Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/5227/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5227/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оформлену листом Військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2026 № 732/5/78;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення та видати відповідний наказ про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн на банківські реквізити, надані позивачем або його представником.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 у віці до 25 років. Позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Також, перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. За таких обставин вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5227/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 30720), у якому заявник просить суд витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії таких доказів: витяги з наказів, розпоряджень, службових документів, записів особової справи або інших документів, якими оформлено продовження військової служби або дії контракту ОСОБА_1 після 29.07.2024, оскільки ці докази мають підтвердити або спростувати обставину фактичного продовження військової служби позивача після завершення первинного строку контракту під час дії воєнного стану; документи, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 після 29.07.2024 і до моменту його звільнення з військової служби, зокрема відповідні витяги з наказів по стройовій частині, особової справи, послужної картки, облікових документів або інших кадрових документів, оскільки вони підтверджують, що після завершення строку контракту позивач не був виключений зі списків особового складу та залишався військовослужбовцем; документи, які перебувають у Військовій частині НОМЕР_2 та підтверджують або стосуються перебування ОСОБА_1 у полоні, його звільнення з полону та збереження за ним статусу військовослужбовця у цей період, оскільки ці обставини мають значення для застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153; довідку про відсутність або наявність у ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи кримінальної відповідальності, які могли б враховуватися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153, оскільки цей доказ підтверджує відсутність або наявність обставин, які могли б бути перешкодою для виплати одноразової грошової винагороди; усі матеріали, які стали підставою для надання Військовою частиною НОМЕР_2 відповіді від 18.02.2026 № 732/5/78, оскільки ці документи мають підтвердити, чи проводив відповідач повну перевірку обставин служби позивача, чи досліджував питання продовження служби після 29.07.2024, перебування позивача у полоні, його поранення та право на виплату.

Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до частини 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши зміст клопотання про витребування доказів суд доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки документи, які заявник просить витребувати, не входять до предмета доказування у даній справі.

Так, позивачу відмовлено у спірній виплаті з тих підстав, що він підписав контракт про проходження військової служби до введення воєнного стану. Копія зазначеного контракту міститься у матеріалах справи; спору щодо дати його укладення між сторонами немає. За змістом цього контракту, в разі настання особливого періоду він продовжуєтьсяі понад встановлений ним строк відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; наведене також не є спірним.

Крім того, клопотання має містити заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявник, в даному випадку, посилається на звернення до відповідача через Генеральний штаб ЗСУ, на підтвердження чого надано скріншот ерану. Однак, із наданого скріншоту неможливо установити, які саме документи надсилалися, і чи отримані вони адресатом.

Звідси, клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

08.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 38217).

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2021 Міністерство оборони України в особі т.в.о. командира в/ч НОМЕР_4 ВМС ЗСУ та ОСОБА_1 уклали Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, за умовами якого позивач добровільно взяв на себе зобов`язання, крім іншого, проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду – і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Довідкою відповідача від 24.11.2025 № 732/3344 підтверджується, що позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у Маріупольській міській територіальній громаді Маріупольського району Донецької області.

У період з 04.04.2022 по 09.06.2025 позивач перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, про що свідчить довідка СБУ від 27.06.2025 № 34/Т-2115д.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.10.2025 № 30 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 27.10.2025.

Як вбачається з листа відповідача від 18.02.2026 № 732/5/781, позивач підписав контракт про проходження військової служби 29.07.2021, до введення воєнного стану.

Вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026, від 13.07.2026 № 596/2026.

З метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зазначена постанова набрала чинності 13.02.2025.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153, учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

За правилами абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153, військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Тобто, Постанова КМУ № 153 і затверджений нею Порядок регламентують виплату одноразової грошової винагороди громадянам України віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях.

При цьому, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність до числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років;

3) проходження військової служби;

4) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

5) відсутність: притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів - до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або діючих дисциплінарних стягнень.

Отже, суд наголошує, що законодавець у Постанові № 153 чітко окреслив коло суб`єктів, на яких розповсюджується дія даного експериментального проекту. Метою Постанови № 153 є стимулювання та мотивація громадян до вступу на військову службу саме в умовах підвищеного ризику під час дії воєнного стану. Довільна зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав контракт про проходження військової служби 29.07.2021, тобто до запровадження воєнного стану в Україні (24.02.2022). При цьому, на час звернення до відповідача із відповідною заявою позивач військову службу вже не проходив.

Також, зважаючи на умови та тривалість експериментального проекту, суд вказує на відсутність обґрунтованих підстав прирівнювати автоматичне продовження контракту під час дії воєнного стану до первинного укладання контракту під час дії воєнного стану.

Водночас, момент прийняття або призову на військову службу, а також звільнення з військової сліжби є юридично значущими обставинами, які прямо визначають наявність або відсутність права на отримання виплати за Постановою № 153.

На думку суду, діючи як суб`єкт владних повноважень, Військова частина НОМЕР_2 , дотримуючись приписів Постанови № 153, правомірно відмовила позивачу у виплаті зазначеної одноразової грошової винагороди.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко