Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №340/2821/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2821/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність та скасувати пункт 6 рішення Національної гвардії України, оформленого протоколом засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини, які сталися в період з 24 лютого 2022 року і до закінчення дії воєнного стану, від 17.12.2025 року №1005/168, в частині призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Киргизької РСР, постійно проживає по АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер російської федерації - НОМЕР_2 , що не дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), постійно проживає по АДРЕСА_2 , одноразової грошової допомоги у розмірі 100 % відсотків частки, як єдиному члену сім`ї, який має право на її отримання - батькові загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання, безпосередньо пов`язаного із захистом Батьківщини, внаслідок вогнепального поранення, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старшого солдата ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його син ОСОБА_4 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, безпосередньо пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку із цим виникло право членів сім`ї на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Стверджує, що мати загиблого ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з позивачем виїхала до Російської Федерації, 27.06.1995 добровільно набула громадянство цієї держави та постійно проживає на її території. На підтвердження наведеного посилається на відомості Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 30.07.2025, копії паспортних документів, документів щодо зміни прізвища та довідку органу місцевого самоврядування.

Вважає, що відповідно до пункту 2 Постанови №168 та «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в Національній гвардії України», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 №484 (далі - Порядок №484, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин), громадяни Російської Федерації та особи, які постійно проживають на території цієї держави, виключені з кола отримувачів допомоги. При цьому відповідач не врахував наданих доказів, допустив протиправну бездіяльність щодо перевірки цих відомостей, безпідставно врахував матір як потенційного отримувача та визначив йому лише половину загальної суми допомоги - 7 500 000 грн.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що комісією Головного управління Національної гвардії України відповідно до постанови №168 та Порядку №484 розглянуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .

За результатами розгляду зазначених матеріалів комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 17.12.2025 №1005/168, відповідно до якого батькові загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини від загальної суми, що становить 7 500 000 грн.

Водночас документи від матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 для призначення одноразової грошової допомоги не надходили, у зв`язку із чим комісією вирішено прийняти рішення щодо неї після надходження відповідних документів.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 6 протоколу від 17.12.2025 №1005/168 матері загиблого військовослужбовця одноразову грошову допомогу не призначено, а в графі щодо її розміру зазначено 0 грн. З огляду на це вважає безпідставною позовну вимогу про скасування зазначеного пункту протоколу в частині призначення матері одноразової грошової допомоги, оскільки відповідного рішення комісією фактично не приймалося.

Стосовно вимоги про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в повному розмірі відповідач зазначає, що пунктом 2 постанови №168 та Порядком № 484 передбачено виключення з кола отримувачів такої допомоги громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих держав. Поряд з цим на момент прийняття оскаржуваного рішення у Головного управління Національної гвардії України та уповноваженого органу були відсутні належні документи, які б однозначно підтверджували належність матері загиблого військовослужбовця до громадянства Російської Федерації.

Надані позивачем зображення паспорта громадянки Російської Федерації на ім`я ОСОБА_2 , зокрема зображення нотаріально засвідченої копії зазначеного паспорта не вважає належними доказами її громадянства з огляду на недотримання вимог законодавства щодо засвідчення іноземних документів.

Вказує, що під час визначення кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, необхідно враховувати не лише осіб, які вже звернулися за її отриманням та документально підтвердили відповідне право, а й осіб, які можуть звернутися за допомогою, проте ще не подали необхідних документів.

При цьому наголошує на необхідності дотримання балансу між забезпеченням прав осіб, які вже реалізували право на звернення за допомогою, та інших потенційних отримувачів, стосовно яких відсутні документи, що однозначно підтверджують наявність обставин, які виключають право на відповідну виплату.

З огляду на відсутність належним чином підтверджених відомостей про громадянство Російської Федерації матері загиблого військовослужбовця, а також нотаріально посвідченої відмови останньої від отримання допомоги вважає правомірним рішення комісії щодо призначення позивачу половини загальної суми одноразової грошової допомоги.

Водночас звертає увагу, що в разі встановлення належності матері загиблого військовослужбовця до громадянства Російської Федерації або інших передбачених законодавством обставин, які виключають право на отримання допомоги, її призначення та виплата здійснюватися не будуть.

Зауважує, що в разі нереалізації матір`ю загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги протягом установленого законодавством трирічного строку її частка підлягатиме перерозподілу на користь позивача відповідно до положень Порядку № 484.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав суду відповідь на відзив, у якій конкретизував доводи, наведені у позовній заяві, та висловив заперечення проти аргументів відповідача. Наполягає на тому, що отримана від ДМС України інформація має самостійне доказове значення та відповідач мав можливість перевірити ці відомості шляхом інформаційної взаємодії з державними органами й реєстрами. Вважає вимоги відповідача щодо засвідчення копій російських документів надмірними за умов збройної агресії Російської Федерації. Додатково посилається на тривале проживання матері загиблого на території РФ, відсутність участі в утриманні та вихованні дітей.

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: копії позовної, а також доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; належним чином засвідчених копій додатків до позовної заяви.

12.05.2026 до суду надійшла заява позивача про роз`яснення ухвали суду від 08.05.2026.

14.05.2026 ухвалою суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 08.05.2026 відмовлено.

14.05.2026 позивачем на виконання ухвали суду подано належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів та копії позовної заяви для надсилання іншим учасникам справи.

18.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано від відповідача докази по справі.

03.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк для подання відзиву.

14.07.2026 ухвалою суду продовжено строк Головному управлінню Національної гвардії України, встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 для подання відзиву на позовну заяву по 03.07.2026 включно.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторно виданим Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.07.2025 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну ресстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00052568378 від 23.07.2025 (а.с. 79).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , повторно виданим 22.07.2025 Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 13.04.1993, про що складено відповідний актовий запис №32 (а.с. 80).

ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у військовому званні старшого солдата.

13.07.2025 під час виконання бойового завдання, безпосередньо пов`язаного із захистом Батьківщини, поблизу населеного пункту Зелене Поле Волноваського району Донецької області ОСОБА_4 отримав вогнепальне поранення, внаслідок якого загинув. Зазначені обставини підтверджуються актом спеціального розслідування нещасного випадку від 21.07.2025, актом про нещасний випадок №11/25 від 21.07.2025, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 21.07.2025, довідкою про причину смерті №2486 від 17.07.2025 та лікарським свідоцтвом про смерть №2486 від 17.07.2025 (а.с. 81, 84, 85, 86-87, 88-89).

Постановою військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області» від 10.10.2025 № 40 встановлено, що поранення, які призвели до смерті ОСОБА_4 , пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 94).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 № 241 ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Серед членів сім`ї загиблого у наказі зазначені його батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2 . Родинний зв`язок позивача й зазначеної матері із загиблим підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 90).

У довідці Підвисоцької сільської ради від 23.07.2025 № 547 наведені відомості про те, що після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_2 виїхала на проживання до Російської Федерації, а діти проживали з батьком (а.с. 93).

Із листа Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 30.07.2025 № Ф-119/6.1/3501-25/3501.3/194-25 вбачається, що за відповідними обліками відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 не значаться, клопотання щодо набуття або прийняття громадянства України не порушувалося, паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон вона не документувалася.

У цьому ж листі зазначено, що 27.09.1985 на її ім`я був оформлений паспорт колишнього СРСР серії НОМЕР_7 , а на звороті заяви про оформлення паспорта міститься відмітка про документування 27.06.1995 територіальним підрозділом МВС Республіки Комі Російської Федерації паспортом на прізвище ОСОБА_2 . За результатами перевірки архівних даних орган ДМС України повідомив про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 27.06.1995 добровільно набула громадянство Російської Федерації та була документована паспортом цієї держави (а.с. 96).

Позивачем також подано копію паспорта громадянки Російської Федерації на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 26.06.2015 (а.с. 97, 122).

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина позивач подав відповідні документи до уповноваженого органу Національної гвардії України та повідомив про наявність, на його думку, підстав для неврахування матері загиблого серед отримувачів допомоги.

17.12.2025 комісія Головного управління Національної гвардії України ухвалила рішення, оформлене протоколом № 1005/168, затвердженим командувачем Національної гвардії України. Відповідно до пункту 5 цього протоколу позивачу як батькові загиблого ОСОБА_4 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини від загальної суми - 7 500 000 грн, а у графі висновку зазначено «призначити».

Натомість у пункті 6 протоколу щодо матері загиблого ОСОБА_2 у графі щодо документів зазначено «документи не надходили», у графі розміру одноразової грошової допомоги - « 0,00», а у графі висновку - «прийняти рішення після надходження документів» (а.с. 105зв.-106).

У листі Головного управління Національної гвардії України від 17.12.2025 № 27/13/3-51373-2025, направленому військовій частині НОМЕР_1 , повідомлено про призначення батькові допомоги в сумі 7 500 000 грн та про те, що питання призначення частини допомоги матері вирішуватиметься після надходження відповідних документів (а.с. 143).

Не погоджуючись із призначенням йому лише половини допомоги, позивач звертався до органів Національної гвардії України із заявами, зокрема від 20.02.2026 та від 26.05.2026, наполягаючи на врахуванні відомостей щодо громадянства матері й призначенні йому повної суми - 15 000 000 грн.

Листом від 20.03.2026 № 27/13/3-Ф-2739 Головне управління Національної гвардії України повідомило позивача про правове регулювання призначення допомоги та зазначило, що надана ним фотокопія паспорта Російської Федерації не засвідчена в установленому порядку (а.с. 111-112).

У листі від 01.07.2026 № 27/13/3-Ф-6885 відповідач повідомив, що в уповноваженого органу та Головного управління Національної гвардії України на час ухвалення рішення від 17.12.2025 не було документів, які б однозначно підтверджували громадянство матері. Відповідач зазначив про неможливість прийняття поданих фотокопій паспортних документів як належним чином засвідчених та про відсутність нотаріально посвідченої відмови матері від допомоги. Також повідомив, що рішення щодо матері прийматиметься після подання нею документів, а в установлених законодавством випадках її частка може бути перерозподілена (а.с. 138-139).

За наявними матеріалами справи заява ОСОБА_2 про призначення їй одноразової грошової допомоги, документи, подані нею до уповноваженого органу для цього, а також рішення комісії про призначення чи відмову в призначенні їй допомоги відсутні.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, а статтею 55 Конституції України - судовий захист прав і свобод людини та громадянина.

Згідно зі статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції на день смерті ОСОБА_4 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 1 статті 16-1 Закону №2011-XII У випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (п. 4 ст. 16-1 Закону №2011-XII).

Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII встановлено особливості визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану. Зокрема, у разі загибелі військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби відповідне регулювання передбачає допомогу в розмірі 15 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з пунктами 8, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника). При цьому відсутність звернення одного з потенційних отримувачів за допомогою на певний момент не є тотожним його відмові від відповідного права або втраті такого права після закінчення встановленого законом строку.

За змістом пункту 2 Постанови №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. Гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. Гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Державні органи, зазначені у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень частини п`ятої статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, частини шостої статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 7 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, право на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця передбачене Законом № 2011-XII, тоді як постанова № 168 конкретизує розмір допомоги та особливості її призначення й розподілу під час дії воєнного стану.

Натомість порядок виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 Постанови №168, у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), а також тих, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) визначено Порядком №484 в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 659.

Відповідно до пункту 2 Порядку №484 у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру ОГД право на призначення та отримання ОГД (її частки) мають особи, визначені в пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 484 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть військовослужбовця.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання ОГД, а також якщо одна з таких осіб у трирічний строк з дня виникнення в неї такого права не реалізувала свого права на призначення та отримання ОГД, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання ОГД, у рівних частках.

Пунктами 5-7 Порядку №484 встановлено, що виплата ОГД здійснюється особам, які мають право на отримання ОГД незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги іншими особам, які мають право на отримання ОГД.

Для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до Головного управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ), територіального управління Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України (далі - військова частина) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД (далі - уповноважений орган), із заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД.

До заяви додаються завірені копії: свідоцтва про смерть військовослужбовця; постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), що призвело до загибелі (смерті) військовослужбовця; документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується ОГД, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до якого внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідки про реєстрацію місця проживання (у разі, коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати ОГД батькам загиблого (померлого); рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД усиновлювачам загиблої (померлої) особи; свідоцтва про шлюб - для виплати ОГД дружині (чоловікові); свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД дитині;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати ОГД непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи; рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблого (померлого) військовослужбовця з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, - для виплати ОГД чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблим (померлим) військовослужбовцем; медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров`я, - подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на ОГД та визначення часток на отримання ними ОГД; свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати ОГД онукам загиблої (померлої) особи; рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування - у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця; рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону; витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання ОГД, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблого (померлого) військовослужбовця.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД особі у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, така особа подає до уповноваженого органу заяву про виплату ОГД, документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - сімнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідчену у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку №484 уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД до поданих заявником копій документів додатково додає: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця зі списків особового складу Головного управління НГУ, військової частини за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця; витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця; завірену копію особистого розпорядження військовослужбовця (за наявності).

Уповноважений орган безоплатно в порядку електронної інформаційної взаємодії отримує необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання ОГД (п. 9 Порядку №484).

Пунктом 10 Порядку №484 передбачено, що уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД:

перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 7 цих Порядку та умов;

визначає перелік осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її отриманням, але не надали (надали не всі) документи;

готує висновок щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до Головного управління НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7 - 9 цих Порядку та умов.

Отже, Порядок № 484 розмежовує осіб, які вже документально підтвердили право на отримання допомоги, та осіб, які потенційно можуть реалізувати таке право в майбутньому. Включення відомостей про осіб, які потенційно можуть реалізувати таке право в майбутньому, до матеріалів уповноваженого органу не є рішенням про призначення їм грошової допомоги або визнанням за ними остаточно підтвердженого права на таку виплату.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 484 для вирішення питання щодо виплати ОГД у Головному управлінні НГУ наказом командувача Національної гвардії України призначається комісія з питань виплати ОГД, до складу якої входять представники структурних підрозділів з фінансово-економічних, юридичних, медичних питань, а також з питань персоналу та державного нагляду за охороною праці.

Пунктом 12 Порядку № 484 визначено, що Головне управління НГУ в місячний строк з дня надходження висновку щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, поданого відповідно до абзацу четвертого пункту 10 цих Порядку та умов, приймає рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату ОГД особам, які звернулися за її отриманням, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення такої особи (таких осіб) з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Під час воєнного стану рішення про призначення ОГД приймається Головним управлінням НГУ протягом трьох місяців з дня отримання документів, передбачених пунктами 7 - 9 цих Порядку та умов.

Із системного аналізу наведених положень убачається, що необхідно розрізняти випадки, коли особа звернулася за призначенням допомоги, однак подані документи потребують перевірки чи доопрацювання, та коли відповідна особа взагалі не подавала заяви про отримання допомоги.

Сам по собі факт належності особи до кола можливих отримувачів допомоги не означає, що таку допомогу їй уже призначено. Для цього особа повинна звернутися із відповідною заявою та надати документи, передбачені пунктом 7 Порядку № 484, за результатами розгляду яких уповноважений орган приймає рішення відповідно до пункту 12 цього Порядку. Водночас за відсутності заяви та необхідних документів уповноважений орган не зобов`язаний приймати рішення про призначення допомоги чи відмову в її призначенні такій особі.

Відтак, зазначення комісією в протоколі про прийняття рішення щодо певної особи після надходження від неї документів не свідчить про призначення цій особі одноразової грошової допомоги, а лише вказує на те, що відповідне питання залишається невирішеним.

При цьому правомірність визначення розміру допомоги, призначеної іншому отримувачу, є окремим питанням, яке підлягає оцінці під час перевірки законності рішення комісії в частині визначення належної йому суми виплати.

Застосовуючи наведені положення до обставин цієї справи, суд установив, що рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України, оформленим протоколом від 17.12.2025 № 1005/168, вирішено питання про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 .

Так, відповідно до пункту 5 зазначеного протоколу ОСОБА_1 як батькові загиблого військовослужбовця призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини від загальної суми 15 000 000 грн, що становить 7 500 000 грн.

Отже, саме пунктом 5 протоколу комісія прийняла індивідуальне рішення стосовно позивача, яким визначила його право на отримання одноразової грошової допомоги та конкретний розмір призначеної виплати.

Натомість пунктом 6 цього протоколу щодо матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 зазначено, що документи не надходили, сума одноразової грошової допомоги становить 0,00 грн, а рішення щодо неї необхідно прийняти після надходження відповідних документів.

Таким чином, зміст пункту 6 протоколу свідчить про те, що відповідачем не приймалося рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Такий висновок підтверджується також листом Головного управління Національної гвардії України від 17.12.2025 № 27/13/3-51373-2025, відповідно до якого позивачу призначено одноразову грошову допомогу в сумі 7 500 000 грн, тоді як питання щодо матері загиблого військовослужбовця вирішуватиметься після надходження необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, подання нею відповідних документів або прийняття комісією окремого рішення про призначення їй такої допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначення у пункті 6 протоколу про прийняття рішення після надходження документів за своїм змістом не є рішенням про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність та скасувати пункт 6 рішення комісії від 17.12.2025 № 1005/168 саме в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність у неї права на відповідну виплату через громадянство Російської Федерації та постійне проживання на її території.

Отже, позивач пов`язує порушення своїх прав із нібито прийнятим рішенням про призначення допомоги матері загиблого військовослужбовця, хоча фактично такого рішення відповідачем не приймалося.

Суд зазначає, що перевірка правомірності індивідуального акта передбачає встановлення його фактичного змісту, юридичних наслідків та впливу на права чи інтереси особи, яка звернулася за судовим захистом.

Водночас суд не може визнавати протиправним і скасовувати рішення про призначення певній особі допомоги, якщо таке рішення суб`єктом владних повноважень фактично не приймалося.

Саме по собі зазначення в протоколі відомостей про можливого отримувача допомоги не свідчить про виникнення в такої особи права на фактичну виплату коштів на підставі цього протоколу.

Відтак твердження позивача про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги не відповідає встановленим судом обставинам справи.

При цьому суд ураховує, що фактично позивач не погоджується з визначеним йому розміром одноразової грошової допомоги, оскільки вважає себе єдиною особою, яка має право на отримання всієї суми в розмірі 15 000 000 грн.

Проте рішення щодо визначення позивачу конкретної частки допомоги міститься у пункті 5 протоколу від 17.12.2025 № 1005/168, а не у пункті 6 цього протоколу.

Саме пунктом 5 визначено належну ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги, а тому перевірка правомірності її розміру становить окреме питання щодо законності індивідуального рішення, прийнятого безпосередньо стосовно позивача.

Водночас позивач не заявив вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 5 протоколу в частині визначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000 грн.

За таких обставин навіть скасування пункту 6 протоколу не змінить визначеного пунктом 5 розміру одноразової грошової допомоги, призначеної ОСОБА_1 , та не створить самостійної правової підстави для виплати йому решти 7 500 000 грн.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту в частині оскарження пункту 6 протоколу не спрямований безпосередньо на усунення того рішення відповідача, яким визначено розмір належної йому виплати.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невчиненні ним юридично значущих дій, обов`язок щодо вчинення яких установлений законодавством, за наявності передбачених законом підстав для їх здійснення.

Для встановлення протиправної бездіяльності необхідно з`ясувати, яку саме дію суб`єкт владних повноважень повинен був учинити, якою нормою законодавства встановлено відповідний обов`язок та чи виникли обставини, за яких цей обов`язок підлягав виконанню.

Із матеріалів справи встановлено, що за результатами розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 комісією Головного управління Національної гвардії України прийнято рішення, оформлене протоколом від 17.12.2025 № 1005/168.

Зазначеним рішенням позивачу призначено одноразову грошову допомогу в сумі 7 500 000 грн, тобто питання щодо призначення йому допомоги компетентним органом розглянуто та вирішено.

Доводи позивача про те, що комісія не надала належної оцінки документам щодо громадянства матері загиблого військовослужбовця та не здійснила достатньої перевірки відповідних відомостей, за своїм змістом стосуються насамперед повноти з`ясування обставин, які були покладені в основу рішення про визначення частки допомоги.

Такі доводи можуть мати значення під час перевірки обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 2 КАС України.

Однак незгода позивача з оцінкою відповідачем певних документів або з розміром призначеної допомоги сама по собі не означає, що комісія допустила самостійну протиправну бездіяльність.

Зазначення в протоколі про можливість прийняття рішення щодо матері загиблого після надходження відповідних документів не свідчить про протиправне ухилення комісії від розгляду питання призначення допомоги.

Стосовно зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн суд зазначає наступне.

За змістом позовної заяви право ОСОБА_1 на отримання всієї суми одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн обґрунтовано тим, що мати загиблого ОСОБА_4 не належить до кола осіб, які мають право на її отримання.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається, зокрема, на інформацію Центрально-Південного міжрегіонального управління ДМС України від 30.07.2025, копію паспорта громадянки Російської Федерації та документи щодо місця проживання матері загиблого військовослужбовця.

Наведені документи дійсно містять відомості про документування ОСОБА_2 паспортом Російської Федерації та її проживання на території цієї держави.

Разом із тим у межах заявлених позовних вимог необхідно розмежовувати доказування обставин, які можуть впливати на право іншої особи на одноразову грошову допомогу, та перевірку правомірності конкретного рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржує позивач.

Як уже встановлено судом, рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідачем не приймалося.

Відтак у межах оскарження пункту 6 протоколу відсутній індивідуальний акт про призначення матері допомоги, правомірність якого могла б бути предметом відповідної судової перевірки.

Водночас рішення щодо визначення належного позивачу розміру допомоги прийнято пунктом 5 протоколу, який позивач у частині визначення йому половини суми не оскаржує.

Таким чином, вирішення питання про призначення позивачу решти 7 500 000 грн безпосередньо пов`язане з перевіркою правомірності визначення його частки, установленої пунктом 5 протоколу, а також із визначенням наявності передбачених законодавством підстав для отримання ним допомоги в повному розмірі.

При цьому суд звертає увагу, що сам факт неприйняття комісією рішення щодо іншого потенційного отримувача не означає автоматичного виникнення у позивача права на всю суму допомоги.

Так, Верховний Суд у постанові від 03.08.2026 у справі № 160/7945/24 за результатами розгляду спору щодо призначення одноразової грошової допомоги за наявності іншого потенційного отримувача, стосовно якого компетентним органом не було прийнято рішення про призначення виплати, звернув увагу на те, що рішення про призначення допомоги іншій особі відповідачем не приймалося, а також на відсутність оскарження позивачем рішення щодо визначеної їй частки одноразової грошової допомоги.

За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для задоволення вимог, спрямованих на виключення іншої особи з кола потенційних отримувачів допомоги.

Наведений правовий підхід є релевантним до обставин цієї справи, оскільки позивач фактично ставить питання про відсутність права іншої особи на допомогу, не оскаржуючи при цьому рішення, яким визначено безпосередньо належний йому розмір виплати.

Наведене не означає, що позивач позбавлений права на судовий захист у зв`язку з незгодою з призначеним йому розміром допомоги.

Водночас такий захист повинен здійснюватися шляхом оскарження рішення, яким безпосередньо визначено належну йому частку, із заявленням відповідних вимог щодо усунення наслідків можливого порушення його прав.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає фактичному змісту оскаржуваного пункту 6 протоколу та не забезпечує усунення рішення відповідача, яким позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 7 500 000 грн.

Оскільки оскаржуваним пунктом 6 протоколу рішення про призначення допомоги матері загиблого військовослужбовця не приймалося, відсутні підстави для його скасування з мотивів неправомірного призначення такої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України вихід за межі позовних вимог допускається у разі необхідності забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Водночас у цій справі застосування зазначеного повноваження фактично потребувало б перевірки законності пункту 5 протоколу від 17.12.2025 № 1005/168, який позивач не визначив предметом оскарження, а також встановлення обставин щодо наявності або відсутності права іншої особи на відповідну частку допомоги.

Ураховуючи характер заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для самостійної зміни предмета судової перевірки шляхом виходу за межі позовних вимог.

З огляду на те, що рішення щодо визначення безпосередньо позивачу частки допомоги не оскаржується, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн.

При цьому суд не вирішує питання про наявність або відсутність у ОСОБА_2 права на одноразову грошову допомогу, оскільки рішення про її призначення зазначеній особі відповідачем не приймалося, а відповідна особа не залучена до участі у справі.

Такий висновок не є підтвердженням права матері загиблого військовослужбовця на отримання спірної частки допомоги та не виключає можливості перевірки правомірності визначеного позивачу розміру виплати у разі належного оскарження відповідного рішення.

Водночас суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено можливість перерозподілу одноразової грошової допомоги між особами, які мають право на її отримання, у разі відмови одного з отримувачів від відповідної виплати або нереалізації ним такого права протягом установленого строку.

Зокрема, відповідно до положень статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункту 3 Порядку № 484 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення відповідного права. У разі відмови особи від отримання допомоги або нереалізації нею цього права протягом зазначеного строку її частка підлягає розподілу між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги.

Отже, якщо мати загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , за умови наявності в неї права на одноразову грошову допомогу, не реалізує його протягом трьох років із дня виникнення права на допомогу, відповідна частка допомоги підлягатиме перерозподілу між іншими належними отримувачами.

За таких обставин позивач, якому вже призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 7 500 000 грн, за умови відсутності інших належних отримувачів матиме можливість звернутися до уповноваженого органу з питання перерозподілу допомоги та призначення йому решти суми в розмірі 7 500 000 грн.

Зазначене узгоджується також із позицією самого відповідача, викладеною в листі Головного управління Національної гвардії України від 01.07.2026 № 27/13/3-Ф-6885.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) .

Відповідач - Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, вулиця Святослава Хороброго, 9-А, місто Київ, 03151).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК