Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №300/6233/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. справа № 300/6233/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка Валентина Юрійовича щодо винесення постанови від 25.08.2026 ВП № 80879040 про накладення штрафу протиправними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/12362/25 позивачем у межах повноважень було проведено перерахунок та переведення ОСОБА_1 з 28.05.2025 на пенсію державного службовця. Оскільки гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, подальша виплата та обслуговування пенсійної справи (зокрема, виплата нарахованої заборгованості) згідно з п. 4.10 Порядку № 22-1 та ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» покладена на ГУ ПФУ в Полтавській області. Крім того, нарахування та виплата заборгованості за рішеннями судів здійснюється відповідно до встановленого порядку Кабінету Міністрів України в межах відповідних бюджетних асигнувань відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», Постанова КМУ від 19.08.2026 № 1046. Позивач наголошує на відсутності вини чи умисного ухилення від виконання судового рішення, а отже, і підстав для застосування заходів примусу у вигляді штрафу. Просить задоволити позов.

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано копії матеріалів адміністративного позову 31.08.2026 та копії ухвали про відкриття провадження в даній адміністративній справі 04.09.2026. Однак, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/12362/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 28.05.2025 на пенсію державного службовця. Рішення набрало законної сили 07.04.2026.

На виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило розрахунок та перевід ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, встановивши її розмір у сумі 21 171,00 грн (з урахуванням індексації з 01.03.2026 — 23 732,69 грн).

Сума нарахованої заборгованості за минулий період у розмірі 272 107,27 грн внесена до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України для подальшої виплати.

Засобами програмного забезпечення електронну пенсійну справу ОСОБА_1 передано за місцем його проживання до ГУ ПФУ в Полтавській області для проведення подальших виплат.

29.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Іваночком В.Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 80879040 з виконання виконавчого листа № 440/12362/25.

25.08.2026 державним виконавцем у межах ВП № 80879040 винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду. Постанова отримана позивачем 26.08.2026.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

За приписами статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі — Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження є сукупністю дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 63 та частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн) та встановлює новий строк виконання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що притягнення боржника до відповідальності у вигляді накладення штрафу не є безумовним наслідком самого лише факту невиконання судового рішення у визначений строк. За своєю правовою природою штраф є заходом адміністративно-майнового примусу та притягненням до юридичної відповідальності.

Обов`язковими юридичними підставами для застосування державним виконавцем штрафу є:

1. Встановлення факту невиконання судового рішення на момент винесення постанови;

2. Встановлення відсутності поважних причин невиконання рішення;

3. Наявність вини боржника (умислу або злісного ухилення) при наявності у нього реальної (в тому числі фінансової та організаційно-правової) можливості виконати судове рішення в повному обсязі.

Поважними причинами в розумінні Закону № 1404-VIII вважаються об`єктивні, незалежні від волевиявлення боржника обставини, які унеможливили або суттєво ускладнили вчинення виконавчих дій у встановлений строк.

Зазначена позиція є сталою у судовій практиці, зокрема Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20 підкреслив, що обов`язковою умовою накладення штрафу є невиконання судового рішення саме без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте свідомо не зробив цього.

Верховний Суд у постанові від 31.00.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходів реагування у вигляді штрафу лише після з`ясування причин, що слугували перешкодою для виконання. Якщо наявні реальні обставини, що унеможливлюють виконання, необхідно враховувати їх поважність та виходити з конкретних обставин справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/12362/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 28.05.2025 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

На виконання зазначеного рішення суду ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло відповідне рішення, здійснило зарахування стажу та провело перерахунок пенсії, збільшивши її розмір з 8 770,08 грн до 21 171,00 грн (а з урахуванням індексації з 01.03.2026 — до 23 732,69 грн).

Разом з тим, відповідно до пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (далі — Порядок № 22-1), після призначення/перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки стягувач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в Полтавській області, його електронну пенсійну справу після вчинення розпорядчих дій щодо перерахунку було передано за належністю до ГУ ПФУ в Полтавській області.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, виплата пенсії проводиться гуманітарними/територіальними органами Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання (перебування) пенсіонера.

Отже, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області добровільно та в повному обсязі вчинило всі розпорядчі й юридично значущі дії, які належали до його компетенції за рішенням суду у справі № 440/12362/25. Обов`язок безпосереднього нарахування поточних виплат та надання відомостей на виплату заборгованості в силу норм ст. 47 Закону № 1058-IV та п. 4.10 Порядку № 22-1 покладено на ГУ ПФУ в Полтавській області.

Даний факт додатково підтверджується залученими до матеріалів справи за клопотанням Позивача № 0900-1002-7/48502 (вх. від 08.09.2026) доказами - листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.09.2026 № 1600-0902-8/83025 та витягами з виплатних відомостей, які свідчать про перебування ОСОБА_1 на обліку в Полтавській області та здійснення розрахунків за його справою саме цим органом.

За матеріалами справи, доплата до пенсії за минулий період з 28.05.2025 по 31.05.2026 у сумі 272 107,27 грн нарахована та обліковується в Реєстрі судових рішень Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що порядок виплати коштів, нарахованих на виконання судових рішень, врегульовано спеціальним бюджетним законодавством.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України (БКУ) визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, яке має суворі кількісні, часові та цільові обмеження (п. 8 ч. 1 ст. 2 БКУ).

Пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (№ 4059-IX) та пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що видатки на виплату перерахованих за рішеннями судів пенсій та погашення заборгованості за ретроспективними рішеннями здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій...» затверджено порядок, згідно з яким розподіл видатків на погашення заборгованості за рішеннями судів проводиться пропорційно всім одержувачам, включеним до електронних пенсійних справ, у межах виділених бюджетних асигнувань за розписом доходів і видатків бюджету ПФУ.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, розпорядники бюджетних коштів зобов`язані діяти в межах чинних норм Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет на відповідний рік, адже будь-яка норма закону вважається конституційною, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про зворотне. Спрямування бюджетних коштів на погашення заборгованості за судовими рішеннями без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Крім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду України у постановах від 24.03.2015 у справі № 21-66а14 та від 26.05.2015 у справі № 21-199а, а також Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі № 404/3663/13-а, згідно з якими: «Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, а лише додатково ускладнює фінансове становище суб`єкта владних повноважень».

Спрямування коштів органами ПФУ проводиться виключно за наявності та в межах цільового фінансування з Державного бюджету України. Відтак, відсутність відкритих бюджетних асигнувань на виплату суми заборгованості в повному обсязі на момент винесення оскаржуваної постанови є об`єктивною, незалежною від волі боржника поважною причиною.

При винесенні оскаржуваної постанови від 25.08.2026 ВП № 80879040 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн головний державний виконавець Іваночко В.Ю. діяв формально, не дослідив належним чином матеріали виконавчого провадження, не з`ясував причини утворення заборгованості, залишив поза увагою факт переведення пенсійної справи стягувача до ГУ ПФУ в Полтавській області та відсутність у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вини чи фактів умисного ухилення від виконання рішення.

Суд зазначає, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № П/800/559/16 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 300/3001/25, вимога про визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною не є самостійним способом захисту, а виступає необхідною аналітичною та юридичною передумовою для скасування протиправного акта (постанови).

Належним, достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є безпосередньо скасування постанови про накладення штрафу. У той же час, з метою повного захисту прав позивача від незаконних дій посадової особи та задоволення заявленого позову в контексті ст. 245 КАС України, обидва пункти позовних вимог підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оскаржувана постанова державного виконавця від 25.08.2026 ВП № 80879040 є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка Валентина Юрійовича щодо винесення постанови від 25.08.2026 ВП № 80879040 про накладення штрафу протиправними.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.