Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/12544/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/12544/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 17.11.2025 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України від 19.11.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік”;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_2 з 29 січня 2020 по 17.11.2025 року сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію), обчисливши їх із розмірів посадового окладу, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-1Х "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України від 19.11.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ “Про Державний бюджет України на 2024 рік”. Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, та на відповідні тарифні коефіцієнти.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника штабу - заступника командира частини у військовому званні “підполковник”. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.10.2025 № 876 його призначено на посаду начальника відділу доктринальних документів – заступника начальника управління підготовки та розвитку доктринальних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 листопада 2025 року № 344 підполковника ОСОБА_1 з 17 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та визнано таким, що вибув до нового місця служби ( АДРЕСА_1 ).

Позивач стверджує, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 29 січня 2020 року по 17 листопада 2025 року Відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів забезпечення, премії, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням обмеженої та застарілої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.

Свою позицію Позивач аргументує тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким раніше вносилися зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. У зв`язку з цим Позивач вважає, що починаючи з 29.01.2020 пункт 4 Постанови КМУ № 704 діяв у первинній редакції, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня поточного календарного року (згідно із законами України “Про Державний бюджет України” на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт.

08 травня 2026 року Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою, у якій просив здійснити перерахунок та доплату належного йому за весь спірний період (2020-2025 роки) грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня кожного року, а також надати відповідні довідки про встановлені тарифні розряди, коефіцієнти та суми проведених виплат. 11 червня 2026 року Позивач отримав відповідь Відповідача із розрахунком індексації грошового забезпечення, проте у здійсненні перерахунку та доплати грошового забезпечення за оскаржуваний період йому відмовлено, що стало підставою для звернення з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю обґрунтування строку звернення до суду, а ухвалою від 29 червня 2026 року за заявою Позивача продовжено строк для усунення недоліків на десять днів. Після подання Позивачем клопотання про усунення недоліків та заяви про поновлення строку від 05 липня 2026 року з долученням доказів звернення та отримання відповіді Відповідача лише 11 червня 2026 року, ухвалою від 07 липня 2026 року визнано причини пропуску строку поважними, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) на підставі статей 12, 257, 262 КАС України.

14 липня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 відповідно до правил нормопроектувальної техніки (Правил № 870 та Порядку Мін`юсту № 34/5) носять виключно роз`яснювальний та інформаційний характер, не містять самостійних норм права і не можуть слугувати правовою підставою для зміни порядку обрахунку окладів. Крім того, пункт 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який має вищу юридичну силу, прямо забороняє застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів.

Також Відповідач наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (яка набрала чинності 20 травня 2023 року) пункт 4 Постанови КМУ № 704 викладено в новій чинній редакції, де встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762,00 грн шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти. За твердженням Відповідача, нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалися у суворій відповідності до актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства оборони України та в межах затвердженого кошторису і бюджетних асигнувань. З огляду на це Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника штабу – заступника командира військової частини у військовому званні “підполковник”.

Позивач є ветераном війни – учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 16 лютого 2015 року.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 жовтня 2025 року № 876 підполковника ОСОБА_1 у зв`язку з плановим переміщенням по службі призначено на посаду начальника відділу доктринальних документів - заступника начальника управління підготовки та розвитку доктринальних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 листопада 2025 року № 344 підполковника ОСОБА_1 визнано таким, що справи та посаду начальника штабу - заступника командира частини здав і вибув до нового місця служби ( АДРЕСА_1 ), та з 17 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з вечора 17 листопада 2025 року — з продовольчого забезпечення при військовій частині НОМЕР_3 із видачею продовольчого та грошового атестатів.

У період проходження Позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 29 січня 2020 року по 17 листопада 2025 року включно фінансово-економічна служба Відповідача обчислювала та виплачувала йому щомісячне грошове забезпечення (зокрема посадовий оклад за встановленим тарифним розрядом, оклад за військовим званням “підполковник”, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 68,3%, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 390%), а також одноразові додаткові види забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2025 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки) із застосуванням сталого розрахункового показника - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн (посадовий оклад: з січня 2020 року по травень 2023 року - 5220,00 грн, з травня 2023 року по листопад 2025 року - 5500,00 грн; оклад за військовим званням: по червень 2023 року - 1340,00 грн, з червня 2023 року по листопад 2025 року - 1410,00 грн).

08 травня 2026 року Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою, у якій, посилаючись на набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 про скасування пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, просив здійснити перерахунок та доплату належних йому за період з 29 січня 2020 року по 17 листопада 2025 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових виплат) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законами України “Про Державний бюджет України” на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки), на відповідні тарифні коефіцієнти за додатками 1 та 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, а також видати довідки про встановлені розміри окладів та виплачених допомог.

11 червня 2026 року Позивач отримав письмову відповідь Відповідача разом із довідкою про нараховані та виплачені суми індексації за період з 01.01.2018 по 17.11.2025, у якій у здійсненні перерахунку та доплати основних і додаткових видів грошового забезпечення за весь оскаржуваний період було відмовлено.

Незгода Позивача із застосованим Відповідачем розміром розрахункової величини (1762,00 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року) при визначенні базових окладів та нарахуванні грошового забезпечення за період служби з 29 січня 2020 року по 17 листопада 2025 року стала підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Відтак, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Суди, в тому числі і Верховний Суд, неодноразово зазначали, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року (внаслідок скасування пункту 6 Постанови КМУ № 103), відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704. Відповідно до неї, розміри посадових окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 12 травня 2023 року № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (набрала чинності 20.05.2023), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним по 19 травня 2023 року включно.

Таким чином, з 20 травня 2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини 1762,00 грн., а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Отже нарахування позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року здійснювалося відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 грн. правомірно, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині (з 20.05.2023 року по 17.11.2025 року) задоволенню не підлягають.

Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 11 листопада 2025 року.

За таких встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що правомірними є вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, лише за період до 19 травня 2023 року включно.

Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідні календарні роки встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня:

на 2020 рік (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX) - 2102,00 грн;

на 2021 рік (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX) - 2270,00 грн;

на 2022 рік (Закон України від 19.11.2021 № 1928-IX) - 2481,00 грн;

на 2023 рік (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX) - 2684,00 грн;

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими розрахунковими елементами структури грошового забезпечення, закріпленими частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII, їх неправомірне заниження призвело до автоматичного спотворення та зменшення сум усіх похідних щомісячних додаткових виплат (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, щомісячної премії), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020– 2023 роки).

Таким чином, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення у належному обсязі із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, за весь період служби з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року є протиправною, а порушене майнове право особи підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За вимогами частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому за приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ), а доказів понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять, судові витрати розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 12, 72, 73, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року згідно із законами України “Про Державний бюджет України” на 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) сум грошового забезпечення (основних, щомісячних додаткових, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії, включаючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, обчисливши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” на 01.01.2021 (2270,00 грн), Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023 (2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні інших вимог про перерахунок з 20.05.2023 по 17.11.2025 - відмовити

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний