Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/8088/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8088/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Додатково позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Кучеренко Леонід Сергійович, звернувся до суду з позовом до Додатково позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-3, в/ч НОМЕР_1 ), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправними дії додаткової позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо проведення 22.03.2026 медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати довідку додаткової позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.03.2026 № 2026-0322-1122-0712-0, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за мобілізацією;

- ???визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- ???визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення.

???- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та припинити проходження ним військової служби у зв`язку з наслідками незаконного призову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 21.03.2026 його було зупинено працівниками патрульної поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де він провів ніч. На наступний день позивача направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатом проведення якої його визнано придатним до військової служби та відряджено до військової частини для проходження військової служби.

Позивач вказує, що медичний огляд мав формальний характер (експрес-огляд) без проведення обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень, передбачених Наказом №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Зокрема, відсутні відомості про проведення загального аналізу крові та сечі, біохімічного та серологічного аналізів, визначення групи крові та резус фактора тощо. Також не заведено картку обстеження та медичного огляду, а результати обстежень не фіксувалися у встановленому порядку. Окремо позивача не було ознайомлено з результатами ВЛК належним чином, оскільки відсутній його підпис, що свідчить про порушення процедури доведення рішення до відома особи. Зазначає, що після проходження ВЛК позивача було направлено до в/ч НОМЕР_1 , де він перебуває на даний час, та будь яких документів для ознайомлення позивачу не надавали.

Вважає, що зазначене рішення ВЛК протиправне, оскільки прийнято без дотримання передбаченої чинним законодавством процедури та без урахування стану його здоров`я. ВЛК пройшло з порушенням процедури, огляд не проводився, не було взяти до уваги скарги, що призвело до відсутності у рішенні комісії реальної картини стану здоров`я. За відсутності доведення факту придатності позивача до військової служби, призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини, є протиправними.

З огляду на викладені обставини зазначає, що поведінка ІНФОРМАЦІЯ_8 є протиправною, що мало наслідком здійснення незаконного та протиправного призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, що має наслідком визнання протиправними та скасування наказу про призов його на військову службу та наказу командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків особового складу.

Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_9 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку. В судовому порядку можуть оскаржуватись лише рішення Регіональних ВЛК (пункт 2.4.10 глави З Положення №420) та Центральної ВЛК (пункт 2.3.5 глави 3 Положення №420). Отже, законодавством чітко визначено порядок оскарження постанови ВЛК. Станом на 22.09.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_10 відсутні відомості щодо оскарження в позасудовому порядку рішення у формі довідки №2026-0322-1122-0712-0 від 22.03.2026 додаткової позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ступені придатності до військової служби позивача. Оскільки законодавцем чітко визначено процедуру оскарження довідки військово-лікарської комісії в позасудовому порядку до ВЛК відповідно до адміністративного підпорядкування, яке визначене Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 №402, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем-3 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Єдиною дією Військової частини НОМЕР_1 , яку позивач фактично оскаржує, є видання наказу по стройовій частині про зарахування його до списків особового складу, на всі види забезпечення та подальше службове оформлення проходження ним військової служби. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині був виданий у межах спеціального порядку обліку особового складу після фактичного прибуття позивача до військової частини як особи, призваної на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Військова частина діяла на підставі документів, які супроводжували прибуття позивача, зокрема поіменного списку начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 , що прямо зазначено у витязі з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2026 №81.

Зазначає, що наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2026 №81 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу є наказом по стройовій частині, тобто актом службового та облікового характеру. Такий наказ не створює первинного факту призову особи на військову службу. Він не є рішенням про мобілізацію, не є рішенням про направлення на ВЛК, не є постановою ВЛК, не є рішенням про придатність до військової служби. Він лише оформлює вже наявний юридичний факт прибуття до військової частини особи як призваної на військову службу під час мобілізації. Таким чином, наказ в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2026 №81 є правомірним актом облікового характеру, виданим у межах компетенції військової частини, і не може бути скасований лише з підстав оскарження позивачем попередніх дій інших суб`єктів владних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третьою особою подано пояснення по суті справи, суть яких полягає у такому. Зазначає, що в/ч НОМЕР_2 немає відношення до заходів мобілізаційної готовності. Вказує, що рішення про мобілізацію та сам призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час розгляду справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Таким чином, накази про призов та зарахування до військової частини як акти індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, суть якого полягає у тому, що ВЛК не наділена повноваженнями діяти довільно або формально — її висновок може вважатися належним доказом лише за умови, що особа фактично пройшла повний медичний огляд, дослідження проведені у повному обсязі, медична документація врахована комплексно, рішення містить мотивувальну частину із посиланням на Розклад хвороб.

У разі недотримання хоча б одного з цих елементів висновок ВЛК втрачає ознаку належного адміністративного акта і набуває характеру формального документа, який не може створювати юридичних наслідків у сфері військового обліку та мобілізації. Крім того, зазначає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень діє принцип розподілу тягаря доказування, відповідно до якого саме на відповідача покладається обов`язок довести, що процедура ВЛК була дотримана у повному обсязі, медичний огляд був належним та повним, висновок є обґрунтованим і відповідає встановленій процедурі. Ненадання таких доказів означає, що суд не має правових підстав вважати висновок ВЛК таким, що відповідає вимогам законності, а отже - він не може слугувати належною первинною підставою для подальших рішень ТЦК та СП і військової частини.

Таким чином, навіть у разі надходження від ТЦК та СП відповідних документів, в/ч НОМЕР_3 не звільняється від обов`язку самостійної правової оцінки підстав для видання індивідуального акта та зобов`язана діяти виключно у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України. Оскільки такі документи були сформовані в межах попередньо дефектної процедури (зокрема ВЛК та подальших рішень ТЦК та СП), вони не можуть автоматично створювати правомірну підставу для зарахування позивача до списків особового складу, а отже сам наказ військової частини є похідним та юридично вразливим як наслідок первинного порушення процедури. Таким чином, довідка ВЛК від 22.03.2026 №2026-0322-1122-0712-0 має ознаки істотних процедурних порушень, не підтверджує належного та повного медичного обстеження, не може вважатися належною правовою підставою для мобілізації, є первинним дефектним актом, що зумовив подальшу незаконність усіх похідних рішень, включно із зарахуванням до військової частини.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_4 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 27.04.2026 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто у день надходження позову до суду) та 29.04.2026 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 29.04.2026 (тобто у день постановлення ухвали судом).

Відповідачу-2 роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.

Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі – КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою від 29.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Третьою особою 05.05.2026 (вх. №37544) подано пояснення по справі.

Відповідачем-3 19.05.2026 (вх. №42252) подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача 25.05.2026 (вх. №44059) подано відповідь на відзив.

Представником позивача 27.05.2026 (вх. №44975) поадно заперечення на пояснення третьої особи.

Представником позивача 05.06.2026 (вх. №48294) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 15.09.2026 витребувано докази від відповідача 1 та відповідача-2.

Відповідачем-2 18.09.2026 (вх. №83330) на виконання вимог ухвали подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідачем-1 23.09.2026 (вх. №84918) подано відзив на позовну заяву та долучено докази на виконання вимог ухвали.

Представником позивача 24.09.2026 (вх. №85725) подано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до військово-облікового документу із застосунку «Резерв+», сформованого 25.03.2026 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 .

На підставі направлення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 22.03.2026 №6906130 ОСОБА_1 скеровано на медичний огляд до Додаткової позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Відповідно до п.10 картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , останнього 22.03.2026 обстежено такими спеціалістами із наступним діагнозом:

Терапевт: - здоровий;

Хірург: - здоровий;

Невропатолог : - здоровий;

Офтальмолог: - здоровий;

ЛОР: - здоровий;

Дерматовенеролог: - здоровий;

Психіатр: - здоровий

Відповідно до п. 9 картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 також проведено додаткові методи обстеження щодо загального аналізу крові, загального аналізу сечі, флюрографію органів грудної клітки.

Рішенням постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_14 , оформленому довідкою ВЛК від 22.03.2026 №2026-0322-1122-0712-0, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі статті 23в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ТДВ.

Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.03.2026 №1121 ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №4976 від 22.03.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2026 №81 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та з 22.03.2026 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Згідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 31.03.2026 №94 вважати таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків у відрядження з військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Позивач вважаючи, що довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.03.2026 №2026-0322-1122-0712-0 про придатність його до військової служби, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 частині його призову на військову службу під час мобілізації та наказ командира в/ч НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків особового складу військової частини є протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ у редакції від 10.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII в редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402).

З п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 вбачається, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.03.2026 №6906130 ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби направлено на проходження військово-лікарської комісії.

За результатами проведення військово-лікарської комісії Рішенням постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_14 , оформленому довідкою ВЛК від 22.03.2026 №2026-0322-1122-0712-0, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі статті 23в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ТДВ.

Картка обстеження та медичного огляду дає підстави стверджувати, що позивач пройшов військово-лікарську комісію у відповідності до вимог Положення №402. Результати проходження огляду засвідчено підписами та діагнозами зазначених у пункті 10 Картки спеціалістів.

Також у відповідності до вимог п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 позивач пройшов додаткові методи обстеження, такі як загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, флюорографію органів грудної клітки.

Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку ВЛК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Положення №402.

Такі висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16 та в силу приписів частини п`ятої статті 22 КАС України враховані судом при розгляді цієї справи.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25, вирішуючи спір щодо рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, підтвердив наявність у відповідача повноважень на перевірку рішень МСЕК за пунктом 51 Порядку № 1338 та врахував раніше сформований підхід щодо меж судового контролю у спорах, пов`язаних із медико-соціальною експертизою.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані у справах за аналогічних обставин та підлягають до застосуванню у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб та розподілу травм за ступенем тяжкості, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Перегляд постанови позаштатної ВЛК з підстав неправильного визначення причинного зв`язку захворювання не належить до компетенції адміністративного суду. Визначення причинного зв`язку захворювання на основі медичного огляду є дискреційним повноваженням ВЛК, тому суд не має права втручатися в рішення цього органу.

Отже, суд у цій справі не визначає, чи мав позивач медичні підстави для визнання його непридатним до військової служби.

Натомість суд перевіряє, чи рішення постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Львові, оформлене довідкою ВЛК від 22.03.2026 №2026-0322-1122-0712-0, прийняте: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом; обґрунтовано; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; на підставі тих доказів і мотивів, які існували на момент прийняття рішення.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п. 2.4.6. розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).

Отже законодавцем чітко визначено процедуру оскарження довідки військово-лікарської комісії в позасудовому порядку до ВЛК відповідно до адміністративного підпорядкування, яке визначене Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 №402.

Станом на момент вирішення цієї справи в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження ОСОБА_1 в позасудовому порядку рішення додаткової позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_15 у формі довідки №2026-0322-1122-0712-0 від 22.03.2026 щодо ступені придатності до військової служби позивача.

Позивачем до позовної заяви не надано, а судом на час прийняття рішення у цій справі не здобуто доказів про оскарження вказаної довідки.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування довідки №2026-0322-1122-0712-0 від 22.03.2026 додаткової позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , а також наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.03.2026 №1121 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

З огляду на такий висновок суду, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправним наказу командира в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення, яка є похідною від попередніх вимог.

Суд звертає увагу на правову позицію, сформовану Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №1602592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов?язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною саме по собі не спричиняє автоматичного відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження вказані позивачем доводи на обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі 1 та 3 вказаний обов`язок виконали.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувану постанову відповідача-1 у формі довідки військово-лікарської комісії від 22.03.2026 №1121 та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.03.2026 №1121 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, які регулюють спірні правовідносини, тому позовні вимоги щодо оскарження таких є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність першої та другої позовних вимог, також не підлягають до задоволення третя та четверта позовні вимоги, які є похідними від перших двох.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та висновки щодо кожної позовної вимоги, суд висновує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Додатково позаштатної постійно діючої районної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.