Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/17055/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17055/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №905290202310 від 13.08.2026 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з підвищенням у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченим п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як реабілітованій особі, з 14.02.2026.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і у встановленому законом порядку реабілітована, що підтверджується довідкою про реабілітацію №233 від 10.07.1992, виданою прокуратурою Вінницької області, посвідченням про реабілітацію жертв політичних репресій серія НОМЕР_1 та посвідченням № НОМЕР_2 . У серпні 2026 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та встановлення надбавки як реабілітованій особі, проте оскаржуваним рішенням відповідача від 13.08.2026 у перерахунку відмовлено, а надбавку встановлено не у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а в розмірі, визначеному підзаконним актом. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням усіх наявних у пенсійній справі документів; позивачу вже встановлено підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи і надбавку як реабілітованому; підвищення реабілітованим особам та членам їх сімей провадиться у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654, яка є чинною та неконституційною не визнавалася. З огляду на наведене відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262-XII). Статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 31.01.2018.

Згідно з довідкою про реабілітацію №233 від 10.07.1992, виданою прокуратурою Вінницької області, ОСОБА_1 , 1957 року народження, засуджений 20.04.1982 Вінницьким обласним судом за ст.17, ст.187-1 Кримінального кодексу Української РСР до 1 року 6 місяців позбавлення волі, був заарештований 29.04.1982 та звільнений 29.10.1983, а на підставі ст.1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітований.

Право позивача на пільги і компенсації, встановлені законодавством про реабілітацію жертв політичних репресій, підтверджується також посвідченням серія НОМЕР_1 від 15.05.1994, виданим виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів, у якому зазначено, що пред`явник цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

07.08.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №24800 про перерахунок пенсії «зміна надбавки» як реабілітованій особі, яка надійшла через вебпортал електронних послуг. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відділом перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №905290202310 від 13.08.2026 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії «зміна надбавки». Рішення мотивоване тим, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи позивачу раніше встановлено підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи і надбавку як реабілітованому згідно з наданими документами, а інших документів заявником не надано.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами п.6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654 (далі – Постанова №654) установлено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Правовідносини щодо реабілітації осіб, які зазнали політичних репресій, урегульовані Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі – Закон №962-XII).

Верховний Суд у постанові від 10.09.2026 у справі №380/16568/25, вирішуючи подібні за змістом спірні правовідносини, зазначив, що ст.1 цього Закону встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Статтею 1-1 Закону №962-XII визначено, що репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом. Наведене, за висновком Верховного Суду, свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що позивач, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п.«г» ст.77 Закону №1788-XII, а відмова органу Пенсійного фонду у встановленні такого підвищення у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком є протиправною. Цей висновок суд враховує в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за рішенням суду - Вінницького обласного суду - був необґрунтовано засуджений за ст.17, ст.187-1 Кримінального кодексу Української РСР, відбував покарання у вигляді позбавлення волі та на підставі ст.1 Закону №962-XII реабілітований. Таким чином, позивач належить до осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, тобто до репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано у розумінні п.«г» ст.77 Закону №1788-XII, а не до членів їх сімей, яких було примусово переселено.

Відтак позивач має право на підвищення призначеної пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п.«г» ст.77 Закону №1788-XII.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що підвищення реабілітованим особам провадиться у розмірі, визначеному Постановою №654, з огляду на таке. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підп.2 п.4 Постанови №654, оскільки останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам, та суперечить наведеним нормам Закону.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача у відзиві на те, що згідно з довідкою №233 позивач був виселений на спецпоселення на підставі ст.3 Закону та що підвищення встановлено йому як члену сім`ї репресованих, оскільки такі доводи не відповідають змісту самої довідки про реабілітацію №233 від 10.07.1992, якою підтверджено, що позивач був засуджений судом і реабілітований на підставі ст.1 Закону №962-XII, а не переселений як член сім`ї репресованих. Крім того, у самому оскаржуваному рішенні №905290202310 від 13.08.2026 такі підстави відмови не наводилися.

Посилання відповідача на роз`яснювальні листи Пенсійного фонду України є безпідставними, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, а їх зміст не може звужувати обсяг прав, установлених законом.

Стосовно вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок з 14.02.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 07.08.2026, тобто до 15 числа місяця, а тому перерахунок підвищення до пенсії підлягає здійсненню з першого числа місяця, в якому подано заяву, - з 01.08.2026.

За таких обставин вимога позивача про здійснення перерахунку з 14.02.2026 є передчасною та в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу підвищення до пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п.«г» ст.77 Закону №1788-XII прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення, а тому є протиправною і підлягає скасуванню, а похідна вимога про зобов`язання вчинити дії - задоволенню (в частині, що узгоджується з наведеними нормами та судовою практикою).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то згідно з п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №905290202310 від 13.08.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.08.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.