Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/57707/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/57707/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту «ж», пункту 3, частини 5, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту «ж», пункту 3, частини 5, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у відповідача на підставі контракту, укладеного 13.10.2022 строком на шість місяців до 13.04.2023. 08.11.2024 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби внаслідок закінчення строку служби згідно з контрактом. Листом від 11.11.2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення та відмову у задоволенні рапорту, з тих підстав, що дію контракту було продовжено понад встановлений строк на період дії воєнного стану згідно з вимог абз. 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції, яка була чинною станом на 13.04.2023. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент подачі рапорту про звільнення з військової служби. Так, з 18.05.2024 у Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу" з`явилась підстава для звільнення у зв`язку із закінченням строку служби (за умови, що військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі завершення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, а тому позивач набув законного права на звільнення з військової служби. Це право виникло через фактичне закінчення строку контракту на проходження військової служби, який був укладений під час дії воєнного стану. Позивач виявив бажання реалізувати це право 08.11.2024, проте його право на звільнення було протиправно заперечено відповідачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що дія контракту, укладеного між позивачем та відповідачем продовжена понад встановлені у ньому строки на підставі абзацу третього пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції станом на 13.04.2023). Таким чином на підставі діючих на той час приписів Закону між сторонами виникли правовідносини щодо продовження дію контракту позивача і в той же день завершились фактом продовження дії контракту понад встановлені строки - до оголошення демобілізації. Виходячи з цього констатував, що станом на момент подання позивачем рапорту від 08.11.2024 про його звільнення з військової служби, строк дії контракту не завершився та продовжує діяти до моменту оголошення демобілізації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу 13.10.2022 строком на шість місяців.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 №107відповідно до абзацу третього пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (зі змінами) солдату ОСОБА_1 , навіднику 1 відділення охорони 2взводу охорони 8 роти охорони 3 батальйону охорони, продовжено дію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк з 13 квітня 2023 року до закінчення воєнного стану та на час, необхідний для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладання нового контракту.

08.11.2024 позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. п. «ж» п.3 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із закінченням строку дії контракту, про що зазначено у позовній заяві і не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У відповідь на вказаний рапорт листом від 11.11.2024 № 609/132/58 відповідач зокрема повідомив позивача, що абз. 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, яка була чинною станом на 13.04.2023 року, було визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації, крім випадків визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. За таких обставин констатував, що на момент подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту, укладеного під час воєнного стану, строк укладеного позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу не закінчився, оскільки його дію було продовжено раніше згідно вимог абз. 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, яка була чинною станом на 13.04.2023 року. Виходячи з вищевикладеного підстави для звільнення позивача з військової служби за пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на сьогоднішній день відсутні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини між сторонами регулюються Законом України ««Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- ХІІ» та підзаконними актами, зокрема Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232 (у редакції, чинній станом на час видання наказу від 13.04.2023 № 107) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

З огляду на вказані норми законодавства суд вважає, що відповідачем було правомірно прийнято наказ від 13.04.2023 № 107, яким позивачу продовжено дію контракту до закінчення воєнного стану та на час, необхідний для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладання нового контракту.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Стаття 26 Закону № 2232 визначає підстави звільнення з військової служби, в тому числі у зв`язку із закінченням строків контракту.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що спірні правовідносини виникли саме після подання ним рапорту про звільнення зі служби та отримання відмови, а тому мають регулюватися законодавством, яке було чинним на час подання такого рапорту.

Водночас, відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232 (у редакції, чинній станом на час подання позивачем 08.11.2024 рапорту про звільнення), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, з вищенаведених норм закону вбачається, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232 виникає після закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану, тобто у спірному випадку - з моменту припинення воєнного стану.

На момент подачі рапорту про звільнення строк служби позивача не закінчився, оскільки був продовжений у порядку, встановленому законом. Отже, у відповідача не було підстав для звільнення позивача зі служби.

Крім того, в п.1 Контракту, підписаного позивачем 13.10.2022, вказано, що ОСОБА_1 добровільно вступає на військову службу за контрактом і бере на себе зобов`язання проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту, відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність відмови у звільненні з військової служби і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивач не довів правомірності своїх вимог у спірних правовідносинах, натомість доводи відповідача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, тому позов не підлягає до задоволення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.