Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №240/4869/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/4869/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дїї,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.12.2025 за №329мтд в частині продовження понад встановлені строки на період дії воєнного стану дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського складу;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-XII;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-XII.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Контракт про проходження військової служби був укладений строком на три роки з 30 листопада 2022 року. В подальшому, 08.12.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби за п.п. «ж» (у зв`язку із закінченням строку служби) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Однак, відповідачем відмовлено у звільненні за п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Такі дії вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

05.03.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що у Військової частини НОМЕР_2 станом на дату закінчення Контракту були відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, оскільки позивачем, за наявності можливості, не було подано рапорту про звільнення у строки та порядку, передбачені Контрактом та чинним законодавством України. За таких умов на підставі та відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 23 ЗУ Закону №2232-XII дія контракту автоматично продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації та дії воєнного стану, про що й було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №329мтд від 01.12.2025.

10.04.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.

Згідно положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) станом на дату подання позовної заяви проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України.

30.11.2022 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу терміном на 3 роки.

Пунктом 3 Контракту встановлено, що він є строковим та укладається на 3 роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Національної гвардії України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Як закріплено пунктом 4 Контракту, сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

08.12.2025 позивачем подано рапорт безпосередньому командиру щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Листом №10/57/10/1-196-2026 від 06.01.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено позивача, що відповідно до наказу командира частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 за №329мтд (по стройовій частині) дію контракту про проходження військової служби було продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Станом на дату подання позивачем рапорту пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (підпункт «ж»).

Тобто приписами підпункту «ж» п. 3 ч. 5 ст.26 Закону №2232-XII закріплено, що звільнення з військової служби за закінченням строку контракту може бути лише у випадку, коли такий контракт укладено під час дії воєнного стану.

Вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі по тексту Закон №3633-ІХ).

За цим Законом пункт 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст.23 Закону № 2232-ХІІ для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

З наведених вище приписів статті 23 Закону №2232-ХІІ вбачається, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі по тексту Положення №1153/2008; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до п. 15 Положення №1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються:

контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби;

контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Пунктом 34 Положення № 1153/2008 визначено, що контракт припиняється (розривається):

- у день закінчення строку контракту;

- у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;

- у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);

- у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;

- у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

- у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.

Відповідно до п. 35 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):

1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

Під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період:

після закінчення строку проведення мобілізації та до моменту введення воєнного стану - на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами "ґ", "й" та "к") частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

2) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає за наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Судом встановлено, що 30.11.2022 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу терміном на 3 роки.

За умовами контракту він може бути достроково припинений (розірваний) з ініціативи Національної гвардії України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідач зазначає, що позивачу відмовлено в звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, з підстав того, що норма підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до контракту, який було укладено до набрання чинності зазначеною нормою.

Однак, суд вважає, що закінчення строку контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, якими встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Закінчення строку дії контракту є безумовною підставою, передбаченою підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, для звільнення з військової служби.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 в справі №990/56/24 зазначено, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі №120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.

У даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У зв`язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов`язок забезпечити його реалізацію.

Отже, суд до спірних правовідносин має застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем рапорту позивача.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач станом на 08.12.2025 мав право на звільнення зі служби за підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував, звернувшись до командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з відповідним рапортом, а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби є протиправними.

Окрім того, у даному випадку відповідачем не доведено, що позивачем надавалась згода чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби, будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, у суду немає.

Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту.

Так, за умовами пункту 4 контракту сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Зазначені умови контракту погоджені сторонами та засвідчені особистими підписами, сторонами не оскаржувались у визначеному чинним законодавством порядку, та не піддавались спірному правовому врегулюванню.

Тобто сторони контракту погодилися з умовами дії контракту, у тому числі, із застосуванням правових норм та заходів при бажанні або небажанні укладати новий контракт чи відмові в його укладенні.

Водночас, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність завчасно (за три місяці) повідомити про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні (про що свідчить його особистий підпис в укладеному контракті), позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із відповідним рапортом щодо звільнення 08.12.2025, після спливу строку дії контракту, тобто, із порушенням пункту 4 узгодженого сторонами контракту.

Разом з тим, проаналізувавши зміст пункту 4 контракту, за яким сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами, суд звертає увагу на те, що вказане положення контракту установлює обопільний обов`язок сторін щодо інформування та узгодження наміру продовжити або припинити контракт.

Однак, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не надано належних доказів на підтвердження виконання і свого обов`язку завчасно погодити (за три місяці) намір продовжити або припинити контракт, як того вимагає пункт 4 контракту, що свідчить про порушення процедури пролонгації контракту та нівелює твердження відповідача щодо недотримання умов контракту з боку позивача та відсутність підстав для погодження рапорту від 08.12.2025.

Відповідачем у ході судового розгляду не надано доказів того, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виконано обов`язок, визначений пунктом 4 Контракту, та повідомлено позивача за три місяці до закінчення строку дії Контракту про намір укласти новий договір на проходження військової служби позивачем у лавах Збройних Сил України, що, в свою чергу, суд вважає істотним невиконанням умов Контракту з боку, власне, відповідача.

Отже, відмова у погодженні позивачу рапорту від 08.12.2025 про звільнення з військової служби, є неправомірною.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову позивачу у звільненні з військової служби та наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.12.2025 за №329мтд в частині продовження дії контракту понад встановлені строки, а відтак про необхідність їх скасування.

Стосовно способу захисту прав позивача, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд з метою повного захисту таких прав вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.12.2025 та прийняти рішення щодо його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №329мтд від 01.12.2025 в частині продовження понад встановлені строки на період дії воєнного стану дії контракту ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.12.2025 та прийняти рішення щодо його звільнення з військової служби і виключення зі списків особового складу на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

12.10.26