Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/16216/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16216/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Батуріна Ганна Олександрівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, в/ч НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування та відпустки для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 гривень за час стаціонарного лікування за періоди з 25.09.2022 по 27.09.2022 та з 27.09.2022 по 26.10.2022, та з 08.11.2022 по 15.12.2022, та з 17.02.2023 по 22.03.2023 після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування та відпустки для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 гривень за час стаціонарного лікування за періоди з 25.06.2024 по 04.07.2024 та з 26.09.2024 по 01.11.2024, та з 07.11.2024 по 26.11.2024, та з 22.01.2025 по 25.02.2025, та з 27.02.2025 по 26.03.2025, та за час відпустки для лікування у період з 27.11.2024 по 21.01.2025 після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 24.03.2022 по 31.03.2025, у тому числі з 15.05.2022 по 11.04.2023 - у військовій частині НОМЕР_1 , а з 12.04.2023 по 31.03.2025 - у військовій частині НОМЕР_2 , яка самостійно здійснювала його фінансове забезпечення. 25.09.2022 позивач під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, які пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 17.10.2022 № 6042, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , та довідкою військово-лікарської комісії від 16.12.2022 № 7199.

Внаслідок отриманої травми та її наслідків позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме у періоди з 25.09.2022 по 27.09.2022, з 27.09.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022, з 17.02.2023 по 22.03.2023 (під час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 ), а також з 25.06.2024 по 04.07.2024, з 26.09.2024 по 01.11.2024, з 07.11.2024 по 26.11.2024, з 22.01.2025 по 25.02.2025, з 27.02.2025 по 26.03.2025 (під час проходження служби у в/ч НОМЕР_2 ). Крім того, з 27.11.2024 по 21.01.2025 позивач перебував у відпустці для лікування на підставі довідки військово-лікарської комісії від 25.11.2024 № 2891.

Позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2025 № 95 його звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу військової частини, проте у день виключення зі списків йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі, зокрема, відповідачі не виплатили йому додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за час стаціонарного лікування та відпустки для лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 28.05.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідачів надати до суду докази щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення із зазначенням періодів такого перебування, відомості щодо нарахування та виплати (невиплати) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за спірні періоди, а також належним чином засвідчені копії витягів з наказів командира, на підставі яких здійснювалася виплата додаткової винагороди за спірний період.

03.06.2025 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог, заявлених до в/ч НОМЕР_1 , з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою від 06.06.2025 заяву в/ч НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення.

08.06.2025 в/ч НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що порядок і умови виплати додаткової винагороди у Збройних Силах України станом на дату виникнення спірних правовідносин було врегульовано Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповненим розділом XXXIV наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, які вимагали для включення до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, у разі поранення, стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, при цьому виплата має здійснюватись пропорційно часу лікування, а не за весь місяць.

Відповідач 1 зазначає, що у довідці гарнізонної військово-лікарської комісії від 16.12.2022 № 7199 зазначено, що травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини, однак не вказано ступінь тяжкості травми. Крім того, на думку відповідача 1, в/ч НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу у повному обсязі додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, за спірний період, що підтверджується наказами командира в/ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, а також картками особового рахунку військовослужбовця № 6643 за 2022 рік та № 7940 за 2023 рік. З урахуванням наведеного відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до в/ч НОМЕР_1 , у повному обсязі.

В/ч НОМЕР_2 відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду від 28.05.2025 докази до суду не надала, правом на подання відзиву не скористалася.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2022 № 119 позивача з 15.05.2022 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

25.09.2022 у період часу з 18:30 по 18:50 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу противником позицій підрозділу позивач одержав травмування: мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.10.2022 № 6042, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 12.10.2022 № 1187, травмування отримано позивачем при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини; травмування не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

З 25.09.2022 по 27.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» з діагнозом: «МВТ. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Акустична баротравма», після чого скерований для подальшого лікування у військовому госпіталі (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4865/895).

З 27.09.2022 по 26.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни» Одеської обласної ради з діагнозом, пов`язаним з наслідками мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та акубаротравми, отриманих 25.09.2022.

З 08.11.2022 по 15.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» Одеської обласної ради з основним діагнозом: «Розлад адаптації, тривожно-депресивна реакція, субкомпенсація» та супутнім діагнозом: «Наслідки ЗЧМТ (25.09.22 р.) у вигляді помірного цефалгічного синдрому, заїкання тоніко-клонічного типу, середнього ступеня, дихально-артикуляторна форма. Двобічна сенсоневральна приглухуватість 3 ст.» та інші.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16.12.2022 № 7199 наслідки перенесеної мінно-вибухової травми (25.09.2022), закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку у вигляді післятравматичної двобічної сенсоневральної приглухуватості, заїкання помірно вираженого, лівобічної пірамідної недостатності, стійких вестибуло-атактичного та астено-вегетативного синдромів з помірним порушенням функції ЦНС, наслідки акубаротравматичного ураження обох вух - травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини; розлад адаптації, тривожно-депресивна реакція - захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби; позивача визнано обмежено придатним до військової служби.

З 17.02.2023 по 22.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни» Одеської обласної ради з клінічним діагнозом: «Наслідки МВТ (25.09.22), ЗЧМТ, СГМ. Стійкий помірно-виражений цефалгічний, астено-невротичний синдроми. Логоневроз», а також супутнім діагнозом розповсюдженого остеохондрозу грудного та поперекового відділів хребта.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2023 № 104 позивача, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 31.03.2023 № 107-РС на посаду інструктора навчального взводу навчальної роти навчального батальйону в/ч НОМЕР_2 , вважати таким, що 11.04.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; з 11.04.2023 виключено із списків особового складу військової частини, з 12.04.2023 - з усіх видів забезпечення військової частини.

У подальшому, проходячи військову службу у в/ч НОМЕР_2 , позивач перебував на стаціонарному лікуванні:

з 25.06.2024 по 04.07.2024 - у неврологічному відділенні КНП ММР «Міська лікарня № 4» з діагнозом: «Післятравматична енцефалопатія (наслідки МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку) зі стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-вегетативним синдромами» (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4198);

з 26.09.2024 по 01.11.2024 - у Клінічному санаторії «Аркадія» Державної прикордонної служби України з діагнозом: «Поширений міжхребцевий остеохондроз, дископатія шийного, грудного та поперекового відділів хребта зі стійким вираженим больовим, м`язово-тонічним та лівобічним С7 корінцевим синдромами. Наслідки ЗЧМТ (МВТ - 25.09.22 р.), струсу головного мозку у вигляді церебрального конвекситального арахноїдиту, дрібно-вогнищевої симптоматики, стійкого цефалгічного, вестибуло-атактичного та астено-вегетативного синдромів з важкими тоніко-клонічними судомними нападами, ПТСР, тривожно-депресивний синдром…», під час обстеження та лікування у позивача зафіксовано порушення свідомості, які супроводжувались тоніко-клонічними судомами (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1664);

з 07.11.2024 по 26.11.2024 - у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з основним діагнозом: «М24.20 Ураження зв`язок, множинні локалізації. Передньо-нижній та задній розрив суглобової губи лівої лопатки» та супутнім діагнозом: «Епілепсія»; 14.11.2024 позивачу проведено оперативне лікування лівого плечового суглоба (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 8262);

з 22.01.2025 по 25.02.2025 - у Клінічному санаторії «Аркадія» Державної прикордонної служби України з діагнозом: «Нестійка комбінована контрактура лівого плечового суглобу з приводу розриву передньо-нижньої та задньої суглобової губи лівої лопатки, лікованої оперативно (14.11.24 р.)… Поширений міжхребцевий остеохондроз… Наслідки ЧМТ (МВТ - 25.09.22 р.), струсу головного мозку у вигляді церебрального конвекситального арахноїдиту, дрібно-вогнищевої симптоматики, стійкого цефалгічного, вестибуло-атактичного та астено-вегетативного синдромів з важкими клоніко-тонічними судомними нападами. ПТСР, тривожний синдром, диссомнія», під час обстеження та лікування у позивача зафіксовано напади порушення свідомості 24.01.2025 та 03.02.2025, які супроводжувались генералізованими тоніко-клонічними судомами (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 149);

з 27.02.2025 по 26.03.2025 - у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з основним діагнозом: «G40.00 Генуїнна епілепсія з частими епілептичними нападами» та супутніми діагнозами, зокрема: «Т90.8 Наслідки перенесеної мінно-вибухової травми (25.09.2022), акубаротравматичного ураження обох вух… закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку у вигляді конвекситального арахноїдиту, стійких виражених астено-вегетативного та вестибуло-атактичного синдромів, післятравматичного стресового розладу з диссомнією з помірним порушенням функції», «М24.21 Наслідки передньо-нижнього та заднього розриву суглобової губи лівої лопатки, ліковані оперативно (13.11.2024)…» (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1618).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 25.11.2024 № 2891 стан після операції (14.11.2024) артроскопії лівого плечового суглобу, анкерної фіксації суглобової губи з приводу розриву суглобової губи лівого плечового суглобу (згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню) - травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби; довідка командира про обставини травми не надана; позивач потребує відпустки для лікування після травми на 45 календарних днів.

На підставі зазначеної довідки військово-лікарської комісії позивач з 27.11.2024 по 21.01.2025 перебував у відпустці для лікування.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535 наслідки перенесеної мінно-вибухової травми (25.09.2022), акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок у вигляді хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості середнього ступеню (AD=AS=48 дБ); закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді конвекситального арахноїдиту, стійких виражених астено-вегетативного та вестибуло-атактичного синдромів, післятравматичної епілепсії з епілептичними нападами, післятравматичного стресового розладу з дисомнією та зі значним порушенням функції ЦНС (згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню) - травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини; захворювання та травма, зокрема, наслідки передньо-нижнього та заднього розриву суглобової губи лівої лопатки, ліковані оперативно, - ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Постанову про причинний зв`язок зазначеної травми у свідоцтві про хворобу ВМКЦ Південного регіону від 22.03.2025 № 2025-03-22-1030 з урахуванням додаткових документів відмінено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28.03.2025 № 12-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.03.2025 № 95 позивача з 31.03.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

31.03.2025 в/ч НОМЕР_2 видано позивачу грошовий атестат № 20/2495, у якому відомості про виплату позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування відсутні.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.10.2022 № 2035 «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 призваних під час мобілізації за вересень 2022 року» позивачу визначено до виплати додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.09.2022 по 04.09.2022, додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 05.09.2022 по 26.09.2022 та додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), за період з 27.09.2022 по 30.09.2022.

Відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.11.2022 № 2424, від 01.12.2022 № 2806 та від 02.01.2023 № 15 позивачу визначено до виплати за жовтень, листопад та грудень 2022 року додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 відповідно.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2023 № 494 позивачу визначено до виплати за січень 2023 року додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 01.01.2023 по 09.01.2023 та додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 10.01.2023 по 31.01.2023.

Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця № 6643 за 2022 рік та № 7940 за 2023 рік позивачу у жовтні 2022 року нараховано премію захисникам у розмірі 30 000 грн, винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 51 333,33 грн та винагороду до рівня 100 тисяч іншим у розмірі 9 333,33 грн (за вересень 2022 року); у листопаді 2022 року, грудні 2022 року та січні 2023 року - премію захисникам у розмірі по 30 000 грн (за жовтень, листопад та грудень 2022 року відповідно); у лютому 2023 року - премію захисникам у розмірі 30 000 грн та винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 20 322,58 грн (за січень 2023 року). Нарахування додаткової винагороди у березні та квітні 2023 року (за лютий та березень 2023 року) картка особового рахунку не містить.

Доказів видання наказів про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 01.10.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022 та з 17.02.2023 по 22.03.2023, а також доказів нарахування та виплати позивачу такої винагороди за ці періоди відповідач 1 до суду не надав.

Відповідач 2 доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у 2024 - 2025 роках та за час відпустки для лікування до суду не надав.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у 2022 році та у лютому - березні 2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, яка в частині виплати додаткової винагороди застосовується з 01.06.2023, Постанову № 168 доповнено пунктами 1-1 та 1-2.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 1-1 Постанови № 168 військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У чинній редакції абзацу четвертого пункту 1-2 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1311 та від 24.01.2025 № 77) уточнено, що перебування на стаціонарному лікуванні охоплює також отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку № 260 одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктами 11, 12 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

До доповнення Порядку № 260 розділом XXXIV порядок включення військовослужбовців Збройних Сил України до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, визначався Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, пунктом 7 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до глави 21 розділу II Положення № 402 саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв у військовослужбовців, при цьому Положення № 402 розмежовує формулювання постанов військово-лікарської комісії, зокрема, про пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та про пов`язаність травми чи захворювання з проходженням (виконанням обов`язків) військової служби.

З аналізу наведених норм вбачається встановлення умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Для виплати такої винагороди за час перебування у відпустці для лікування додатково необхідна наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про отримання тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 послався на свою постанову від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23 і зазначив, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів. Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди: якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється; натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що формулювання пункту 1 Постанови № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн. Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми. Дата видання постанови ВЛК не впливає на право військовослужбовця на виплату додаткової винагороди за періоди, коли фактично існували підстави для її нарахування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23 визнав, що документ про проходження військовослужбовцем реабілітаційного лікування у санаторії підтверджує лікування позивача внаслідок отриманого поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини, та безпідставно відхилений судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та відповідачами не заперечується, що 25.09.2022 позивач під час виконання бойового завдання одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та акубаротравму, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 17.10.2022 № 6042, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 за формою додатка 5 до Положення № 402, а також довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 16.12.2022 № 7199 і витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535, якими встановлено, що наслідки зазначеної травми - травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Отже, умова щодо пов`язаності травми позивача із захистом Батьківщини підтверджена належними та допустимими доказами, а тому вирішальним для вирішення спору є встановлення того, чи перебував позивач у кожен із спірних періодів на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з цією травмою (її наслідками), а також чи виплачено йому за такі періоди додаткову винагороду у збільшеному розмірі.

Щодо позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.10.2022 № 2035 позивача включено до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць за період з 05.09.2022 по 26.09.2022 (як учасника бойових дій) та за період з 27.09.2022 по 30.09.2022 (як військовослужбовця, який отримав поранення), а відповідні суми нараховано позивачу у жовтні 2022 року, що підтверджується карткою особового рахунку № НОМЕР_4 .

Таким чином, за період з 25.09.2022 по 30.09.2022, який охоплює заявлені позивачем періоди стаціонарного лікування з 25.09.2022 по 27.09.2022 та частину періоду з 27.09.2022 по 26.10.2022 (з 27.09.2022 по 30.09.2022), додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць позивачу нарахована, а доводів чи доказів, які б спростовували факт її отримання, позивач до суду не надав. Відтак, порушення прав позивача з боку в/ч НОМЕР_1 за вказаний період відсутнє, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, у період з 01.10.2022 по 26.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни» Одеської обласної ради з приводу наслідків мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та акубаротравми, отриманих 25.09.2022, тобто за медичними показниками безпосередньо пов`язаними з пораненням.

У період з 17.02.2023 по 22.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у тому ж закладі охорони здоров`я з основним клінічним діагнозом «Наслідки МВТ (25.09.22), ЗЧМТ, СГМ» та пов`язаними з ними цефалгічним, астено-невротичним синдромами і логоневрозом, тобто також з приводу наслідків травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Щодо періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 08.11.2022 по 15.12.2022 у КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» Одеської обласної ради, суд враховує, що поряд з основним діагнозом «Розлад адаптації, тривожно-депресивна реакція» позивачу під час цього лікування встановлено діагноз «Наслідки ЗЧМТ (25.09.22 р.)» у вигляді цефалгічного синдрому, заїкання та двобічної сенсоневральної приглухуватості, а із змісту медичних документів вбачається, що психоемоційні порушення, з приводу яких позивач проходив лікування, виникли після мінно-вибухової травми 25.09.2022. При цьому висновком 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535 до наслідків мінно-вибухової травми від 25.09.2022, пов`язаної із захистом Батьківщини, віднесено, зокрема, післятравматичний стресовий розлад.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, згідно з якими лікування захворювань, що виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, у тому числі порушення адаптації, є лікуванням наслідків такого поранення, а відмова у виплаті лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», є формальним підходом, суд доходить висновку, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 08.11.2022 по 15.12.2022 також було пов`язане за медичними показниками з травмою, отриманою 25.09.2022 під час захисту Батьківщини.

Суд не приймає доводи відповідача 1 про те, що в/ч НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу у повному обсязі додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, за спірний період, оскільки такі доводи спростовуються наданими самим відповідачем 1 доказами. Так, згідно з наказами командира в/ч НОМЕР_1 від 01.11.2022 № 2424, від 01.12.2022 № 2806 та від 02.01.2023 № 15 позивачу за жовтень, листопад та грудень 2022 року визначено до виплати додаткову винагороду лише в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, а картка особового рахунку № 7940 за 2023 рік не містить відомостей про нарахування позивачу будь-якої додаткової винагороди за лютий та березень 2023 року. Наказів про включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за періоди з 01.10.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022 та з 17.02.2023 по 22.03.2023 відповідач 1 до суду не надав.

Також суд не приймає доводи відповідача 1 щодо відсутності у довідці військово-лікарської комісії від 16.12.2022 № 7199 відомостей про ступінь тяжкості травми, оскільки висновок (постанова) військово-лікарської комісії про тяжкість поранення є умовою виплати додаткової винагороди лише за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, натомість для виплати такої винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я нормами Постанови № 168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 ступінь тяжкості поранення значення не має. Аналогічний висновок викладено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 420/32651/24.

Крім того, тяжкий ступінь травми позивача, отриманої 25.09.2022, встановлено висновком 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535.

Посилання відповідача 1 на те, що виплата додаткової винагороди має здійснюватися пропорційно часу лікування, суд враховує, оскільки Постановою № 168 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, що й підлягає відображенню у способі захисту порушеного права позивача.

Посилання відповідача 1 на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України суд відхиляє, оскільки доказів виправлення відповідачем 1 оскаржуваного порушення, тобто нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за зазначені періоди, матеріали справи не містять.

Таким чином, бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.10.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022 та з 17.02.2023 по 22.03.2023 є протиправною.

Щодо позовних вимог до в/ч НОМЕР_2 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, у період з 25.06.2024 по 04.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП ММР «Міська лікарня № 4» з діагнозом «Післятравматична енцефалопатія (наслідки МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку)», тобто з приводу наслідків травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

У періоди з 26.09.2024 по 01.11.2024 та з 22.01.2025 по 25.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічному санаторії «Аркадія» Державної прикордонної служби України, при цьому до встановлених йому діагнозів включено наслідки черепно-мозкової травми (МВТ - 25.09.2022) у вигляді церебрального конвекситального арахноїдиту, стійкого цефалгічного, вестибуло-атактичного та астено-вегетативного синдромів з важкими тоніко-клонічними судомними нападами, а також післятравматичний стресовий розлад. Під час лікування у цьому закладі у позивача фіксувалися напади порушення свідомості з генералізованими судомами, у зв`язку з чим йому проводилась, зокрема, протисудомна терапія.

У період з 27.02.2025 по 26.03.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з основним діагнозом «Генуїнна епілепсія з частими епілептичними нападами» та супутнім діагнозом «Наслідки перенесеної мінно-вибухової травми (25.09.2022)…». При цьому висновком 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535, яким відмінено постанову про причинний зв`язок у свідоцтві про хворобу від 22.03.2025 № 2025-03-22-1030, встановлено, що післятравматична епілепсія з епілептичними нападами є наслідком мінно-вибухової травми від 25.09.2022, яка, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Отже, у вказані періоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з травмою, отриманою 25.09.2022 під час захисту Батьківщини, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн незалежно від того, що таке лікування не було безперервним з моменту отримання поранення та здійснювалося під час проходження служби в іншій військовій частині. Перебування позивача на лікуванні у Клінічному санаторії «Аркадія» Державної прикордонної служби України підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого за формою первинної облікової документації № 027/о, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав, обставин, на які посилається позивач, не спростував, доказів видання наказів про включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди, а також доказів її нарахування та виплати до суду не надав, як і витребуваних ухвалою суду від 28.05.2025 доказів. Більше того, у грошовому атестаті від 31.03.2025 № 20/2495, виданому в/ч НОМЕР_2 , відомості про виплату позивачу такої винагороди відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням наведеного, бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 25.06.2024 по 04.07.2024, з 26.09.2024 по 01.11.2024, з 22.01.2025 по 25.02.2025 та з 27.02.2025 по 26.03.2025 є протиправною.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 07.11.2024 по 26.11.2024 та за час відпустки для лікування з 27.11.2024 по 21.01.2025, з огляду на таке.

Як встановлено судом, у період з 07.11.2024 по 26.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з основним діагнозом «Передньо-нижній та задній розрив суглобової губи лівої лопатки», з приводу якого 14.11.2024 йому проведено оперативне лікування. Відпустку для лікування з 27.11.2024 по 21.01.2025 надано позивачу на підставі довідки військово-лікарської комісії від 25.11.2024 № 2891 саме у зв`язку зі станом після операції на лівому плечовому суглобі.

Між тим, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 25.11.2024 № 2891 травма лівого плечового суглоба, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, а довідка командира про обставини травми не надана. Висновком 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 11.04.2025 № 2025-0411-1535 наслідки розриву суглобової губи лівої лопатки, ліковані оперативно, також визнано такими, що ТАК, пов`язані з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини.

Матеріали справи не містять ані довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою додатка 5 до Положення № 402, яка б підтверджувала отримання позивачем травми лівого плечового суглоба під час захисту Батьківщини, ані постанови військово-лікарської комісії про пов`язаність цієї травми із захистом Батьківщини.

Отже, стаціонарне лікування позивача у період з 07.11.2024 по 26.11.2024 та його перебування у відпустці для лікування з 27.11.2024 по 21.01.2025 були зумовлені травмою, пов`язаною лише з проходженням військової служби, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, виключає право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за ці періоди. Та обставина, що у період з 07.11.2024 по 26.11.2024 позивачу встановлено супутній діагноз «Епілепсія», не змінює того, що метою його госпіталізації було оперативне лікування травми плечового суглоба. Крім того, відпустка для лікування з 27.11.2024 по 21.01.2025 не була надана позивачу у зв`язку з отриманням тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, як того вимагає абзац четвертий пункту 1-2 Постанови № 168.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушених прав позивача, суд враховує, що відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а позивачу за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 в/ч НОМЕР_1 визначено до виплати додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць. З огляду на те, що розмір додаткової винагороди за наведених умов збільшується до 100 000 гривень, а не виплачується додатково до вже виплаченої винагороди, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за відповідні періоди з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 01.10.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022 та з 17.02.2023 по 22.03.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 01.10.2022 по 26.10.2022, з 08.11.2022 по 15.12.2022 та з 17.02.2023 по 22.03.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 25.06.2024 по 04.07.2024, з 26.09.2024 по 01.11.2024, з 22.01.2025 по 25.02.2025 та з 27.02.2025 по 26.03.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 25.06.2024 по 04.07.2024, з 26.09.2024 по 01.11.2024, з 22.01.2025 по 25.02.2025 та з 27.02.2025 по 26.03.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний