Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/3423/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ № 320/3423/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 05.09.2023 ВП НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, посилаючись на неправильне визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору з огляду на правові норми, чинні на момент вчинення відповідачем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №752/11324/14-ц, виданого 17.11.2016 Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1 625 332,50 доларів США. Позивач наголосив, що зміни до частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, погіршують становище боржника, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. На думку позивача, за таких обставин у державного виконавця були відсутні правові підстави для визначення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, зазначеної у виконавчому листі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. При цьому, зауважено, що державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжового Максима Валерійовича від 27.09.2017 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №752/1124/14-ц, виданого 17.11.2016 Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1 625 332 доларів США 50 центів, які за курсом Національного банку України становлять 45 279 315,79 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №752/11324/14-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-банк».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №852/11324/14-ц стягувача АТ «Альфа-банк» замінено на ОСОБА_2 .

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 виконавчий лист №752/11324/14-ц, виданий 17.11.2016 Голосіївським районним судом міста Києва, повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий збір у розмірі 4 526 701,44 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 05.09.2023 ВП НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 31.08.2023 НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 4 526 701,44 грн.

Вважаючи постанови головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та від 05.09.2023 ВП НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання (не)правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) та постанови про відкриття виконавчого провадження для реалізації вказаного стягнення.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 6, 7 розділуІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 27.09.2017), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. під час прийняття оскаржуваної постанови від 31.08.2023 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_1 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 4 526 701,44 грн, тобто, 10 % від суми зазначеної у виконавчому документі - виконавчому листі №752/11324/14-ц виданому 17.11.2026 Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1 625 332 доларів США 50 центів, які за курсом Національного банку України становлять 45 279 315,79 грн.

Тож державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VIII у редакції Закону №2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 у справі №1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі №400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, судом установлено, що під час перебування виконавчого документа №752/11324/14-ц на примусовому виконанні державним виконавцем було здійснено стягнення коштів на користь стягувача ОСОБА_2 в сумі 12301,35 грн боргу.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 4 526 701,44 грн.

Суд констатує, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас, за обставин цієї справи, розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №420/2013/22.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та від 05.09.2023 ВП НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб`єктом владних повноважень у ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих ним рішень, не спростовано доводів позивача, а тому такі рішення є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірні постанови підлягають скасуванню.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, розподіл таких витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 31.08.2023 ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 05.09.2023 ВП НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.292, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.