Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/16749/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/16749/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії №31/в від 04.05.2026, яким повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу, виходячи з розміру 15 мільйонів гривень, передбаченого абзацом другим пункту 3 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, з урахуванням вже виплачених сум допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є дружиною старшого сержанта ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер на позиції взводного опорного пункту «Тигр» у Харківській області під час чергування. Указує, що згідно з висновком 16 регіональної військово-лікарської комісії, оформленим протоколом №2681 від 09.08.2024, захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Вважає, що, оскільки смерть настала під час безпосереднього виконання обов`язків військової служби в період дії воєнного стану, вона має право на одноразову грошову допомогу виходячи з розміру 15000000 грн відповідно до абзацу другого п.3 ст.16-2 Закону №2011-XII у редакції Закону України від 16.07.2025 №4546-IX, який застосовується з 24.02.2022. Стверджує, що ключовою умовою для виникнення права на таку допомогу є наявність причинного зв`язку смерті з виконанням обов`язків військової служби, а не причина смерті (захворювання чи поранення). Посилається на пояснювальну записку до проєкту Закону №4546-IX. Щодо другої підстави відмови зазначає, що не має на меті отримати дві виплати одночасно, а просить призначити допомогу з урахуванням вже виплаченої суми, тобто виплатити різницю. Указує, що первинно зверталася за допомогою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 за роз`ясненнями територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не маючи юридичної освіти. Посилається на ст.ст.3, 9, 17, 19 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 та принцип верховенства права. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, непропорційним та таким, що не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

30.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив службу на посаді начальника майстерні технічного обслуговування ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «старший сержант». З 04.05.2023 він перебував у відрядженні до Харківського національного університету Повітряних Сил, вибув до батальйонної групи зведеного підрозділу ХНУПС та з 11.05.2023 перебував в оперативному підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_3 .

Згідно з актом проведення розслідування нещасного випадку, затвердженим тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 21.09.2023, 12.09.2023 старший сержант ОСОБА_2 перебував на чергуванні на позиції ВОП «Тигр», о 05 год. 05 хв. відпросився до туалету та не повернувся, о 05 год. 20 хв. з позиції доповіли про його відсутність, під час пошуків його було виявлено в траншеї без ознак життя. Військові медики, викликані на місце події, констатували природну смерть військовослужбовця з попереднім діагнозом: серцевий напад. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не перебував. У розділі 4 акта «Причини нещасного випадку» зазначено: «Природна смерть». Комісія дійшла висновку, що осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, немає.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 22.09.2023 №83/ОД «Про результати проведення розслідування за фактом смерті старшого сержанта ОСОБА_2 » службове розслідування визнано завершеним. У наказі зазначено, що відповідно до абз.10 п.11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, смерть старшого сержанта ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, порушень заходів безпеки та вини сторонніх осіб не виявлено.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/2171-с/23 від 12.09.2023, виданим Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання; хворобою (патологічним станом), що призвела до смерті, зазначено гостру недостатність кровообігу, атеросклеротичну серцево-судинну хворобу; іншим суттєвим станом - гіпертонічну хворобу, постінфарктний кардіосклероз. У довідці про причину смерті №10-12/2171-с/23 від 12.09.2023 причиною смерті зазначено атеросклеротичну серцево-судинну хворобу.

Відповідно до висновків акта судово-медичного дослідження №10-12/2171-С/23 (дослідження розпочато 12.09.2023, закінчено 30.10.2023) смерть ОСОБА_2 настала від захворювання - атеросклеротичної серцево-судинної хвороби, перебіг якої ускладнився гострою недостатністю кровообігу. При дослідженні трупа тілесних ушкоджень не встановлено. Етиловий та інші спирти у крові не виявлено.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 16.09.2023 старостою сіл Збоївська, Стоянів Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років у селі Шестакове Чугуївського району Харківської області.

Постановою заступника начальника слідчого відділу відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області від 23.09.2023 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2023 за фактом смерті ОСОБА_2 , закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. У постанові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на позиціях військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_2 помер природною смертю, а згідно з висновком експерта причиною його смерті є гостра недостатність кровообігу, атеросклеротична серцево-судинна хвороба, гіпертонічна хвороба, постінфарктний кардіосклероз.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.04.2024 №113 старшого сержанта ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок атеросклеротичної серцево-судинної хвороби, у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу військової частини з 13.09.2023.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_5 регіональної військово-лікарської комісії №2681 від 09.08.2024 захворювання старшого сержанта ОСОБА_2 «Атеросклеротична серцево-судинна хвороба. Гостра недостатність кровообігу», яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Згідно з п.23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), від 28.02.2025 №51/975 позивачу як дружині померлого призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), у сумі 671000,00 грн. Одноразову грошову допомогу призначено відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975). Факт отримання цієї суми позивач не заперечує.

У подальшому позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії від 04.05.2026 №31/в, затвердженого заступником Міністра оборони України 07.05.2026, у розділі щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови №168 у п.4 щодо позивача вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №168 у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .

Мотивами такого рішення Комісія зазначила, по-перше, те, що одноразову грошову допомогу позивачу вже призначено п.23 протоколу Комісії від 28.02.2025 №51/975 відповідно до Порядку №975, а за п.7 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. По-друге, Комісія зазначила, що постанова №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), що сталися у період дії воєнного стану та під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, тоді як смерть старшого сержанта ОСОБА_2 , згідно з наданими документами, настала в результаті захворювання.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до п.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 ст.16 Закону №2011-XII визначено випадки, у яких одноразова грошова допомога призначається і виплачується. Підпунктом 1 п.2 ст.16 цього Закону передбачено призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, а підп.2 п.2 цієї статті - у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.

Згідно з п.4 ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, вдова (вдівець) загиблої (померлої) особи.

Відповідно до абзацу першого підп.«а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підп.1 п.2 ст.16 цього Закону.

Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 №4546-IX (далі - Закон №4546-IX) встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 п.2 ст.16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підп.«а» п.1 цієї статті. Абзац другий п.3 ст.16-2 Закону №2011-XII у редакції Закону №4546-IX застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 7 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Згідно з п.8 ст.16-3 цього Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-XII, визначає Порядок №975.

На період дії воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168. Пунктом 2 постанови №168 установлено, що виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками між усіма особами, які мають право на її отримання, здійснюється сім`ям загиблих осіб, зазначених у п.1 цієї постанови, а також сім`ям осіб, зазначених у п.1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану та під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, постанова №168 пов`язує право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн з двома самостійними підставами: загибеллю військовослужбовця в період дії воєнного стану або смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за обставин, визначених цим пунктом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання про право членів сім`ї військовослужбовця, який помер від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн за п.2 постанови №168 вирішено судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що положення п.2 постанови №168 підлягають застосуванню в системному взаємозв`язку з положеннями Закону №2011-XII. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини «не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168». Право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн виникає у разі безпосередньої загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану або у разі смерті, щодо якої медичними документами встановлено причинний зв`язок з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим за обставин, визначених п.2 постанови №168.

У п.60 цієї постанови Верховний Суд виокремив три правові ситуації, які суди мають розрізняти: загибель військовослужбовця в період дії воєнного стану за обставин, охоплених п.2 постанови №168; смерть внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) за обставин, визначених цим пунктом; смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з військовою службою або із захистом Батьківщини. Остання ситуація може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975, однак за відсутності прямого причинного зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) не є підставою для виплати допомоги в розмірі 15000000 грн за п.2 постанови №168.

Крім того, Верховний Суд указав, що встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що смерть є загибеллю в розумінні п.2 постанови №168, оскільки «поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті» військовослужбовця, у тому числі в період дії воєнного стану чи під час виконання обов`язків військової служби.

Щодо Закону №4546-IX Верховний Суд у пп.46, 48 цієї постанови зазначив, що нова редакція абзацу другого п.3 ст.16-2 Закону №2011-XII не скасовує необхідності встановлення передбачених законом умов призначення одноразової грошової допомоги в кожному конкретному випадку. Метою Закону №4546-IX є уніфікація розрахунку виплат сім`ям військовослужбовців, які загинули (померли) у полоні, та врегулювання окремих процедурних питань. Для правовідносин, не пов`язаних з перебуванням військовослужбовця у полоні, ці зміни правового регулювання не змінюють.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Причина смерті ОСОБА_2 встановлена лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/2171-с/23 від 12.09.2023 та актом судово-медичного дослідження №10-12/2171-С/23. Згідно з цими документами смерть настала внаслідок захворювання - атеросклеротичної серцево-судинної хвороби, ускладненої гострою недостатністю кровообігу. Тілесних ушкоджень під час судово-медичного дослідження не встановлено. Акт розслідування нещасного випадку причиною події визначає природну смерть, а постановою від 23.09.2023 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Висновок 16 регіональної військово-лікарської комісії від 09.08.2024 №2681 також кваліфікує причину смерті як захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

Жодних медичних документів, які б встановлювали причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), матеріали справи не містять. Позивач на наявність таких обставин не посилається.

Отже, смерть ОСОБА_2 належить до третьої з визначених Верховним Судом правових ситуацій - смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. За такої ситуації члени сім`ї померлого мають право на одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975, яке позивач реалізувала, отримавши 671000,00 грн згідно з рішенням Комісії від 28.02.2025 №51/975. Підстав для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн за п.2 постанови №168 у цьому випадку немає.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ключовою умовою для виплати допомоги в розмірі 15000000 грн є лише причинний зв`язок смерті з виконанням обов`язків військової служби, а не причина смерті. Такі доводи суперечать висновкам судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24, згідно з якими причина смерті має визначальне значення для розмежування підстав виплати за п.2 постанови №168 та за Законом №2011-XII і Порядком №975.

Посилання позивача на висновок 16 регіональної військово-лікарської комісії від 09.08.2024 №2681 суд не може визнати достатньою підставою для задоволення позову. Цим висновком установлено зв`язок захворювання із захистом Батьківщини. Ця обставина має значення для права на одноразову грошову допомогу за Законом №2011-XII та Порядком №975, яку позивачу вже призначено. Однак за висновком Верховного Суду такий висновок не є безумовною підставою для застосування п.2 постанови №168.

Так само суд оцінює наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2023 №83/ОД, яким смерть ОСОБА_2 визнано пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, та обставини смерті під час чергування на позиції ВОП «Тигр». Ці обставини підтверджують, що смерть настала під час виконання обов`язків військової служби в період дії воєнного стану. Проте вони не змінюють правової природи причини смерті, яка настала внаслідок захворювання за відсутності тілесних ушкоджень. Як зазначив Верховний Суд, поняття «загибель» не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Суд відхиляє також посилання позивача на абзац другий п.3 ст.16-2 Закону №2011-XII у редакції Закону №4546-IX. Верховний Суд у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 надав оцінку цій нормі та виснував, що вона не змінює правового регулювання відносин, не пов`язаних з перебуванням військовослужбовця у полоні, і не скасовує необхідності встановлення умов, з якими закон пов`язує виплату допомоги. Обставини цієї справи з перебуванням у полоні не пов`язані.

Посилання позивача на пояснювальну записку до проєкту Закону №4546-IX є безпідставним, оскільки пояснювальна записка не є нормативно-правовим актом і не породжує прав та обов`язків. Крім того, з цитованого позивачем змісту пояснювальної записки вбачається, що прийняття законопроєкту обумовлене потребою врегулювання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців під час перебування у полоні. Це узгоджується з висновком Верховного Суду щодо мети Закону №4546-IX.

Суд враховує, що у постанові від 29.05.2026 у справі №300/1031/25 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд з огляду на неповне з`ясування обставин, зокрема щодо безпосередньої участі військовослужбовця у заходах з національної безпеки і оборони та зв`язку смерті з такою участю. Водночас у справі, що розглядається, обставини смерті та її причина встановлені належними доказами у повному обсязі. Крім того, пізніша постанова судової палати від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 містить висновок щодо застосування п.2 постанови №168 саме у випадку смерті внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тому суд враховує саме цей висновок.

Посилання позивача на ст.ст.3, 9 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 та принцип верховенства права не спростовують висновків суду. Ці положення визначають загальні засади соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, однак не встановлюють права на конкретну виплату в певному розмірі поза умовами, визначеними законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Підстав для застосування тлумачення на користь особи суд не вбачає, оскільки зміст спірних норм визначено Верховним Судом і неоднозначності не містить.

Щодо доводів сторін про застосування п.7 ст.16-3 Закону №2011-XII суд зазначає таке. Позивач не просила одночасної виплати двох видів допомоги, а заявила вимогу про призначення допомоги у більшому розмірі з урахуванням уже виплаченої суми. Разом з тим, з огляду на відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн за п.2 постанови №168, питання вибору підстави виплати та зарахування виплаченої суми на результат вирішення спору не впливає. Відсутність у позивача юридичної освіти та обставини її первинного звернення за допомогою відповідно до Порядку №975 також не змінюють умов, з якими нормативні акти пов`язують право на виплату у збільшеному розмірі.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а його висновок про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови №168 відповідає встановленим обставинам та висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що п.4 рішення Комісії, оформленого протоколом від 04.05.2026 №31/в, є правомірним, а позовні вимоги про його скасування та зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу виходячи з розміру 15000000 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя Желік О.М.