Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/2140/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/2140/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2025 № 40382/8 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника у відповідності до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 23.10.2025.

Ухвалою від 10.02.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 29.04.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі як третіх осіб у справі №380/2140/26 – відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є особою з інвалідністю III групи та перебувала на утриманні свого рідного брата ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби. Позивачка зазначає, що вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, а дохід брата був основним джерелом її існування. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 445/562/24 встановлено факт перебування позивачки на утриманні брата до дня його смерті.

23.10.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2025 № 40382/8 їй відмовлено у призначенні пенсії з мотивів невіднесення до переліку осіб, які мають право на таку пенсію відповідно до статті 30 Закону України №2262-XII.

Позивачка вважає відмову протиправною, оскільки відповідач не врахував установлених судовим рішенням обставин перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця та фактичних сімейних відносин із ним. У зв`язку з цим просить визнати протиправним і скасувати рішення про відмову та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 23.10.2025.

27.02.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що призначення пенсії у разі втрати годувальника здійснюється відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до статті 30 цього Закону право на таку пенсію мають непрацездатні члени сімей загиблих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні, з урахуванням установленого законом переліку осіб, які можуть претендувати на пенсійне забезпечення. Згідно з пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.01.2007 № 3-1, для призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються, зокрема, документи, що підтверджують перебування членів сім`ї на утриманні померлого, або відповідне рішення суду.

Відповідач зазначив, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 445/562/24 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її брата ОСОБА_4 до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, на думку відповідача, зазначеним судовим рішенням на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено обов`язку призначити позивачці пенсію у разі втрати годувальника.

Також відповідач послався на довідку МСЕК серії 12ААГ № 618109, відповідно до якої позивачці встановлено III групу інвалідності з 04.10.2023. Проте, на переконання пенсійного органу, самі собою встановлення інвалідності та факт перебування на утриманні брата не є достатніми для призначення пенсії, оскільки позивачка, як сестра загиблого військовослужбовця, не належить до визначеного статтею 30 Закону № 2262-XII переліку осіб, які мають право на таку пенсію. З огляду на це відповідач вважав рішення від 02.11.2025 №40382/8 про відмову в призначенні пенсії правомірним, а підстави для задоволення позовних вимог — відсутніми, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія мінометного взводу мінометної батареї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області ОСОБА_4 загинув під час артилерійського обстрілу противником позиції мінометної батареї. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/1064-ДМ/23, виданим 10.04.2023, та довідкою про причину смерті до форми № 106/о № 10-12/1064-ДМ/23 від 10.04.2023 підтверджено, що причиною смерті була вибухова травма внаслідок бойових дій.

10.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлено письмове сповіщення сім`ї № 21 щодо загибелі ОСОБА_4 , адресоване ОСОБА_1 . У сповіщенні зазначено, що військовослужбовець загинув поблизу населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області внаслідок артилерійського обстрілу противником, а його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

03.05.2023 Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області видано довідку № 316, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала разом із братом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , до дня його смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вони вели спільне домогосподарство.

19.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь № 2626 на звернення ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата. У відповіді відмовлено у виплаті з підстав не віднесення заявниці до категорій осіб, передбачених статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Цей документ у подальшому досліджувався Золочівським районним судом Львівської області під час розгляду справи про встановлення факту перебування заявниці на утриманні брата.

Родинні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджуються свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 . Зазначені документи досліджувалися Золочівським районним судом Львівської області під час встановлення факту перебування позивачки на утриманні померлого брата.

Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 07.07.2015, та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 030544 підтверджуються встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності за загальним захворюванням.

11.06.2025 Золочівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у цивільній справі № 445/562/24, провадження № 2-о/445/8/25, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи — ІНФОРМАЦІЯ_3 й Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення. Зазначеним рішенням заяву задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена його сім`ї до дня його смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У рішенні від 11.06.2025 суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були рідними братом і сестрою, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, а дохід брата був основним джерелом існування заявниці. На підтвердження цих обставин суд дослідив, зокрема, документи про родинні відносини, свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті, письмове сповіщення сім`ї, довідку Золочівської міської ради № 316 від 03.05.2023, документи щодо інвалідності, товарні чеки та накладну щодо придбання ритуальних предметів, а також показання свідків.

10.10.2025, як зазначено в наданих матеріалах, ОСОБА_1 подала заяву про призначення (перерахунок) пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

23.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано пакет документів ОСОБА_1 щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника після смерті її брата ОСОБА_4 .

02.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ухвалено рішення № 40382/8 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Підставою відмови зазначено те, що позивачка не належить до переліку осіб, які мають право на призначення відповідної пенсії згідно зі статтею 30 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У рішенні також зазначено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 445/562/24 на пенсійний орган не покладено обов`язку призначити позивачці пенсію.

02.01.2026 листом № 1300-0307-8/859 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника та роз`яснило порядок оскарження відповідного рішення.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2025 № 40382/8, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати зазначене рішення і зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 23.10.2025.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення, зокрема, у разі втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та членів їх сімей, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або за інших передбачених цією нормою обставин.

Частиною першою статті 30 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, крім випадків, коли пенсія призначається незалежно від перебування на утриманні.

Відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII непрацездатним членом сім`ї вважається, зокрема, дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли восьмирічного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 30 незалежно від того, працює вона (він) чи ні.

Процедура подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII визначена Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі Порядок №3-1).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачено подання для призначення пенсії в разі втрати годувальника, серед іншого, документів, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку №3-1 документами про родинні відносини є, зокрема, паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб та рішення суду.

Системний аналіз частин першої, четвертої статті 30 та статті 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника залежить не лише від факту перебування на утриманні померлого, а й від належності особи до визначеного законом кола непрацездатних членів його сім`ї.

Згідно з пунктом «а» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII до непрацездатних членів сім`ї належать діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18-річного віку. При цьому брати, сестри та онуки мають право на пенсію за умови відсутності в них працездатних батьків.

Отже, наведена норма встановлює спеціальні умови набуття права на пенсію братами та сестрами померлого: вони повинні не досягти 18-річного віку або стати особами з інвалідністю до досягнення цього віку, а також не мати працездатних батьків. Водночас пункт «б» частини четвертої цієї статті передбачає право на пенсію для батьків та дружини (чоловіка) померлого за умови досягнення ними пенсійного віку або встановлення інвалідності, а пункт «д» визначає окрему підставу для призначення пенсії братові чи сестрі померлого незалежно від віку та працездатності за умови, що така особа не працює та здійснює догляд за визначеними законом дітьми віком до восьми років.

Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Таким чином, перебування на утриманні померлого та належність до передбаченої статтею 30 цього Закону категорії осіб є окремими умовами, які підлягають установленню під час вирішення питання про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її брат ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби. На день смерті брата позивачці виповнилося 55 років 11 місяців і 28 днів, а на час звернення за призначенням пенсії у жовтні 2025 року — 58 років.

Матеріали справи містять довідку серії 12ААВ від 15.02.2020 про встановлення позивачці III групи інвалідності. З огляду на відомості про встановлення позивачці III групи інвалідності у 2020 році, на той час вона вже досягла 52-річного віку. Отже, зазначена обставина не відповідає встановленій пунктом «а» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII умові щодо настання інвалідності до досягнення 18-річного віку.

Досягнення позивачкою 58-річного віку на час звернення за призначенням пенсії не є самостійною підставою для призначення їй пенсії як сестрі померлого, оскільки передбачена пунктом «б» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII підстава стосується батьків та дружини (чоловіка) померлого, а не його братів чи сестер.

Водночас рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 445/562/24 установлено факт перебування позивачки на утриманні брата до дня його смерті. Ця обставина підтверджує перебування позивачки на утриманні померлого, однак сама по собі не є достатньою для призначення пенсії без дотримання інших умов, установлених статтею 30 Закону № 2262-XII.

Таким чином, установлений судовим рішенням факт перебування позивачки на утриманні брата не усуває необхідності дотримання спеціальних умов, передбачених статтею 30 Закону № 2262-XII для призначення пенсії братам і сестрам померлого. За відсутності підтвердження відповідності позивачки визначеним законом умовам суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2025 № 40382/8.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна