Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/17086/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/17086/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул .Д. Апостола, 1; ЄДРПОУ 05506460) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, які полягають у не наданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації;

- зобов`язати Львівське міське комунальне підприємства Львівтеплоенерго надати відповідь на інформаційний запит № 25 від 07.07.2026р, а саме надати : копію заяви ОСОБА_2 про видачу Довідки №1 від 24.02.2026р з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, посадову інструкцію техніка ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО ОСОБА_3; повідомлення направлені Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про те, що технік ОСОБА_3 наказом ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО призначена особою відповідальною за збирання, зберігання, розповсюдження персональних даних; у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що звернувся до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» з Інформаційним запитом № 25 від 07.07.2026, а саме просив надати : копію заяви ОСОБА_2 про видачу Довідки №1 від 24.02.2026р з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, посадову інструкцію техніка Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» ОСОБА_4 ; повідомлення направлені Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про те, що технік ОСОБА_3 наказом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» призначена особою відповідальною за збирання, зберігання, розповсюдження персональних даних; у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність. Відповідач не надав відповіді по суті на запит. Позивач вважає дії відповідача незаконними та протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2026 року витребувано у Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» інформаційний запит № 25 від 07.07.2026 та докази доставки відповіді на інформаційний запит № 25 від 07.07.2026.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№77803 від 02.09.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у відповіді №09-5933-07/26 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні інформації по даному пункту, оскільки запитувач витребовував інформацію щодо третьої особи, та не надав підтвердження права на представлення інтересів ОСОБА_5 в своєму запиті.

Стосовно надання посадової інструкції щодо техніка ОСОБА_3 повідомляємо, що така була надана у відповіді №09-5933-07/26 від 14.07.2026 р.

Стосовно надання повідомлення направленого Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про те, що технік ОСОБА_3 наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» призначена особою відповідальною за збирання, зберігання, розповсюдження персональних даних у відповіді було зазначено, що запитуваний документ у ЛМКП «Львівтеплоенерго» відсутній. Такий формат відповіді як повідомлення про відсутність інформації, був запропонований запитувачем інформації.

Тобто ЛМКП "Львівтеплоенерго" надало відповідь на запит (копію відповіді та скріншот електронної пошти підприємства долучаємо до відзиву).

Відтак, Позивач звертаючись до Львівського окружного адміністративного суду із вимогою про зобов`язання ЛМКП "Львівтеплоенерго" надати відповідь на звернення, вже отримав відповідь, а отже на момент подання позову був відсутній предмет спору.

07.09.2026 за вх.№ 79400 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на запит №25 надана не у повному об`ємі, є елементарною відпискою та намаганням приховати кримінальне правопорушення передбачене ст.182, 364 ККУ.

На адресу суду від представника відповідача за вх.№81556 від 14.09.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких повідомлено наступне.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідь на запит надало, до відзиву долучено копію відповіді та докази її скерування запитувачу інформації. Суд не може оцінювати зміст чи повноту відповіді на інформаційний запит, наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки тим самим він вийде за межі позовних вимог.

Позивач подав клопотання про долучення доказів (вх.№81693 від 15.09.2026).

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

07 липня 2026р позивач ОСОБА_6 звернувся до ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО з Інформаційним запитом № 25 від 07.07.2026 та просив надати :

1. Копію заяви ОСОБА_2 про видачу Довідки №1 від 24.02.2026р з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації.

2. Посадову інструкцію техніка ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО ОСОБА_4 .

3. Повідомлення направлені Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про те, що технік ОСОБА_3 наказом ЛМКП ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО призначена особою відповідальною за збирання, зберігання, розповсюдження персональних даних.

У разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

Позивач стверджує, що його запит не розглянутий та звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст.34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Сфера дії цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 України "Про доступ до публічної інформації").

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону).

У частині 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналіз зазначених норм законодавства доводить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Так, Закон України "Про звернення громадян" передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою.

Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст.3 Закону України "Про звернення громадян"), до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Тобто, мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо).

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

З матеріалів справи встановлено, що листом від 14.07.2026 №09-5933-07/26 Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» повідомило про розгляд запиту на отримання публічної інформації №25/2026, у якому повідомило:

1.Стосовно надання копії заяви гр. ОСОБА_5 про видачу Довідки № 1:

Запитуваний документ містить конфіденційну інформацію та персональні дані третьої особи. Відповідно до ст. 11,24 Закону України «Про захист персональних даних», така інформація не підлягає розголошенню та наданню третім особам без належних правових підстав. Оскільки Вами не надано документів, що підтверджують повноваження на законне представництво інтересів гр. ОСОБА_5 (довіреність, ордер тощо), ЛМКП «Львівтеплоенерго» не мас правових підстав для надання Вам копій документів, що стосуються прав та законних інтересів інших осіб.

2.Стосовно надання посадової інструкції щодо техніка ОСОБА_7 : долучаємо її до даної відповіді.

3.Стосовно надання повідомлення, направленого Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини про те, що технік ОСОБА_3 наказом ЛМКП „Львівтеплоенерго" призначена особою, відповідальною за збирання, зберігання та розповсюдження персональних даних. Відповідно до вимог статті 9 та статті 24 Закону України „Про захист персональних даних", обов`язковому повідомленню Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини підлягає виключно обробка персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб`єктів персональних даних (сенситивні дані, такі як расове, етнічне та національне походження; політичні, релігійні або світоглядні переконання; членство в політичних партіях та/або організаціях, професійних спілках, релігійних організаціях чи в громадських організаціях світоглядної спрямованості; стан здоров`я; статеве життя тощо). Обробка персональних даних споживачів (ПІБ, адреса, стан розрахунків), яка здійснюється ЛМКП „Львівтеплоенсрго" а метою забезпечення y житлово-комунальних послуг та ведення обліку, не належить до категорій даних із особливим ризиком. Призначення відповідальних працівників за організацію роботи з захисту персональних даних на підприємстві здійснюється на підставі внутрішніх розпорядчих документів (наказів) і не передбачає направлення окремих повідомлень чи звітів на адресу Уповноваженого ВРУ 3 прав людини. З огляду на це, запитуваний документ на підприємстві відсутній.

Відповідач зазначає, що відповідь надіслана на електронну пошту позивача zodchij2000@ukr.net 14.07.2026 о 16.45 год.

Судом досліджено наданий скріншот та встановлено, що жодного посилання на інформаційний запит чи відповідь він не містить.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач не скерував належно відповідь на інформаційний запит №25/2026 від 08.07.2026.

Суд не надає оцінки відповіді, так як така не є предметом справи.

Посилання позивача на те, що відзив підписано особою, повноваження якої не підтверджено відповідно до діючого законодавства суд вважає необгрунтованими, так як представником відповідача надано документи, що підтверджують повноваження відповідно до ст.59 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенні частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо не направлення відповіді ОСОБА_1 на інформаційний запит № 25 від 07.07.2026.

Зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» направити ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит № 25 від 07.07.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул .Д. Апостола, 1; ЄДРПОУ 05506460).

СуддяКухар Наталія Андріївна