Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/15581/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15581/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.07.2026 №134650044648 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2026 №3693 та провести перерахунок і виплату пенсії допризначення із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1989 по 30.04.2026 в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з моменту її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1989 по 30.04.2026 в подвійному розмірі, з моменту її призначення.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що є одержувачем пенсії за віком і 24.06.2026 звернулася до органу пенсійного забезпечення із заявою про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до страхового стажу період її роботи з 01.06.1989 по 30.04.2026 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII, надавши на підтвердження стажу трудову книжку та довідку №2563 від 16.06.2026. Вважає відмову у перерахунку пенсії протиправною, оскільки робота на посаді медичної сестри-анестезистки у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (гіпербаричної оксигенації) дає право на зарахування стажу в подвійному розмірі, а таке право не обмежене періодом до 01.01.2004. На обґрунтування своєї позиції послалася на правові висновки Верховного Суду.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відповідач 1), надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що заяву позивача про перерахунок пенсії розглянуто цим органом за принципом екстериторіальності, за результатами чого 02.07.2026 прийнято рішення №134650044648 про відмову у перерахунку пенсії. Відповідач вважає, що з огляду на набрання чинності Законом №1058-IV з 01.01.2004 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону №1788-XII підлягають зарахуванню періоди роботи лише до 01.01.2004, а після цієї дати положення Закону №1788-XII застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах. Зазначив, що робота позивача у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (блок гіпербаричної оксигенації) не належить до стажу роботи, передбаченого статтею 60 Закону №1788-XII, а вимога про зобов`язання провести виплату пенсії є передчасною. Просив відмовити у задоволенні позову.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач 2), надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, а дії органів Пенсійного фонду України є правомірними та відповідають чинному законодавству. Просило відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідачів та наполягала на тому, що період роботи у відділеннях інтенсивної терапії закладів охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі незалежно від набрання чинності Законом №1058-IV.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 11.04.2026 є одержувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1983 позивач з 15.07.1986 прийнята на посаду медичної сестри-анестезистки реанімаційного відділення; 01.06.1989 переведена на посаду старшої медичної сестри відділення гіпербаричної оксигенації; 01.01.1994 у зв`язку з реорганізацією переведена на посаду старшої медичної сестри-анестезистки відділення інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації; 01.08.2018 переведена в Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова» на посаду старшої медичної сестри-анестезистки відділення інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації; 25.03.2022 переведена на посаду медичної сестри-анестезиста відділення анестезіології та інтенсивної терапії відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Пантелеймона»; 01.12.2022 переведена на посаду медичної сестри-анестезиста відділення анестезіології та інтенсивної терапії відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Пантелеймона» на 0,5 ставки та на 0,5 ставки медичної сестри операційної Міського центру служби крові відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Пантелеймона».

24.06.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за №3693 щодо перерахунку пенсії допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами, а саме з проханням урахувати період роботи з 01.06.1989 по 30.04.2026 за статтею 60 Закону №1788-XII відповідно до довідки №2563 від 16.06.2026, виданої Управлінням охорони здоров`я Львівської міської ради Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги». На підтвердження стажу позивачем надано трудову книжку, зазначену довідку та свідоцтво про проходження спеціалізації (удосконалення) до диплому № НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою №2563 від 16.06.2026 стаж роботи позивача у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (блок гіпербаричної оксигенації) зараховується у подвійному розмірі для зарахування страхового стажу відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким 02.07.2026 прийнято рішення №134650044648 про відмову у перерахунку пенсії. Як вказано в оскаржуваному рішенні, стаж роботи відповідно до статті 60 Закону №1788-XII у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (блок гіпербаричної оксигенації) не зараховується в подвійний розмір, у зв`язку з чим позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за заявою №3693 від 24.06.2026.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах; страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я, за наслідками якої відділення реанімації, що існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.06.1993 №134 «Про поширення та удосконалення методу баротерапії в Україні» в медичних установах, де є необхідність надання однопрофільного або застосування однотипного методу лікування, організовуються вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації.

Згідно із роз`ясненням, наданим Міністерством охорони здоров`я України та Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 №10.02.11/450 та від 21.06.2002 №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховується до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.

З аналізу змісту наведених норм випливає, що робота у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, а відділення анестезіології та інтенсивної терапії, у тому числі вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації, утворені внаслідок реорганізації відділень реанімації із збереженням їх функціональних повноважень, унаслідок чого робота в них прирівнюється до роботи в реанімаційних відділеннях у розумінні статті 60 Закону №1788-XII.

Суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала на посадах медичної сестри-анестезистки у відділенні інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації та у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії закладу охорони здоров`я, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1983 та довідкою №2563 від 16.06.2026, згідно з якою стаж роботи позивача у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (блок гіпербаричної оксигенації) зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII. НБудь-якими належними та допустимими доказами ці обставини відповідачами не спростовані.

Необґрунтованими є посилання відповідачів на те, що робота позивача у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (блок гіпербаричної оксигенації) не належить до стажу роботи, передбаченого статтею 60 Закону №1788-XII, оскільки такі доводи спростовуються наведеними положеннями наказів Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 №303 та від 09.06.1993 №134, а також роз`ясненнями компетентних органів у зазначених вище листах.

Суд відхиляє й доводи відповідачів про те, що у подвійному розмірі підлягають зарахуванню лише періоди роботи до 01.01.2004, а після набрання чинності Законом №1058-IV положення статті 60 Закону №1788-XII застосовуються виключно для визначення права на пенсію на пільгових умовах. Право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону №1788-XII, не пов`язане із набранням чинності Законом №1058-IV, а тому не обмежується періодом роботи до 01.01.2004.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2020 у справі №462/1713/17.

Таким чином, робота позивача у відділенні інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації та у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії закладу охорони здоров`я дає їй право на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Оскільки пенсію за віком позивачу призначено з 11.04.2026, у подвійному розмірі підлягає зарахуванню період роботи позивача до дати призначення пенсії, тобто з 01.06.1989 по 10.04.2026, тоді як період роботи після призначення пенсії (з 11.04.2026 по 30.04.2026) зараховується до страхового стажу на загальних підставах. З огляду на це позовна вимога про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи після призначення пенсії задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів відповідача про передчасність вимоги про зобов`язання провести виплату пенсії суд зазначає, що вимоги про перерахунок і виплату пенсії є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а тому за встановлених обставин підлягають задоволенню разом з нею з урахуванням наведеного вище.

Поряд з тим суд враховує, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Тож дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за її заявою від 24.06.2026, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату пенсії задоволенню не підлягає, оскільки дії зобов`язального характеру у цьому випадку має вчинити Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку про те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.07.2026 №134650044648 не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.07.2026 №134650044648 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36600; код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2026 №3693 та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 11.04.2026, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.06.1989 по 10.04.2026 у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, виплату здійснити з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36600; код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.