Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/19998/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/19998/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070006106U0.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає протиправним та необґрунтованим рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року, оскільки під час митного оформлення імпортованого товару ним було подано належні та достатні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), проте відповідач без належних правових підстав відмовив у застосуванні зазначеного методу та визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, предметом якого є поставка автомобільних шин в асортименті та кількості, визначених відповідними специфікаціями, на умовах FOB Qingdao відповідно до правил Інкотермс 2010. На виконання умов зазначеного контракту сторонами погоджено специфікацію №10 від 15.01.2026 року на загальну суму 843 146,52 доларів США. Відповідно до комерційного інвойсу №12262000221-5 від 23.03.2026 року та деталізації до нього на митну територію України ввезено товар - нові пневматичні гумові шини торговельної марки TRIANGLE для вантажних автомобілів у кількості 182 штуки, загальною фактурною вартістю 31 328,00 доларів США. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару 27.05.2026 року позивачем подано до Тернопільської митниці митну декларацію №26UA403070006106U0, відповідно до якої митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору, у розмірі 1 623 133,54 грн. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, комерційний інвойс, платіжну інструкцію, пакувальний лист, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідку про транспортні витрати та інші товаросупровідні документи. Позивач стверджує, що зазначені документи у своїй сукупності містили необхідні відомості щодо найменування, кількості, асортименту, ціни товару, умов його поставки та вартості транспортування, а тому давали можливість достовірно встановити числові значення складових митної вартості товару. Проте 27.05.2026 року відповідачем направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема платіжних та бухгалтерських документів, страхових документів, виписок із бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника та висновків спеціалізованих експертних організацій. У відповідь на зазначене повідомлення позивачем направлено лист №27-05/2026-2 від 27.05.2026 року, у якому викладено пояснення щодо поданих документів та заявлено прохання завершити митне оформлення товару із застосуванням основного методу визначення митної вартості. Незважаючи на це, Тернопільською митницею 27.05.2026 року прийнято рішення №UA403070/2026/000363/2 про коригування митної вартості товарів, яким відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості та застосовано резервний метод її визначення відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення митний орган визначив наявність розбіжностей у поданих документах, недостатність підтвердження оплати конкретної партії товару, зауваження щодо митної декларації країни відправлення та відсутність, на думку відповідача, належного документального підтвердження окремих складових митної вартості. Водночас позивач не погоджується із зазначеними висновками митного органу та вказує, що умови зовнішньоекономічного контракту передбачають здійснення 100% попередньої оплати товару, а фактичне формування окремих партій поставки здійснюється залежно від виробничих і логістичних можливостей продавця. При цьому одна партія товару, яка перевозиться в окремому контейнері, може становити лише частину загального замовлення за відповідною специфікацією. У зв`язку із цим позивач вважає, що зазначення у платіжній інструкції №180 від 23.03.2026 року загальної суми попередньої оплати за специфікацією №10 від 15.01.2026 року не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості конкретної партії товару та не спростовує відомостей щодо його ціни, зазначеної в комерційному інвойсі. Окремо позивач наголошує, що витрати на транспортування товару підтверджені договором транспортно-експедиторського обслуговування №Е0302 від 03.02.2026 року, рахунком-фактурою №LS-4748053 від 25.05.2026 року та довідкою ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №505564 від 25.05.2026 року. На переконання позивача, зазначені документи дозволяють встановити вартість перевезення товару до митного кордону України, а особливості договірних відносин між експедитором та залученими ним перевізниками не впливають на достовірність задекларованих числових значень митної вартості. Щодо зауважень відповідача стосовно митної декларації країни відправлення позивач зазначає, що такий документ не належить до обов`язкового переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а недоліки його оформлення або неможливість зчитування електронного ідентифікатора самі собою не підтверджують неправильності визначення митної вартості товару. Крім того, позивач вважає необґрунтованим використання відповідачем відомостей митної декларації №25UA100320040397U5 від 22.10.2025 року як джерела інформації для коригування митної вартості товару до рівня 236,6611 доларів США за одиницю. На думку позивача, митним органом не враховано відмінності між порівнюваними товарами, зокрема їхні торговельні марки, виробників, характеристики, умови поставки та обсяги партій. Водночас у спірному рішенні не наведено належного обґрунтування неможливості застосування основного та попередніх другорядних методів визначення митної вартості. Позивач наголошує, що сама по собі наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості товарів, оформлених раніше іншими суб`єктами господарювання, не є безумовною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Унаслідок прийняття оскаржуваного рішення позивачем 27.05.2026 року подано митну декларацію №26UA403070006137U2 із відкоригованою митною вартістю товару, що, за твердженням позивача, призвело до додаткової сплати ввізного мита у розмірі 19 877,66 грн та податку на додану вартість у розмірі 60 768,86 грн, а загалом - 80 646,52 грн. Посилаючись на положення статей 49, 51-55, 57, 58, 64 Митного кодексу України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20, позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товару та не підтверджено обставин, які унеможливлювали застосування основного методу її визначення. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року прийнято без належного обґрунтування, з порушенням вимог митного законодавства України, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

30.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці Васильчук Ірини Богданівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

04.08.2026 року від Тернопільської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року прийнято митним органом у межах наданих законом повноважень, із дотриманням вимог Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та встановлення обставин, які, на думку відповідача, свідчили про неможливість підтвердження заявленої декларантом митної вартості за основним методом. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що відповідно до положень статей 51-54 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товарів, які повинні ґрунтуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас митний орган наділений повноваженнями здійснювати перевірку достовірності поданих документів, правильності визначення числових значень складових митної вартості та за наявності передбачених законом підстав витребовувати додаткові документи. Відповідач посилається на положення Митного кодексу України, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 року №476, а також наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів та правила його заповнення. Зазначає, що 27.05.2026 року уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №26UA403070006106U0, відповідно до якої задекларовано товар - нові пневматичні гумові шини для автобусів і вантажних автомобілів торговельної марки TRIANGLE у кількості 182 штуки, ввезені на виконання зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією Triangle Tyre Co., LTD (Китайська Народна Республіка). До митного оформлення декларантом подано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію №10 від 15.01.2026 року, інвойс №12262000221-5 від 23.03.2026 року, пакувальний лист, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, банківський платіжний документ №180 від 23.03.2026 року, рахунок на транспортно-експедиторські послуги, довідку про транспортні витрати, митну декларацію країни відправлення та інші документи. Відповідач наголошує, що під час автоматизованого контролю митної декларації із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» системою управління ризиками сформовано відповідні форми митного контролю, зокрема за кодами 105-2 щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 щодо витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та 116-8 щодо перевірки документації, яка має супроводжувати продукцію під час її надання на ринку. За твердженням відповідача, спрацювання системи управління ризиками та наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості раніше оформлених товарів зумовили необхідність проведення поглибленої перевірки поданих декларантом документів. За результатами здійсненого митного контролю відповідачем встановлено, що відповідно до пункту 1 зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року поставка товарів здійснюється на умовах FOB Qingdao, Китай, відповідно до правил Інкотермс 2010, а асортимент, кількість та ціна товарів визначаються у відповідних специфікаціях. Згідно зі специфікацією №10 від 15.01.2026 року загальна вартість товарів становить 843 146,52 доларів США, при цьому умовами зазначеної специфікації передбачено здійснення 100% попередньої оплати. Водночас до митного оформлення декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №180 від 23.03.2026 року, відповідно до якої здійснено оплату в сумі 221 426,96 доларів США. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеної платіжної інструкції міститься посилання на специфікацію №10 від 15.01.2026 року. На переконання відповідача, сума коштів, перерахованих відповідно до платіжної інструкції №180 від 23.03.2026 року, не відповідає загальній вартості товарів, визначеній специфікацією №10 від 15.01.2026 року. При цьому платіжних документів на решту суми у розмірі 621 719,56 доларів США декларантом до митного оформлення не надано. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає, що надана платіжна інструкція не дозволяє однозначно ідентифікувати здійснену оплату з конкретною партією товару, заявленою до митного оформлення за інвойсом №12262000221-5 від 23.03.2026 року, та встановити повноту виконання умов зовнішньоекономічного контракту в частині оплати товару. Крім того, відповідач зазначає, що подана декларантом митна декларація країни відправлення №420420260000098041 від 23.03.2026 року не містить відміток митних органів країни відправлення. Також під час перевірки зазначеного документа із застосуванням технічних засобів встановлено, що його унікальний електронний ідентифікатор у вигляді штрих-коду не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття змісту та здійснення перевірки достовірності відповідних відомостей. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про наявність розбіжностей та невідповідностей у документах, поданих на підтвердження митної вартості товару, а також створюють ризики декларування недостовірних відомостей щодо ціни товару та невключення до митної вартості всіх її складових у повному обсязі. З огляду на встановлені обставини митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом та направлено електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України. Відповідач зазначає, що декларанту запропоновано надати додаткові платіжні та бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації, страхові документи за наявності страхування, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, а також висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів. Проте листом №27-05/2026-2 від 27.05.2026 року декларант повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. За твердженням відповідача, ненадання додаткових документів не дозволило усунути виявлені під час митного контролю сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості та підтвердити всі її числові складові. Відповідач наголошує, що відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі встановлення обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема у випадку відсутності документального підтвердження її складових. Враховуючи встановлені під час митного контролю обставини, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України. При цьому відповідач зазначає, що застосування другорядних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-63 Митного кодексу України, також виявилося неможливим через відсутність достатньої інформації про ціни договорів щодо ідентичних або подібних товарів, ціни реалізації таких товарів на митній території України та відомостей про витрати, необхідні для визначення митної вартості за методами віднімання або додавання вартості. У зв`язку із цим митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Як джерело цінової інформації для визначення митної вартості відповідачем використано відомості електронної митної декларації №25UA100320040397U5 від 22.10.2025 року, за якою здійснювалося митне оформлення нових гумових шин для вантажних автомобілів торговельних марок GT RADIAL та GITI, виробництва Китайської Народної Республіки, на умовах поставки CIF. За результатами використання зазначеної інформації митним органом визначено митну вартість оцінюваного товару на рівні 3,0354 доларів США за кілограм, що відповідає 236,6611 доларів США за одиницю товару. Відповідач вказує, що під час визначення скоригованої митної вартості враховано інформацію про митну вартість товарів, ввезених на митну територію України у наближений до спірного митного оформлення період, опис товарів, країну їх виробництва та раніше визнану митними органами митну вартість. При цьому коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося. На переконання відповідача, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів містить необхідні відомості щодо причин невизнання заявленої митної вартості, обставин, які стали підставою для виникнення сумнівів у її достовірності, джерела цінової інформації та застосованого методу визначення митної вартості. Відповідач також зазначає, що позивачу було роз`яснено право на випуск товарів у вільний обіг у разі згоди з визначеною митним органом митною вартістю або, у випадку незгоди, за умови сплати митних платежів відповідно до заявленої митної вартості та надання гарантій у порядку, передбаченому Митним кодексом України, а також право на оскарження прийнятого рішення в адміністративному чи судовому порядку. Таким чином, відповідач наполягає, що виявлені під час митного контролю розбіжності у документах, недостатність документального підтвердження заявленої митної вартості та неможливість усунення відповідних сумнівів шляхом витребування додаткових документів становили передбачені законом підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З огляду на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог митного законодавства України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» у повному обсязі.

12.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45589470), здійснює зовнішньоекономічну діяльність, зокрема імпорт товарів на митну територію України, та у межах спірних правовідносин виступав покупцем і одержувачем товару - нових пневматичних гумових шин для вантажних автомобілів, придбаних у компанії Triangle Tyre Co., LTD (Китайська Народна Республіка).

26.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (Покупець) та компанією Triangle Tyre Co., LTD (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - вантажні автомобільні шини в асортименті, кількості та за цінами, визначеними відповідними специфікаціями, які є невід`ємними частинами зазначеного контракту.

Відповідно до пункту 1 контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao, Китай, відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010.

Пунктом 3 зазначеного контракту визначено орієнтовну загальну вартість контракту у розмірі 15 000 000,00 доларів США.

15.01.2026 року сторонами зовнішньоекономічного контракту погоджено специфікацію №10, відповідно до якої загальна вартість замовленого товару становить 843 146,52 доларів США.

Умовами зазначеної специфікації передбачено здійснення 100% попередньої оплати товару.

Судом встановлено, що 03.03.2026 року продавцем оформлено комерційну пропозицію №12262000221-5, яка стосується поставки товару за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

23.03.2026 року компанією Triangle Tyre Co., LTD оформлено комерційний інвойс №12262000221-5, відповідно до якого здійснювалася поставка автомобільних шин на адресу ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ».

Із наданої до матеріалів справи деталізації до зазначеного інвойсу щодо контейнера №MRSU4458678 вбачається, що в межах відповідної поставки на митну територію України ввезено товар у кількості 182 штуки загальною фактурною вартістю 31 328,00 доларів США.

Зокрема, відповідно до товаросупровідних документів та відомостей митної декларації, предметом митного оформлення були нові пневматичні гумові шини для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження понад 121, а саме:

шини 295/80R22.5-18PR TRC03 152/149M - 14 штук;

шини 13R22.5-18PR TR918 156/153K - 48 штук;

шини 385/65R22.5-24PR TRS28 164K158L - 120 штук.

Таким чином, загальна кількість товару, заявленого до митного оформлення, становила 182 штуки.

23.03.2026 року позивачем оформлено платіжну інструкцію в іноземній валюті №180, відповідно до якої на користь продавця перераховано кошти в сумі 221 426,96 доларів США.

У графі 70 «Призначення платежу» зазначеної платіжної інструкції міститься посилання на специфікацію №10 від 15.01.2026 року до зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року.

При цьому судом встановлено, що загальна вартість товарів за специфікацією №10 від 15.01.2026 року становить 843 146,52 доларів США, тоді як сума платежу за платіжною інструкцією №180 від 23.03.2026 року становить 221 426,96 доларів США, тобто різниця між зазначеними сумами складає 621 719,56 доларів США.

Вказана обставина стала однією з підстав виникнення у митного органу сумнівів щодо документального підтвердження заявленої митної вартості товару.

Водночас позивач у позовній заяві зазначає, що специфікація №10 від 15.01.2026 року охоплювала значно більший обсяг замовленого товару, ніж окрема партія, яка переміщувалася у контейнері №MRSU4458678, а тому сума окремого платежу не повинна обов`язково відповідати загальній вартості всієї специфікації.

24.03.2026 року оформлено коносамент №HYSF260316153, яким документально оформлено морське перевезення товару.

Для організації перевезення товару позивачем також використано договір транспортно-експедиторського обслуговування №E0302 від 03.02.2026 року.

25.05.2026 року оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №505564/2, яка стосується автомобільного перевезення товару.

Цього ж дня, 25.05.2026 року, ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» оформлено рахунок-фактуру №LS-4748053 на оплату транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 342 587,11 грн.

Крім того, 25.05.2026 року оформлено довідку про транспортні витрати №505564, яку позивач подав митному органу на підтвердження вартості перевезення імпортованого товару.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження походження, характеристик та відповідності товару позивачем також подано сертифікат відповідності №UA.009.4187-26 від 31.03.2026 року, пакувальний лист №12262000221-5 від 23.03.2026 року та декларацію про походження товару.

27.05.2026 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Ардинцевим С.В., до Тернопільської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №26UA403070006106U0 для здійснення митного оформлення зазначеної партії товару.

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 1 623 133,54 грн.

До митної декларації позивачем подано документи, зазначені у графі 44, зокрема зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, специфікацію №10 від 15.01.2026 року, комерційний інвойс №12262000221-5 від 23.03.2026 року, пакувальний лист, коносамент №HYSF260316153 від 24.03.2026 року, міжнародну товарно-транспортну накладну №505564/2 від 25.05.2026 року, платіжну інструкцію №180 від 23.03.2026 року, рахунок-фактуру №LS-4748053 від 25.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №505564 від 25.05.2026 року, договір транспортно-експедиторського обслуговування №E0302 від 03.02.2026 року, комерційну пропозицію та копію митної декларації країни відправлення №420420260000098041 від 23.03.2026 року.

Під час здійснення митного контролю відповідачем проведено перевірку поданих документів із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор».

За результатами автоматизованого аналізу ризиків сформовано форми митного контролю за кодами 105-2, 106-2 та 116-8, які передбачали, зокрема, перевірку правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів для підтвердження заявленої митної вартості та перевірку документації щодо відповідності продукції встановленим вимогам.

За результатами опрацювання поданих декларантом документів митним органом встановлено, що сума коштів, сплачених відповідно до платіжної інструкції №180 від 23.03.2026 року, не відповідає загальній сумі, визначеній специфікацією №10 від 15.01.2026 року.

Крім того, відповідачем встановлено, що митна декларація країни відправлення №420420260000098041 від 23.03.2026 року не містить відміток митних органів країни відправлення, а її електронний ідентифікатор у вигляді штрих-коду не вдалося перевірити із застосуванням наявних технічних засобів.

У зв`язку із зазначеним митний орган дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих документах та недостатність відомостей для підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товару.

27.05.2026 року о 15 год 35 хв 05 с Тернопільською митницею направлено декларанту електронне повідомлення з ідентифікатором 14eb5eff-66ec-402f-b437-d24dda9274ca про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Зокрема, митним органом запропоновано надати додаткові платіжні та бухгалтерські документи, страхові документи за наявності страхування, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару та висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних і вартісних характеристик товарів.

27.05.2026 року позивачем на адресу митного органу направлено лист №27-05/2026-2, у якому надано пояснення щодо документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зазначеному листі позивач посилався на наявність документального підтвердження фактурної вартості товару, умов його поставки, здійснення оплати та вартості транспортування, а також просив завершити митне оформлення товару за основним методом визначення митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів 27.05.2026 року Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2.

Зазначене рішення прийнято відділом митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці за результатами перевірки митної декларації №26UA403070006106U0 від 27.05.2026 року.

У графі 33 оскаржуваного рішення митним органом зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана за основним методом у зв`язку з наявністю розбіжностей у поданих документах та відсутністю належного документального підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

При цьому митним органом зазначено про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-63 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю необхідної інформації для їх використання.

Внаслідок цього відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Як джерело інформації для визначення митної вартості митним органом використано відомості електронної митної декларації №25UA100320040397U5 від 22.10.2025 року.

На підставі зазначеної митної декларації відповідачем визначено митну вартість товару на рівні 3,0354 доларів США за кілограм, що відповідає 236,6611 доларів США за одиницю товару.

З матеріалів справи вбачається, що митна декларація, використана відповідачем як джерело цінової інформації, стосувалася товарів - нових гумових шин для вантажних автомобілів торговельних марок GT RADIAL та GITI, виробництва Китайської Народної Республіки, які постачалися на умовах CIF.

Водночас предметом митного оформлення позивача були шини торговельної марки TRIANGLE, які постачалися на умовах FOB Qingdao.

Отже, судом встановлено, що для коригування митної вартості товару відповідачем використано відомості щодо товарів інших торговельних марок, які постачалися на відмінних умовах поставки.

Після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року позивачем подано митну декларацію №26UA403070006137U2, відповідно до якої здійснено митне оформлення товару з урахуванням визначеної митним органом митної вартості.

За твердженням позивача, внаслідок коригування митної вартості товару ним додатково сплачено митні платежі у загальному розмірі 80 646,52 грн, з яких 19 877,66 грн - ввізне мито та 60 768,86 грн - податок на додану вартість.

Не погоджуючись із рішенням Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання зазначеного рішення протиправним та його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, подавати митному органу достовірні відомості про її визначення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено, інші платіжні або бухгалтерські документи за їх наявності, транспортні документи та документи щодо вартості перевезення, якщо витрати на транспортування не включені до вартості товару, а також страхові документи у випадку здійснення страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом десяти календарних днів надати за наявності додаткові документи, визначені зазначеною нормою.

Водночас наведені положення законодавства не надають митному органу права витребовувати додаткові документи без установлення конкретних обставин, які об`єктивно свідчать про недостатність або недостовірність відомостей щодо митної вартості товарів.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості за основним методом здійснюється шляхом перевірки розрахунку, проведеного декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

При цьому відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Отже, із системного аналізу наведених положень Митного кодексу України вбачається, що основним обов`язком декларанта є подання документів, які дозволяють встановити ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та числові значення складових митної вартості, тоді як митний орган зобов`язаний обґрунтувати конкретні підстави виникнення сумнівів у достовірності відповідних відомостей.

Саме по собі виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості не є достатньою підставою для її коригування, якщо такі сумніви не підтверджені об`єктивними обставинами, які мають безпосереднє значення для визначення митної вартості конкретного товару.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року у справі №821/597/18 викладено правовий висновок про те, що наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою для витребування митним органом додаткових документів та вчинення подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний підхід щодо необхідності конкретного обґрунтування сумнівів митного органу та оцінки достатності документів у їх сукупності застосовано Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 року у справі №826/2313/16 та від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18.

Зазначені правові висновки підлягають урахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що 26.12.2024 року між ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією Triangle Tyre Co., LTD укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю вантажні автомобільні шини в асортименті, кількості та за цінами, визначеними відповідними специфікаціями.

Згідно зі специфікацією №10 від 15.01.2026 року загальна вартість замовленого товару становила 843 146,52 доларів США, а умовами оплати передбачено здійснення 100% попередньої оплати.

23.03.2026 року продавцем оформлено комерційний інвойс №12262000221-5 на загальну суму 65 215,00 доларів США.

Відповідно до деталізації зазначеного інвойсу окрема партія товару, яка переміщувалася у контейнері №MRSU4458678, складалася зі 182 автомобільних шин загальною фактурною вартістю 31 328,00 доларів США.

Зокрема, до складу зазначеної партії входили:

шини 295/80R22.5-18PR TRC03 152/149M - 14 штук за ціною 142,00 долари США за одиницю, загальною вартістю 1 988,00 доларів США;

шини 13R22.5-18PR TR918 156/153K - 48 штук за ціною 170,00 доларів США за одиницю, загальною вартістю 8 160,00 доларів США;

шини 385/65R22.5-24PR TRS28 164K158L - 120 штук за ціною 176,50 доларів США за одиницю, загальною вартістю 21 180,00 доларів США.

Таким чином, загальна вартість зазначених товарів становила 31 328,00 доларів США, що відповідає сумі, заявленій позивачем під час митного оформлення.

На підтвердження фактичного переміщення товару позивачем надано коносамент №HYSF260316153 від 24.03.2026 року, міжнародну товарно-транспортну накладну №505564/2 від 25.05.2026 року, пакувальний лист №12262000221-5 від 23.03.2026 року та інші товаросупровідні документи.

27.05.2026 року позивачем подано митну декларацію №26UA403070006106U0, відповідно до якої митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту), у розмірі 1 623 133,54 грн.

Суд зазначає, що подані позивачем документи дозволяли ідентифікувати продавця та покупця товару, правову підставу його придбання, найменування, кількість, асортимент, вартість окремих товарних позицій, загальну фактурну вартість партії, умови поставки та документи, якими оформлено її транспортування.

Водночас відповідачем не наведено доказів того, що фактична кількість або асортимент ввезеного товару відрізнялися від зазначених у товаросупровідних документах.

Також митним органом не встановлено факту зазначення продавцем іншої ціни товару, ніж та, яка відображена у комерційному інвойсі та його деталізації.

Суд звертає увагу, що загальна вартість товарів за специфікацією №10 від 15.01.2026 року, загальна вартість товарів за інвойсом №12262000221-5 від 23.03.2026 року та вартість окремої партії товару, яка переміщувалася у контейнері №MRSU4458678, є різними за своїм економічним змістом показниками.

Специфікація визначає загальний обсяг договірних зобов`язань сторін щодо відповідного замовлення, інвойс відображає вартість товарів за конкретною поставкою, тоді як деталізація інвойсу дозволяє встановити вартість окремої частини товарів, які переміщувалися у відповідному контейнері.

Тому сама по собі відмінність між зазначеними сумами не свідчить про недостовірність митної вартості товару, якщо подані документи дозволяють установити вартість конкретної партії, заявленої до митного оформлення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності містили відомості щодо фактурної вартості оцінюваного товару, а відповідачем не доведено наявності істотних розбіжностей, які унеможливлювали визначення ціни товару за основним методом.

Щодо доводів відповідача про невідповідність суми попередньої оплати загальній вартості специфікації.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначив те, що сума коштів, перерахованих позивачем відповідно до платіжної інструкції №180 від 23.03.2026 року, становила 221 426,96 доларів США, тоді як загальна вартість товарів за специфікацією №10 від 15.01.2026 року становила 843 146,52 доларів США.

На думку митного органу, ненадання платіжних документів на решту суми в розмірі 621 719,56 доларів США унеможливлювало ідентифікацію здійсненого платежу з конкретною партією товару та підтвердження заявленої митної вартості.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є загальною сумою всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, законодавець прямо передбачає можливість визначення митної вартості товару виходячи не лише з фактично сплачених коштів, але й із ціни, яка підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоекономічного договору.

Отже, повна оплата товару на момент митного оформлення не є самостійною та безумовною передумовою застосування основного методу визначення митної вартості.

У спірному випадку платіжна інструкція №180 від 23.03.2026 року містить посилання на специфікацію №10 від 15.01.2026 року до контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року.

Наведене свідчить про документальний зв`язок здійсненого платежу із зовнішньоекономічними правовідносинами між позивачем та продавцем товару.

Водночас предметом митного оформлення за митною декларацією №26UA403070006106U0 від 27.05.2026 року була окрема партія товару загальною вартістю 31 328,00 доларів США, а не весь обсяг товарів, визначений специфікацією №10 від 15.01.2026 року.

Суд вважає, що для встановлення недостовірності заявленої митної вартості відповідач повинен був довести, що ціна конкретної партії товару не відповідає фактичним договірним зобов`язанням сторін або що позивачем здійснено додаткові платежі, які не були враховані під час визначення митної вартості.

Однак таких обставин відповідачем не встановлено.

Саме по собі ненадання платіжних документів на всю суму специфікації не доводить неправильності визначення митної вартості окремої партії товару, якщо її ціна підтверджується комерційним інвойсом, деталізацією до нього та іншими документами.

Крім того, митним органом не наведено обґрунтованого розрахунку, який би свідчив, що вартість оцінюваного товару перевищує заявлені 31 328,00 доларів США саме внаслідок здійснення інших платежів на користь продавця.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем доводи щодо невідповідності суми попередньої оплати загальній вартості специфікації не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Щодо підтвердження транспортної складової митної вартості товару.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB Qingdao, Китай, відповідно до правил Інкотермс 2010.

За змістом зазначених умов поставки витрати на транспортування товару після його передання на борт судна у визначеному порту відвантаження покладаються на покупця, якщо інше не передбачено домовленостями сторін.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати не включені до ціни товару.

На підтвердження транспортних витрат позивачем надано договір транспортно-експедиторського обслуговування №E0302 від 03.02.2026 року, укладений із ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», рахунок-фактуру №LS-4748053 від 25.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №505564 від 25.05.2026 року, коносамент №HYSF260316153 від 24.03.2026 року та міжнародну товарно-транспортну накладну №505564/2 від 25.05.2026 року.

Відповідно до рахунку-фактури №LS-4748053 від 25.05.2026 року загальна вартість транспортно-експедиторських послуг становила 342 587,11 грн.

Зазначені документи містять відомості про перевезення товару морським та автомобільним транспортом, маршрут його переміщення, перевізні документи та вартість наданих транспортно-експедиторських послуг.

Суд зазначає, що Митний кодекс України не встановлює обов`язку підтверджувати транспортні витрати виключно одним визначеним видом документа.

Належність документального підтвердження транспортних витрат повинна оцінюватися з урахуванням їх змісту, взаємозв`язку з конкретною поставкою та можливості встановлення відповідних числових значень.

У спірному випадку митному органу були надані договір із транспортно-експедиторською компанією, рахунок на оплату послуг, довідка про транспортні витрати та перевізні документи.

При цьому відповідачем не встановлено конкретних транспортних витрат, які фактично понесені позивачем, але не включені до митної вартості товару.

Також відповідачем не наведено належного розрахунку, який би підтверджував неправильність визначення транспортної складової митної вартості.

Саме по собі залучення експедитором інших суб`єктів господарювання до виконання перевезення не свідчить про недостовірність вартості транспортно-експедиторських послуг, зазначеної у документах, складених між позивачем та експедитором.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про неповноту або недостовірність документального підтвердження транспортної складової митної вартості товару та унеможливлювали застосування основного методу її визначення.

Щодо зауважень митного органу стосовно митної декларації країни відправлення.

Наступною підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначив те, що митна декларація країни відправлення №420420260000098041 від 23.03.2026 року не містить відміток митних органів країни відправлення, а її унікальний електронний ідентифікатор у вигляді штрих-коду не вдалося перевірити за допомогою технічних засобів.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що копія митної декларації країни відправлення не належить до основного переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення належить до додаткових документів, які можуть витребовуватися митним органом за наявності передбачених законом підстав.

Водночас сам факт відсутності окремих реквізитів у такому документі не свідчить про неправильність визначення митної вартості товару, якщо його фактурна вартість підтверджується іншими належними документами.

У спірному випадку митним органом не встановлено, які саме відомості щодо ціни товару або числових значень складових митної вартості є недостовірними внаслідок відсутності відміток митних органів країни відправлення.

Також відповідачем не доведено, що неможливість зчитування електронного ідентифікатора митної декларації країни відправлення свідчить про недостовірність зазначеної в ній інформації.

Суд наголошує, що технічна неможливість перевірки електронного ідентифікатора документа не є тотожною встановленню факту підроблення такого документа або зазначення у ньому неправдивих відомостей.

Крім того, митним органом не наведено доказів того, що відповідна декларація містила інші відомості щодо кількості, асортименту або ціни товару, ніж документи, подані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості.

За таких обставин суд вважає, що зазначені відповідачем недоліки митної декларації країни відправлення не доводять неможливості визначення митної вартості товару за основним методом.

Щодо витребування додаткових документів та наслідків їх ненадання.

Судом встановлено, що 27.05.2026 року Тернопільською митницею направлено декларанту електронне повідомлення з ідентифікатором 14eb5eff-66ec-402f-b437-d24dda9274ca про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Зокрема, відповідачем запропоновано надати додаткові платіжні та бухгалтерські документи, страхові документи, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару та висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних і вартісних характеристик товарів.

У відповідь на зазначене повідомлення позивачем направлено лист №27-05/2026-2 від 27.05.2026 року, в якому надано пояснення щодо документів, поданих до митного оформлення, та викладено прохання завершити митне оформлення товару за основним методом визначення митної вартості.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд виходить із того, що право митного органу витребовувати додаткові документи не є абсолютним.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України таке право виникає лише за наявності встановлених законом обставин, які свідчать про можливу недостовірність або недостатність відомостей щодо митної вартості товарів.

При цьому митний орган повинен обґрунтувати, які саме документи необхідні для усунення конкретних сумнівів та чому вже подані декларантом документи не дозволяють установити відповідні числові значення.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №820/2003/17 викладено правову позицію, відповідно до якої ненадання декларантом усіх витребуваних митним органом документів не може автоматично свідчити про недостовірність заявленої митної вартості, якщо подані документи у своїй сукупності містять необхідні відомості для її визначення.

Суд зазначає, що у спірному випадку позивачем подано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, комерційний інвойс, деталізацію до нього, платіжну інструкцію, пакувальний лист, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, договір транспортно-експедиторського обслуговування, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг та довідку про транспортні витрати.

Зазначені документи містили відомості про сторони зовнішньоекономічної операції, найменування товару, його кількість, асортимент, фактурну вартість, умови поставки та вартість транспортування.

Водночас відповідачем не доведено, що відсутність додаткових документів перешкоджала встановленню конкретних числових значень митної вартості товару.

Зокрема, митним органом не обґрунтовано необхідності подання страхових документів за відсутності доказів здійснення страхування товару та виникнення відповідних витрат.

Так само відповідачем не доведено, що відсутність висновків спеціалізованих експертних організацій або додаткових прайс-листів виробника унеможливлювала визначення митної вартості за ціною договору.

Отже, суд доходить висновку, що ненадання позивачем усіх витребуваних додаткових документів за встановлених обставин справи не могло бути самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Щодо застосування автоматизованої системи управління ризиками.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що під час митного оформлення товару автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» сформовано форми митного контролю за кодами 105-2, 106-2 та 116-8.

Суд зазначає, що застосування автоматизованої системи управління ризиками є передбаченим митним законодавством інструментом визначення форм та обсягів митного контролю.

Водночас результати автоматизованого аналізу ризиків мають інформаційний характер і самі собою не встановлюють факту недостовірності відомостей, заявлених декларантом.

Спрацювання системи управління ризиками може бути підставою для проведення поглибленої перевірки документів, однак не звільняє митний орган від обов`язку встановити конкретні обставини, які свідчать про неправильність визначення митної вартості товару.

Аналогічний підхід щодо необхідності оцінки обґрунтованості сумнівів митного органу, а не лише формальної наявності підстав для здійснення додаткового контролю, відображений у постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року у справі №821/597/18.

Отже, наявність у митного органу інформації про можливе заниження митної вартості товару не означає автоматичної неправильності митної вартості, заявленої декларантом за конкретною зовнішньоекономічною операцією.

Щодо правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, або за другорядними методами.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини третьої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно зі статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Таким чином, резервний метод визначення митної вартості товарів має субсидіарний характер та може застосовуватися лише після належного обґрунтування неможливості використання попередніх методів.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №820/2003/17 наголошено на необхідності дотримання передбаченої статтею 57 Митного кодексу України послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що відповідачем митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації, отриманої з митної декларації №25UA100320040397U5 від 22.10.2025 року.

При цьому митним органом визначено митну вартість товару на рівні 3,0354 доларів США за кілограм, що відповідає 236,6611 доларів США за одиницю товару.

Разом із тим зазначена митна декларація стосувалася товарів - нових гумових шин для вантажних автомобілів торговельних марок GT RADIAL та GITI, виробництва Китайської Народної Республіки, які постачалися на умовах CIF.

Натомість позивачем імпортовано шини торговельної марки TRIANGLE на умовах FOB Qingdao.

Отже, товари, використані відповідачем для цінового порівняння, та товари, ввезені позивачем, відрізнялися торговельними марками та умовами поставки.

Водночас митним органом не наведено належного обґрунтування того, що зазначені відмінності не впливають на рівень митної вартості товарів.

Також відповідачем не наведено належного аналізу співставності конкретних технічних характеристик шин, їх моделей, розмірів, індексів навантаження, індексів швидкості, комерційних умов та обсягів партій.

Суд зазначає, що митна вартість товарів залежить від сукупності обставин відповідної зовнішньоекономічної операції, зокрема виробника, торговельної марки, технічних характеристик, обсягу партії, умов поставки та комерційного рівня продажу.

Тому використання цінової інформації щодо раніше оформлених товарів повинно супроводжуватися належним обґрунтуванням їх співставності з оцінюваними товарами.

У спірному випадку відповідачем не доведено, що рівень митної вартості товарів, визначений за митною декларацією №25UA100320040397U5 від 22.10.2025 року, є об`єктивно співставним із вартістю товарів, які імпортовано позивачем.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не наведено належного обґрунтування необхідності застосування резервного методу та неможливості визначення митної вартості за основним методом.

Формальне зазначення про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості без наведення конкретних обставин, які перешкоджають їх використанню, не може вважатися належним виконанням вимог статей 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналогічні вимоги передбачені Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598.

Суд зазначає, що саме по собі посилання на номер і дату митної декларації, використаної як джерело цінової інформації, не є достатнім обґрунтуванням числового значення скоригованої митної вартості, якщо митний орган не пояснив, чому відомості цієї декларації можуть бути використані для визначення митної вартості конкретного товару.

У спірному випадку відповідачем не обґрунтовано належним чином застосування рівня митної вартості 236,6611 доларів США за одиницю товару саме до шин торговельної марки TRIANGLE, які імпортовано позивачем.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів здійснено без належного обґрунтування неможливості застосування основного методу та без достатнього підтвердження об`єктивності використаної цінової інформації.

Щодо відповідності оскаржуваного рішення критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень передбачає необхідність урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та наведення достатніх мотивів, які дозволяють встановити фактичні й правові підстави відповідного владного волевиявлення.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року у справі №821/597/18 зазначено, що рішення про коригування митної вартості є актом індивідуальної дії, прийнятим за результатами оцінки конкретної зовнішньоекономічної операції та поданих декларантом документів.

Отже, правомірність такого рішення повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин митного оформлення, а не виключно на підставі загальних посилань митного органу на наявність ризиків або можливість заниження митної вартості.

У цій справі відповідачем не доведено, що подані позивачем документи містили такі недоліки, які унеможливлювали встановлення ціни товару та обов`язкових складових його митної вартості.

Зокрема, посилання відповідача на невідповідність суми платіжної інструкції загальній вартості специфікації не враховує того, що предметом митного оформлення була окрема партія товару, а не весь обсяг замовлення за специфікацією №10 від 15.01.2026 року.

Зауваження щодо митної декларації країни відправлення не підтверджують неправильності визначення фактурної вартості товару, оскільки відповідачем не встановлено, які саме числові показники митної вартості є недостовірними внаслідок виявлених недоліків цього документа.

Витрати на транспортування товару підтверджувалися договором транспортно-експедиторського обслуговування, рахунком-фактурою, довідкою про транспортні витрати та перевізними документами, а відповідачем не наведено конкретного розрахунку неврахованих транспортних витрат.

Крім того, використана митним органом цінова інформація стосувалася товарів інших торговельних марок, які постачалися на відмінних умовах, без належного обґрунтування співставності відповідних зовнішньоекономічних операцій.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність фактичного та правового обґрунтування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі позивачем надано документи, які підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, фактурну вартість ввезеної партії товару, її кількість, асортимент та транспортні витрати.

Натомість відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували недостовірність заявленої митної вартості товару або неможливість її визначення за основним методом.

Суд наголошує, що самі по собі сумніви митного органу, не підтверджені належними доказами та конкретними обставинами, які мають значення для визначення митної вартості, не можуть бути достатньою підставою для прийняття рішення про її коригування.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивачем під час митного оформлення товару за митною декларацією №26UA403070006106U0 від 27.05.2026 року надано документи, які у своїй сукупності містили відомості, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Зокрема, зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, специфікація №10 від 15.01.2026 року, комерційний інвойс №12262000221-5 від 23.03.2026 року та деталізація до нього підтверджували договірні підстави придбання товару, його найменування, кількість та фактурну вартість.

Платіжна інструкція №180 від 23.03.2026 року підтверджувала здійснення платежу в межах відповідних зовнішньоекономічних правовідносин, а відмінність між сумою цього платежу та загальною вартістю специфікації сама по собі не свідчила про недостовірність митної вартості конкретної партії товару.

Договір транспортно-експедиторського обслуговування №E0302 від 03.02.2026 року, рахунок-фактура №LS-4748053 від 25.05.2026 року та довідка про транспортні витрати №505564 від 25.05.2026 року містили відомості, необхідні для перевірки транспортної складової митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи містили істотні розбіжності, які впливали на визначення митної вартості товару, мали ознаки підробки або не містили відомостей, необхідних для встановлення її обов`язкових числових складових.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано неможливості застосування основного методу визначення митної вартості та не підтверджено належними доказами об`єктивності використання цінової інформації щодо товарів інших торговельних марок, які постачалися на відмінних умовах.

Отже, суд доходить висновку, що Тернопільською митницею не доведено наявності передбачених частиною шостою статті 54 та частиною другою статті 58 Митного кодексу України підстав для відмови у визнанні митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом.

Застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів за встановлених обставин справи не відповідало вимогам статей 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Проте відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення суду не надав.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відтак, рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року про коригування митної вартості товарів прийнято без належного правового та фактичного обґрунтування, з порушенням вимог статей 53-55, 57, 58 та 64 Митного кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2662,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з Тернопільської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070006106U0.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” (код ЄДРПОУ 43985576) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (ЄДРПОУ 45589470) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник