Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/17240/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/17240/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю.

за участі секретаря судового засіданняДубини Ю.О.

за участі:

представника позивача представника відповідачаДенисенко Т.М. Дудко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

19.06.2026 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.08.2026, просив:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0137350708 від 16 березня 2026 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 706 599,15 грн.

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) про опис майна у податкову заставу № 0018970-1308-0436 від 09 червня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактична перевірка проведена за відсутності визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави, наказ про її проведення не містить визначення періоду, що перевіряється, та вручений неналежній особі. Крім того, висновки акта перевірки щодо розрахункових операцій 2024 і 2025 років зроблені за результатами дослідження даних за минулі звітні періоди, що є предметом документальної, а не фактичної перевірки. Кошти, отримані на поточний рахунок за реквізитами IBAN, не є розрахунковими операціями та не підлягають проведенню через реєстратор розрахункових операцій, однак включені позивачем до задекларованого доходу і не враховані контролюючим органом. Дані додатка № 1 до акта перевірки не відповідають банківським випискам. Виявлені в місці проведення розрахунків готівкові кошти є виторгом за попередні дні.

09.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Відповідач зазначив, що фактична перевірка призначена та проведена з дотриманням вимог статей 80, 81 ПК України, копія наказу та направлення на перевірку вручені особі, яка фактично проводила розрахункові операції, а підставами для висновків перевірки відповідно до статті 83 ПК України є документи та податкова інформація, зокрема дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій. По суті виявлених порушень відповідач у відзиві відтворив висновки акта перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляду за правилами загального позовного провадження.

16.07.2026 позивачем подано відповідь на відзив.

22.07.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

18.08.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву, якою позовні вимоги викладено у новій редакції. Позовну вимогу про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0018970-1308-0436 від 09.06.2026 позивач виключив з позовних вимог та у судовому засіданні не підтримував. Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в межах позовних вимог, заявлених в уточненій позовній заяві від 18.08.2026.

21.08.2026 відповідачем подано заперечення на уточнену позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та відеозаписи, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку.

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2026 № 662-п та направлень на перевірку від 11.02.2026 № 1032 і № 1033 у період з 11.02.2026 по 20.02.2026 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження ним діяльності: АДРЕСА_2 . Правовою підставою проведення перевірки в наказі зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а період діяльності, що підлягає перевірці, визначено посиланням на статтю 102 ПК України.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2026 № 540/Ж5/04-36-07-08/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) та пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Актом перевірки зафіксовано: проведення контрольної розрахункової операції без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми і змісту. Проведення розрахункових операцій без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та невидачу розрахункових документів встановленої форми і змісту на суму 8242,50 грн згідно з описом наявних готівкових коштів та х-звітом за 11.02.2026, а всього на 8690,00 грн. Невідповідність обсягу розрахункових операцій, проведених через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером, задекларованим позивачем доходам за 2024 рік (задекларовано 7472095,53 грн, проведено через програмний реєстратор 4427205,57 грн, розбіжність 3044889,96 грн) та за 2025 рік (задекларовано 3548587,73 грн, проведено через програмний реєстратор 3116138,27 грн, розбіжність 432449,46 грн).

16.03.2026 на підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0137350708, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3706599,15 грн. Як убачається з відзиву на позовну заяву, ця сума складається з 3044889,96 грн - 100 відсотків суми розбіжності за 2024 рік як за порушення, вчинене вперше, та 661709,19 грн - 150 відсотків суми 441139,46 грн (розбіжність за 2025 рік у розмірі 432449,46 грн і виявлені в місці проведення розрахунків готівкові кошти в розмірі 8690,00 грн) як за порушення, вчинене вдруге.

09.06.2026 у зв`язку з несплатою визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0137350708 від 16.03.2026 суми відповідач прийняв рішення про опис майна у податкову заставу № 0018970-1308-0436 та податкову вимогу № 0018970-1308-0436 на суму 3707849,15 грн.

Згідно з додатковими поясненнями відповідача від 10.08.2026 та наданими ним доказами нарахування штрафних санкцій виключено з інтегрованої картки платника 29.06.2026 у зв`язку із судовим оскарженням, податкову вимогу № 0018970-1308-0436 від 09.06.2026 відкликано в автоматичному режимі 01.07.2026, а податковий борг станом на 03.08.2026 за позивачем не обліковується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За правилом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не покладені в основу оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача про порушення порядку призначення та проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються, зокрема, підстава для проведення перевірки, визначена цим Кодексом, вид та мета перевірки, період діяльності, що перевірятиметься. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення або надіслання направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення та службового посвідчення, причому зазначені документи вручаються платнику податків, його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

Судом встановлено, що наказ від 11.02.2026 № 662-п містить посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на правову підставу проведення фактичної перевірки, визначає її вид, мету та місце проведення, а копію наказу і направлення на перевірку від 11.02.2026 № 1032, № 1033 вручено під підпис продавцю ОСОБА_2 , тобто особі, яка фактично проводила розрахункові операції у господарській одиниці позивача, що прямо передбачено пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

За таких обставин доводи позивача про протиправність наказу про проведення перевірки та про вручення його неналежній особі є необґрунтованими.

Щодо виду проведеної перевірки та меж її предмета суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.

З наведеного випливає, що фактична та документальна перевірки різняться як предметом, так і порядком проведення: змістом фактичної перевірки є встановлення відповідності фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта господарювання вимогам закону на момент її проведення, чим і зумовлене право контролюючого органу розпочати таку перевірку без попередження платника податків, тоді як перевірка повноти та достовірності відображення розрахункових операцій за минулі звітні періоди на підставі податкової звітності та податкової інформації охоплюється предметом виключно документальної перевірки, яка проводиться в іншому порядку та в межах строків, визначених статтею 102 ПК України.

Судом встановлено, що висновки акта перевірки про проведення позивачем розрахункових операцій без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій на суми 3044889,96 грн та 432449,46 грн ґрунтуються виключно на арифметичному зіставленні задекларованих позивачем доходів за 2024 і 2025 роки з даними Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій за ці ж періоди, тобто на дослідженні податкової звітності та податкової інформації за минулі звітні періоди, а не на фіксації фактичного стану речей на момент перевірки.

Отже, у цій частині контролюючий орган у межах фактичної перевірки фактично здійснив документальну перевірку позивача за 2024 і 2025 роки, підмінивши таким чином один вид перевірки іншим. Перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому відповідні дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

За таких обставин порушення, зафіксовані актом перевірки щодо розрахункових операцій 2024 і 2025 років, тобто за період до початку проведення фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачені законом, а тому не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо розрахунків, проведених у безготівковій формі на поточний рахунок за реквізитами IBAN, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України № 265/95-ВР) розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265/95-ВР встановлено, що реєстратори розрахункових операцій, програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» безготівковими розрахунками є перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

З наведеного випливає, що обов`язок застосування реєстратора розрахункових операцій виникає лише за наявності розрахункової операції. Якщо продавець надає покупцеві реквізити свого поточного рахунку у форматі IBAN, а покупець самостійно перераховує кошти з їх використанням, така операція є різновидом банківської операції, не є розрахунковою операцією у розумінні статті 2 Закону № 265/95-ВР і не вимагає проведення через реєстратор розрахункових операцій та видачі розрахункового документа.

Судом встановлено, що у 2024 і 2025 роках позивач отримував кошти від покупців у безготівковій формі безпосередньо на поточний рахунок за реквізитами IBAN на загальну суму 3540046,02 грн, що підтверджується банківськими виписками, довідкою про відкриття рахунку та зведеними таблицями доходів, наявними у матеріалах справи, і включив ці кошти до складу задекларованого доходу платника єдиного податку.

Натомість контролюючий орган визначив розбіжність шляхом арифметичного зіставлення загальної суми задекларованого доходу з обсягом операцій, проведених через програмний реєстратор розрахункових операцій, не встановивши при цьому, за якими саме операціями, від яких контрагентів, на підставі яких розрахункових документів та в якій формі отримані відповідні кошти. Сам по собі факт включення коштів до складу задекларованого доходу не свідчить про проведення розрахункової операції, яка підлягала проведенню через реєстратор розрахункових операцій.

Ані акт перевірки, ані відзив на позовну заяву не містять обґрунтувань щодо надходжень позивача за реквізитами IBAN та мотивів, з яких ці надходження віднесені контролюючим органом до розрахункових операцій. Висновок, викладений в акті перевірки у формі загального твердження без наведення мотивів та без посилання на конкретні докази, не може вважатися обґрунтованим.

За таких обставин висновок акта перевірки про непроведення позивачем через програмний реєстратор розрахункових операцій розрахункових операцій на суми 3044889,96 грн та 432449,46 грн не знайшов свого підтвердження і з цієї підстави.

Щодо обсягу розрахункових операцій, проведених через програмний реєстратор розрахункових операцій, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з наданою відповідачем на виконання ухвали суду від 23.06.2026 інформацією з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000392279 проведено розрахункових операцій: у 2024 році - на 5652521,98 грн, з яких у готівковій формі 22827,50 грн та у безготівковій формі 5629694,48 грн; у 2025 році - на 3116138,27 грн, з яких у готівковій формі 11704,80 грн та у безготівковій формі 3104433,47 грн.

Натомість в акті перевірки та в додатку № 1 до нього обсяг розрахункових операцій за 2024 рік визначено у розмірі 4427205,57 грн (у готівковій формі 19025,00 грн та у безготівковій формі 4408180,57 грн), і саме з цієї суми розраховано розбіжність 3044889,96 грн, покладену в основу штрафної (фінансової) санкції за цей період.

Таким чином, доказ, яким відповідач обґрунтовує розмір виявленого порушення, суперечить висновкам власного акта перевірки, причому за даними цього доказу розбіжність за 2024 рік становила б 1819573,55 грн. Зазначеної суперечності відповідач не усунув та не пояснив, а за правилом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладено саме на нього.

За таких обставин висновок акта перевірки про проведення позивачем у 2024 році розрахункових операцій без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій на суму 3044889,96 грн є недоведеним і за цією самостійною підставою.

Щодо готівкових коштів, виявлених у місці проведення розрахунків, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, контроль за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки та порядку здійснення розрахункових операцій станом на момент перевірки належить до предмета фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), а тому в цій частині висновки контролюючого органу ґрунтуються на доказах, одержаних у порядку та у спосіб, що передбачені законом.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, а згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону - надавати особі, яка отримує товар, розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу товарів, створений у паперовій та/або електронній формі зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій.

Судом встановлено, що під час фактичної перевірки 11.02.2026 у місці проведення розрахунків позивача виявлено готівкові кошти в сумі 8690,00 грн, не проведені через програмний реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується описом наявних готівкових коштів та х-звітом програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 4000392279 за 11.02.2026.

Зі змісту зазначеного х-звіту, надрукованого 11.02.2026 о 16:27:27 (зміна відкрита 11.02.2026 о 10:25:41, останній фіскальний чек 11.02.2026 о 13:09:33 з фіскальним номером 6205804171), убачається, що за робочий день 11.02.2026 через програмний реєстратор розрахункових операцій проведено 4 розрахункові операції на загальну суму 1340,36 грн, причому всі вони проведені у безготівковій формі (картка), а розрахункові операції у готівковій формі через програмний реєстратор не проводились. У розділі «Готівкові кошти в касі» цього х-звіту зазначено: початковий залишок - 0,00 грн, службове внесення - 0,00 грн, службове вилучення - 0,00 грн, кінцевий залишок - 0,00 грн.

Наведені дані підтверджуються також х-звітом платіжного термінала АТ КБ «ПриватБанк» S13307H9 від 11.02.2026 (чек № 175911023), за яким кількість продажів становить 4, а сума - 1340,36 грн, тобто повністю збігається з обсягом безготівкових операцій, проведених через програмний реєстратор розрахункових операцій.

Отже, за даними програмного реєстратора розрахункових операцій на початок робочої зміни 11.02.2026 готівкові кошти в касі позивача були відсутні (початковий залишок 0,00 грн), службове внесення готівки не здійснювалось, а готівкові розрахункові операції через програмний реєстратор не проводились взагалі.

Позивач пояснював наявність виявлених готівкових коштів виторгом за попередні дні, облік якого вівся у внутрішній програмі Poster.

Проте такі пояснення прямо спростовуються зазначеним х-звітом, за яким початковий залишок готівки в касі становив 0,00 грн, а службове внесення коштів не здійснювалось. Жодних документів (касової книги, облікових регістрів або інших первинних документів), які б підтверджували формування та облік залишку готівки за попередні дні, позивач ні контролюючому органу під час перевірки, ні суду не надав, тоді як відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання позивача на чек № 36349 від 11.02.2026 на суму 447,50 грн суд відхиляє. Зазначений документ не містить фіскального номера розрахункового документа, фіскального номера програмного реєстратора розрахункових операцій та QR-коду, а створений внутрішньою програмою обліку Poster POS, у зв`язку з чим не є розрахунковим документом встановленої форми та змісту в розумінні статті 2 Закону № 265/95-ВР. Крім того, за цим документом оплата здійснена готівкою о 16:22, тоді як х-звіт програмного реєстратора розрахункових операцій, надрукований о 16:27:27 того ж дня, не містить жодної готівкової розрахункової операції, а готівка в касі обліковується в сумі 0,00 грн, що підтверджує непроведення цієї операції через програмний реєстратор розрахункових операцій.

Долучені позивачем відеозаписи проведення перевірки доводів позивача також не підтверджують, оскільки з них убачається, що розрахункова операція проведена без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми і змісту.

За таких обставин суд вважає доведеним факт непроведення позивачем через програмний реєстратор розрахункових операцій готівкових розрахункових операцій на суму 8690,00 грн та невидачі розрахункових документів встановленої форми і змісту, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині - правомірним.

Щодо розміру застосованої штрафної (фінансової) санкції суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи або невидачі відповідного розрахункового документа до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

З наведеної норми випливає, що застосування фінансової санкції у розмірі 150 відсотків можливе лише за умови, що відповідне порушення є наступним щодо іншого порушення, факт вчинення якого встановлено у порядку та у спосіб, що передбачені законом.

Судом встановлено, що відповідач кваліфікував порушення щодо суми 441139,46 грн, у тому числі щодо виявлених у місці проведення розрахунків готівкових коштів у сумі 8690,00 грн, як вчинене вдруге, вважаючи першим порушення, виявлене за розрахунковими операціями 2024 року.

Оскільки висновки акта перевірки щодо розрахункових операцій 2024 і 2025 років визнані судом такими, що не можуть бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, відсутні й правові підстави вважати порушення, виявлене безпосередньо під час фактичної перевірки, наступним. Відтак таке порушення є вчиненим вперше, а розмір фінансової санкції за нього становить 100 відсотків вартості проданих з порушенням товарів, тобто 8690,00 грн, у зв`язку з чим нарахування щодо цієї суми санкції у розмірі 150 відсотків не відповідає пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення № 0137350708 від 16.03.2026 є правомірним у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8690,00 грн та підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3697909,15 грн (3706599,15 грн - 8690,00 грн).

Щодо рішення про опис майна у податкову заставу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави, зокрема, з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання, а відповідно до пункту 93.2 цієї статті підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Судом встановлено, що рішення про опис майна у податкову заставу № 0018970-1308-0436 від 09.06.2026 прийнято у зв`язку з виникненням податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0137350708 від 16.03.2026, а отже є похідним від останнього.

З наведених норм пунктів 93.1, 93.2 статті 93 ПК України випливає, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення є підставою для приведення відповідачем розміру податкового боргу та опису майна у податкову заставу у відповідність до зменшеної суми грошового зобов`язання, а в частині скасованої суми - для звільнення майна з-під податкової застави, причому таке приведення здійснюється на підставі цього судового рішення.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 0018970-1308-0436 від 09.06.2026 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що висновки акта фактичної перевірки від 23.02.2026 540/Ж5/04-36-07-08/3173112974 щодо розрахункових операцій 2024 і 2025 років зроблені за результатами дослідження, яке охоплюється предметом документальної перевірки, не підтверджені доказами, покладеними в основу оскаржуваного рішення, та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а визначений відповідачем розмір фінансової санкції за порушення, виявлене безпосередньо під час фактичної перевірки, не відповідає пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Відтак податкове повідомлення-рішення № 0137350708 від 16.03.2026 у частині нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3697909,15 грн не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема критеріям прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і обґрунтованості, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню в цій частині.

Водночас у частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8690,00 грн оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 0018970-1308-0436 від 09.06.2026 - передчасними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15974,40 грн. З урахуванням того, що майнова позовна вимога задоволена частково, а в задоволенні немайнової позовної вимоги відмовлено, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13312,00 грн.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0137350708 від 16.03.2026 в частині нарахованих сум штрафних санкцій у розмірі 3 697 909,15 грн.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А; ЄДРПОУ 44118658) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 312,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 жовтня 2026 року.

Суддя А. Ю. Рищенко