Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/8298/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/8298/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діє у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26 березня 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом даної справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, виданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , який діє у структурі ІНФОРМАЦІЯ_5 , був прийнятий за наслідками процедури мобілізації, що здійснювалася з очевидними та істотними порушеннями конституційних прав і свобод позивача. Звертає увагу суду, що у позивача наявні захворювання, які мають тривалий характер, супроводжуються вираженим больовим синдромом та функціональними обмеженнями, проте під час проведення мобілізаційних заходів зазначені обставини працівниками ТЦК та СП належним чином враховані не були. Також дружина позивача має об`єктивні проблеми зі здоров`ям, які істотно обмежують її можливість самостійно забезпечувати повноцінний догляд за малолітньою дитиною без допомоги позивача. На переконання позивача, дії, вчинені стосовно нього, а також рішення, ухвалені на їх підставі, є протиправними, такими, що грубо порушують гарантовані Конституцією України права людини, зокрема право на свободу та особисту недоторканність, і вчинені за відсутності належних правових підстав.

Ухвалою судді від 04.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.05.2026 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації не видавався.

З врахуванням вищезазначеного, належним відповідачем у даній справі є ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Додатково звертає увагу, що позивач перебував на військовому обліку та з 17.07.2025 перебував у розшуку, як порушник правил військового обліку. 25.03.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 та відповідно до довідки № 2026-0325-1812-4330-0 був визнаний придатним до військової служби.

Станом на 25.03.2026 позивач не подавав заяву про оформлення йому відстрочки з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», та й в позовній заяві ним не зазначається про наявність відстрочки.

18.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.

Звертає увагу суду, що висновок військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби був прийнятий із грубим порушенням встановленої процедури, без фактичного медичного обстеження, без належного документального оформлення та без забезпечення процесуальних гарантій позивача. За таких обставин вказаний висновок ВЛК не може вважатися належною та допустимою підставою для прийняття рішення про призов позивача на військову службу, а відтак є юридично неспроможним та таким, що не створює правових наслідків.

Ухвалою суду від 19.05.2026 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 від 18.05.2026 про забезпечення позову, – відмовлено.

22.05.2026 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що єдина вимога, формально звернута до Військової частини НОМЕР_1 , полягає у зобов`язанні виключити позивача зі списків особового складу військової частини. Однак така вимога не має самостійного характеру, а є виключно похідною від вимоги про скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов.

Позивач не просить суд визнати протиправним конкретний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу, не просить скасувати будь-який індивідуальний акт Військової частини НОМЕР_1 , не оскаржує конкретної дії чи бездіяльності військової частини, не зазначає, яке саме управлінське рішення Військової частини НОМЕР_1 порушило його права, та не визначає, яку саме норму права порушила військова частина.

Тобто у позові відсутній належний предмет спору саме між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 .

Також покликається на висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23, відповідно до яких процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

26.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.

Звертає увагу суду, що доводи відповідача щодо обов`язковості застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, є необґрунтованими та вирваними із фактичного контексту вказаної справи. Відповідач фактично намагається надати окремому правовому висновку Верховного Суду універсального характеру, незважаючи на відмінність предмета спору та фактичних обставин справ.

Разом із тим, наголошує, що справа №160/2592/23, стосувалася спору щодо порушень під час проходження ВЛК, тоді як у даній справі позивач оскаржує саме індивідуальний акт про призов на військову службу. У зв`язку із цим висновки Верховного Суду щодо незворотності процедури призову не можуть застосовуватись автоматично.

27.05.2026 від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 01.07.2026 залучено до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі -відповідач 3). Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірені та належної якості докази, а саме: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 березня 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 25.09.2026 повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірені та належної якості докази, а саме наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 березня 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

29.09.2026 відповідача 3 надійшли витребувані докази.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 відповідно до Витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 26.03.2026 №1180 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2026 № 1749 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач не погоджуючись з призовом його на військову службу за мобілізацією, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Змістом спірних правовідносин є питання законності призову позивача на військову службу під час мобілізації.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований порядок початку, призупинення і закінчення проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частини 8 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п. 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до Витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 26.03.2026 №1180 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Представник позивача зазначає, що наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, виданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , який діє у структурі ІНФОРМАЦІЯ_5 , був прийнятий за наслідками процедури мобілізації, що здійснювалася з очевидними та істотними порушеннями його конституційних прав і свобод позивача.

Зокрема, звертає увагу суду, що у позивача наявні захворювання, які мають тривалий характер, супроводжуються вираженим больовим синдромом та функціональними обмеженнями, проте під час проведення мобілізаційних заходів зазначені обставини працівниками ТЦК та СП належним чином враховані не були. Також дружина позивача також має об`єктивні проблеми зі здоров`ям, які істотно обмежують її можливість самостійно забезпечувати повноцінний догляд за малолітньою дитиною без допомоги позивача. На підтвердження долучає медичні документи.

Стосовно аргументів позивача щодо наявності у нього хвороб, які виключають його придатність до військової служби та наданих медичних документів, суд звертає увагу на таке.

Суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, врахування тих чи інших медичних документів при формуванні висновку та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

У постанові від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а Верховний Суд зазначив, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК (тобто позаштатної) на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, тому якщо позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, то це є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

У силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує такий висновок Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідач 1 зазначає, що 25.03.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 та відповідно до довідки № 2026-0325-1812-4330-0 був визнаний придатним до військової служби. У відповіді на відзив представник позивача не заперечив, що позивача визнано придатним до військової служби, проте зауважив, що висновок військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби був прийнятий із грубим порушенням встановленої процедури.

У цьому контексті суд зауважує, що перевірка рішення ВЛК ТЦК та СП (позаштатної ВЛК) на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, проте доказів оскарження результатів медичного огляду суду не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів звернення позивача із заявою про надання відстрочки сторонами не надано.

Отже, оскільки позивач визнаний придатним до військової служби та за відсутності відомостей про надання останньому відстрочки від призову на військову службу, відповідач 3 приймаючи спірний наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , діяв правомірно, як наслідок відсутні підстави для визнання протиправним та скасування такого.

Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 є похідними, тому також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідачів у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач 3: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне рішення суду складено 12.10.2026.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна