Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/8240/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 року о/об 10 год. 00 хв.Справа № 280/8240/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі – відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо несвоєчасного повного розрахунку ОСОБА_1 належних їй сум грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні з військової служби; 2) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.12.2024 по 07.06.2025 в розмірі 158716 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 74 коп.; 3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати.

У позовній заяві зазначено наступне: «… ОСОБА_1 (далі – Позивач), в період з 23.06.1999 року по 07.12.2024р. проходила службу в військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) (далі – Відповідач) № 357 від 07.12.2024 року підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника начальника госпіталю з медичної частини – начальника медичної частини військової частини НОМЕР_2 , звільнено Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 15 листопада 2024 року №245 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності) відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». З 07 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Однак при звільненні з військової служби з Позивачем було неповно проведено розрахунки по грошовому забезпеченню. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року по справі №280/1154/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 : - здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум. Остаточний розрахунок з Позивачем, на виконання рішення суду по справі №280/1154/25, було проведено лише 29 липня 2026 року та на картковий рахунок Позивача надійшли грошові кошти в сумі 227 440,67 грн., що підтверджується скріншотом з банку. Отже, станом на дату виключення Позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, а саме: 07.12.2024 року, Відповідачем не було проведено остаточного розрахунку із Позивачем. Враховуючи, що при звільненні з посади, яку Позивач обіймала в Військовій частині НОМЕР_2 Позивачу не виплачено належні йому суми грошового забезпечення, то відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України Позивач має право на виплату середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати, а саме з 07.12.2024 року по 29.07.2026 року. … Тривалість періоду затримки розрахунку при виключенні Позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (з 07.12.2024 року по 29.07.2026 року з урахуванням обмеження 6 місячним строком) складає 182 дні. Відповідно до Довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення Позивача №1413 від 11.12.2024р., розмір грошового забезпечення Позивача за останні два календарні місяці, що передують виключенню із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 складає: за жовтень 2024 року – 26 344,50 грн.; за листопад 2024 року – 26 851,50 грн. Тобто за два місяці перед звільненням грошове забезпечення Позивача складало 53 196,00 грн. Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 53 196,00 грн./61 робочих днів (2 місяці) = 872,07 грн. З урахуванням вищезазначеного розрахунку середньоденного грошового забезпечення (872,07 грн.) та періоду затримки виплати грошового забезпечення при звільненні (з 07.12.2024 року по 07.06.2024 року – 182 дні) сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні складає = 158 716,74 грн. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, можна дійти висновку про необхідність стягнення на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. … Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). У відповідності до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. За статтею 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Відповідач не погоджується з визначеним Позивачем розміром відшкодування – 158 716,74 грн, оскільки такий розмір не може бути визначений механічно лише шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на максимально можливу кількість днів. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд має враховувати критерії, встановлені пунктом 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: розмір простроченої заборгованості роботодавця; період затримки виплати та те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду (обумовлена виключно строками розгляду справи судами трьох інстанцій); ймовірний розмір пов`язаних із затримкою майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум. При цьому сам Позивач зазначає, що сума, яка підлягала виплаті на виконання рішення суду, становила 227 440,67 грн. Водночас Позивач просить додатково стягнути 158 716,74 грн середнього заробітку за затримку розрахунку. Відповідач вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування Позивачу середнього заробітку. Заявлена Позивачем сума є необґрунтовано завищеною, такою, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Отже, суду необхідно оцінити співмірність заявленого Позивачем відшкодування із сумою, яка фактично була визначена та виплачена на виконання судового рішення, а також врахувати обставини виникнення спору, часткове задоволення первісного позову та поведінку Відповідача після визначення судом відповідних сум. … Звертаємо увагу Суду на те, що тривалий період невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення був зумовлений не бездіяльністю чи навмисним зволіканням Відповідача, а необхідністю остаточного вирішення спірних правовідносин у судовому порядку. Військова частина НОМЕР_2 діяла виключно в межах чинного законодавства та реалізовувала своє процесуальне право на судовий перегляд рішення у справі № 280/1154/25. Перебіг подій підтверджує, що після остаточного вирішення спору Відповідач вжив необхідних заходів для виконання судового рішення та здійснив виплату належної Позивачу суми. Перебіг подій підтверджує повну відсутність зволікань з боку Відповідача після остаточного вирішення спору: 05 червня 2025 року - рішення Запорізького окружного адміністративного суду; 19 лютого 2026 року - постанова Третього апеляційного адміністративного суду; 18 березня 2026 року - ухвала Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду про відмову у відкритті касаційного провадження. При цьому необхідно враховувати, що первісний спір між сторонами був вирішений судом лише частково. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 280/1154/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 було задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно. Таким чином, судове рішення у справі № 280/1154/25 не передбачало стягнення з Військової частини НОМЕР_2 конкретної грошової суми, а встановлювало обов`язок відповідача провести відповідний перерахунок грошового забезпечення та виплатити позивачу належні суми з урахуванням уже проведених виплат. Отже, остаточний розмір грошових коштів, що підлягав виплаті ОСОБА_1 , мав бути визначений саме за результатами виконання судового рішення. При цьому позивач просить застосувати до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, визначаючи період затримки з 07.12.2024 року по 07.06.2025 року. Однак на момент звільнення ОСОБА_1 - 07.12.2024 року - розмір спірних сум, які в подальшому були визначені за результатами судового розгляду, остаточно встановлений не був, оскільки спір щодо правомірності їх нарахування та розміру перебував на розгляді суду. Більше того, первісне рішення суду було оскаржено в установленому законом порядку та остаточно набрало чинності після завершення судового перегляду. Відповідно, до остаточного вирішення спору Військова частина НОМЕР_2 не мала можливості визначити остаточний розмір спірних виплат, а тому сам факт їх невиплати на момент звільнення не може автоматично свідчити про наявність вини відповідача у затримці розрахунку. Отже, обставини розгляду та виконання рішення у справі № 280/1154/25 мають істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування статті 117 КЗпП України, а також для визначення співмірного розміру можливого відшкодування. На виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_2 , 28.07.2026 було здійснено необхідні платежі: перераховано до бюджету обов`язкові платежі - податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 53 167,95 грн та військовий збір у сумі 14 768,88 грн, а також виплачено Позивачу різницю грошового забезпечення у сумі 227 440,67 грн. Зазначене підтверджується платіжними інструкціями №49, №56 та №63 від 28.07.2026. … Необхідною умовою для звернення до суду з вимогою про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України № 2050-III та Порядку № 159, за результатами розгляду якої власник або уповноважений ним орган (особа) може задовольнити таку заяву та здійснити відповідну виплату або відмовити у її здійсненні. Таким чином, у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) у виплаті відповідної компенсації особа набуває право на звернення до суду з вимогою про зобов`язання здійснити таку виплату. Звертаємо увагу Суду на те, що Позивачем до позовної заяви не додано доказів його звернення до Відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів після здійснення Відповідачем виплати різницю грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 280/1154/25, а також не надано доказів відмови Відповідача у здійсненні такої виплати на підставі Закону України № 2050-III. За таких обставин Відповідач вважає, що звернення Позивача до суду з вимогою про виплату зазначеної компенсації є передчасним, оскільки Позивачем не доведено факту порушення Відповідачем його права на отримання такої компенсації. Крім того, Позивачем не доведено належним чином розмір компенсації та період, за який вона підлягає нарахуванню. Заявлена позовна вимога сформульована загально - «з моменту, коли він набув право на виплату, по день фактичної виплати», без визначення конкретного розміру компенсації та без надання належного розрахунку відповідно до вимог статті 3 Закону України № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159. При цьому компенсація, передбачена Законом України № 2050-III, не є автоматичним стягненням суми за весь період затримки виплати доходу, а підлягає обчисленню з урахуванням конкретного розміру нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів, а також індексу споживчих цін за відповідний період невиплати. Отже, за відсутності належного та обґрунтованого розрахунку заявленої компенсації суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення Позивачем її розміру, періоду невиплати та складових, які підлягають врахуванню при її обчисленні. Таким чином, заявлена Позивачем вимога про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є необґрунтованою та недоведеною, а тому правові підстави для її задоволення відсутні. … Отже, Позивачем не доведено наявності порушеного права на отримання заявленої компенсації саме у визначеному ним порядку, не підтверджено факт звернення до Відповідача з відповідною вимогою та відмови у її задоволенні, а також не надано належного розрахунку суми компенсації. У зв`язку з цим заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає. …».

Відповідач заперечував проти позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.12.2024 за №357 зазначено: «… 1. Підполковника медичної служби ОСОБА_2 , заступника начальника госпіталю з медичної частини - начальника медичної частини військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_5 Медичних сил Збройних Сил України, звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 15 листопада 2024 року №245 у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я: за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати такою, що справи та посаду здала. З "07" грудня 2024 року виключити із списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . …».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №280/1154/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 – визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складових грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

29.07.2026 на Картку для виплат, яка належить ОСОБА_1 , надійшли кошти у сумі 227440 грн. 67 коп., виплачені ВЧ НОМЕР_2 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №280/1154/25.

Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Як зазначено у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

У п.1 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого 21.02.2001 постановою Кабінету Міністрів України №159 (надалі – «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати»), дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Як зазначено у п.2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає, що позивач має право на: нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, за період з 08.12.2024 по 29.07.2026 - не більш як за шість місяців, відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100; на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач не висловив зауважень щодо арифметичного обчислення здійсненого у позовній заяві середнєго грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, у сумі 158716,74 грн.

На думку суду, питання щодо «визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо несвоєчасного повного розрахунку ОСОБА_1 належних їй сум грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні з військової служби» вирішувалось у межах адміністративної справи №280/1154/25.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовна заява позивача є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: Ордер на надання правничої допомоги; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; Договір про надання правової допомоги №229 від 04.08.2026 з Додатком №1; Розрахунок витрат на правову допомогу №1 від 07.08.2026 згідно з Договором про надання правової допомоги №229 від 04.08.2026 на загальну суму 5000,00 грн.; Акт надання послуг №1 від 07.08.2026 на загальну суму 5000,00 грн.; Квитанцію до прибуткового касового ордера №229 від 07.08.2026 на суму 5000,00 грн.

У Розрахунку витрат на правову допомогу №1 від 07.08.2026 згідно з Договором про надання правової допомоги №229 від 04.08.2026 зазначено: «… 1.Підготовка розрахунку ціни позову – 1 год. – 1000 грн. …; 2.Підготовка позовної заяви – 5 год. – 4000,00 грн. … ».

Судом прийнято до уваги, що така категорія адміністративних справ є пошириною, а, отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги.

Заявником документально та нормативно не обгрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги.

Також, суд вважає вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.

На думку суду, підготовка позовної заяви включає в себе: підготовку розрахунку ціни позову.

Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На думку суду, з урахуванням вимог ч.5 ст.134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 3500 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 158716,74 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №280/1154/25, за весь період затримки виплати відповідних сум з 08.12.2024 до дня їх фактичної виплати 29.07.2026.

В іншій частині позовної заяви – відмовити.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат щодо судового збору – відмовити.

Задовольнити частково заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн. 00 коп.

В іншій частині заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення виготовлено у повному обсязі 12.10.2026.

Суддя О.О. Прасов