Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/13573/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві(далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду в м.Києві №155150001998 від 27.04.2026 р. про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в м.Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , стаж роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.07.1977 р., а саме період роботи: з 30.03.1984 р. по 23.05.1984 р. на посаді секретаря на період декретної відпустки секретаря, з 30.05.1984 р. по 04.06.1985 р. на посаді секретаря на період декретної відпустки секретаря, з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. на посаді продавця та з 15.07.1996 р. по 19.10.2003 р. на посаді контролера готової продукції;

- взяти до уваги при призначенні пенсії свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 р.;

- зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. до загального страхового стажу зарахувати в повному обсязі згідно даних трудової книжки.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу окремі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20.07.1977 р. Зазначає, що записи в трудовій книжці містять відомості про місце роботи, посаду, періоди роботи, а також номери й дати відповідних розпорядчих документів, а тому підтверджують факт її трудової діяльності. Вважає, що використання печаток із написом "УРСР" не є підставою для неврахування періодів роботи з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. та з 15.07.1996 р. по 19.10.2003 р., оскільки такі печатки не спростовують факту наявності страхового стажу. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не вжив заходів для отримання додаткових відомостей і документів, які могли б підтвердити її страховий стаж. Також вказує на необхідність врахування свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., яке не було взято до уваги через скорочене зазначення по батькові матері. З огляду на викладене, позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому звернулася до суду з даною позовною заяво.

Ухвалою від 15.05.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

20.05.2026 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить прийняти до розгляду наступні позовні вимоги:

"- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду в м. Києві №155150001998 від 27.04.2026 року про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в місті Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , стаж роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.07.1977 а саме період роботи: з 30.03.1984 року по 23.05.1984 року на посаді секретаря на період декретної відпустки секретаря, з 30.05.1984 по 04.06.1985 року на посаді секретаря на період декретної відпустки секретаря, з 18.06.1986 року по 20.05.1996 на посаді продавця та з 15.07.1996 року по 19.10.2003 року на посаді контролера готової продукції;

- взяти до уваги при призначенні пенсії свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 року;

- зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 18.06.1986 року по 20.05.1996 року до загального страхового стажу зарахувати в повному обсязі згідно даних трудової книжки;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в м. Києві Магденко Світлані Вікторівні,09.04.1961 року з моменту першого звернення, тобто з 20.04.2026 р..".

Ухвалою від 12.10.2026 р. прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.

26.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнююча довідка, свідоцтва про народження дітей) загальний страховий стаж складає 13 років 2 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1977 р. до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 30.03.1984 р. по 23.05.1984 р. та з 30.05.1984 р. по 04.06.1985 р. (відсутня назва організації при прийнятті на роботу), з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. та з 15.07.1996 р.по 19.10.2003 р. (записи про звільнення засвідчено печатками УРСР). До уваги не взято свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., оскільки у свідоцтві по батькові матері не відповідає паспортним даним, а саме, зазначено в скороченому вигляді. Період роботи з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. до загального страхового стажу зараховано частково згідно архівної довідки від 06.04.2026 р. № 130. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

29.05.2026 р. відповідач надав до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 20.04.2026 р. звернулася до Любашівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою №554 про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 27.04.2026 р. №155150001998 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні, зокрема, зазначено:

"Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнююча довідка, свідоцтва про народження дітей) загальний страховий стаж складає 13 років 2 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1977 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 30.03.1984 по 23.05.1984 та з 30.05.1984 по 04.06.1985 (відсутня назва організації при прийнятті на роботу), з 18.06.1986 по 20.05.1996 та з 15.07.1996 по 19.10.2003 (записи про звільнення засвідчено печатками УРСР).

До уваги не взято свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979, оскільки у свідоцтві по батькові матері не відповідає паспортним даним, а саме, зазначено в скороченому вигляді. Період роботи з 18.06.1986 по 20.05.1996 до загального страхового стажу зараховано частково згідно архівної довідки від 06.04.2026 № 130."

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 20.07.1977 р. містить наступні відомості про спірний період трудової діяльності:

- запис №1 від 20.07.1977 р. прийнята на роботу учнем бухгалтера до Троїцького сільпо;

- запис №2 від 17.01.1978 р. переведена продавцем;

- запис №3 від 25.07.1980 р. звільнена із займаної посади;

- запис №4 від 06.09.1980 р. завод імені Жовтневої Революції зарахована в об`єднаний цех робочих органів учнем заточувальника МШ;

- запис №5 від 03.11.1980 р. переведена заточувальником;

- запис №6 від 19.05.1981 р. звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України;

- запис №7 від 04.06.1981 р. прийнята буфетницею;

- запис №8 від 01.09.1982 р. звільнена згідно ст. 38 КЗпП МССР;

- запис №9 від 02.ІХ.1982 р. зарахована молодшим продавцем магазину №29;

- запис №10 від 24.05.1983 р. звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УССР;

- запис №11 від 23.01.1984 р. прийнята тимчасово на посаду секретаря;

- запис №12 від 23.03.1984 р. звільнено з посади як тимчасового працівника ст.28 ч 2 КЗОТ УСРСР;

- запис №13 від 30.03.1984 р. прийнята на посаду секретаря на період декретної відпустки секретаря;

- запис №14 від 23.05.1984 р. звільнено від займаної посади як тимчасового працівника ст. 36 №2 КЗпП УРСР;

- запис №15 від 30.05.1986 р. прийнята тимчасово на посаду секретаря на період декретної відпустки секретаря;

- запис №16 від 04.05.1985 р. звільнена згідно поданої посади ст. 38 КЗпП УРСР;

- запис №17 від 06.06.1985 р. зарахована прибиральницею комунального відділу;

- запис №18 від 26.05.1985 р. звільнена на підставі ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням по догляду за дітьми в віці до восьми років;

- запис №19 від 18.06.1986 р. зарахована на посаду продавця;

- запис №20 від 20.05.1996 р. звільнена із займаної посади;

- запис №21 від 15.07.1996 р. прийнята контролером готової продукції;

- запис №22 від 19.10.2003 р. звільнена з займаної посади в зв`язку з реорганізацією кооперативу;

- запис №23 від 14.04.2025 р. прийнята на посаду оператора пральних машин.

Відповідно до:

- архівної довідки від 11.04.2024 р. за вих.№150 КУ "Любашівський об`єднаний трудовий архів" Любашівської селищної ради, в якій зазначено, що позивач працювала в Троїцькому споживчому товаристві в період в 1986 р., 1987 р., 1989 р., 1990 р., 1992 р.;

- архівної довідки від 06.04.2026 р. за вих.№130 КУ "Любашівський об`єднаний трудовий архів" Любашівської селищної ради, в якій зазначено, що позивач працювала в Троїцькому споживчому товаристві в період в 1986 р., 1987 р., 1989 р., 1990 р., 1992 р.

- свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.05.1979 р. позивач мати ОСОБА_2 .

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами п.1 ч.1 ст.8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ст.26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Позивач, вважаючи наявним у неї необхідного страхового стажу, 24.04.2026 р. звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На момент звернення вік позивача становив 65 р.

Матеріалами справи підтверджується, що обчислений пенсійним органом (визначений для розгляду документів за принципом екстериторіальності) страховий стаж позивача становить 13 років 2 місяців 5 днів. При цьому, в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви відмовлено, за відсутності необхідного страхового стажу на дату звернення.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV).

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст.ст.56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі №588/647/17.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_4 від 20.07.1977 р.

Відповідно до записів трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 20.07.1977 р.:

- запис №1 від 20.07.1977 р. прийнята на роботу учнем бухгалтера до Троїцького сільпо;

- запис №2 від 17.01.1978 р. переведена продавцем;

- запис №3 від 25.07.1980 р. звільнена із займаної посади;

- запис №4 від 06.09.1980 р. завод імені Жовтневої Революції зарахована в об`єднаний цех робочих органів учнем заточувальника МШ;

- запис №5 від 03.11.1980 р. переведена заточувальником;

- запис №6 від 19.05.1981 р. звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України;

- запис №7 від 04.06.1981 р. прийнята буфетницею;

- запис №8 від 01.09.1982 р. звільнена згідно ст. 38 КЗпП МССР;

- запис №9 від 02.ІХ.1982 р. зарахована молодшим продавцем магазину №29;

- запис №10 від 24.05.1983 р. звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УССР;

- запис №11 від 23.01.1984 р. прийнята тимчасово на посаду секретаря;

- запис №12 від 23.03.1984 р. звільнено з посади як тимчасового працівника ст.28 ч 2 КЗОТ УСРСР;

- запис №13 від 30.03.1984 р. прийнята на посаду секретаря на період декретної відпустки секретаря;

- запис №14 від 23.05.1984 р. звільнено від займаної посади як тимчасового працівника ст. 36 №2 КЗпП УРСР;

- запис №15 від 30.05.1986 р. прийнята тимчасово на посаду секретаря на період декретної відпустки секретаря;

- запис №16 від 04.05.1985 р. звільнена згідно поданої посади ст. 38 КЗпП УРСР;

- запис №17 від 06.06.1985 р. зарахована прибиральницею комунального відділу;

- запис №18 від 26.05.1985 р. звільнена на підставі ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням по догляду за дітьми в віці до восьми років;

- запис №19 від 18.06.1986 р. зарахована на посаду продавця;

- запис №20 від 20.05.1996 р. звільнена із займаної посади;

- запис №21 від 15.07.1996 р. прийнята контролером готової продукції;

- запис №22 від 19.10.2003 р. звільнена з займаної посади в зв`язку з реорганізацією кооперативу;

- запис №23 від 14.04.2025 р. прийнята на посаду оператора пральних машин.

Вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо та є чіткими і завірені відбитками печатки та підписами відповідного роботодавця.

Разом з тим, згідно оскаржуваного рішення, пенсійним органом за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, а саме: з 30.03.1984 р. по 23.05.1984 р. та з 30.05.1984 р. по 04.06.1985 р. (відсутня назва організації при прийнятті на роботу), з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. та з 15.07.1996 р. по 19.10.2003 р. (записи про звільнення засвідчено печатками УРСР). До уваги не взято свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., оскільки у свідоцтві по батькові матері не відповідає паспортним даним, а саме, зазначено в скороченому вигляді, з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р. до загального страхового стажу зараховано частково згідно архівної довідки від 06.04.2026 р. № 130.

Надаючи оцінку наведеним вище підставам прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд заважає на наступне.

Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 була затверджена "Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача (далі - Інструкція № 162).

Згідно із пунктами 2.2, 2.12 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше недільного терміну з дня прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 10 Інструкції № 162 визначено, що відповідальність за організацію ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства.

Безпосередньо відповідає за своєчасне заповнення, зберігання, облік і видачу працівникам трудових книжок, начальник відділу кадрів, або особа яка призначається наказом керівника підприємства.

Вказана Інструкція № 162 перестала застосовуватися відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Однак, пунктом 2.13 Інструкції № 58 викладено в аналогічній за змістом редакції що і пункт 2.12 Інструкції № 162.

Зокрема, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що як на момент оформлення трудової книжки позивача, так і на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств.

Суд не бере до уваги твердження пенсійного органу про те, що " записи про звільнення засвідчено печатками УРСР " та "відсутня назва організації при прийнятті на роботу ", оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що "у свідоцтві по батькові матері не відповідає паспортним даним, а саме, зазначено в скороченому вигляді", так як прізвище, по батькові, рік народження особи, на ім`я якої видано трудову книжку серії НОМЕР_4 від 20.07.1977 р., свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., відповідає прізвищу, імені та року народження позивача, які зазначені в паспорті позивача.

При цьому відмінності у написанні ініціалів позивача, не викликають у суду обґрунтованих сумнівів у належності свідоцтва саме позивачу.

Відтак, неналежне оформлення даних трудової книжки не може позбавити позивача права на включення періодів роботи, зазначених в такій трудовій книжці, до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням вказаних періодів.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 р. "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, з наведеного слідує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку особи здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем/іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідач не врахував, що недоліки щодо печатки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі № 754/14898/15-а.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 23.04.2019 р. (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 р. (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, щодо недоліків заповнення трудової книжки суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 р. у справі № 370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки й неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Щодо акту перевірки від 06.04.2026 р. №1500-0903-1/20220, суд зазначає наступне.

Згідно наданим пенсійним органом акту перевірки довідки про призначення (перерахунку) пенсії від 11.04.2024 р. за вих.№150, яка видана КУ "Любашівський об`єднаний трудовий архів" Любашівської селищної ради. За результатами перевірки встановлено розбіжності з даними первинних документів.

Однак, акт перевірки стосується довідки від 11.04.2024 р. за вих.№150 та не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу для призначенні пенсії, оскільки додано нову довідку від 06.04.2026 р. за вих.№130, що не було підставою для проведення перевірки.

З огляду на вищенаведене, підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.07.1977 р., а саме період роботи з 30.03.1984 р. по 23.05.1984 р., з 30.05.1984 р. по 04.06.1985 р., з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р., з 15.07.1996 р. по 19.10.2003 р. та взяти до уваги при призначенні пенсії свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №155150001998 від 27.04.2026 р. про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пенсійним органом такого стажу, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.04.2026 р., та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. буде вирішуватися судом у разі подання позивачем доказів надання відповідних послуг позивачем у строки, встановлені ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) №155150001998 від 27.04.2026 р. про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ).

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) від 20.04.2026 р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувати до стажу роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.07.1977 р. періоди роботи з 30.03.1984 р. по 23.05.1984 р., з 30.05.1984 р. по 04.06.1985 р., з 18.06.1986 р. по 20.05.1996 р., з 15.07.1996 р. по 19.10.2003 р. та взяти до уваги при призначенні пенсії свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 12.05.1979 р., й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко