Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №300/1750/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. справа № 300/1750/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення № 092550008703 від 15.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 20.12.1984 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 06.01.2026 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для незарахування частини стажу відповідач визначив розбіжність у прізвищі на титульній сторінці трудової книжки колгоспника від 20.12.1984 («Пасинюк» замість « ОСОБА_2 ») та наявність необумовленого виправлення в даті народження. Основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача, є його трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній виникає необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами. Зазначає, що розбіжності у написанні прізвища виникли внаслідок різного написання прізвища позивача російською мовою у трудовій книжці. Стверджує, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що на підставі заяви та наданих документів Головним управлінням 15.01.2026 винесено рішення № 092550008703 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Страховий стаж особи відповідно до рішення Головного управління від 16.04.2025 № 092550008703 становить 14 років 6 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 20.12.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ), також наявне необумовлене виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. Стаж зараховано відповідно до довідок від 03.04.2005 № 23-157, № 23-158 та індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.22).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві (а. с. 31).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 06.01.2026 у віці 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.15, 55).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2026 №092550008703 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 20.12.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ), також наявне необумовлене виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. Стаж зараховано відповідно довідок від 03.04.2025 №23-157, №23-158 та Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж становить 14 років 06 місяців 08 днів (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно із частиною 3 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 14 років 06 місяців 08 днів страхового стажу.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До стажу роботи зараховується робота, виконувана, зокрема, в колгоспах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, однак, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу (при його обчисленні) часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі також – Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" – відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" – встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу позивача не взято до уваги трудову книжку від 20.12.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ), також наявне необумовлене виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. Стаж зараховано відповідно довідок від 03.04.2005 №23-157, №23-158 та індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До заяви про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку колгоспника від 20.12.1984. У графах «прізвище, ім`я, по батькові» зазначено: « ОСОБА_1 ». У графі «Дата народження» зазначено: « 1961 рік».

Суд зазначає, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року в справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року в справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року в справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року в справі №495/5161/17, від 27.02.2020 в справі №545/4197/16-а.

Суд зауважує, що позивач до заяви про призначення пенсії додав копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Городенківським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 31.12.1996 (а.с.35).

Так, на першій сторінці світлокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 у графі “прізвище, ім`я, по-батькові” зазначено ОСОБА_1 , а на другій сторінці вказано (російською мовою) – “ ОСОБА_1 ”. Дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35).

У спірному випадку у трудовій книжці колгоспника зазначено прізвище, ім`я та по батькові - « ОСОБА_1 », а в паспорті - « ОСОБА_1 ». Отже, ім`я та по батькові повністю збігаються, а розбіжність стосується лише однієї літери у написанні прізвища. Крім того, рік народження, зазначений у трудовій книжці, - 1961, відповідає року народження позивача.

Суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці повної дати народження особи та зазначення лише року її народження не спростовує відомостей про трудову діяльність позивача.

Наявність формальної неточності у написанні прізвища та зазначення лише року народження, без повної дати, не може позбавляти позивача права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Отже, відомості трудової книжки колгоспника від 20.12.1984 в спірному випадку підлягають врахуванню.

Згідно із записами трудової книжки від 20.12.1984 позивач був членом колгоспу «Червона Україна» у періоди з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року (протоколи № 2 від 20.01.1983, № 10 від 15.12.1984, № 6 від 26.01.1986 та № 18 від 24.12.1988).

Крім того, у вказаній трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача в колгоспі ОСОБА_4 у період з 1978 по 1992 рік із зазначенням встановленого та виробленого мінімуму трудоднів. Так, за 1978 рік встановлений мінімум трудоднів не зазначено, вироблено 4 трудодні; за 1979 рік встановлений мінімум становив 230 трудоднів, вироблено 68 трудоднів; за 1985 рік - відповідно 200 та 11 трудоднів; за 1988 рік - 200 та 48 трудоднів; за 1989 рік - 200 та 139 трудоднів; за 1990 рік - 200 та 247 трудоднів; за 1991 рік - 200 та 200 трудоднів; за 1992 рік - 200 та 18 трудоднів.

Також у трудовій книжці містяться записи про членство позивача в радгоспі «Світанок» у період з 11.09.1993 по 20.07.1997 із зазначенням встановленого мінімуму та фактично виробленої кількості трудоднів. Зокрема, за 1993 рік встановлений мінімум становив 60 трудоднів, фактично вироблено 62 трудодні; за 1994 рік - 200 та 239 трудоднів; за 1995 рік - 200 та 218 трудоднів; за 1996 рік - 200 та 177 трудоднів; за 1997 рік - 90 та 98 трудоднів.

В трудовій книжці колгоспника від 20.12.1984 містяться записи щодо трудової діяльності з покликанням на первинні документи для внесення записів. Записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити протоколів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; відомості про розмір заробітної плати, встановлений та вироблений мінімум трудоднів; записи засвідчені печатками колгоспів.

У пенсійній справі позивача наявна довідка Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-157, відповідно до якої ОСОБА_1 був членом колгоспу імені Леся Мартовича в періоди з серпня 1978 року по серпень 1979 року, з серпня 1985 року по серпень 1985 року, а також з листопада 1988 року по лютий 1992 року (а.с. 42).

У зазначеній довідці наведено відомості про встановлений мінімум трудоднів та кількість фактично нарахованих трудоднів за відповідні роки, а саме: за 1978 рік - встановлений мінімум не зазначено, нараховано 4 трудодні; за 1979 рік - встановлений мінімум 230 трудоднів, нараховано 68 трудоднів; за 1985 рік - встановлений мінімум не зазначено, нараховано 11 трудоднів; за 1988 рік - встановлений мінімум не зазначено, нараховано 48 трудоднів; за 1989 рік - встановлений мінімум 180 трудоднів, за 1990 рік - встановлений мінімум 180 трудоднів, нараховано 247 трудоднів; за 1991 рік - встановлений мінімум 180 трудоднів, нараховано 200 трудоднів; за 1992 рік - встановлений мінімум не зазначено, нараховано 18 трудоднів.

Відомості, зазначені у довідці Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-157, узгоджуються з відомостями, що містяться у трудовій книжці позивача від 20.12.1984, щодо встановленого мінімуму та фактично нарахованої кількості трудоднів за відповідні роки.

За змістом довідки Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-158 ОСОБА_1 був членом радгоспу «Світанок» у період із вересня 1993 року по липень 1997 року.

У зазначеній довідці наведено відомості про встановлений мінімум трудоднів та кількість фактично нарахованих трудоднів за відповідні роки, а саме: за 1993 рік - встановлений мінімум 60 трудоднів, нараховано 62 трудодні; за 1994 рік - встановлений мінімум 200 трудоднів, нараховано 239 трудоднів; за 1995 рік - встановлений мінімум 200 трудоднів, нараховано 218 трудоднів; за 1996 рік - встановлений мінімум 200 трудоднів, нараховано 177 трудоднів; за 1997 рік - встановлений мінімум 90 трудоднів, нараховано 98 трудоднів (а.с.44).

Зазначені відомості щодо трудоднів узгоджуються з даними довідки Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-158, що додатково підтверджує факт трудової діяльності позивача в радгоспі «Світанок» у зазначений період.

До того ж, як зазначено у спірному рішенні, до страхового стажу позивача вже враховано періоди роботи, підтверджені довідками Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-157 та № 23-158.

Так, за змістом розрахунку страхового стажу до стажу роботи зараховано періоди роботи в колгоспі з 15.08.1978 по 15.08.1979, з 15.08.1985 по 31.08.1985, з 15.11.1988 по 15.02.1992, з 15.09.1993 по 15.07.1995 (а.с.62).

Також, у відомостях трудової книжки позивача за період роботи в колгоспі «Червона Україна» з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.

Як зазначено судом вище, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19.

Водночас, відповідачами не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві у періоди з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року.

Отже, на переконання суду, вказані записи у трудовій книжці позивача підтверджують факт його роботи у колгоспі у періоди з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року.

За таких обставин відмова у зарахуванні періодів роботи, зазначених у трудовій книжці від 20.12.1984 (у періоди з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року, з 1978 по 1992 рік, з 11.09.1993 по 20.07.1997 року, крім зарахованих періодів з 15.08.1978 по 15.08.1979, з 15.08.1985 по 31.08.1985, з 15.11.1988 по 15.02.1992, з 15.09.1993 по 15.07.1995), лише з огляду на розбіжність у написанні прізвища та особливості зазначення дати народження є необґрунтованою, оскільки інші документи, що містять аналогічні відомості про трудову діяльність позивача, відповідачем були прийняті та враховані при обчисленні страхового стажу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 №1566/11846 (надалі також - Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів матеріали справи не містять.

У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

В цьому випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача щодо зазначення прізвища та дати народження, що є порушенням вищезазначених норм.

Підсумовуючи наведене вище суд висновує про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2026 №092550008703 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відтак, воно підлягає скасуванню.

Отже, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2026 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Під час зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача відповідачу необхідно врахувати, що окремі періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці колгоспника від 20.12.1984, частково або повністю перетинаються з періодами роботи, вже зарахованими відповідачем на підставі довідок Городенківської міської ради від 03.04.2025 № 23-157 та № 23-158. Зокрема, період роботи з 15.11.1988 по 15.02.1992 перетинається з періодом членства позивача в колгоспі «Червона Україна» з 22.01.1986 по грудень 1988 року в частині листопада та грудня 1988 року, а період з 15.09.1993 по 15.07.1995 перетинається з періодом членства в радгоспі «Світанок» з 11.09.1993 по 20.07.1997 року. Водночас період з 15.08.1985 по 31.08.1985 не перетинається з періодами членства в колгоспі «Червона Україна», оскільки останні охоплюють час з 04.01.1983 по грудень 1984 року та з 22.01.1986 по грудень 1988 року.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору згідно підпункту 1 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір”.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2026 №092550008703.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 20.12.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 06.01.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.