Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/6659/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.№ 400/6659/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення 56 664,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії по інвалідності (основної) з 16.11.2023 р. по теперішній час, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки;

- зобов`язання здійснити перерахунок поточної пенсії по інвалідності (основної) та здійснювати подальші її перерахунки, нарахування та виплати, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки;

- стягнення з відповідача різницю між сукупним розміром пенсії по інвалідності (основної) за минулий період (з 16.11.2023 р. по теперішній час), яку відповідач повинен був нараховувати та сплачувати за Законом № 796-ХІІ, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, та сукупним розміром, в якому вона нарахована на виконання судового рішення за минулий період (з 16.11.2023 р. по теперішній час) - в сукупному розмірі 56664,00 грн. (станом на 08.06.2026 р.);

- звернення до негайного виконання рішення під час його ухвалення;

- зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІ. Позивач не згодна, що розрахунок і виплата її пенсії після перерахунку на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24, починаючи з 01.01.2024 р. по теперішній час, проводиться без врахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Позивач звернулась до Відповідача із заявою від 18.05.2026 року про невідповідність здійсненого перерахунку пенсії за минулий період та її нарахування в теперішній час. Листом від 28.05.2026 року Відповідач відмовив у здійсненні перерахунку посилаючись на те, що рішенням суду жодних зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків із застосуванням усіх підвищень, передбачених пенсійним законодавством України, на нього не покладалось.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

01.07.2026 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24 виконано Відповідачем відповідно до покладених судом зобов`язань, в межах повноважень Головного управління та норм чинного законодавства. Жодних зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, не покладалось. У зв`язку з цим, підстави для проведення подальших перерахунків пенсії, у тому числі, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, відсутні. З огляду на те, що Відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення (перерахунку) та виплати пенсії, ні Позивач ні суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень, в тому числі і при визначені суми пенсії, яка підлягає виплаті, на виконання рішення суду. Просить не приймати до уваги наданий Позивачем розрахунок.

14.07.2026 р. Позивач подав до суду додаткові пояснення (правова позиція).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності (основної) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії з числа потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, має інвалідність ІІІ групи, яка втановлена безстроково. Встановлено причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням, отриманим внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 31.05.2019).

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24 Відповідача зобов`язано здійснити з 16.11.2023 року перерахунок пенсії Позивача відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

06.11.2025 Відповідачем подано до суду звіт про виконання рішення суду по справі №400/5236/24, у якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 11.07.2024 Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області проведено перерахунок розміру пенсії Позивача відповідно до покладених судом зобов`язань. Розмір пенсії Позивача склав 12558 грн. Головним управлінням забезпечено виплату пенсії у перераховану розмірі з грудня 2024. Загальна сума доплати, що виникла на виконання рішення суду склала 82410,87 гривень. В жовтні 2025 року з метою погашення заборгованості Головним управлінням виплачено Позивачу кошти у сумі 187,35 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 р. у справі № 400/5236/24 змінено спосіб і порядок виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з виплати перерахованої пенсії у розмірі 82223,52 грн.

На думку Позивача, здійснивши перерахунок її пенсії на виконання судового рішення за минулий період та при її нарахуванні на теперішній час, Відповідач не враховує зміни розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.

18.05.2026 р. Позивач звернулася до Відповідача із заявою про невідповідність здійсненого перерахунку пенсії за минулий період та її нарахування в теперішній час вимогам ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій просила здійснити з 16.11.2023 р. перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснювати подальші нарахування та виплати основної пенсії виходячи зі змінного, а не фіксованого, розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом на відповідний бюджетний рік.

Листом від 28.05.2026 р. № 22041-20269/М-02/8-1400/26 Відповідач повідомив, що рішення Миколаївського адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24 виконано ним в добровільному порядку, в межах покладених судом зобов`язань. В подальшому проведенні перерахунку із зміною мінімальної пенсії за віком на Головне управління жодних зобов`язань не покладалось.

Вважаючи дії Відповідача протиправними, Позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Як було передбачено нормою ч.4 ст.54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015 року) (далі - Закон №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначались Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі Порядок №1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1210 (в редакції Постанови КМ № 851 від 15.11.2017) мінімальний розмір пенсії становить:

1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

2) для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;

осіб з інвалідністю II групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;

осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;

Тобто раніше визначений статтею 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсій було знижено.

Однак, Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також, за указаним вище Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021).

29.06.2021 року Верховною Радою України прийнято Закон №1584-IX «Про внесення змін до Закону №796-ХІІ щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», який набрав чинності 01.07.2021, частину 3 статті 54 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: « В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Статтю 54 Закону №796-ХІІ доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що згідно з рішенням Конституційного Суду №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Визначено, що ч.3 ст.54 Закону №796-ХІІ втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією рф в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і наразі.

Таким чином, частина 3 статті 54 Закону №796-ХІІ, якою передбачено мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІІ групи на рівні 3700 гривень, станом на сьогодні, є діючою.

Водночас, як убачається зі змісту статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №1584-ІХ, визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.

Разом з тим, аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у справах №460/20412/23, №400/12171/21 за результатами розгляду яких у в постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі №400/12171/21 Верховний Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 року, згідно якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по відповідній групі інвалідності відповідної кількості мінімальних пенсій за віком.

Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 у справі №460/13832/23.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених вище постановах у аналогічних справах, оцінюючи спірні правовідносини суд зауважує, що в розумінні ч.3 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За приписами статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

На виконання покладеного статтею 16 Конституції України на державу обов`язку Україна в особі законодавця ухвалила Закон №796-ХІІ, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб.

Метою Закону №796-ХІІ, що її визначено в частині першій статті 1 указаного Закону, як вже вказувалось вище, є, зокрема захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

У відповідності до приписів ч.2 ст.1 Закону №796-ХІІ державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.

Проаналізувавши норми статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, суд вбачає, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі №796-ХІІ саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, а відтак - обумовлює посилений їх соціальний захист.

Суд звертає увагу, що у Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-ІХ повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ, суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження Уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

У зв`язку із цим, суд дійшов до висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судом під час вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Як вже було зазначено вище, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796 у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню.

Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23.

Поряд із викладеним суд вважає за необхідне зауважити, що в ході розгляду справи судом встановлено, що спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо наявності у Позивача права на отримання пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР, - уже був предметом розгляду у суді.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24 позов задоволено, зокрема зобов`язано Відповідача здійснити з 16.11.2023 року перерахунок пенсії Позивача відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

06.11.2025 Відповідачем подано до суду звіт про виконання рішення суду по справі №400/5236/24, у якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 11.07.2024 Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області проведено перерахунок розміру пенсії Позивача відповідно до покладених судом зобов`язань. Розмір пенсії Позивача склав 12558 грн. Загальна сума доплати, що виникла на виконання рішення суду склала 82410,87 гривень. В жовтні 2025 року з метою погашення заборгованості Головним управлінням виплачено Позивачу кошти у сумі 187,35 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 р. у справі № 400/5236/24 змінено спосіб і порядок виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з виплати перерахованої пенсії у розмірі 82223,52 грн.

З наведеного вбачається, що Відповідачем розраховано розмір пенсії Позивача з 16.11.2023 року по теперішній час, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2023 рік в розмірі 2093 грн.

Втім, згідно ст. 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2024», «Про державний бюджет України на 2025» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність зріс та складає - 2361 грн., а відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає - 2595 грн., що призвело до збільшення мінімальної пенсії за віком, а відтак і до збільшення розміру пенсії, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР.

В той же час при вирішенні спору по суті суд враховує, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24 судом не зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивача у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи із щорічної зміни розміру мінімальної пенсії за віком, що на думку суду призвело до протиправного зменшення розміру пенсії Позивача з 01.01.2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав Позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у перерахунку розміру пенсії по інвалідності (основної) з 01.01.2024 р. по теперішній час, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної) ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум та виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24.

Щодо позовної вимоги про стягнення фіксованої грошової суми заборгованості у розмірі 56664,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, суд не підміняє органи державної влади і не перебирає на себе їхні дискреційні та управлінські функції (зокрема, розрахунково-бухгалтерські повноваження щодо обчислення розмірів пенсійних виплат).

Згідно з положеннями статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, проте закон не надає суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки заборгованості за відсутності їх первинного обчислення уповноваженим органом Пенсійного фонду України.

Звернення до суду з вимогою про стягнення конкретної фіксованої суми коштів є обґрунтованим лише у разі, якщо такі кошти є попередньо нарахованими, безспірними та зафіксованими у відповідних документах суб`єкта владних повноважень.

Натомість, оскільки Відповідачем відповідний перерахунок пенсії з урахуванням зміни базових показників розміру мінімальної пенсії за віком за спірний період не здійснювався та сума заборгованості в установленому законом порядку не обчислювалася, у суду відсутні правові підстави для безпосереднього стягнення зазначеної суми.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то згідно зі статтею 382 КАС України зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке застосовується у виключних випадках для запобігання зловживанням.

Оскільки Позивач не навела обґрунтованих причин та виключних обставин, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу контролю з урахуванням загальних засад адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, суд вважає, що що підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Щодо вимоги про допуск судового рішення до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайному виконанню підлягають виключно рішення про стягнення відповідних сум, а не про зобов`язання Відповідача здійснити нарахування та виплату, оскільки обраний у цій справі спосіб захисту передбачає визначення заборгованості самим суб`єктом владних повноважень у процесі виконання рішення після набрання ним законної сили відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для допуску рішення до негайного виконання відсутні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо посилань Відповідача на дискреційність його повноважень в питаннях призначення та перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

У справі що розглядається суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та Позивач має право на перерахунок та виплату пенсії виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком, та враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) Відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку розміру пенсії по інвалідності (основної) з 01.01.2024 р. по теперішній час, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком, які встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком, яку встановлюють Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, з урахуванням раніше виплачених сум та виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. у справі № 400/5236/24.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.10.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська