Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/36813/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Київ справа №320/36813/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи, позиція учасників.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправними рішення від 23.03.2025р. № 262540005556 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, призначити пенсію за віком, ОСОБА_1 , з врахування періодів роботи згідно моєї трудової книжки від 18.01.1978р. серія НОМЕР_1 , а саме періоди з 06.10.1988р. по 15.10.1992р., з 09.09.2002р. по 31.12.2002р. з 01.08.2003р. по 03.11.2003р., та період догляду за дитиною з 3 лютого 1990 року народження.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що після досягнення пенсійного віку звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності її заяву було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке рішенням від 24.03.2025 № 262540005556 відмовило у призначенні пенсії.

Підставою для відмови стало неврахування до страхового стажу окремих періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивачки від 18.01.1978 серії НОМЕР_1 , а саме періодів роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992, з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003, а також періоду догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що зазначені періоди підтверджуються записами у її трудовій книжці, а недоліки в оформленні документів, які виникли не з її вини, не можуть бути підставою для позбавлення її права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу. Зокрема, позивач наголошує, що не може нести відповідальність за неналежне ведення роботодавцем бухгалтерських чи інших документів.

На думку позивача, з урахуванням спірних періодів її страховий стаж перевищує 20 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком. У зв`язку з цим вона вважає, що рішення відповідача від 24.03.2025 № 262540005556 порушує її право на пенсійне забезпечення.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2025 відкрив провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Від відповідача витребувано докази.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано витребувані документи.

У відзиві на позовну заяву позивач щодо задоволення позову заперечує, зазначаючи, що страховий стаж позивача, підтверджений наявними в електронній пенсійній справі документами та індивідуальними відомостями, становить 15 років 7 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач вказує, що спірні періоди роботи та період догляду за дитиною не були враховані до страхового стажу у зв`язку з наявністю недоліків у підтверджуючих документах та відсутністю відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб. Зокрема, щодо періоду роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992 встановлено невідповідність дати прийняття на роботу, зазначеної у трудовій книжці, даті наказу про прийняття на роботу; відомості про періоди роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 у реєстрі застрахованих осіб відсутні; період догляду за дитиною також не підтверджено належними документами.

Відповідач зазначає, що позивачу повідомлялося про необхідність подання уточнюючих документів, зокрема довідок із посиланням на первинні документи, документів щодо реорганізації підприємств, довідки про заробітну плату та документів, які підтверджують догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак такі документи до електронної пенсійної справи позивачем не надані.

Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності належного документального підтвердження спірних періодів страховий стаж позивача становить 15 років 7 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, у зв`язку з чим оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

17.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву про призначення пенсії за віком розглянута ГУ ПФУ в Чернігівській області за принципом екстериторіальності.

У рішенні № 262540005556 від 24.03.2025 зазначено:

вік заявника- 64 роки 5 місяців;

необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" не менше 27 років;

загальний страховий стаж з урахуванням інформації в індивідуальних відомостях про застраховану становить 15 років 07 місяців 04 дні.

До страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992 (4 роки, 0 місяців та 9 днів) відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.01.1978, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу (05.10.1989);

- період роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 (0 років, 6 місяців та 26 днів), оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дані про трудову діяльність відсутні;

- період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про одержання паспорта;

У рішенні № 262540005556 від 24.03.2025 зазначено, для зарахування до страхового стажу:

- періоду роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію;

- періоду роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про заробітну плату та довідку про реорганізацію;

- періоду догляду за дитиною до 3-х років необхідно надати довідку про виховання дитини до 3-х річного віку або інші дані про дитину.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 ,

- в період з 06.10.1988 по 15.10.1992 позивач була прийнята на роботу тимчасово вчителем географії у Любенську середню загальноосвітню школу № 1 імені А. Г. Шніхтера, відповідно до наказу № 124 від 05.10.1989.

- з 09.09.2002 по 03.11.2003 позивач зарахована на посаду методиста до Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, відповідно до наказу № 134/6 від 02.09.2002.

- 10.07.2003 позивач була переведена на посаду керівника гуртків, відповідно до наказу № 131/2 від 15.07.2003.

- 03.11.2003 позивач була звільнена за власним бажанням, відповідно до наказу № 210 від 03.11.2003.

Відповідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 , дитина позивача народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з незарахуванням періодів страхового стажу, позивач звернулася з цим позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини унормовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року- не менше 32 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1997 (далі - Закон № 1788-ХІІ)-до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях у відповідні періоди визначався Інструкцією, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) та Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі - Інструкція № 58).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Щодо зарахування періоду роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992.

Основним документом що підтверджує страховий (трудовий) стаж за цей період є трудова книжка, порядок ведення якої унормовувався Інструкцією № 162.

Запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (п. 2.2.6 Інстукції № 162).

Як вбачається із змісту трудової книжки позивача у записі № 7 щодо призначення на посаду вчителем географії з 06.10.1988 хронологічно не співпадає з датою наказу - 08.10.89.

Надалі міститься запис № 8 про звільнення з 22.02.1993 з подальшим записом щодо його недійсності, а також запис № 9 про звільнення з 15.10.1992.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Проте наведені суперечності не можуть бути віднесені до формальних, а відповідні періоди трудової діяльності об`єктивно потребують додатковій перевірці.

У зв`язку з цим застосуванню підлягає п. 3 Порядку № 637 за приписами якого такі неточності можуть бути усуненні шляхом отримання додаткових документів: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд звертає увагу, що під час розгляду заяви про призначення пенсії на орган Пенсійного фонду покладається не лише обов`язок оцінити подані заявником документи, а й обов`язок вживати заходів для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, необхідних для вирішення питання про наявність у особи права на пенсію.

Так, відповідно до ст. 16 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX згідно яких адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Водночас ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV уповноважено органи Пенсійного фонду витребовувати від підприємств, установ, організацій та інших осіб документи, необхідні для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач мав обов`язок та повноваження здійснити відповідні перевірочні заходи, зокрема, витребувати архівні довідки, документи про перейменування чи реорганізацію підприємства, відомості від архівних установ або правонаступника підприємства, які могли підтвердити безперервність діяльності роботодавця та належність спірного запису до періоду роботи позивача з 06.10.1988 по 15.10.1992.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював будь-які дії, спрямовані на витребування архівних документів, звертався до відповідних архівних установ чи правонаступників підприємства.

Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а та від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.10.1988 по 15.10.1992 є необґрунтованою.

Щодо періоду роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 (період роботи відповідно до трудової книжки з 09.09.2002 по 03.11.2003).

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 (записи № 12-14):

з 09.09.2002 по 03.11.2003 позивач зарахована на посаду методиста до Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, відповідно до наказу № 134/6 від 02.09.2002 (запис № 12);

- 10.07.2003 позивач переведена на посаду керівника гуртків, відповідно до наказу № 131/2 від 15.07.2003 (запис № 13);

- 03.11.2003 позивач звільнена за власним бажанням, відповідно до наказу № 210 від 03.11.2003 (запис № 14).

Запис № 14 містить підставу його внесення та прослідковуваний відбиток мастичної печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Відповідач стверджує, що вказаний період неможливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудову діяльність.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За таких обставин, належним доказом трудової діяльності позивача у період роботи з 09.09.2002 по 03.11.2003 є трудова книжка.

Запис про період роботи з 09.09.2002 по 03.11.2003 виконаний без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та розбірливим почерком, містить підставу його внесення та прослідковуваний слід печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Відповідач не навів доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених записів або їх внесення з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей за період роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 не може бути самостійною та достатньою підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу позивача, оскільки на момент виконання ним трудової діяльності облік страхового стажу здійснювався на підставі документів про трудову діяльність, насамперед трудової книжки, а не відомостей персоніфікованого обліку.

Враховуючи наведене, спірний період роботи з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду по догляду за дитиною до досягненню нею 3-річного віку.

Рішенням № 262540005556 від 24.03.2025 відповідач до страхового стажу позивача не зарахував період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про одержання паспорта

Згідно пункту "ж" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Виходячи з наведених норм, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). Вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Отже, відмова пенсійного органу в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є безпідставною.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до запису № 7 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 06.10.1988 прийнята на роботу тимчасово вчителем географії до Любенської середньої загальноосвітньої школи № 1 імені А. Г. Шніхтера, а згідно із записом № 9 трудової книжки 15.10.1992 її звільнено у зв`язку з переходом на нове місце роботи на підставі наказу № 119 від 15.10.1992.

Отже, в період до досягнення трирічного віку позивач перебувала в трудових відносинах.

Доказів перебування позивача у відпустці після досягнення дитиною трирічного віку матеріали справи не містять.

Таким чином, відмова в спірному рішенні не зараховувати "період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею трьохрічного віку" є безпідставною.

Проте вимога позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку позбавлена юридичного змісту, через що така до задоволення не підлягає.

Щодо способу захисту порушеного права.

За приписами ч.ч. 2, 3 КАС у разі задоволення позову суд, зокрема, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Насамперед суд відзначає, що незарахування спірних періодів стажу зафіксовано в рішенні відповідача про відмову в призначенні пенсії.

Висновок відповідача щодо незарахування визначених періодів до страхового стажу та, як наслідок, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 262540005556 від 24.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки суд достовірно встановив факт трудових відносин позивача у спірні періоди, такі періоди (з 09.09.2002 по 31.12.2002 та з 01.08.2003 по 03.11.2003) підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Поряд з цим, питання зарахування до трудового стажу періодів з 06.10.1988 по 15.10.1992 має бути повторно розглянуто відповідачем, з урахуванням правової оцінки суду.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі. Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже суд констатує відсутність у відповідача дискреційних повноважень у питанні, що є предметом спору.

Водночас, суд звертає увагу, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі, з урахуванням зарахованого стажу, відсутні необхідні умови для її призначення згідно ч. 1 ст. 26 Закону України № 1058-IV, а саме:

- досягнення 60-річного віку;

- наявність страхового стажу не менше 32 роки.

Також, відсутні умови для призначення пенсії за віком згідно ч. 3 ст. 26 Закону України № 1058-IV, а аме:

- досягнення 65-річного віку;

- наявність страхового стажу не менше 15 років.

За таких умов, суд вважає зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 17.03.2025 з урахуванням правої оцінки та зарахованих судом періодів страхового стажу, а також з урахуванням збільшення її віку.

Дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, має вчинити аме територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, отже останньому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 262540005556 від 24.03.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи:

з 09.09.2002 по 31.12.2002 методистом у Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді;

з 01.08.2003 по 03.11.2003 керівником гуртків у Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 17.03.2025 з урахуванням правої оцінки та зарахованих судом періодів страхового стажу.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А; код ЄДРПОУ 21390940).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.