Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/7489/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "АВЕРС" Білозерської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Комунального підприємства "АВЕРС" Білозерської селищної ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства "АВЕРС" Білозерської селищної ради, що полягають у відмові в наданні публічної інформації на запит позивача від 02.01.2026 p.;

- зобов`язати Комунальне підприємство "АВЕРС" Білозерської селищної ради надати позивачу копії постанов про відкриття виконавчих проваджень: ВП № 77922980; ВП № 78313762; ВП № 78314189; ВП № 79253409; ВП № 79894349, у формі електронних копій у форматі PDF шляхом надсилання на електронну адресу позивача.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.01.2026 р. звернувся до Комунального підприємства "АВЕРС" Білозерської селищної ради із запитом на публічну інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". У зазначеному запиті просив надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, які перебувають або перебували на виконанні щодо КП "АВЕРС" Білозерської селищної ради, а саме: ВП № 77922980, ВП № 78313762, ВП № 78314189, ВП № 79253409, ВП № 79894277, ВП № 79894349. Форму надання інформації було чітко визначено: електронні копії документів у форматі PDF шляхом надсилання на електронну адресу позивача. 09.01.2026 р. КП "АВЕРС" листом № 5 відмовило у наданні запитуваних документів. У відповіді відповідач зазначив, що запитувана інформація не є публічною інформацією у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а порядок доступу до неї регулюється Законом України "Про виконавче провадження". Жодної з копій шести запитуваних постанов у цій відповіді позивачу надано не було. Разом із тим одна із запитуваних постанов, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 79894277, була надіслана позивачу як окремий вкладений файл разом із електронною відповіддю КП "АВЕРС". Отже, із шести конкретно запитаних документів відповідач фактично надав лише один. Відповідач не надав більшості прямо запитуваних документів. Натомість він побудував відмову на загальних міркуваннях про спеціальний порядок ознайомлення сторін виконавчого провадження з його матеріалами, хоча предметом запиту були копії конкретних постанов, що перебувають або перебували у володінні самого підприємства. Відповідач не довів наявності законних підстав для обмеження доступу до цих документів, не застосував трискладового тесту та не забезпечив навіть часткового доступу.

Ухвалою від 20.03.2026 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

06.04.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що доступ до інформації про перебіг виконавчих проваджень регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про виконавче провадження". Посилається на те, що відповідно до частини першої статті 19 цього Закону право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання їх копій мають його сторони, тоді як позивач не є стороною виконавчих проваджень, постанови щодо яких він запитував. Зазначає, що 09.01.2026 р. позивачу було надіслано відповідь про відмову в наданні запитуваних постанов, а 17.03.2026 р. за результатами повторного розгляду запиту надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 79894277 від 29.12.2025 р. Надання інших постанов відповідач вважає неможливим, оскільки стягувачем у відповідних виконавчих провадженнях є Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, а не позивач. Крім того, відповідач вказує, що позивач не конкретизував, у чому саме полягає порушення його прав, та посилається на положення ст.34 Конституції України щодо можливості обмеження права на доступ до інформації. Вважає, що діяв правомірно, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

06.04.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що предметом запиту від 02.01.2026 були не матеріали виконавчих проваджень і не реалізація процесуальних прав сторони, а виключно копії шести конкретно визначених постанов про відкриття виконавчих проваджень (ВП № 77922980, 78313762, 78314189, 79253409, 79894277, 79894349), що перебувають або перебували у володінні КП "АВЕРС". Запитувані документи є публічною інформацією. Постанови про відкриття виконавчих проваджень є задокументованими актами державного виконавця, створеними у процесі здійснення владних повноважень та отриманими КП "АВЕРС" як боржником. Вказує, що посилання відповідача на ЗУ "Про виконавче провадження" є необґрунтованим. Право сторони виконавчого провадження на ознайомлення з матеріалами провадження та право особи на отримання копій документів як публічної інформації є різними правовими механізмами. Позивач не звертався як сторона виконавчого провадження та не реалізовував процесуальні права у його межах, а подав запит на публічну інформацію як самостійну правову підставу.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.01.2026 р. звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, які перебувають або перебували на виконанні щодо КП "Аверс" Білозерської селищної ради, а саме: ВП № 77922980, ВП № 78313762, ВП № 78314189, ВП № 79253409, ВП № 79894277, ВП № 79894349.

Листом від 09.01.2026 р. за вих.№5 відповідач повідомив, що запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Надалі, листом від 17.03.2026 р. за вих.№14 відповідач надав копію постанови про відкриття виконавчого № 79894277 від 29.12.2025 р., яка видана відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 78124453 від 31.07.2025 р. про стягнення з КП "Аверс" виконавчого збору під час виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78124453 від 31.07.2025 р. та надійшла в Електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Крім того, Підприємство повідомило, що постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 77922980, 78313762, 78314189, 79253409, 79894349 не має можливості надати, оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень, вказані постанови мають Ідентифікатор доступу, який зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику. За передачу ідентифікатора третім особам сторони виконавчого провадження несуть відповідальність, установлену законом.

Не погоджуючись із ненаданням повної інформації на запит про отримання публічної інформації відповідачем, з вернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За приписами ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами ст.5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч.1 ст.1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Приписами ч.1 ст. 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується:

- обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

- доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

- здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено перелік суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації якими є:

- запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

- розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

- структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, у порядку, передбаченому Законом № 2939-VI, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 20 Закону № 2657-XII встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Згідно з ст.22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст. 6 цього Закону.

Приписами ст.6 Закону № 2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Також, у ч.ч.5, 6 ст.6 Закону № 2939-VI передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Вищенаведені правові норми надають особі право вимагати надання, а на розпорядника інформації покладають обов`язок надати заявнику публічну інформацію. При цьому, ця інформація повинна бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, яка була отримана або створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні розпорядника публічної інформації.

Таким чином розпорядник публічної інформації зобов`язаний надавати тільки ту інформацію, яка фактично існує та зберігається у такого розпорядника.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 990/11/24 у якій зазначено, що доступ до публічної інформації не повинен використовуватися як спосіб (механізм) для створення (змістовно нової) інформації, а так само для з`ясування/встановлення певних обставин (даних, відомостей).

Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", вже неодноразово зазначала у своїх постановах, про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав.

Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 9901/22/20, від 19.10.2023 р. у справі № 9901/337/21).

Розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 р. у справі № 990/324/24).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2022 р. у справі № 9901/390/21 вказано, що запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, тобто раніше створену інформацію. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.

Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися у документах і може бути зібрана та надана без значних інтелектуальних зусиль.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі № 420/27593/21.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 р. у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Як встановлено судом, 02.01.2026 р. позивач звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, які перебувають або перебували на виконанні щодо КП "Аверс" Білозерської селищної ради, а саме: ВП № 77922980, ВП № 78313762, ВП № 78314189, ВП № 79253409, ВП № 79894277, ВП № 79894349.

Листом від 09.01.2026 р. за вих.№5 відповідач повідомив, що запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Надалі, листом від 17.03.2026 р. за вих.№14 відповідач надав копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 79894277 від 29.12.2025 р., яка видана відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 78124453 від 31.07.2025 р. про стягнення з КП "Аверс" виконавчого збору під час виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78124453 від 31.07.2025 р. та надійшла в Електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Крім того, Підприємство повідомило, що постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 77922980, 78313762, 78314189, 79253409, 79894349 не має можливості надати, оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень, вказані постанови мають Ідентифікатор доступу, який зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику. За передачу ідентифікатора третім особам сторони виконавчого провадження несуть відповідальність, установлену законом.

Згідно з роз`ясненнями Вищого адміністративного суду України викладеними в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 р. № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" не поширюються на доступ учасників відповідних процесів та сторін виконавчого провадження до викладеної інформації.

За приписами пункту 4.1. Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 р. № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" роз`яснено, що процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження. Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов`язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України "Про доступ до судових рішень" особливостей.

Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) сторін виконавчого провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході виконавчого провадження, на яку положення Закону № 2939-VI не поширюються.

Таким чином, з наведеного слідує, що сторони виконавчого провадження мають доступ до інформації про хід виконавчого провадження у порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а не вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, згідно ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п.п.2, 3 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802.

Пунктом 11 розділу ІІ Інструкції № 512/5 визначено, що сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця.

Сторони виконавчого провадження (їх представники) або прокурор як учасник виконавчого провадження за бажанням можуть ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час. Виконавче провадження надається їм для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення.

Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень визначено виключний перелік осіб, які мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, а саме: сторони виконавчого провадження, їхні представники, прокурор як учаснику виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 15 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону № 1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Верховний Суд розкрив засади гласності та відкритості виконавчого провадження в постанові від 08.09.2021 р. за результатом розгляду справи № 826/7243/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, а власне відкритість означає відкритість інформації про виконавче провадження для його учасників.

Важливим проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для його сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому, забезпечена правом бути завчасно повідомленим виконавцем про час і місце вчинення цих дій. У аспекті забезпечення відкритості цієї інформації також є важливим доступ сторін до автоматизованої системи виконавчого провадження, який, окрім іншого, надає їм (чи принаймні створює відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасників виконавчого провадження.

Зрештою здійснення виконавчого провадження з дотриманням принципу відкритості впливає на забезпечення іншої засади такої діяльності - права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Таким чином, гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, зокрема у формі відкритого доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, функціонал якого дає можливість пошуку за даними автоматизованої системи виконавчого провадження для осіб, які не є сторонами виконавчого провадження. При цьому, за результатами такого пошуку будь-яка особа може отримати відкриту інформацію про стан виконавчого провадження, дату його відкриття, сторін такого виконавчого провадження, реквізити та контактні дані органу ДВС/приватного виконавця.

Водночас, як зазначено Верховним Судом вище, проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для його сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому. Така відкритість забезпечується сторонам виконавчого провадження через ідентифікатор доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Таким чином, лише сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/. При цьому, в постановах, які направляються стягувачу та боржнику, міститься застереження про те, що за передачу ідентифікатора третім особам сторони виконавчого провадження несуть відповідальність, установлену законом.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що матеріали виконавчого провадження не є публічною інформацією, оскільки стосуються прав і обов`язків двох конкретних фізичних осіб - сторін виконавчого провадження: стягувача (позивача у даній адміністративній справі) та боржника.

За таких обставин запит про виготовлення та надання копій про відкриття виконавчого провадження не є запитом про витребування публічної інформації в контексті вимог ст.1 Закону № 2939-VI.

Зі змісту запитуваної інформації вбачається, що позивач не був стороною зазначених в листах виконавчих проваджень. Запитувана інформація стосувалася надання копій постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Так, відповідачем на запит надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 79894277 від 29.12.2025 р., яка видана відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 78124453 від 31.07.2025 р. про стягнення з КП "Аверс" виконавчого збору під час виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78124453 від 31.07.2025 р., однак відповідна постанова стосується виконавчого провадження № 78124453 від 31.07.2025 р., відповідно до якої позивач був стороною даного виконавчого провадження.

Отже, надання відповідачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 79894277 від 29.12.2025 р. не свідчить про наявність у позивача права на отримання копій інших запитуваних постанов, оскільки такі постанови стосуються виконавчих проваджень, стороною яких позивач не є.

При цьому сам по собі факт перебування запитуваних постанов у володінні відповідача як боржника у відповідних виконавчих провадженнях не свідчить про виникнення у нього обов`язку надавати третім особам копії таких документів у порядку Закону № 2939-VI, без урахування встановленого спеціальним законодавством порядку доступу до матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність дій відповідача щодо ненадання позивачу копій постанов про відкриття виконавчих проваджень №№ 77922980, 78313762, 78314189, 79253409, 79894349.

КП "Аверс" Білозерської селищної ради у спірних правовідносинах виступає боржником у відповідних виконавчих провадженнях, а не суб`єктом, уповноваженим на ведення виконавчого провадження та забезпечення доступу третіх осіб до його матеріалів.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивач фактично просив надати йому копії процесуальних документів, створених у межах конкретних виконавчих проваджень, порядок доступу до яких врегульовано спеціальним законодавством.

Відтак посилання позивача на положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" як на підставу виникнення у відповідача обов`язку надати копії всіх запитуваних постанов суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи встановлені обставини справи, зміст запитуваної інформації, правовий статус позивача у відповідних виконавчих провадженнях та наведені положення законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій КП "Аверс" Білозерської селищної ради щодо відмови у наданні запитуваної інформації.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень є похідною від вимоги про визнання протиправними дій відповідача, підстави для її задоволення також відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "АВЕРС" Білозерської селищної ради (75003, Херсонська область, Херсонський район, с.Дніпровське, вул.Центральна, буд.1 а, ЄДРПОУ 36882187) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко