Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/7055/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7055/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні їй до страхового стажу у подвійному розмірі її періоду роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 03.05.2012 по 15.09.2025, відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки у подвійному розмірі період її роботи з 03.05.2012 по 15.09.2025, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 22.09.2025 - дати призначення пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 22.09.2025 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Втім, під час призначення пенсії відповідачем протиправно не було зараховано до її страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 03.05.2012 по 15.09.2025 в клінічному закладі з наданням психіатричної допомоги, у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII). Позивачка не погоджується з діями відповідача, вважає, що вони порушують її законні права та інтереси. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 16.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.07.2026 засобами системи “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, після набрання чинності Законом №1058-IV, тобто з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Виходячи з вищевикладеного, для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 03.05.2012 по 15.09.2025, правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом №1058-IV, отже періоди роботи позивача після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Виходячи із вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 22.09.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З 03.05.2012 по 15.09.2025 позивачка працювала в Комунальній установі “Обласна клінічна психіатрична лікарня” Запорізької обласної ради (на теперішній час - Комунальне некомерційне підприємство “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб” Запорізької обласної ради), що підтверджується довідкою від 16.09.2025 за №299.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.07.1991, судом встановлено, що у спірний період позивачка працювала у закладах охорони здоров`я, зокрема:

- у період з 03.05.2012 по 07.11.2016 працювала у Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді молодшої медичної сестри у лікувально-виробничі майстерні (молодший медичний персонал), записи №№8-10;

- у період з 08.11.2016 по 31.03.2017 працювала у Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими 3-го психіатричного чоловічого відділення (молодший медичний персонал), записи №11-12;

- у період з 01.04.2017 по 09.04.2017 працювала в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-буфетниця) 3-го психіатричного чоловічого відділення (молодший медичний персонал), записи №№13-14.

- у період з 10.04.2017 по 20.08.2017 працювала в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими 3-го психіатричного чоловічого відділення (молодший медичний персонал), записи №№15-16;

- у період з 21.08.2017 по 15.09.2025 працювала в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри-господині 3-го психіатричного чоловічого відділення (молодший медичний персонал), записи №№17-23.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії, період роботи позивачки з 03.05.2012 по 15.09.2025 зарахований на загальних умовах, тобто в одинарному розмірі (з кратністю 1), що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України “Про психіатричну допомогу”, психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що протягом спірного періоду 03.05.2012 по 15.09.2025 працювала у закладі з надання психіатричної допомоги, а тому, відповідні періоди підлягали зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24 у подібних правовідносинах, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення даного спору.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я та закладі з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 (набрання чинності Закону № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо не зарахування періоду роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 03.05.2012 по 15.09.2025 у подвійному розмірі при обчисленні пенсії за віком.

На підставі вищевикладеного суд висновує про те, що позивачка має право на пільгове обчислення стажу при обрахунку пенсії за віком із зарахуванням спірних періодів трудової діяльності з 03.05.2012 по 15.09.2025 до страхового стажу у подвійному розмірі.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 03.05.2012 по 15.09.2025 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 03.05.2012 по 15.09.2025 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 22.09.2025 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано “12” жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль