Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/31496/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31496/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (далі - відповідач, КНП «Ізмаїльська МЦЛ»), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

визнати протиправною бездіяльність КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська МЦЛ» щодо ненадання відповідей на письмові звернення ОСОБА_1 ;

зобов`язати КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська МЦЛ» надати ОСОБА_1 письмові відповіді по суті звернень № Х-23, № Х-39, № Х-47, № Х-48, № Х-49;

визнати протиправним порушення права ОСОБА_1 на інформацію та на захист, гарантованого ст. 55, 59 Конституцією України, ст. 7, 10, 21 Закону України «Про інформацію», ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 42 КПК України;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн на підставі ст. 56 Конституції України, ст. 23 Цивільного кодексу України;

зобов`язати відповідача надати копії всіх медичних документів і матеріалів, на підставі яких проводились експертизи у зазначеному кримінальному провадженні;

зобов`язати відповідача направити копію відповіді безпосередньо до місця утримання ОСОБА_1 - ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (ГУ ІСІ-22);

зобов`язати відповідача усунути виявлені порушення прав громадянина відповідно до ухвали суду;

звернути окрему ухвалу до Міністерства охорони здоров`я України щодо перевірки дотримання КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська МЦЛ» вимог законодавства про звернення громадян.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 у справі № 946/568/24 за ч. 3 ст. 286-1 КК України, який утримується в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», у період липня - серпня 2025 року через адміністрацію слідчого ізолятора направив до відповідача п`ять письмових звернень від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39, від 15.08.2025 № Х-47, від 20.08.2025 № Х-48 та від 21.08.2025 № Х-49, в яких просив надати копії медичних документів і матеріалів, які використовуються стороною обвинувачення як докази у його кримінальній справі, що має істотне значення для здійснення ним права на захист.

Позивач зазначає, що відповідач жодної відповіді на звернення не надав, чим порушив його право, гарантоване ст. 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», позбавив його можливості реалізувати право на захист, спричинив йому моральні страждання, приниження честі та гідності, а також почуття безпорадності в умовах позбавлення волі, які позивач оцінює у 25000 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

16.10.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою, клопотанням про звільнення від сплати судового збору та клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 24.10.2025 позивача звільнено від сплати судового збору у сумі 6056,00 грн; клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення; відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано відповідача надати до суду засвідчені копії звернень позивача, складені за результатами їх розгляду документи та докази вручення (невручення) відповідей позивачу; зобов`язано державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» надати до суду копії документів, які підтверджують відправлення листів-звернень позивача № Х-23, № Х-39, № Х-47, № Х-48, № Х-49.

12.11.2025 до суду від державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» надійшли засвідчені копії супровідних листів та талонів-підтверджень про направлення звернень позивача.

26.11.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що звернення позивача від 01.07.2025 та від 16.07.2025 отримано відповідачем 21.07.2025, і листом від 25.07.2025 № 01/08-640/1 позивачу відмовлено у їх розгляді на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповіді на аналогічні запити раніше вже надавались позивачу та його представнику листами від 08.02.2024, 27.02.2024, 24.04.2024 та 05.06.2025. Звернення від 15.08.2025 до відповідача не надходило. Звернення від 20.08.2025 щодо отримання виписки з медичної карти стаціонарного хворого отримано 22.08.2025, відповідь та копію виписки направлено листом від 03.09.2025 № 01/08-735/1. Звернення від 21.08.2025 отримано 25.08.2025, і листом від 11.09.2025 № 01/08-752/1 позивачу відмовлено в його розгляді на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян». Відповіді направлялись позивачу звичайними листами, а після отримання 26.09.2025 листа Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, з якого відповідачу стало відомо про неотримання позивачем відповідей, 30.09.2025 копії всіх відповідей повторно доставлено кур`єром до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Також відповідач зазначає, що виготовлення копій документів не відноситься до статутної діяльності підприємства; копії запитуваних документів були надані слідчому в рамках розслідування кримінальної справи, а отже позивач мав змогу з ними ознайомитися відповідно до кримінального процесуального законодавства; підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2025 у справі № 946/568/24 засуджений за ч. 3 ст. 286-1 КК України; вирок не набрав законної сили. Позивач утримується в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» з 20.10.2024, що підтверджується довідкою державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 25.09.2025 № 6/3-6613.

30.10.2023 позивач, доставлений працівниками поліції до приймального відділення та відділення екстреної та невідкладної медичної допомоги КНП «Ізмаїльська МЦЛ», пройшов медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за результатами якого складено акт медичного огляду № 192.

У 2024 - 2025 роках позивач та його представник неодноразово зверталися до відповідача із заявами та запитами щодо надання документів та інформації, пов`язаних з проведенням зазначеного медичного огляду.

Листом від 08.02.2024 № 01/10-122 відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 29.01.2024 направив позивачу копії направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану сп`яніння, акту медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду, а також повідомив про неможливість надання копії акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Листом від 27.02.2024 відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 20.02.2024 повідомив, що направлення щодо огляду позивача з метою виявлення стану сп`яніння було видане слідчим о 13 год. 50 хв. 30.10.2023.

Листом від 13.03.2024 № 01/06-229 відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 27.02.2024 повідомив, що позивач на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Ізмаїльська МЦЛ» не перебуває та за медичною допомогою до зазначених спеціалістів не звертався.

Листом від 24.04.2024 № 01/06-339 відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 04.03.2024 повідомив, що в КНП «Ізмаїльська МЦЛ» ведеться відеоспостереження; камери відеоспостереження наявні на вулиці біля входу та у фойє приймального відділення та відділення екстреної та невідкладної медичної допомоги; термін зберігання відеозаписів складає 21 день з моменту запису.

Листом від 05.06.2025 № 01/06-505 відповідач на адвокатський запит представника позивача - адвоката Живори Є.В. від 22.05.2025 повідомив, що 29.10.2023 о 04.00 був перехід часу з літнього на зимовий, час на газоаналізаторі «Алкофор 505» переведений у відповідність до зимового часу не був; щодо розбіжності часу було надано письмове роз`яснення за запитом слідчого.

01.07.2025 позивач через адміністрацію державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» направив відповідачу звернення № Х-23, в якому, крім прохання надати копії направлення слідчого на медичний огляд, акта медичного огляду, результату медичного огляду та журналу реєстрації медичних оглядів, просив надати таку інформацію: скільки відеокамер наявні при вході (виході) до приміщення лікарні, у коридорі біля реєстрації та в палаті приймального покою; на який період зберігається запис з відеокамер; чи подавав слідчий запит на вилучення відеозапису з камер відеоспостереження або чи здійснював копіювання з відеоносіїв; надати копію сертифіката якості газоаналізатора, за допомогою якого 30.10.2023 проведено огляд позивача, із зазначенням номера, марки, моделі; скільки осіб пройшли огляд з використанням цього газоаналізатора 30.10.2023; чи складався акт про невідповідність газоаналізатора часовому режиму київського часу, а в разі складення - надати його копію.

16.07.2025 позивач через адміністрацію державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» направив відповідачу звернення № Х-39, в якому просив надати відповідь на звернення від 01.07.2025 № Х-23; надати копію направлення слідчого на медичний огляд із зазначенням у відповіді часу, вказаного у направленні; надати копію висновку від 30.10.2023 із зазначенням часу його складення, посади, найменування підрозділу, спеціального звання та прізвища, ім`я, по батькові працівника поліції, який направив позивача на огляд, найменування, серії та номера документа, що посвідчує особу, яка доставила позивача на огляд, дати і точного часу огляду; а також зазначити, кому належать підписи в графах «Підпис інспектора/лікаря» та «Підпис особи, що тестують» роздруківки результату тестування на алкоголь до протоколу № 192 приладом «Алкофор 505» з реєстраційним № 04618 від 30.10.2023.

Звернення позивача від 01.07.2025 № Х-23 та від 16.07.2025 № Х-39 надійшли до відповідача 21.07.2025.

Листом від 25.07.2025 № 01/08-640/1, підписаним генеральним директором КНП «Ізмаїльська МЦЛ», відповідач повідомив позивача, що, приймаючи до уваги, що відповіді на аналогічні запити раніше вже надавались позивачу та його законному представнику 08.02.2024 № 01/06-122, 27.02.2024 № 01/06-183, 24.04.2024 № 01/06-339, 24.04.2024 № 01/06-337, 05.06.2025 № 01/06-505, відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», у розгляді заяв позивача від 01.07.2025 та від 16.07.2025 відмовлено.

15.08.2025 державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор» супровідним листом № 6/4-Х-47 направила відповідачу лист позивача, що підтверджується копією супровідного листа та талоном-підтвердженням від 15.08.2025. Доказів отримання відповідачем вказаного листа, а також копії самого звернення від 15.08.2025 № Х-47 матеріали справи не містять. Відповідач заперечує надходження до нього вказаного звернення.

20.08.2025 позивач через адміністрацію державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» направив відповідачу звернення № Х-48, в якому просив надати завірену виписку з медичної карти стаціонарного хворого щодо його госпіталізації 19.05.2025 - 20.05.2025 та результати аналізів. Вказане звернення надійшло до відповідача 22.08.2025. Листом від 03.09.2025 № 01/08-735/1 відповідач направив позивачу виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 2852.

21.08.2025 позивач через адміністрацію державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» направив відповідачу звернення № Х-49, в якому просив повідомити, до якого рівня сп`яніння відноситься результат тесту № 02468 (1,343), надати належним чином засвідчені копії сертифіката якості та сертифіката повірки газоаналізатора «Алкофор 505» з реєстраційним № 04618, копію гарантійного талона, повідомити, чи підлягав прилад гарантійному обслуговуванню і з яких причин, а також повторно просив надати відповіді на звернення від 01.07.2025 № Х-23 та від 16.07.2025 № Х-39. Вказане звернення надійшло до відповідача 25.08.2025.

Листом від 11.09.2025 № 01/08-752/1, підписаним генеральним директором КНП «Ізмаїльська МЦЛ», відповідач, з посиланням на ті самі листи, що й у листі від 25.07.2025, та на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», повідомив позивача про відмову в розгляді його заяви від 21.08.2025.

Листи від 25.07.2025, 03.09.2025 та 11.09.2025 направлялися позивачу простими поштовими відправленнями. 30.09.2025 відповідач супровідним листом № 01/08-803 повторно направив копії відповідей на звернення позивача начальнику державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», які отримано канцелярією слідчого ізолятора 30.09.2025.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачені статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, підприємства, установи, організації або його заступник, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Частиною 1 ст. 21 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення громадян, які утримуються в місцях попереднього ув`язнення та позбавлення волі, надсилаються адресатам і розглядаються в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 393/96-ВР у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують завдані йому матеріальні збитки, пов`язані з поданням і розглядом скарги, а моральна шкода відшкодовується у розмірі, визначеному за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України повнолітня особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність поведінки відповідача щодо розгляду п`яти звернень позивача, поданих у липні - серпні 2025 року, а саме: чи були такі звернення відповідачем отримані, чи були вони розглянуті та чи були надані позивачу відповіді по суті порушених у них питань.

Щодо звернення від 15.08.2025 № Х-47 суд зазначає таке.

Обов`язок розглянути звернення та надати відповідь виникає в адресата з моменту надходження до нього звернення. Наданими державною установою «Ізмаїльський слідчий ізолятор» копіями супровідного листа від 15.08.2025 № 6/4-Х-47 та талона-підтвердження підтверджується лише прийняття адміністрацією слідчого ізолятора від позивача листа для направлення відповідачу. Доказів фактичного надходження цього листа до відповідача (відмітки про реєстрацію відповідачем, поштового повідомлення про вручення тощо) матеріали справи не містять, на відміну від інших звернень позивача, на супровідних листах до яких наявні відмітки відповідача про їх реєстрацію. Копія самого звернення від 15.08.2025 № Х-47 до суду не надана, що позбавляє суд можливості встановити, які саме питання у ньому порушувались.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернення від 15.08.2025 № Х-47, оскільки отримання відповідачем цього звернення не доведено. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з відповідним зверненням повторно.

Щодо звернення від 20.08.2025 № Х-48 суд зазначає, що воно надійшло до відповідача 22.08.2025 та стосувалося надання виписки з медичної карти стаціонарного хворого. Листом від 03.09.2025 № 01/08-735/1, тобто у строк, визначений ст. 20 Закону № 393/96-ВР, відповідач надав позивачу відповідь по суті цього звернення з додаванням запитуваної виписки, копія якої повторно доставлена до місця утримання позивача 30.09.2025. Отже, звернення № Х-48 відповідачем розглянуто по суті, а підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо цього звернення відсутні.

Щодо звернень від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 суд зазначає таке.

Відповідач, отримавши ці звернення, листами від 25.07.2025 № 01/08-640/1 та від 11.09.2025 № 01/08-752/1 відмовив позивачу в їх розгляді з посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР, вказавши, що відповіді на аналогічні запити раніше вже надавались.

Таким чином, формально відповіді на вказані звернення відповідачем надані, а тому питання полягає в тому, чи є такі відповіді відповідями по суті порушених у зверненнях питань, тобто чи були у відповідача правові підстави для застосування ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР.

Частина 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР дозволяє не розглядати повторне звернення лише за одночасної наявності таких умов: звернення подане тим самим громадянином до того самого органу (підприємства, установи, організації); звернення стосується одного і того ж питання; попереднє звернення з цього питання вирішено по суті. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість застосування зазначеної норми, а отже звернення підлягає розгляду в загальному порядку.

Тобто, відмовляючи у розгляді звернення на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР, суб`єкт розгляду звернення повинен встановити та зазначити, які саме питання, порушені у новому зверненні, вже були вирішені по суті і якими саме відповідями. Якщо ж нове звернення, поряд з питаннями, які вже були вирішені, містить питання, які раніше заявником не порушувались і відповідачем не вирішувались, такі питання підлягають розгляду по суті з наданням відповіді, а посилання на ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР не може бути підставою для відмови у розгляді звернення в цілому.

Аналіз змісту звернень позивача від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 у співставленні зі змістом наданих раніше відповідей свідчить, що частина питань, порушених у цих зверненнях, дійсно вже вирішувалась відповідачем. Зокрема, копії направлення на медичний огляд, журналу реєстрації медичних оглядів, акта медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду надавались позивачу листом від 08.02.2024 № 01/10-122; інформація про час видачі слідчим направлення на огляд - листом від 27.02.2024 № 01/06-183; інформація про відсутність позивача на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога - листом від 13.03.2024 № 01/06-229; інформація про наявність відеоспостереження і строк зберігання відеозаписів - листом від 24.04.2024 № 01/06-339; інформація про причини розбіжності часу на газоаналізаторі «Алкофор 505» - листом від 05.06.2025 № 01/06-505 на адвокатський запит представника позивача.

Разом з тим, у зверненнях від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 позивачем порушено й питання, які у попередніх зверненнях позивача та запиті його представника не порушувались і відповідачем по суті не вирішувались, а саме: чи подавав слідчий запит на вилучення відеозапису з камер відеоспостереження або здійснював копіювання з відеоносіїв; надання копії сертифіката якості газоаналізатора, за допомогою якого 30.10.2023 проведено огляд позивача; скільки осіб пройшли огляд з використанням цього газоаналізатора 30.10.2023; чи складався акт про невідповідність газоаналізатора часовому режиму та надання його копії; кому належать підписи в графах «Підпис інспектора/лікаря» та «Підпис особи, що тестують» роздруківки результату тестування на алкоголь до протоколу № 192; до якого рівня сп`яніння відноситься результат тесту № 02468; надання копій сертифіката повірки газоаналізатора «Алкофор 505» з реєстраційним № 04618 та гарантійного талона, а також інформації про гарантійне обслуговування приладу.

Доказів того, що зазначені питання раніше вирішувались відповідачем по суті, відповідач суду не надав, а у листах від 25.07.2025 № 01/08-640/1 та від 11.09.2025 № 01/08-752/1 лише загально послався на попередні відповіді, без зазначення того, які саме питання, порушені у нових зверненнях, були ними вирішені. При цьому серед листів, на які послався відповідач, наявний лист від 05.06.2025 № 01/06-505, адресований не позивачу, а його представнику, на адвокатський запит, розгляд якого регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не Законом № 393/96-ВР.

Отже, звернення позивача від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 не є повністю тотожними попереднім зверненням з одного і того ж питання, які вирішені по суті, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у їх розгляді в цілому на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР.

Суд зауважує, що надання відповіді на звернення громадянина передбачає не лише формальне направлення заявнику листа, а розгляд порушених у зверненні питань по суті та повідомлення заявника про результати такого розгляду і суть прийнятого рішення (ст. 14, 15, 19 Закону № 393/96-ВР). У разі ж відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення про відмову має бути доведене до відома заявника з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови.

Також суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.04.2020 у справі № 180/1560/16-а погодилась з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій органу місцевого самоврядування у випадку, коли відповіді на звернення позивачу були надані, однак оформлені неналежним чином.

Суд не надає оцінки тому, чи підлягають задоволенню вимоги позивача, викладені у зверненнях, в тому числі щодо надання копій тих чи інших документів, оскільки вирішення цих питань належить до компетенції відповідача, який має розглянути звернення по суті та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог законодавства, у тому числі щодо медичної таємниці, захисту персональних даних, статутної діяльності підприємства та належності тих чи інших документів, а у разі відмови - навести її мотиви. Водночас відповідач не вправі ухилитися від такого розгляду шляхом загального посилання на ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР.

Доводи відповідача про те, що виготовлення копій документів не відноситься до його статутної діяльності, а копії запитуваних документів були надані слідчому в рамках кримінального провадження, суд відхиляє, оскільки такі мотиви в листах від 25.07.2025 та від 11.09.2025 відповідачем не наводились. Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність своїх рішень іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в самих рішеннях, оскільки за іншого підходу він міг би довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій після їх вчинення, що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. Крім того, зазначені доводи можуть бути предметом оцінки самим відповідачем під час розгляду звернень по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що всі питання, порушені позивачем у зверненнях від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49, раніше були вирішені по суті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні позивачу відповідей по суті звернень від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає, що наслідком встановлення протиправної бездіяльності відповідача є зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 та надати позивачу письмові відповіді по суті цих звернень відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР, з урахуванням висновків суду.

Оскільки позивач утримується в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», а направлені відповідачем простими поштовими відправленнями відповіді позивачем отримані не були, з метою ефективного захисту прав позивача та реального виконання рішення суду відповіді на звернення мають бути направлені позивачу за місцем його утримання - до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор». У цій частині позовна вимога про зобов`язання відповідача направити копію відповіді безпосередньо до місця утримання позивача підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним порушення його права на інформацію та на захист суд зазначає, що такий спосіб захисту не передбачений ст. 5 КАС України. Порушення відповідачем права позивача на звернення встановлене судом у межах розгляду вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а окреме визнання «протиправним порушення права» не призведе до відновлення прав позивача. При цьому право позивача на захист у кримінальному провадженні реалізується в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а питання доступу сторони захисту до доказів, у тому числі шляхом тимчасового доступу до речей і документів, вирішуються в межах кримінального провадження. Отже, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати копії всіх медичних документів і матеріалів, на підставі яких проводились експертизи у кримінальному провадженні, суд зазначає, що така вимога не була предметом звернень позивача до відповідача в тому обсязі, в якому вона заявлена до суду, а відтак відповідачем у цій частині не приймалось жодного рішення і не допускалось бездіяльності. Суд не може підміняти відповідача та вирішувати замість нього питання про надання документів, яке має бути вирішене відповідачем за результатами розгляду звернення. Крім того, матеріали, на підставі яких проводились експертизи у кримінальному провадженні, є матеріалами кримінального провадження, доступ до яких регулюється КПК України. Отже, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Вимога про зобов`язання відповідача усунути виявлені порушення прав громадянина відповідно до ухвали суду не містить визначення конкретних дій, які відповідач має вчинити, та спрямована на майбутнє, а захист прав позивача в межах цієї справи забезпечується зобов`язанням відповідача розглянути звернення по суті. Відтак підстави для задоволення цієї вимоги відсутні.

Вимога позивача про постановлення окремої ухвали щодо перевірки Міністерством охорони здоров`я України дотримання відповідачем законодавства про звернення громадян не є позовною вимогою у розумінні ст. 5 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом суду, яке реалізується за наявності для цього підстав. Суд таких підстав у цій справі не вбачає, оскільки порушення, допущені відповідачем, усуваються шляхом виконання цього рішення.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.04.2020 у справі № 180/1560/16-а, посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зазначила, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду погодилася з визнанням протиправними дій органу місцевого самоврядування, який надав відповіді на звернення позивача неналежним чином, без стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, обмежився загальними твердженнями про заподіяння йому моральних страждань, приниження честі та гідності і почуття безпорадності, проте не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність страждань, що досягли рівня моральної шкоди, причинний зв`язок між такими стражданнями та поведінкою відповідача, а також не обґрунтував розмір заявленої шкоди. Суд також враховує, що відповідач не залишив звернення позивача без жодного реагування, а надав на них відповіді, які суд визнав такими, що не відповідають вимогам закону в частині розгляду питань по суті, при цьому значна частина запитуваних позивачем документів та інформації була надана йому раніше. Встановлене судом порушення відповідачем права позивача на звернення усувається шляхом зобов`язання відповідача розглянути звернення по суті, що є достатнім і ефективним способом захисту його прав. Отже, у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 24.10.2025, а інших судових витрат позивачем не понесено.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Оскільки рішення прийнято у справі, визначеній п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України, воно згідно з ч. 1 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» щодо ненадання ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 68, код ЄДРПОУ 42489785) розглянути звернення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце утримання: державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор», 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 70; РНОКПП 3283912518) від 01.07.2025 № Х-23, від 16.07.2025 № Х-39 та від 21.08.2025 № Х-49 та надати письмові відповіді по суті цих звернень відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду, направивши їх ОСОБА_1 за місцем його утримання - до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний