Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/29382/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/29382/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення змін до Реєстру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести до Реєстру та системи "Оберіг" відомості про виключення його з військового обліку з 01.01.2012 та присвоїти йому статус "невійськовозобов`язаний".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наявного в нього військово-облікового документу (військового квитка) серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 03.07.1992, він виключений з військового обліку 01.01.2012 в зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. 16.12.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення даних з військового квитка серії НОМЕР_1 про виключення з військового обліку 01.01.2012 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте відповідачем не було внесено відомості про виключення позивача з військового обліку. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні даного позову. В обґрунтування відзиву зазначає, що з набранням чинності змінами до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Отже, з набранням чинності змінами до п.2 ч.2 ст.28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних та повинний перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Відповідач вважає, що позивача правомірно взято на військовий облік військовозобов`язаних відповідно до вимог чинного законодавства, а також позивач на законних підставах перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки доводи відповідача наведені у відзиві є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 03.07.1992, ОСОБА_1 виключений з військового обліку 01.01.2012 в зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

16.12.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення даних з військового квитка серії НОМЕР_1 про виключення з військового обліку 01.01.2012 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом від 17.12.2025 №19/122/2781 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 та підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення позивача з військового обліку немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку в зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами частини третьої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ч.4 ст.33 Закону №2232-XII військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 01.01.2012) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому, ч.4 ст.28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 01.01.2012) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 01.01.2012) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27.03.2014 №1169-VII частину другу статті 28 викладено в такій редакції:

військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд - до 50 років.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"" від 22.07.2014 №1604-VII внесено до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" такі зміни:

у пункті 2 частини другої цифри "50" замінити цифрами "60";

пункт 2 частини третьої викласти в такій редакції:

"2) другий розряд:

молодший та старший офіцерський склад - до 60 років;

вищий офіцерський склад - до 65 років".

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60-річного віку).

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" та №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"".

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Як встановлено судом позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має вік 55 років.

Отже, відповідач на законних підставах поновив позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Так, Верховний Суд в означеній постанові дійшов висновку, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути залучені для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295КАС України

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

12.10.26