Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №461/4144/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №461/4144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ111566 від 27.05.2026 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог законодавства, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а наведені в ній висновки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Зазначає, що в акті №ЕАР013550 від 23.04.2026 зафіксовано перевірку транспортного засобу марки MAN, модель TGE 3.180, номерний знак НОМЕР_1 , тоді як оскаржуваною постановою штраф застосовано у зв`язку з експлуатацією транспортного засобу Iveco з тим самим номерним знаком, тобто в акті та в постанові вказано дві різні марки транспортних засобів. Указує, що транспортний засіб Iveco, д.н.з. НОМЕР_1 , не належить йому на праві власності, не перебуває в його користуванні (оренда, лізинг тощо) та ніколи не використовувався ним у господарській діяльності, а на момент проведення перевірки 23.04.2026 жодних перевезень цим транспортним засобом він не здійснював. Уважає, що оскільки в постанові неправильно зазначено транспортний засіб та не встановлено реальних обставин справи, висновки контролюючого органу є помилковими, а склад правопорушення в його діях відсутній. Уважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 23.04.2026 на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 756 км + 800 м посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області зупинено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів згідно з товарно-транспортною накладною №25 від 22.04.2026, та в ході рейдової перевірки встановлено відсутність на момент перевірки заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водіїв. Зазначає, що правильність встановлення особи автомобільного перевізника та зафіксовані в акті порушення позивач не оспорює, а обґрунтовує позов лише недоліками постанови. Підтверджує, що при підготовці постанови у графі найменування особи (автомобільного перевізника) зазначено найменування транспортного засобу (Iveco НОМЕР_1 ), проте вказує, що це є помилкою в найменуванні марки транспортного засобу при правильно зазначеному номерному знаку, яка жодним чином не впливає на факт виявленого порушення та законність винесення постанови, не звільняє позивача від відповідальності та не може бути єдиною підставою для скасування постанови в судовому порядку. Посилається на висновки Верховного Суду щодо оцінки окремих дефектів форми рішення контролюючого органу та щодо розмежування істотних і неістотних процедурних порушень. Наголошує, що в матеріалах справи про порушення №1771 наявна товарно-транспортна накладна №25 від 22.04.2026, надана водієм у ході рейдової перевірки, в якій автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 . Уважає, що процедуру розгляду акта проведення перевірки дотримано, а постанову винесено правомірно. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.06.2026 адміністративну справу №461/4144/26 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду, до якого вона надійшла 17.07.2026.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований як фізична особа - підприємець; місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Транспортний засіб марки MAN, модель TGE 3.180, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , категорія N1, повна маса 3500 кг, спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, зареєстрований за ОСОБА_3 , місце проживання якої збігається з місцезнаходженням позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.04.2026 №ЕНР000581, виданого Управлінням державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на період з 20.04.2026 по 26.04.2026, 23.04.2026 о 07 год 27 хв на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 756 км + 800 м головним спеціалістом відділу державного контролю на наземному транспорті цього Управління Голишем І.М. зупинено вказаний транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_4 (посвідчення водія № НОМЕР_5 ) та проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №ЕАР013550 від 23.04.2026 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення п.6.3 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, пп.7 п.1 розділу ІІ наказу Мінрозвитку №703 від 16.04.2025, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня заповнена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону. Марку транспортного засобу в акті вказано як MAN, номерний знак - НОМЕР_1 , серію і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_2 . Автомобільним перевізником, якому належить транспортний засіб, в акті вказано ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з наведенням адреси його місцезнаходження. У графі акта «Пояснення водія про причини порушення» водій власноручно зазначив: «Не знав з книжку яку потрібно». Зі змістом акта водій ознайомився та підписав його; від підпису не відмовився і заперечень щодо зафіксованих у акті обставин не висловив.

До матеріалів справи про порушення долучено фотознімки зупиненого транспортного засобу, на яких зафіксовано автомобіль марки MAN з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

У матеріалах справи про порушення наявна товарно-транспортна накладна №25 від 22.04.2026, надана водієм під час рейдової перевірки, у якій автомобільним перевізником зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , з наведенням його адреси та номера рахунку в банку; автомобілем - MAN TGE 3.180 НОМЕР_1 ; водієм - ОСОБА_4 ; вантажовідправником - ФОП ОСОБА_5 (Закарпатська область, Тячівський район, смт Буштино); вантажоодержувачем - фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ; пунктом навантаження - Закарпатська область, м.Ужгород; пунктом розвантаження - АДРЕСА_2 ; видом перевезення - міжміське. Накладну скріплено печаткою ФОП ОСОБА_1 .

Повідомленням №38544/33.2/24-26 від 12.05.2026 позивача запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення №1771, який відбувся 27.05.2026 о 10:00 год у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: вул.Володимира Івасюка, буд.8, с.Малехів, Львівський район, Львівська область. Повідомлення разом із копією акта №ЕАР013550 надіслано 12.05.2026 на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується долученою відповідачем копією електронного листа.

27.05.2026 за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, проведеного за відсутності позивача та його представника, в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області винесено постанову №ОПШ111566, якою застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону. У графі постанови «ураховуючи те, що автомобільним перевізником» зазначено «ФОП ОСОБА_1 (Iveco НОМЕР_1 )», а в графі часу і місця вчинення порушення - « 23.04.2026р., Львівська область автошлях М-06 Київ-Чоп км.756 (акт №ЕАР013550)».

Не погодившись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Згідно з ч.12 ст.6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частиною 14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). За приписами ч.17 ст.6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.3 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

За приписами п.5 Порядку №1567 вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до п.16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п.17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Спір у цій справі зведено позивачем до двох взаємопов`язаних аргументів: у постанові неправильно зазначено транспортний засіб, а транспортний засіб Iveco з номерним знаком НОМЕР_1 позивачу не належить і в його господарській діяльності не використовується, через що він не є суб`єктом відповідальності. У зв`язку із цим, на думку позивача, відсутній склад правопорушення. При цьому, факту відсутності на момент перевірки заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв позивач не заперечував ні в позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків, і жодних доказів наявності цих документів суду не надав.

Даючи оцінку вказаним доводам, суд враховує наступне.

Стосовно статусу позивача як автомобільного перевізника суд виходить із того, що відповідно до ст.1 Закону №2344-III таким є суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами. Як підтверджується матеріалами справи, під час рейдової перевірки водій надав посадовій особі відповідача товарно-транспортну накладну №25 від 22.04.2026, у якій автомобільним перевізником зазначено саме позивача із наведенням його реєстраційного номера облікової картки платника податків, адреси та банківського рахунку, транспортним засобом - MAN TGE 3.180 НОМЕР_1 , а водієм - ОСОБА_4 ; накладну скріплено печаткою позивача.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 зазначив, що «В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника». У цій же постанові Верховний Суд указав, що «В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності». Крім того, зазначено: «Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки».

Застосовуючи наведений підхід, суд констатує, що документом, який був наданий контролюючому органу в момент виявлення порушення та який містить відомості про автомобільного перевізника, є товарно-транспортна накладна №25 від 22.04.2026, і саме вона однозначно ідентифікує позивача як автомобільного перевізника. Жодного доказу, який би спростовував зміст цієї накладної, позивач не надав ані під час розгляду справи про порушення, ані суду.

Необґрунтованими є посилання позивача на те, що транспортний засіб не належить йому на праві власності та не перебуває в його користуванні, оскільки правовий статус автомобільного перевізника не визначається належністю транспортного засобу. Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 виснував: «Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися)». Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин, але вже в контексті абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, застосовано Верховним Судом у постанові від 12.06.2024 у справі №140/2050/22. Відтак та обставина, що транспортний засіб MAN TGE 3.180 НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3 , сама по собі не спростовує статусу позивача як автомобільного перевізника, а навпаки - узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

Суд звертає увагу й на те, що вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною №25 від 22.04.2026 є сам позивач, а пунктом розвантаження - населений пункт за місцем його реєстрації. Ця обставина підтверджує, що перевезення вантажу здійснювалося позивачем щонайменше за власний кошт, що повністю охоплюється визначенням автомобільного перевізника, наведеним у ст.1 Закону №2344-III, оскільки законодавець пов`язує цей статус як із комерційною основою перевезення, так і з його здійсненням за власний кошт.

Стосовно події правопорушення суд зазначає таке.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу MAN TGE 3.180 становить 3500 кг, тобто не перевищує 3,5 тонни. Отже, на водія цього транспортного засобу поширюється вимога п.6.3 Положення №340 щодо ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявності копії графіка змінності водіїв, або використання діючого та повіреного тахографа.

З аналізу змісту ч.2 ст.48 Закону №2344-III випливає, що перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки ця норма відсилає також до інших документів, передбачених законодавством. До таких інших документів у цьому випадку належить індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, передбачена п.6.3 Положення №340. Непред`явлення під час проведення перевірки зазначених у ст.48 Закону №2344-III документів свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених ст.60 цього Закону.

Суд встановив, що на момент проведення рейдової перевірки 23.04.2026 у водія ОСОБА_4 були відсутні заповнена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв. Ця обставина зафіксована в акті №ЕАР013550 від 23.04.2026, підтверджена власноручним записом водія у графі «Пояснення водія про причини порушення» та його підписом, не заперечувалася під час розгляду справи про порушення і не спростована позивачем під час судового розгляду. Доказів наявності цих документів на момент перевірки, як і доказів обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, суду не надано. Відтак у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

Стосовно доводів позивача про зазначення в оскаржуваній постанові марки транспортного засобу «Iveco» замість «MAN» суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві визнав цю обставину, пояснивши її помилкою в найменуванні марки транспортного засобу при правильно зазначеному номерному знаку. Як вбачається з матеріалів справи, існування транспортного засобу марки Iveco з державним номерним знаком НОМЕР_1 не підтверджено жодними доказами. Разом з тим, цей номерний знак присвоєно транспортному засобу марки MAN, модель TGE 3.180, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , актом №ЕАР013550 від 23.04.2026, товарно-транспортною накладною №25 від 22.04.2026 та фотознімками зупиненого транспортного засобу. Тобто, заперечуючи використання у господарській діяльності транспортного засобу марки Iveco з номерним знаком НОМЕР_1 , позивач заперечує використання транспортного засобу, наявність якого матеріалами справи не підтверджена, тоді як транспортний засіб із зазначеним номерним знаком у цих матеріалах є один і саме він був об`єктом рейдової перевірки 23.04.2026.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова не обмежується зазначенням марки транспортного засобу. Її зміст дозволяє чітко встановити особу, до якої застосовано санкцію (фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_3 , дати народження та адреси), дату вчинення порушення (23.04.2026), автомобільну дорогу, на якій його виявлено (М-06 Київ-Чоп, км 756), реквізити акта, на підставі якого винесено постанову (акт №ЕАР013550), зміст порушення, норму Закону, якою передбачено відповідальність (абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III), та розмір санкції (17000,00 грн). Номерний знак транспортного засобу в постанові вказано правильно, а помилковим є лише зазначення його марки.

Загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, в якій зазначено: «Загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 06.08.2018 у справі №802/1198/16-а, від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів».

Верховний Суд у п.34 постанови від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 указав: «Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд приходить висновку, що зазначення в оскаржуваній постанові марки транспортного засобу «Iveco» замість «MAN» є технічною помилкою, яка не змінює ані особи автомобільного перевізника, ані транспортного засобу, щодо якого проводилася перевірка, ані змісту виявленого порушення. Ця помилка не створила для позивача жодної невизначеності щодо того, за яке саме діяння і на підставі якого акта до нього застосовано санкцію, про що свідчить і зміст самої позовної заяви, в якій позивач послідовно посилається на акт №ЕАР013550 від 23.04.2026 та на перевірку транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 . За умови усунення цієї помилки зміст рішення відповідача був би тим самим, а отже, відповідне порушення не є істотним у розумінні наведеного висновку Верховного Суду.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності, суд встановив, що рейдову перевірку проведено посадовою особою територіального органу Укртрансбезпеки на підставі направлення від 17.04.2026 №ЕНР000581 у межах строку його дії, що відповідає п.3 Порядку №1567; за результатами перевірки складено акт за формою згідно з додатком 2 до Порядку №1567, як того вимагає п.13 цього Порядку; справу про порушення розглянуто територіальним органом Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника 27.05.2026, тобто в межах двомісячного строку з дня виявлення порушення (23.04.2026), що відповідає п.16 Порядку №1567; про час і місце розгляду справи позивача повідомлено 12.05.2026 на адресу електронної пошти, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто за п`ятнадцять календарних днів до дня розгляду, що відповідає вимозі п.17 Порядку №1567 про повідомлення не пізніше ніж за сім календарних днів; копію постанови надіслано позивачу 28.05.2026, тобто в межах трьох робочих днів після її винесення, що відповідає п.21 Порядку №1567. Порушень процедури розгляду справи про порушення позивач не наводив, і судом за наявними у справі матеріалами таких не встановлено.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, подія та склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону, знайшли підтвердження, процедуру розгляду справи про порушення дотримано, а допущені у постанові технічні помилки не є істотними та не впливають на її законність.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність постанови №ОПШ111566 від 27.05.2026 є такими, що не підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, та спростовані в ході судового розгляду. Натомість відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ111566 від 27.05.2026 слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.