Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №300/5596/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. справа № 300/5596/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2025 № UA206050/2025/000017/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000123.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2025 № UA206050/2025/000017/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000123.

В обґрунтування позову зазначено, що під час митного оформлення товарів за митною декларацією № 25UA206050004623U9 від 19.05.2025 митну вартість було визначено за основним методом (за ціною договору) та подано повний комплект первинних документів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України (МКУ). Відповідач безпідставно поставив під сумнів задекларовану вартість, посилаючись на суто формальні зауваження (відсутність дати в експортній декларації, відмінність 8- та 11-значного SWIFT-коду, що є загальноприйнятою банківською практикою) та безпідставно застосував резервний метод митної оцінки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від Івано-Франківської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та проти відшкодування витрат на переклад і правничу допомогу.

29 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій спростовано доводи відповідача щодо розбіжностей у документах та наведено додаткові аргументи щодо правомірності застосування основного методу визначення митної вартості.

09 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. До клопотання додано Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025 та квитанцію про сплату гонорару № 93 від 02.09.2025.

11 вересня 2025 року до суду від Івано-Франківської митниці надійшли заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат (вих. № 7.21-10/10/8.19/337, вх. № 23945/25), у яких відповідач мотивував неспівмірність та завищений розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

18 грудня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, Україна) та іноземною компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» (Продавець, Китайська Народна Республіка) було укладено Зовнішньоекономічний контракт № 18122024 на поставку товарів (садових парасолей). Умовами вказаного Контракту визначено порядок поставки, ціну товару, умови розрахунків та задекларовано застосування базових умов поставки згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс.

На виконання умов зазначеного Контракту, відповідно до узгодженої Специфікації № SP18122024 від 18.12.2024 та виставленого Продавцем рахунку-фактури (інвойсу) № 24UP4777-1 від 06.03.2025, на митну територію України було ввезено товар - «садові парасолі» загальною фактурною вартістю 33 261,00 (тридцять три тисячі двісті шістдесят один) доларів США.

19 травня 2025 року з метою здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Адель Сервіс», який діяв на підставі договору від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_1 , до Івано-Франківської митниці було подано електронну митну декларацію № 25UA206050004623U9. У графi 47 зазначеної декларації митну вартість товарів було задекларовано та визначено Позивачем за основним методом - за ціною договору (вартістю операції) щодо товарів, які імпортуються, відповідно до норм статті 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження задекларованої митної вартості товарів та обраного основного методу її оцінки декларантом разом із митною декларацією № 25UA206050004623U9 було подано повний комплект документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- Зовнішньоекономічний контракт № 18122024 від 18.12.2024 та Специфікацію № SP18122024 від 18.12.2024;

- Рахунок-фактуру (інвойс) № 24UP4777-1 від 06.03.2025;

- Морський коносамент UTRUST25030243 та міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 467809;

- Транзитну декларацію T1 № 25PL322080NSGM2VK0;

- Платіжні інструкції про здійснення передоплати за товар;

- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № LS-4645296 та довідку про транспортні витрати № 122941;

- Експортну митну декларацію країни відправлення (КНР) № 20250306091632435 з перекладом на українську мову та інші супровідні документи.

Під час опрацювання електронної митної декларації посадовою особою митного органу було сформовано та направлено декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, мотивовану наявністю розбіжностей та сумнівів щодо повноти включення відомостей про складові митної вартості. У відповідь на вказану вимогу декларантом письмово повідомлено митний орган про те, що всі наявні первинні, розрахункові та транспортні документи, які підтверджують заявлену фактурну та митну вартість товару, вже додані до МД в повному обсязі, а додаткові документи у декларанта/покупця відсутні.

За результатами митного контролю, 21 травня 2025 року Івано-Франківською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2025/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2025/000123. Згідно з вказаним рішенням, контролюючий орган відмовив у застосуванні основного методу оцінки та визначив митну вартість оцінюваного товару за резервним методом (ст. 64 МКУ) із розрахунку 3,7919 USD/кг, використавши як джерело інформації відомості з раніше оформленої МД № 25UA206050004624U8 від 21.05.2025.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить із нормативно-правових актів, які регулюють вказані відносини, та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі — МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів та заяви про її визначення подаються контролюючому органу під час митного оформлення.

Приписами частини першої статті 57 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний метод - за ціною договору (вартість операції);

2. другорядні методи: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний метод.

Частиною другою статті 57 МКУ закріплено пріоритет основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Застосування другорядних методів допускається виключно у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом. При цьому кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 МКУ у документах, які підтверджують митну вартість товарів, повинні міститися відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на яких базується її розрахунок. Повний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, визначено частиною другою статті 53 МКУ.

Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено право митного органу витребувати додаткові документи (письмові пояснення, прайс-листи, біржові котирування, калькуляції тощо) виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що для підтвердження задекларованої митної вартості товарів за митною декларацією № 25UA206050004623U9 від 19.05.2025 декларантом було подано повний комплект первинних документів, що передбачені частиною другою статті 53 МКУ: зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, інвойс, платіжні інструкції про здійснення передоплати, коносамент, CMR, транзитну декларацію T1, рахунок на транспортні послуги, довідку про транспортні витрати та експортну декларацію країни відправлення. Надані документи у своїй сукупності повністю розкривали структуру ціни, факт та порядок здійснення розрахунків, а також деталізували всі складові митної вартості.

Аналізуючи підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA206050/2025/000017/2 від 21.05.2025, суд зазначає наступне.

Зауваження відповідача стосовно відмінності 8-значного та 11-значного SWIFT-кодів у платіжних інструкціях та контракті суд визнає необґрунтованими та формальними.

Згідно з міжнародним стандартом ISO 9362 (Business Identifier Codes - BIC, у банківській сфері відомим як SWIFT-код), 8-значний код ідентифікує конкретну банківську установу, її країну та регіональне розташування, тоді як додаткові три символи (суфікс «XXX») використовуються для позначення головного офісу (Central Office/Head Office) цієї ж фінансової установи. Таким чином, наявність або відсутність суфікса «XXX» не змінює банківську установу як таку, має суто технічний банківський характер і не свідчить про зміну суб`єктного складу платника й отримувача коштів. Надані декларантом платіжні інструкції підтверджують реальний факт перерахування грошових коштів Продавцеві за зовнішньоекономічним контрактом у задекларованій сумі.

За змістом ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) доказом ціни товару є банківські та платіжні документи, що підтверджують здійснення розрахунку. Оскільки зауваження митниці не спростовують факт сплата ціни за товар та її розмір, вони не можуть слугувати підставою для сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Посилання митного органу на відсутність дати та зауваження щодо реквізитів у наданій експортній декларації країни відправлення суд оцінює критично.

Суд зауважує, що експортна декларація не є обов`язковим документом, передбаченим вичерпним переліком ч. 2 ст. 53 МКУ для підтвердження митної вартості, а належить до додаткових документів (п. 4 ч. 3 ст. 53 МКУ), витребування яких здійснюється лише за наявності обґрунтованих сумнівів. Експортна декларація виготовляється та оформлюється за правилами та вимогами митного законодавства країни відправника (в даному випадку — Китайської Народної Республіки), а тому її формальні особливості чи технічні специфіки заповнення іноземними митними органами не регламентуються законодавством України.

Наявні в експортній декларації відомості щодо найменування товару, його кількості, ваги та фактурної вартості повністю корелюють і збігаються з відомостями, зазначеними у виставленому інвойсі № 24UP4777-1 від 06.03.2025, специфікації № SP18122024 від 18.12.2024 та інших первинних розрахункових документах. Таким чином, технічні нюанси її заповнення не спростовують числові значення складових митної вартості.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність договору про надання транспортно-експедиційних послуг як підставу для коригування митної вартості.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ для підтвердження витрат на транспортування подаються транспортні (перевізні) документи, а також рахунки-фактури (інвойси) про надання транспортно-експедиційних послуг. Декларантом разом із декларацією надано міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 467809, транзитну декларацію T1 № 25PL322080NSGM2VK0, рахунок-фактуру перевізника № LS-4645296 та довідку про транспортні витрати № 122941.

Надані документи у своїй сукупності містять повну та вичерпну інформацію про вартість транспортування товару до митного кордону України, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 58 МКУ щодо включення транспортних витрат до митної вартості. Відсутність окремого письмового договору на експедирування за наявності первинних розрахункових документів, які чітко деталізують транспортну складову, не перешкоджає ідентифікації транспортних витрат та визначенню митної вартості за основним методом.

За усталеною та послідовною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, викладеною у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1174/16, від 11.04.2019 у справі № 822/3321/17 та від 16.06.2020 у справі № 815/5186/16), наявність формальних або незначних неточностей у документах, поданих декларантом для митного оформлення, якщо вони не впливають на достовірність відомостей про числові значення складових митної вартості та ціну товару, не є підставою для висновку про непідтвердження задекларованої митної вартості та не дає митному органу права застосовувати другорядні класифікаційні методи її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Суд констатує, що Івано-Франківська митниця належними, допустимими та достатніми доказами не довела наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованих Позивачем відомостей щодо митної вартості товару. Безпідставне витребування додаткових документів за відсутності вичерпних законодавчих підстав та подальший необґрунтований перехід до резервного методу митної оцінки (ст. 64 МКУ) свідчать про порушення контролюючим органом імперативних вимог статей 53, 54, 57, 58 МКУ та принципу пропорційності й обґрунтованості суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 2 КАС України).

З огляду на викладене, рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA206050/2025/000017/2 від 21.05.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000123 від 21.05.2025 прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, є протиправними й підлягають скасуванню в судовому порядку.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта господарювання - платника податків, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Оскільки позовні вимоги немайнового та майнового характеру щодо скасування рішень визнано обґрунтованими, сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 6 056,00 грн підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення 5 955,00 грн витрат на переклад документів суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням перекладачів. Залучення перекладача в розумінні процесуального закону (статті 71, 180, 200 КАС України) здійснюється за відповідною ухвалою суду безпосередньо під час розгляду справи. Витрати, понесені позивачем у позасудовому порядку на нотаріальне засвідчення чи письмовий переклад первинних документів до звернення з позовом до суду, є витратами на забезпечення власної господарської діяльності/підготовку матеріалів та не належать до складу судових витрат у розумінні процесуального закону, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних робіт (наданих послуг). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджуються Договором про надання правничої допомоги № 2025/5 від 01.01.2025, Актом приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025 та квитанцією про сплату гонорару № 93 від 02.09.2025 на суму 10 000,00 грн.

Розглядаючи заперечення Відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат та оцінюючи надані докази за правилами статті 90 КАС України, суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц) та Верховного Суду (постанови від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19, від 23.12.2021 у справі № 520/11348/20), відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності, співмірності та розумності розміру судових витрат, а також недопущення їх безпідставного завищення.

Суд враховує, що представлена справа належить до категорії справ незначної складності, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, правові позиції у даній категорії спорів є сталою судовою практикою, а представник позивача неодноразово здійснював представництво у подібних справах зі схожим правовим регулюванням.

З огляду на заперечення відповідача, засади співмірності, розумності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 5 000,00 грн, що є належно обґрунтованим та співмірним із фактично виконаним обсягом адвокатських робіт.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA206050/2025/000017/2 від 21 травня 2025 року. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Івано-Франківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2025/000123 від 21 травня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог, щодо стягнення витрат на переклад у розмірі 5 955,00 грн. та вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.