Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/8237/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8237/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування до виплати пенсії ОСОБА_1 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" № 821 від 14 липня 2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дати призначення, у повному обсязі без застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14 липня 2025 року.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві, де зокрема зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у справі №280/10053/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 29.12.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Однак згодом відповідачем було припинено виплату позивачу пенсії. На звернення позивача щодо пенсійного забезпечення відповідачем листом № 29435-32008/М-02/8-0800/26 від 26.06.2026, окрім іншого, повідомлено, що Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” № 821 від 14.07.2025 (далі - Порядок №821) визнано протиправною та нечинною. Оскільки відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, виплати будуть відновлені після правового врегулювання та за умови відповідного фінансування”. На думку позивача, такі дії відповідача щодо застосування до виплати пенсії позивача положень Порядку № 821 є незаконними, протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, у зв`язку з чим представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог наведені у відзиві на позовну заяву від 25.08.2026. Окрім іншого вказано, що визначений пунктом 25 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. З визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” протиправною та нечинною, інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній. Отже виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду. Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” не скасований. Враховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта. Додатково відзначено, що звернувшись із вказаною позовною заявою, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. На підставі вищенаведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву представник позивача подала до суду відповідь на відзив від 26.08.2026, у якій, зокрема зазначено, що предметом даного спору є не виконання попереднього судового рішення, а протиправність дій відповідача щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі після скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”. Таким чином, позовні вимоги у цій справі спрямовані не на забезпечення виконання попереднього судового рішення, а на відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у повному обсязі. Водночас відзначено, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі №320/51895/25) Порядок № 821 втратив чинність та не підлягає застосуванню. Таким чином, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію у повному обсязі без застосування норм Порядку №821, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27.08.2026 у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №280/10053/24, яке набрало законної сили 23.12.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 29.12.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №280/10053/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивача.

Відповідно до наявних в пенсійній справі ОСОБА_1 рішень про перерахунок пенсії від 19.01.2026 відносно позивача встановлено особливість “рішення суду згідно ПКМУ № 821 з 23.12.2025”.

16.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії.

Листом від 25.06.2026 №29435-32008/М-02/8-0800/26 відповідачем, окрім іншого, повідомлено позивачу, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №280/10053/24, яке набрало законної сили 23.12.2025, Головним управлінням нараховано доплату в розмірі 59461,30 грн станом на сьогодні (в тому числі минула заборгованість 26835,20 грн та поточна заборгованість 32626,10 грн), яку було включено до переліку боргів. Обліковану відповідачем суму пенсії за минулий час та перерахованих на виконання рішення суду в розмірі 26835,20 грн. виплачено у лютому-червні 2026 року. Крім того роз`яснено, що передбачений пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення були передбачені пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. Оскільки відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законами про Державний бюджет України, виплати будуть відновлені після правового врегулювання та за умови відповідного фінансування.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування до виплати пенсії положень Порядку № 821, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-VI пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 5 Закону №1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058-VI, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону № 1058-VI установлено, що застрахована особа має право: на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (пункт 1 Порядку № 821).

Пунктами 4 - 7 Порядку № 821 передбачено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Порядок № 821 спрямований на врегулювання механізму здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (тобто різниці між належним за рішенням суду розміром пенсії та розміром, який визначався органом Пенсійного фонду до такого рішення), а не на визначення чи зміну поточного розміру пенсії, який підлягає щомісячній виплаті після виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

У рішенні від 15.10.2009 у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Таким чином, положення Постанови № 821 не можуть бути правовою підставою для зниження розміру пенсії позивача після набрання судовим рішенням законної сили та його виконання.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відтак, виключно Законом №1058-VI визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, про що зазначено в частині 2 статті 5 цього Закону.

Законом №1058-VI не передбачено виплату перерахованої пенсії окремими частинами, зокрема за процедурою, наведеною в Порядку № 821.

Враховуючи вищенаведене, після перерахунку пенсії особа має отримувати перераховану пенсію в повному розмірі у встановленому Законом №1058-VI порядку, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Суд зазначає, що відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій.

Судом під час розгляду справи встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №280/10053/24 позивачу перераховано пенсію.

Головним управлінням нараховано доплату в розмірі 59461,30 грн станом на сьогодні (в тому числі минула заборгованість 26835,20 грн та поточна заборгованість 32626,10 грн), яку було включено до переліку боргів.

Обліковану відповідачем суму пенсії за минулий час та перерахованих на виконання рішення суду в розмірі 26835,20 грн. виплачено у лютому-червні 2026 року.

Причиною невиплати решти заборгованості з пенсії позивача є відсутність бюджетних асигнувань у відповідача та встановлений Порядком №821 механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

З цього приводу суд зазначає, що з 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 втратила чинність на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026.

У цьому рішенні насамперед зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України; суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист; прийнята з порушенням обов`язкових процедурних вимог Регламенту Кабінету Міністрів України. При цьому мета прийняття підзаконного нормативного акта не дотримана, а сам акт не виконує функцію деталізації нормативно-правових актів вищої юридичної сили та суперечить їм.

Наведене додатково свідчить, що Порядок №821 не може бути застосований, у тому числі, при виконанні відповідачем судового рішення від 30.12.2024 у справі №280/10053/24.

Згідно з частинами першою-третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 600/193/24-а, від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24).

Таким чином, до спірних у цій справі правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України та Закону № 1058-IV, а не положення Порядку № 821, який їм суперечить.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до виплати пенсії позивачу положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” № 821 від 14.07.2025.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію за віком у повному обсязі без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” № 821 від 14.07.2025, починаючи з дати її призначення.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.08.2026.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1331,20грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб`єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування до виплати пенсії ОСОБА_1 положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” № 821 від 14.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у повному обсязі без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” № 821 від 14.07.2025, починаючи з дати її призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака