страхового стажу зараховано період роботи з 14.05.1987 року по 30.10.2000 на підставі довідки № 17 від 18.07.2024 року. Загальний страховий стаж складає 20 років 11 місяців 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі, - Порядок № 637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 21 років.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп.1.8.,1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі – Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Судом встановлено, що позивачка, 22.07.2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка № 5556 про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви за призначенням/перерахунку пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 155250029823 від 29.07.2024 року про відмову в призначені пенсії - відмовлено у призначенні пенсії.

Не враховано до стажу періоди:

-роботи згідно наданої виписки з трудової книжки з 01.08.1985 по 25.07.1986, з 08.09.1986 по 01.12.1986 та з 25.11.1986 по 02.03.1987, оскільки не надано оригінал трудової книжки або уточнюючи довідки;

-згідно довідки від 18.07.2024 № 17 з 14.05.1987 по 30.10.2000 (відсутній наказ про звільнення та довідку про нарахування заробітної плати за вищевказаний період не надано). Стаж враховано частково з 01.01.1999 по 31.10.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку;

Догляду за дитиною до трьох років (свідоцтво про народження дитини не надано).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/3021/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві: зарахувати до страхового стажу Позивачу період роботи з 14.05.1987 року по 30.10.2000 на підставі довідки № 17 від 18.07.2024 року, повторно розглянути заяву Позивача № 5556 від 22.07.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вище вказаного рішення суду повторно розглянув заяву та повторно відмовив у задоволені заяви у рішенні від 19.01.2026 459/03-16, зарахувавши стаж 21 років 11 місяців 5 днів з 22 років необхідних.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, для підтвердження стажу роботи приймаються виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, попри висновки Відповідача, Порядок № 637 не містить вичерпного переліку документів, якими можливо підтвердити спірні періоди роботи та зазначено, що стаж може бути підтверджено «іншими документами, які містять відомості про періоди роботи».

Таким чином спірним питанням даної справи є наявність страхового стажу (не менше 21 років) у Позивача для призначення йому пенсії за віком.

Тому на підтвердження наявності трудового (страхового) стажу Позивачем було подано виписка з трудової книжки від 10.08.1985, довідка про стаж від 18.07.2024 № 17, архівна довідка від 10.07.2024, посвідчення № 144-86 та посвідчення про народження дитини від 13.08.1983:

з 02.11.1978 по 04.06.1979 (7 місяців 3 дні) – працювала в`язальниці трикотажних виробів;

з 01.09.1979 по 30.08.1983 (4 роки) – навчалася на стоматологічному факультеті денної форми навчання;

з 31.08.1983 по 01.09.1984 (1 рік 0 місяців 2 дні) – період догляду за дитиною;

з 02.09.1984 по 30.06.1985 (9 місяців 29 днів) – навчалася на стоматологічному факультеті денної форми навчання;

з 01.08.1985 по 25.07.1986 (11 місяців 25 днів) – працювала на посаді лікаряінтерна;

з 08.09.1986 по 02.03.1987 (5 місяців 23 дні)– працювала лікаремстоматологом;

з 23.03.1987 по 13.05.1987 (1 місяць 21 день) – працювала лікаремстоматологом;

з 14.05.1987 по 30.10.2000 (13 років 5 місяців 17 днів) – працювала лікарем стоматологом.

Позивач у позовній заяві просить зарахувати до трудового (страхового) стажу позивача періодів роботи з 15.07.1986 по 13.05.1987.

Проте суд зазначає, що згідно з Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №420/3021/25 надавалась оцінка питанню зарахування періодів роботи позивача згідно наданої виписки з трудової книжки з 01.08.1985 по 25.07.1986, з 08.09.1986 по 01.12.1986 та з 25.11.1986 по 02.03.1987, які не враховано пенсійним органом, оскільки не надано оригінал трудової книжки або уточнюючи довідки.

Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. (п.2 Порядку № 637).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Здійснюючи правовий аналіз наведених норм Порядку № 637 та Порядку № 22-1 суд доходить висновку, що доводи позивача щодо можливості підтвердження страхового стажу на підставі копії трудової книжки (навіть нотаріально посвідченого перекладу вказаної трудової книжки), за відсутністю інших документів, зокрема уточнюючих довідок, відомості про зарахування та виплату заробітної плати, письмові трудові договори тощо, є помилковими та відхиляються судом.

За таких обставин, суд в зазначеній справі дійшов висновку, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоди з 01.08.1985 по 25.07.1986, з 08.09.1986 по 02.03.1987, з 23.03.1987 по 13.05.1987, виключно на підставі копії трудової книжки за відсутністю інших документів на підтвердження стажу роботи.

Суд зазначає, що періоди роботи в цій справі позивач просить зарахувати періоди, які перекликаються з періоди яким надано оцінку в судовому рішенні від 01.09.2025 у справі №420/3021/25.

Більш того позивачем не надано доказів, що ним надавались додаткові докази, які б були достатніми для відповідача щодо зарахування періоду роботи з 15.07.1986 по 13.05.1987.

З огляду на викладене суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.01.2026 459/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 29.07.2024 обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п.4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Відповідно до п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та «;Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, за результатом якої прийнято рішення від 19.01.2026 459/03-16 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком, яке оскаржується в рамках даної справи.

Отже, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивачки про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві і саме його рішення оскаржується в судовому порядку.

З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є суб`єктом прийняття рішення, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За вимогами ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська,буд.16, м.Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.