Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/4860/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4860/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 25.12.2025 №84, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_2 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_3 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Позивач звернувся до РТЦК із заявою про відстрочку від призову під час мобілізації у зв`язку з тим, що він є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Одеський технічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 21.04.2025 №627638, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №420/19500/25 прийнято таке рішення: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025р. скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. На виконання рішення суду Відповідач листом від 20.01.2026 надіслав відмову у наданні відстрочки, оформлену повідомленням від 25.12.2025 №15323, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідно до частини 8 ст.39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вами, як резервістом, подано заяву про надання відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до вимог ч. 8 ст. 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» резервісти не підлягають призову лише у випадках передбачених абзацами 4-12 частини 1 та частиною 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, позивачу як резервісту за ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка не може бути надана. Таким чином, під час розгляду заяви комісією порушень не допущено. Отже, позивача відповідно до вимог ст. 26-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» після звільнення зі строкової військової служби було зараховано до оперативного резерву ЗСУ. Відстрочка особам, які є здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури відноситься до пункту (абзацу) 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а вказана підстава відповідно до положень ст. 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не може бути застосована до резервістів. Позивачем, як резервістом, подано заяву про надання відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до вимог ч. 8 ст. 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» резервісти не підлягають призову лише у випадках передбачених абзацами 4-12 частини 1 та частиною 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, позивачу, як резервісту за ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка не може бути надана

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Одеський технічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 21.04.2025 р. №627638.

28.05.2025 бажаючи скористатись своїм правом на відстрочку та з метою повідомити про це ТЦК та СП, Позивач направив засобами поштового зв`язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем було повідомлено про відмову у розгляді заяви про надання відстрочки Позивачу, рішення оформлене відповіддю від 02.06.2025 №7873, згідно відповіді зазначено, зокрема, наступне: «…Право на отримання відстрочки можливо реалізувати лише шляхом особистого подання заяви про надання відстрочки, а не надсилання такої заяви поштою. Звертаю Вашу увагу, що нормотворець (Кабінет міністрів України) розрізняє поняття «подання заяви особисто» та «надсилання заяви», отже поняття «подання особисто заяви» не включає в себе право надсилання власноручно підписаної заяви поштою. У зв`язку із порушенням встановленого порядку подання заяви про надання відстрочки Вам відмовлено в її розгляді…».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №420/19500/25 прийнято рішення, яким: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025р. скасувати. Прийнято по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.»

На виконання рішення суду Відповідач листом від 20.01.2026 надіслав відмову у наданні відстрочки, оформлену повідомленням від 25.12.2025 №15323. Причини відмови: відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України. інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. За ч.1 ст. 26-2 Закону №2232-ХI в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві. Відповідно до частини 8 ст.39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".. Вами, як резервістом, подано заяву про надання відстрочки на підставі 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до вимог ч. 8 ст. 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» резервісти не підлягають призову лише у випадках передбачених абзацами 4-12 частини І та частиною 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, Вам, як резервісту за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка не може бути надана».

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

За ч.1 ст.2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами 1, 5 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; та резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.1-3 ст.27 Закону №2232-ХІІ, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

Згідно з ч.1 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ, в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

Частиною 2 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ визначено, що контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань не може бути припиненим (розірваним) в особливий період, а громадянин, який його уклав та зарахований до військового оперативного резерву, продовжує службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань на умовах, визначених законодавством, до завершення особливого періоду.

Відповідно до п.12 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України №618/2012 від 29.10.2012 року, на службу у військовому резерві в добровільному порядку (за контрактом) приймаються військовозобов`язані (крім тих, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації), які пройшли професійно-психологічний відбір, визнані придатними до служби у військовому резерві за станом здоров`я та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві. Військовозобов`язані, які не досягли 25-річного віку та пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу, приймаються на службу у військовому резерві за їх згодою. З такими військовозобов`язаними укладається контракт.

Згідно з п.8 Положення початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) (далі - командир (начальник) військової частини (установи)) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі також - Закон №3543-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено п.1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

За змістом п.п.58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

У додатку 5 до Порядку №560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, документом, що підтверджує право на відстрочку відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ, для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як уже зазначалось судом вище, будучи здобувачем вищої освіти за денною формою навчання, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ. Однак, Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки, мотивуючи перебуванням позивача у статусі резервіста оперативного бойового резерву.

Даючи оцінку вказаним доводам, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Одеський технічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету», отже наразі здобуває фахову передвищу освіту. Таким чином, позивачем дотримано вимогу щодо послідовності здобуття освіти, передбачену п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ.

Факт навчання за денною формою підтверджується належним та достатнім документом, а саме довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 21.04.2025 р. №627638, яка згідно з Порядком №560 є основним документом для підтвердження вказаної підстави. Додатково суд зауважує, що у цій Довідці міститься висновок про те, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».

Стосовно посилань відповідача на перебування позивача у статусі резервіста, суд враховує, що п.1 Порядку №560 передбачено, що цей нормативно-правовий акт визначає процедуру надання відстрочки як військовозобов`язаним, так і резервістам. При цьому Закон №3543-ХІІ не містить положень, які б позбавляли осіб, зарахованих до оперативного резерву, права на відстрочку від призову під час мобілізації за наявності відповідних підстав, зокрема навчання.

За змістом ч.2 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ зарахування особи до військового оперативного резерву пов`язане з укладенням контракту про проходження служби у військовому резерві. Згідно з п.12 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України №618/2012 від 29.10.2012 року, з такими військовозобов`язаними укладається контракт. Військовозобов`язані, які не досягли 25-річного віку та пройшли базову військову службу, приймаються на службу у військовому резерві за їх згодою.

Утім, матеріали справи не містять доказів укладення з позивачем контракту про проходження служби у військовому резерві або надання ним згоди на таке проходження.

Крім того, у обліковій картці позивача зазначено Тип підкартотеки: ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив строкову військову службу У складі 3030 № ВОС 100 915 П, з 03.12.2020 по 16.04.2024.

До всього, у військово-обліковому документі позивача «Резерв+», сформованому Міністерством оборони України 15.05.2025 року, категорія обліку ОСОБА_1 відображена як «Військовозобов`язаний», а не «Резервіст».

Суд також враховує доводи позивача про те, що рішення відповідача фактично перекладає наслідки внутрішніх процедурних рішень ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаних із формуванням картотеки оперативного резерву, на позивача як учасника правовідносин, позбавляючи його гарантованого законом права на відстрочку з підстав здобуття освіти.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що відмова відповідача у наданні відстрочки з мотивів необхідності зміни статусу на військовозобов`язаного не ґрунтується на нормах права.

Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Однак, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення відповідача, оформлене протоколом Комісії від 25.12.2025 року №84, є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). А тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Стосовно компетенції відповідача щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд звертає увагу на таке.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Поряд з тим, згідно п.60 Порядку №560, на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Отже, у спірному випадку саме відповідач в особі відповідної комісії має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від призову під час мобілізації.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача (разом з поданими до неї документами) про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 25.12.2025 №84, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко