Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/12630/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/12630/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та у виплаті йому одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту на проходження військової служби відповідно до п.п. 8 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату йому одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно до п.п. 8 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.12.2025 року №4695-ХІІ “Про Державний бюджет України на 2026 рік” на 01 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 21 березня 2022 року на підставі Указів Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022 та “Про загальну мобілізацію” від 24.02.2022 № 69/2022 він призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Протягом періоду з березня 2022 року по листопад 2024 року він сумлінно проходив військову службу за мобілізацією у вказаній військовій частині на посадах рядового та сержантського складу, здобувши військове звання “молодший сержант”.

05 листопада 2024 року між Міністерством оборони України в особі Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту генерал-майора ОСОБА_2 та молодшим сержантом ОСОБА_1 вперше укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб офіцерського складу. Відповідно до пункту 3 укладеного Контракту його укладено на строк до оголошення рішення про демобілізацію, і цей правочин набрав чинності 05 листопада 2024 року.

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05 листопада 2024 року № 247 Позивачу присвоєно первинне офіцерське військове звання “молодший лейтенант” та призначено на посаду командира 1 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 , обов`язки за якою він фактично прийняв 19 листопада 2024 року. Надалі наказом командира частини від 23 березня 2026 року № 82 лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера стройової частини відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 , яку він обіймає і на даний час.

01 квітня 2026 року Позивач подав командиру Військової частини НОМЕР_1 письмовий рапорт про нарахування та виплату гарантованої державою одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту на посадах офіцерського складу. Проте листом від 04 квітня 2026 року № 1831/4323 командир військової частини відмовив у задоволенні рапорту, посилаючись на те, що пункт 1 розділу XXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), не містить прямої вказівки щодо обов`язку виплати вказаної допомоги за контрактом із терміном дії “до оголошення рішення про демобілізацію”.

Позивач вважає зазначену відмову Відповідача протиправною та необґрунтованою, оскільки підпункт 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704) як акт вищої юридичної сили встановлює пряму гарантію виплати одноразової допомоги після укладення першого контракту на посадах офіцерського складу в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відомчий підзаконний наказ Міністерства оборони України не може звужувати обсяг прав, наданих актом Уряду, а також не містить Контракт “до оголошення рішення про демобілізацію” у вичерпному переліку заборон (пункт 4 розділу XXII Порядку № 260). Наведені обставини стали підставою для звернення Позивача до адміністративного суду за захистом свого майнового права.

Ухвалою від 22 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

03 липня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому Відповідач повністю заперечує проти позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 1 розділу XXII Порядку № 260 обов`язковою умовою виплати допомоги особам, які приймаються за контрактом осіб офіцерського складу, є підписання контракту строком “на 1 рік і більше”. На думку Відповідача, строк “до оголошення рішення про демобілізацію” не є визначеним календарним строком на 1 рік і більше, а тому військова частина діяла виключно у межах своїх повноважень та чинних розпорядчих документів Міністерства оборони України, внаслідок чого просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 з 21 березня 2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ) на посадах рядового та сержантського складу.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 березня 2022 року № 23-1 солдата ОСОБА_1 , призначеного за мобілізаційним призначенням телефоністом - лінійним наглядачем відділення зв`язку взводу зв`язку 5 батальйону, з 21 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.

Надалі відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2022 № 329, від 20.12.2022 № 1-2 та від 02.07.2024 № 184 ОСОБА_1 проходив службу на посадах механіка-радіотелефоніста та начальника радіостанції взводу зв`язку НОМЕР_2 батальйону охорони, отримавши військове звання “молодший сержант”.

05 листопада 2024 року між Міністерством оборони України та молодшим сержантом ОСОБА_1 вперше укладений строковий Контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб офіцерського складу.

Пунктом 1 вказаного Контракту передбачено зобов`язання ОСОБА_1 проходити військову службу у Державній спеціальній службі транспорту протягом строку дії контракту на всій території України або за її межами, а в разі настання особливого періоду - понад встановлений строк відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Пунктом 3 Контракту визначено, що цей Контракт є строковим та укладається за погодженням сторін на час до оголошення рішення про демобілізацію. Контракт набрав чинності з 05 листопада 2024 року, що засвідчено підписами сторін та скріплено гербовою печаткою Адміністрації Держспецтрансслужби.

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05 листопада 2024 року № 247 молодшому сержанту ОСОБА_1 присвоєно первинне військове звання офіцерського складу “молодший лейтенант” та призначено на посаду командира 1 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , 12 тарифний розряд).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 листопада 2024 року № 58 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 визнано таким, що прийняв справи та посаду командира 1 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони частини і приступив до фактичного виконання службових обов`язків за цією посадою.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 березня 2026 року № 82 лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 17.03.2026 № 66, визнано таким, що з 23 березня 2026 року прийняв справи та посаду офіцера стройової частини відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 , 17 тарифний розряд) і приступив до виконання службових обов`язків. На час розгляду справи Позивач продовжує безперервно проходити військову службу на зазначеній офіцерській посаді за вказаним контрактом.

01 квітня 2026 року лейтенант ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із офіційним письмовим рапортом (зареєстрований за вхідним № 10802/р від 02.04.2026), у якому просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту від 05 листопада 2024 року на посадах офіцерського складу.

Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2026 року №1831/4323 Позивачу відмовлено у задоволенні рапорту з тих підстав, що згідно з відомчим регулюванням (пункт 1 розділу XXII Порядку № 260) виплата одноразової допомоги особам офіцерського складу пов`язується з укладенням контракту “строком на 1 рік і більше”, тоді як укладення контракту “на час до оголошення рішення про демобілізацію” до зазначеного переліку буквально не включено.

Вважаючи дії та відмову Відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги за укладення першого офіцерського контракту протиправними, такими, що порушують його гарантоване законом право на отримання належного грошового забезпечення, Позивач звернувся за судовим захистом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний імператив встановлює суворі межі діяльності суб`єктів публічної адміністрації, виключаючи будь-який суб`єктивний чи довільний розсуд посадових осіб при застосуванні норм прямої дії, особливо у сфері соціального та грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 23 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені частиною другою цієї статті.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та структуру їх матеріального забезпечення визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII делеговано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (до системи яких входить і Державна спеціальна служба транспорту Міністерства оборони України) кваліфікованим особовим складом.

На виконання зазначених законодавчих приписів Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704).

Підпунктом 8 пункту 6 Постанови № 704 постановлено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:

особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Системний та телеологічний аналіз підпункту 8 пункту 6 Постанови № 704 свідчить, що акт вищої юридичної сили - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України - встановлює вичерпні матеріально-правові передумови для виникнення у військовослужбовця права на отримання вказаної одноразової допомоги, а саме:

факт підписання та набрання чинності контрактом про проходження військової служби вперше;

набуття військовослужбовцем статусу особи відповідного складу (рядового, сержантського чи офіцерського).

При цьому Постанова Уряду № 704 не містить жодних звужуючих застережень або дискримінаційних обмежень щодо права на отримання одноразової допомоги залежно від конкретної формули строку контракту, передбаченої спеціальним Законом № 2232-XII (зокрема у разі укладення контракту на строк “до оголошення рішення про демобілізацію”).

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XXII “Виплата одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту” Порядку № 260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше.

Згідно з пунктом 3 розділу XXII Порядку № 260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

Пунктом 4 розділу XXII Порядку № 260 визначено вичерпний перелік правових підстав, за наявності яких одноразова грошова допомога після укладення першого контракту не виплачується, а саме: особам рядового складу, які в період служби за контрактом уклали контракт на посадах сержантського складу; особам сержантського складу, прийнятим за контрактом на посади офіцерського складу; офіцерам кадрової служби, які виявили бажання проходити службу за контрактом; у разі продовження служби за новим контрактом або повторного прийняття на службу звільнених контрактників.

Суд наголошує, що пункт 4 розділу XXII Порядку № 260 містить вичерпний перелік винятків, який розширеному тлумаченню не підлягає. Укладення першого офіцерського контракту на особливий період (під час дії воєнного стану) строком “до оголошення рішення про демобілізацію” до цього вичерпного переліку заборон не входить.

Оцінюючи аргументи Відповідача щодо незастосування норми про виплату допомоги через відсутність фіксованого терміну “строком на 1 рік і більше”, суд звертає увагу на таке: По-перше, укладений 05 листопада 2024 року Контракт за своєю юридичною природою є строковим, оскільки його дія в силу положень статті 23 Закону № 2232-XII та тексту самого правочину обмежена настанням юридичного факту - оголошенням рішення про демобілізацію. По-друге, з моменту набрання чинності цим першим офіцерським Контрактом (05.11.2024) та фактичного вступу на посаду командира взводу (19.11.2024) до моменту звернення з рапортом (01.04.2026) Позивач безперервно прослужив на офіцерських посадах у Військовій частині НОМЕР_1 понад 1 рік і 4 місяці. Таким чином, критерій щодо тривалості проходження військової служби на посадах офіцерського складу понад один рік дотримано Позивачем і фактично, і юридично.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постанова Кабінету Міністрів України № 704 як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили порівняно з відомчим наказом Міністерства оборони України № 260 імперативно закріплює право офіцера на отримання допомоги при укладенні першого контракту. Будь-які звужуючі положення або відомчі прогалини підзаконних інструкцій не можуть бути підставою для відмови військовослужбовцю у реалізації його конституційних прав та передбачених державою фінансових гарантій.

Щодо розміру належної до нарахування та виплати допомоги суд зазначає таке: Згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови № 704 одноразова грошова допомога особам офіцерського складу виплачується у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Оскільки юридичний склад, необхідний для виникнення права на вказану виплату (укладення та набрання чинності першим офіцерським контрактом від 05.11.2024, присвоєння офіцерського звання та наказ про фактичний вступ до виконання обов`язків за посадою від 19.11.2024 № 58), сформувався у листопаді 2024 року, розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2024 року.

Відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028,00 грн. Отже, належна Позивачу сума допомоги складає 30280,00 грн (3028,00 грн Ч 10).

Вимога Позивача щодо застосування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 2026 рік, є необґрунтованою та помилковою, оскільки право на допомогу пов`язане з моментом укладення контракту та призначення на посаду (2024 рік), а не з датою подання рапорту. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням розрахункової величини станом на 01 січня 2024 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення чи дії покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами частин першої та другої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суб`єкт владних повноважень Військова частина НОМЕР_1 не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку доказування та не довів правомірності своєї відмови у виплаті гарантованої державою допомоги офіцеру, який вперше уклав контракт на особливий період. Відтак дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги є протиправними, а порушене майнове право Позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання частини здійснити її нарахування та виплату виходячи з розрахункового показника станом на 01 січня 2024 року.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” як військовослужбовець під час виконання службових обов`язків, а доказів понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не надано, судові витрати розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8– 10, 12, 72, 73, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії — задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу від 05 листопада 2024 року відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу від 05 листопада 2024 року відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, що становить 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

4. У задоволенні інших вимог відмовити

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний