Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №640/19940/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/19940/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене у вигляді відповіді на звернення, датоване 10.11.2022 р., яким прийнято рішення про відмову у поновленні пенсії призначеної по інвалідності позивача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити призначену по інвалідності пенсію позивача , починаючи з дати припинення пенсійної виплати - з 01.04.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та з 18 червня 2015 року отримував пенсію по інвалідності. Відповідач не заперечує факту перебування позивача на пенсійному обліку та наявності в нього права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що не був обізнаний із можливістю припинення виплати пенсії у зв`язку з неотриманням коштів із пенсійного рахунку. Він мав намір накопичувати належні йому кошти та розраховував на можливість скористатися ними в будь-який час, у зв`язку з чим припинення виплати пенсії стало для нього несподіваним.

Після звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії позивач отримав відмову, яку вважає необґрунтованою. На його думку, відповідач не навів конкретних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, що свідчить про формальний підхід до її розгляду.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач обґрунтував відмову положеннями законодавства, які регулюють питання пенсійного забезпечення засуджених осіб, хоча на час звернення із заявою позивач не був засудженим, а перебував під вартою на підставі застосованого до нього запобіжного заходу. У зв`язку із цим позивач вважає відмову в поновленні виплати пенсії протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року відкрите провадження в адміністративній справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/19940/22 до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року адміністративна справа № 640/19940/22 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не дотримався спеціального порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, передбаченого для засуджених осіб статтями 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Зокрема, відповідач зазначав, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має подати адміністрації виправної колонії клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення або реалізації права на пенсійне забезпечення за місцем відбування покарання, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон №1058-IV) з 2015 року.

ОСОБА_1 , починаючи з 18.06.2015 р. є інвалідом другої групи, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена довічно, що підтверджено підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 06.10.2015 р. Пенсійним фондом України, випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0425893.

На час звернення до суду ОСОБА_1 був особою до якого застосовано попереднє ув`язнення, знаходиться під вартою, перебуває в Державній установі Київський слідчій ізолятор, рахується за Святошинським районним судом м. Києва, що підтверджується довідкою з Київського слідчого ізолятору від 28.10.2022 р.

Починаючи з 01.04.2019 р. пенсійні виплати позивачу було припинено. Відповідно до відповіді на адвокатський запит, отриманої від відповідача, датованої 16.04.2020 р., пенсійні виплати позивачу припинені у зв`язку з тим, що суми пенсій тривалий час не одержувались з поточного рахунку.

Перебуваючи під вартою в Київському слідчому ізоляторі, була складена та підписана безпосередньо позивачем заява встановленого зразка (Додаток 1 до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій...) про призначення / перерахунок пенсії, в якій позивач просив відповідача поновити пенсію та виплачувати її на рахунок, що був відкритий у АТ «Ощадбанк» спеціально для отримання пенсійних виплат. У зв`язку з тим, що позивач є ув`язненим та не має можливості самостійно прибути до Пенсійного фонду, підпис позивача ОСОБА_1 , на заяві про поновлення пенсії був засвідчений начальником місця попереднього ув`язнення ДУ «Київський слідчій ізолятор» полковником внутрішньої служби Проценко С. , що підтверджується зазначеною заявою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Заява позивача про поновлення пенсії була направлена відповідачу поштою разом з іншими документами, а саме: супровідним листом за підписом начальника ДУ «Київський слідчій ізолятор», довідкою про те, що ОСОБА_1 тримається під вартою у ДУ «Київський слідчій ізолятор», карткою реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку, копією договору про надання правової допомоги від 16.10.2020 р., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копією ордеру, копією довіреності на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 . Направлення зазначених документів поштою підтверджується описом вкладення у лист та накладною Укрпошти.

10.11.2022 р. на офіційну електронну адресу представника позивача, адвоката Степанюка Андрія Сергійовича (електронну адреса яка зазначена у реєстрі адвокатів ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшло рішення відповідача у формі відповіді на звернення, яким відмовлено у поновленні пенсії позивачу.

У рішенні відповідача зазначено, що для відновлення виплат пенсії гр. ОСОБА_1 відсутні підстави. Також у відповіді зазначається про необхідність самостійно з`явитися позивачу до пенсійного фонду, та зазначається про особливий порядок подання документів особами, що є засудженими до позбавлення волі.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон №1058-IV), якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частинами 3, 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначається, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV не передбачає автоматичного припинення виплати пенсії. За наявності будь-якої з підстав, з якою Закон № 1058-ІV пов`язує припинення виплати пенсії, така виплата припиняється або за рішенням територіального органу Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Відповідно до п. 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

На зазначеній підставі з 01.04.2019 року позивачу виплата пенсії призупинена у зв`язку з надходженням відповідної інформації з банківської установи.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п. 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше десяти днів після надходження заяви та за наявності необхідних документів розглядає подані матеріали й приймає відповідне рішення, зокрема щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Отже, наведені положення нормативно-правових актів покладають на орган Пенсійного фонду України обов`язок розглянути заяву про поновлення виплати пенсії та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення цього питання.

Як установлено судом, 07 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, надіславши її засобами поштового зв`язку. На час звернення позивач перебував у слідчому ізоляторі, а його підпис на заяві був засвідчений адміністрацією відповідної установи.

Таким чином, обраний позивачем спосіб звернення був зумовлений обставинами його перебування в установі попереднього ув`язнення, що об`єктивно обмежувало можливість особистого відвідування територіального органу Пенсійного фонду України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд ураховує, що процедура реалізації права на пенсійне забезпечення має застосовуватися з дотриманням принципів законності, правової визначеності та пропорційності, а встановлені процедурні вимоги не повинні перетворюватися на самоціль і створювати невиправдані перешкоди в реалізації особою належного їй права.

У цьому контексті суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, а також у постанові від 4 липня 2022 року у справі № 380/22572/21.

Зокрема, у справі № 380/22572/21 Верховний Суд зазначив, що передбачена Порядком № 22-1 процедура звернення за поновленням пенсії не може тлумачитися як безумовна вимога особистого звернення пенсіонера без можливості реалізації відповідного права через представника. Сам по собі факт звернення особи або її представника не зумовлює автоматичного поновлення виплати пенсії, однак орган Пенсійного фонду зобов`язаний розглянути заяву та вирішити питання по суті відповідно до вимог законодавства.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про протиправність відмови в розгляді заяви про поновлення пенсії та необхідність зобов`язання пенсійного органу розглянути таку заяву з урахуванням правової оцінки суду.

Хоча фактичні обставини справи № 380/22572/21 не є тотожними обставинам цієї справи, викладений у ній правовий підхід є релевантним для оцінки дій відповідача, оскільки в обох випадках спір стосується недопустимості підміни розгляду заяви по суті формальним посиланням на порядок звернення до органу Пенсійного фонду України.

Відмінність полягає в тому, що в цій справі позивач не діяв через представника, а особисто підписав заяву, справжність підпису на якій була засвідчена адміністрацією установи, де він перебував під вартою. Зазначена обставина сама по собі не усуває необхідності дотримання встановленої процедури, однак підлягала врахуванню відповідачем під час оцінки звернення та вирішення питання щодо можливості його розгляду.

Крім того, суд установив, що в матеріалах пенсійної справи позивача, долученої до матеріалів цієї адміністративної справи, наявні копії паспорта громадянина України, картки платника податків та довідка про місце проживання позивача.

Наявність зазначених документів має істотне значення для вирішення спору, оскільки вони містяться в розпорядженні самого пенсійного органу та можуть бути використані ним під час ідентифікації особи й перевірки відомостей, необхідних для розгляду заяви про поновлення виплати пенсії.

За таких обставин відповідач, розглядаючи звернення позивача, мав урахувати не лише спосіб його подання, а й фактичну можливість установлення особи заявника, наявність у пенсійній справі документів, необхідних для перевірки відповідних відомостей, а також об`єктивні обставини, що зумовили неможливість особистого звернення позивача.

При цьому суд наголошує, що засвідчення підпису позивача адміністрацією слідчого ізолятора не є тотожним особистому поданню заяви в розумінні процедурних вимог Порядку № 22-1. Водночас сама лише ця обставина не звільняє пенсійний орган від обов`язку належно з`ясувати обставини звернення, перевірити наявні документи та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.

Отже, за наявності в пенсійній справі документів, що посвідчують особу позивача та містять відомості про його місце проживання, а також з огляду на засвідчення підпису на заяві адміністрацією установи, у якій позивач перебував, відмова у розгляді заяви виключно з мотивів її надсилання поштою не забезпечує належного та ефективного розгляду питання про реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.

Оцінюючи посилання відповідача на положення статей 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України як на підставу для відмови в розгляді заяви позивача про поновлення виплати пенсії, суд зазначає таке.

Стаття 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України регулює питання загальнообов`язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення засуджених до обмеження волі, тоді як стаття 122 цього Кодексу визначає особливості пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Отже, наведені норми регулюють правовідносини, пов`язані з реалізацією права на пенсійне забезпечення особами, щодо яких обвинувальним вироком суду встановлено кримінальну відповідальність та призначено відповідне покарання, і не можуть автоматично поширюватися на осіб, які перебувають під вартою як запобіжним заходом у межах кримінального провадження.

Як установлено судом, на момент звернення із заявою про поновлення виплати пенсії 07 листопада 2022 року позивач перебував у слідчому ізоляторі у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що на зазначену дату позивач мав статус засудженого до обмеження волі або позбавлення волі та відбував призначене обвинувальним вироком суду покарання.

Таким чином, саме по собі перебування позивача у слідчому ізоляторі не є достатньою правовою підставою для віднесення його до категорії осіб, на яких поширюються спеціальні правила, передбачені статтями 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що посилання відповідача на зазначені положення Кримінально-виконавчого кодексу України як на підставу для відмови в розгляді заяви позивача є необґрунтованим, оскільки відповідач не врахував правовий статус позивача на момент звернення та не встановив наявності передбачених законом умов для застосування до нього спеціального порядку пенсійного забезпечення засуджених осіб.

При цьому суд звертає увагу, що пункт 1.6 розділу I Порядку № 22-1 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, також передбачав застосування особливого порядку подання заяв саме за осіб, засуджених до позбавлення або обмеження волі, з урахуванням особливостей, визначених статтями 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Отже, визначальною умовою застосування такого порядку є наявність у відповідної особи статусу засудженого до відповідного виду покарання, а не сам факт її перебування в установі попереднього ув`язнення.

Інше тлумачення зазначених положень призвело б до необґрунтованого поширення спеціальних правил, установлених для засуджених осіб, на осіб, щодо яких обвинувальний вирок не набрав законної сили або взагалі не ухвалений, що не відповідало б правовій природі запобіжного заходу та презумпції невинуватості.

Крім того, суд наголошує, що в матеріалах пенсійної справи позивача, долученої до матеріалів адміністративної справи, наявні копії паспорта громадянина України, картки платника податків та довідка про місце проживання. Отже, відповідні документи, необхідні для ідентифікації позивача та перевірки його персональних даних, уже перебували в розпорядженні пенсійного органу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач мав оцінити заяву позивача від 07 листопада 2022 року з урахуванням його правового статусу на момент звернення, обставин перебування під вартою, засвідчення підпису адміністрацією слідчого ізолятора та документів, наявних у пенсійній справі. Натомість застосування спеціального порядку, передбаченого для засуджених осіб, без установлення належних правових підстав для його застосування свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Отже, саме на відповідача покладено обов`язок перевірити обставини, необхідні для вирішення питання про поновлення пенсії, та прийняти за результатами такої перевірки обґрунтоване рішення.

За встановлених обставин суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії, оскільки наявність усіх передбачених законом умов для цього потребує належної перевірки пенсійним органом. Водночас така обставина не звільняє відповідача від обов`язку розглянути заяву позивача по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1. За результатами її розгляду відповідач має прийняти мотивоване рішення з урахуванням правового статусу позивача на момент звернення, обставин подання заяви, документів, наявних у пенсійній справі, та інших обставин, що мають значення для вирішення питання про поновлення виплати пенсії.

Такий спосіб судового захисту відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи у сфері публічно-правових відносин і не підміняє повноважень пенсійного органу щодо перевірки встановлених законом умов для поновлення виплати пенсії. При цьому зобов`язання розглянути заяву не визначає наперед результату її розгляду, але зобов`язує відповідача вирішити порушене питання відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності застосування до позивача спеціального порядку, передбаченого для засуджених осіб, та обґрунтованості відмови в розгляді його заяви з наведених підстав. Натомість надані позивачем докази підтверджують обставини його перебування під вартою та звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, а доводи позивача в цій частині відповідачем належним чином не спростовані.

Отже, системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та оцінка доказів у їх сукупності дають суду підстави для висновку про часткове задоволення позову: шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача, підписану 27 жовтня 2022 року, надіслану 07 листопада 2022 року та отриману відповідачем 08 листопада 2022 року, про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні вимоги про безпосереднє поновлення виплати пенсії належить відмовити, оскільки питання про наявність усіх установлених законом умов для такого поновлення потребує перевірки та вирішення компетентним органом.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував , оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 10.11.2022 р., яким прийнято рішення про відмову у поновленні пенсії призначеної по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 05 листопада 2014 р. Солом`янським РВ ГУДМС України в м. Києві ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; адреса реєстрації згідно паспорта: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання (знаходження) та адреса для листування: Державна установа Київський слідчій ізолятор, 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 13) про поновлення призначеної по інвалідності пенсії, яка була підписана 27 жовтня 2022 року, направлена 07 листопада 2022 року та отримана відповідачем 08 листопада 2022 року і зареєстрована за номером 37907/8, з урахуванням висновків суду, зроблених під час розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя Панченко Н.Д.