Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/17022/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17022/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 період роботи з 13.11.1995 по 31.07.2001 на посаді підмінного машиніста мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пільгову пенсію згідно з п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням п.2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списками професій і посад, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992, з 29.06.2026.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в Бродівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи. 29.06.2026 він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок – перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 у такому перерахунку відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного підтвердженого спеціального стажу – 12 років 6 місяців, оскільки період роботи з 13.11.1995 по 31.07.2001 на посаді підмінного машиніста мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4) не зараховано до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, з мотивів того, що зазначена посада не передбачена Списком №583. Позивач вважає таке рішення протиправним, посилаючись на те, що посада машиніста мотовоза передбачена Списком №583, професія підмінного машиніста мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4) відноситься до категорії спеціалізованого самохідного рухомого складу, а факт роботи на цій посаді підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та уточнюючими довідками роботодавця. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, наійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує. Зазначив, що за принципом екстериторіальності, запровадженим постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, заяву позивача від 29.06.2026 розглядало саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Страховий стаж позивача становить 37 років 5 місяців 13 днів, а стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, – 8 років 20 днів. До стажу за вислугу років зараховано період з 22.05.2006 по 11.06.2014 згідно з довідкою №П4-17-2/329 від 29.06.2026, проте не зараховано період з 13.11.1995 по 31.07.2001, оскільки посада «підмінний машиніст мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4)» не передбачена Списком №583. Оскільки станом на 11.10.2017 позивач не мав необхідного підтвердженого спеціального стажу 12 років 6 місяців, підстави для переведення на пенсію за вислугу років відсутні. Крім того, вважає, що вимоги про зобов`язання зарахувати період роботи та призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому також проти позову заперечив з аналогічних підстав, наголосивши, що документи позивача за принципом екстериторіальності розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, рішення про відмову приймало саме воно, а посада «підмінний машиніст мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4)» Списком №583 не передбачена, тоді як цим Списком передбачено посаду машиніста автомотрис і мотовозів. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав заявлені вимоги, зазначивши, що професія підмінного машиніста мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4) належить до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, а тому спірний період роботи з 13.11.1995 по 31.07.2001 має бути зарахований до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Ухвалою судді від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, він працював у Бродівській дистанції колії Львівської залізниці: з 15.10.1991 прийнятий помічником машиніста МПТ-4 по 3-му розряду (наказ №307 від 15.10.1991); з 13.11.1995 переведений підмінним машиністом МПТ по 5-му розряду (наказ №272 від 13.11.1995); з 01.08.2001 переведений водієм дрезини ДГКу по 6-му розряду (наказ №133 від 01.08.2001); з 22.05.2006 переведений машиністом автомотриси вантажної дизельної АГД-534 по 6-му розряду (наказ №165/ос від 22.05.2006); з 12.06.2014 переведений підсобним робітником цеху дистанційних майстерень (наказ №42/ос від 12.06.2014).

29.06.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №1721 про перерахунок пенсії – перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. За принципом екстериторіальності, визначеним постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, розгляд заяви та прийняття рішення здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) у зв`язку з відсутністю необхідного підтвердженого спеціального стажу – 12 років 6 місяців. Згідно з цим рішенням страховий стаж позивача становить 37 років 5 місяців 13 днів, стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, – 8 років 20 днів; до стажу за вислугу років зараховано період з 22.05.2006 по 11.06.2014 згідно з довідкою №П4-17-2/329 від 29.06.2026; не зараховано період з 13.11.1995 по 31.07.2001, оскільки зазначена посада «підмінний машиніст мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4)» не передбачена Списком №583. У цьому ж рішенні відповідач зазначив, що Списком №583 передбачена, зокрема, посада машиніста автомотрис і мотовозів.

На підтвердження характеру та умов роботи позивач подав довідки виробничого структурного підрозділу «Бродівська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» від 21.04.2026 №П4-17-2/207 та від 29.06.2026 №П4-17-2/329, видані за формою додатка №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У цих довідках зазначено, що в період з 13.11.1995 по 31.07.2001 позивач працював підмінним машиністом мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4), що відноситься до категорії спеціалізованого самохідного рухомого складу, а в період з 22.05.2006 по 11.06.2014 – машиністом автомотриси вантажної дизельної (АГД-534); працював повний робочий день та інших робіт не виконував, робота пов`язана із забезпеченням безпеки руху поїздів; вказана посада входить до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992. У довідках роботодавець також зазначив, що в запис трудової книжки та в наказ від 13.11.1995 №272 щодо переведення «підмінний машиніст МПТ по 5-му розряду» допущено помилку, оскільки в штатному розписі така посада не передбачена, та що цей запис і наказ слід вважати правильними в редакції «Переведений машиністом МПТ 5-го розряду».

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються, зокрема, такі трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 2 частини першої ст.52 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до п.«а» ст.55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно з п.2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (далі – Список №583) затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Цим Списком до кола таких професій і посад віднесено, зокрема, машиністів автомотрис і мотовозів.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 стало незарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача з 13.11.1995 по 31.07.2001 з тих мотивів, що посада «підмінний машиніст мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4)» не передбачена Списком №583. Внаслідок такого незарахування підтверджений відповідачем спеціальний стаж позивача склав 8 років 20 днів, тобто менше необхідних 12 років 6 місяців.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Списком №583 до професій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено машиністів автомотрис і мотовозів. Цю обставину визнає і сам відповідач, зазначивши безпосередньо в оскаржуваному рішенні, що Списком №583 передбачена, зокрема, посада машиніста автомотрис і мотовозів.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з 13.11.1995 по 31.07.2001 позивач працював підмінним машиністом мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4). Мотовоз навантажувальний-транспортний (МПТ-4) є мотовозом, тобто самохідною одиницею рухомого складу, а робота позивача на посаді машиніста такого мотовоза за своїм змістом є роботою машиніста мотовоза, передбаченою Списком №583. Наведене узгоджується і з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25, відповідно до якого, якщо в переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, у тому числі старші, головні, провідні, а також помічники. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №689/2143/16-а.

Зайнятість позивача у спірний період на роботі, яка дає право на пенсію за вислугу років за Списком №583, підтверджується записом №2 трудової книжки серії НОМЕР_1 про переведення позивача з 13.11.1995 машиністом МПТ, а також уточнюючими довідками роботодавця від 21.04.2026 №П4-17-2/207 та від 29.06.2026 №П4-17-2/329, виданими за формою додатка №5 до Порядку №637, у яких засвідчено, що позивач працював повний робочий день, робота пов`язана із забезпеченням безпеки руху поїздів, а займана посада входить до Списку №583. За цей період за позивача сплачувалися страхові внески, що відповідачами не заперечується.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що посада «підмінний машиніст мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4)» не передбачена Списком №583, оскільки, як зазначено вище, Списком №583 передбачено посаду машиніста мотовозів, а слово «підмінний» вказує лише на найменування посади та не змінює характеру фактично виконуваної позивачем роботи машиніста мотовоза. Крім того, за той самий період роботодавець у довідках №П4-17-2/207 та №П4-17-2/329 засвідчив допущену в трудовій книжці та наказі №272 від 13.11.1995 неточність запису і зазначив, що позивач виконував роботу машиніста МПТ 5-го розряду.

Необґрунтованими є посилання відповідачів на те, що позивачем не надано передбачених Порядком №637 документів на підтвердження спеціального стажу. Як встановлено судом, відомості про роботу позивача на посаді машиніста МПТ містяться безпосередньо у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а на підтвердження характеру роботи роботодавцем видані уточнюючі довідки від 21.04.2026 №П4-17-2/207 та від 29.06.2026 №П4-17-2/329, які за своїм змістом відповідають вимогам п.20 Порядку №637. Саме на підставі довідки №П4-17-2/329 від 29.06.2026 відповідач зарахував до спеціального стажу позивача період роботи з 22.05.2006 по 11.06.2014.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що період роботи позивача з 13.11.1995 по 31.07.2001 на посаді машиніста мотовоза навантажувального-транспортного (МПТ-4) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років за Списком №583. З урахуванням цього періоду стаж роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, перевищує 12 років 6 місяців, а відтак позивач, який досяг 55-річного віку та має страховий більше 30 років, набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону №1788-XII.

Відтак, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки наявність у позивача необхідного спеціального стажу, страхового стажу та віку для переведення на пенсію за вислугу років за п.«а» ст.55 Закону №1788-XII підтверджена матеріалами справи, а прийняття рішення про переведення з одного виду пенсії на інший за наявності всіх передбачених законом умов не передбачає права пенсійного органу діяти на власний розсуд, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що задоволення позову є втручанням у їх дискреційні повноваження. З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, а тому таке переведення належить здійснити з 29.06.2026 – дати звернення позивача із відповідною заявою.

Визначаючи орган, на який покладається обов`язок вчинити зазначені дії, суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 29.06.2026 та прийняття рішення №913100135388 від 06.07.2026 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому саме цей орган має вчинити дії зобов`язального характеру щодо зарахування спірного періоду роботи та переведення позивача на пенсію за вислугу років. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом під час вирішення цього спору.

Водночас позовні вимоги зобов`язального характеру позивач заявив до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, тоді як належним відповідачем за цими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву позивача та приймало оскаржуване рішення. Як наслідок, зазначені вимоги підлягають задоволенню частково – шляхом покладення відповідного обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913100135388 від 06.07.2026 про відмову у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років за Списком №583, період роботи з 13.11.1995 по 31.07.2001 та здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.06.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 665 (шісьсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.