Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/20211/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/20211/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 13.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені в листі з 16.06.2026 року №72799-51031/К-01/8-0400/26, щодо не проведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796, за 2025 рік у розмірі 1,115, за 2026 рік у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсію за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796, за 2025 рік у розмірі 1,115 без застосування обмеження у максимальному розмірі у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії за віком, починаючи з 13.01.2026 року та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2026 рік у розмірі 1,121 без застосування обмеження у максимальному розмірі у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії за віком, починаючи з 01.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з січня 2021 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що відповідачем протиправно не проведено належної індексації його пенсії шляхом застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, коефіцієнтів збільшення за 2022 рік - 1,14, за 2023 рік - 1,197, за 2024 рік - 1,0796, за 2025 рік - 1,115 та за 2026 рік - 1,121. Натомість відповідачем встановлено лише відповідні доплати до пенсії, що, на переконання позивача, суперечить положенням частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням установлених коефіцієнтів індексації без обмеження максимальним розміром.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач з 01.01.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, під час призначення якої застосовано показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. Відповідач наголосив, що перерахунки пенсії позивача у 2022-2026 роках здійснювалися відповідно до положень статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України. При цьому у зв`язку з відсутністю підстав для підвищення основного розміру пенсії шляхом застосування відповідних коефіцієнтів індексації позивачу встановлено щомісячні доплати з 01.03.2022 року в розмірі 135,00 грн, з 01.03.2023 року - 100,00 грн та з 01.03.2024 року - 100,00 грн. На переконання відповідача, показник середньої заробітної плати, застосований під час первинного призначення пенсії позивача, не підлягає збільшенню на заявлені коефіцієнти індексації у запропонований позивачем спосіб, оскільки механізм проведення відповідних перерахунків визначений спеціальними нормативно-правовими актами. З огляду на викладене відповідач вважає, що пенсія позивача обчислюється та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для здійснення додаткового перерахунку відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.01.2021 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з матеріалами пенсійної справи №046350006718, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 13.01.2021 року, при цьому датою призначення пенсії визначено 01.01.2021 року.

Під час первинного призначення пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахунків страховий стаж позивача становить 36 років 7 місяців 23 дні, у тому числі стаж роботи за Списком №1 - 15 років 6 місяців 28 днів.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідачем проводилися перерахунки пенсії позивача у зв`язку зі щорічною індексацією пенсійних виплат.

Так, з 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн.

Згідно з розрахунком пенсії станом на 01.03.2022 року, розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV становив 4254,29 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж - 19,34 грн, загальний розмір пенсії - 4273,63 грн.

Крім того, позивачу встановлено доплату відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 5136,69 грн, у зв`язку з чим загальний розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 року становив 9545,32 грн.

З 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача, за результатами якого встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн.

З 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 позивачу встановлено додаткову щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн.

Відповідно до розрахунку пенсії, сформованого 25.02.2025 року, з 01.03.2025 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією заробітку.

За результатами зазначеного перерахунку середньомісячний заробіток, врахований для обчислення пенсії, становив 12 439,26 грн, розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV - 4550,65 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж - 23,61 грн, загальний розмір пенсії - 4574,26 грн.

При цьому розмір пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», визначений у розмірі 80 відсотків заробітку, становив 9951,41 грн, а з урахуванням установлених доплат за результатами індексації 2022-2024 років у загальному розмірі 335,00 грн щомісячна пенсійна виплата позивача з 01.03.2025 року становила 10 286,41 грн.

Згідно з розрахунком пенсії, сформованим 27.02.2026 року, відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року у зв`язку з індексацією заробітку. При цьому середньомісячний заробіток, врахований для обчислення пенсії, визначено в розмірі 13 198,06 грн.

Судом також встановлено, що 19.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі щорічною індексацією за 2022-2026 роки.

У зазначеній заяві позивач просив здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022 рік - 1,14, за 2023 рік - 1,197, за 2024 рік - 1,0796, за 2025 рік - 1,115 та за 2026 рік - 1,121, а також провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.

Листом від 16.06.2026 року №72799-51031/К-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення позивача від 19.05.2026 року, зареєстрованого за вхідним №51031/К-0400-26, повідомило про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб.

У вказаному листі відповідач зазначив, що під час обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а перерахунки пенсії у 2022-2026 роках здійснювалися відповідно до положень статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, відповідач повідомив, що з 01.03.2022 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн, з 01.03.2023 року - 100,00 грн та з 01.03.2024 року - 100,00 грн.

Водночас відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, врахованого під час первинного призначення пенсії, у спосіб, визначений у його заяві.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, обчислена відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Отже, показник середньої заробітної плати є однією з основних складових формули обчислення пенсії, а його величина безпосередньо впливає на розмір пенсійної виплати.

Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1 , з 01.01.2021 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Зазначена обставина підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Спір у цій справі виник щодо правомірності проведення відповідачем індексації пенсії позивача у 2022-2026 роках, зокрема щодо застосування відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався під час первинного призначення пенсії.

Щодо правового регулювання індексації пенсій

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються відповідно до положень зазначеної статті.

На виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Порядок №124 визначає механізм проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Водночас суд зазначає, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати зміст прав, установлених законом, або звужувати обсяг гарантій, передбачених актом вищої юридичної сили.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, при вирішенні питання щодо правомірності проведення індексації пенсії суд повинен виходити насамперед із положень Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу порівняно з постановами Кабінету Міністрів України.

Зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV свідчить про те, що законодавець передбачив проведення індексації пенсії саме шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для її обчислення.

Таким чином, встановлення пенсіонеру окремих щомісячних доплат не може саме по собі свідчити про належне виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, якщо при цьому не забезпечено проведення передбаченого законом перерахунку пенсії.

Вирішуючи спір, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання проведення індексації пенсії, призначеної у 2021 році, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2022 та 2023 роки.

Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій відповідно до Закону №1058-IV повинна здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який фактично застосовувався при обчисленні пенсії конкретної особи, а не умовного базового показника станом на 01.10.2017 року, передбаченого Порядком №124.

Водночас Верховний Суд зазначив, що підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати зміст установленого законом права на індексацію пенсії.

Наведений правовий висновок підтверджено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові судова палата не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, сформованого у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.

Верховний Суд констатував, що застосування при проведенні індексації пенсій з 2020 року положень пункту 5 Порядку №124 усупереч частині другій статті 42 Закону №1058-IV є протиправним.

Крім того, Верховний Суд визнав неправомірним застосування органом Пенсійного фонду України механізму встановлення щомісячних доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн за 2022-2024 роки замість застосування відповідних коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався при призначенні пенсії.

Суд вважає зазначені правові висновки застосовними до спірних правовідносин, оскільки позивачу пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн, а відповідачем у 2022-2024 роках замість належного збільшення цього показника встановлювалися відповідні щомісячні доплати.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд доходить висновку, що під час проведення індексації пенсії позивача відповідач повинен був виходити з показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при її призначенні, із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації.

Щодо застосування коефіцієнтів індексації за 2022-2026 роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2022 року в розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 визначено коефіцієнт збільшення з 01.03.2023 року в розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 установлено коефіцієнт збільшення з 01.03.2024 року в розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2026 року в розмірі 1,121 з урахуванням передбачених цією постановою особливостей.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перерахунки пенсії позивача у 2022-2026 роках, однак позивач заперечує правильність застосованого механізму індексації.

Суд зазначає, що сам факт проведення перерахунку пенсії не свідчить про його правомірність, якщо під час такого перерахунку застосовано показник середньої заробітної плати, відмінний від того, який підлягав застосуванню відповідно до вимог закону.

При цьому індексація пенсії повинна здійснюватися послідовно, з урахуванням результатів попередніх перерахунків та встановлених відповідними нормативно-правовими актами коефіцієнтів.

Судом установлено, що з 01.03.2025 року середньомісячний заробіток, врахований відповідачем для обчислення пенсії позивача, становив 12 439,26 грн, а з 01.03.2026 року - 13 198,06 грн.

Однак зазначені розрахунки самі по собі не спростовують доводів позивача про необхідність застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, використаного під час призначення пенсії.

Разом із тим суд враховує, що постановами Кабінету Міністрів України №209 та №236 передбачено спеціальні умови проведення перерахунків пенсій, які повинні застосовуватися з урахуванням положень Закону №1058-IV.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний провести належний перерахунок пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації, з урахуванням результатів попередніх перерахунків, установлених законом складових пенсійної виплати та раніше виплачених сум.

При цьому відповідно до меж заявлених позовних вимог перерахунок із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2022-2025 роки підлягає проведенню з 13.01.2026 року, а із застосуванням коефіцієнта за 2026 рік - з 01.03.2026 року.

Щодо позовних вимог про проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

Окремо суд надає оцінку позовним вимогам у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що судовому захисту підлягає порушене право особи, а не право, порушення якого лише припускається або може виникнути в майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому обов`язковою передумовою надання судового захисту є встановлення факту порушення відповідного права, свободи чи охоронюваного законом інтересу.

Суд наголошує, що право на звернення до суду не означає можливості отримання судового рішення щодо правовідносин, які фактично ще не виникли, або щодо дій, які суб`єкт владних повноважень не вчиняв.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV.

Згідно з розрахунком пенсії станом на 01.03.2025 року розмір пенсійної виплати позивача становив 10 286,41 грн.

Водночас із наданих до суду документів не вбачається, що відповідачем під час обчислення або виплати пенсії позивача фактично застосовано обмеження її максимальним розміром.

Матеріали справи не містять рішення відповідача про обмеження пенсії позивача максимальним розміром, розрахунку пенсії, у якому було б відображено відповідне обмеження, або доказів того, що позивачу нараховано пенсію в одному розмірі, проте фактично виплачено її в меншому розмірі саме внаслідок застосування максимального обмеження.

Також позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що на момент звернення до суду відповідачем було застосовано до його пенсії обмеження максимальним розміром.

Отже, судом не встановлено факту порушення права позивача саме внаслідок обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.

Суд звертає увагу, що предметом цього спору є правомірність проведення індексації пенсії позивача та застосування відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

Натомість питання можливого обмеження максимального розміру пенсії після проведення відповідачем перерахунку на виконання судового рішення стосується майбутніх правовідносин, фактичний зміст яких на час розгляду справи не визначений.

При цьому суд не може наперед установлювати протиправність дій відповідача, які ним не вчинялися, або зобов`язувати суб`єкта владних повноважень утримуватися від застосування певних положень законодавства за відсутності встановленого порушення права позивача.

Суд також зазначає, що положення статті 28 Закону №1058-IV та статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» регулюють питання визначення максимального розміру пенсійних виплат.

Водночас вирішення питання про застосування зазначених положень до пенсії конкретної особи потребує встановлення відповідних фактичних обставин, зокрема розміру нарахованої пенсії, її складових, застосованих обмежень та правових підстав їх застосування.

За відсутності доказів фактичного обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд позбавлений підстав для висновку про протиправність дій відповідача в цій частині.

Суд наголошує, що задоволення вимог про проведення належної індексації пенсії не зумовлює автоматичного задоволення вимог щодо незастосування максимального обмеження, оскільки зазначені вимоги мають різні фактичні підстави та передбачають установлення різних обставин порушення права.

При цьому визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного проведення індексації пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок забезпечує ефективне відновлення порушеного права позивача в межах установлених судом обставин.

Натомість зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок без обмеження максимальним розміром за відсутності доказів застосування відповідного обмеження фактично означало б вирішення судом питання щодо можливого майбутнього порушення права.

Зазначене не відповідає завданню адміністративного судочинства та принципу ефективного захисту порушеного права.

Водночас відмова в задоволенні позовних вимог у цій частині не позбавляє позивача права на звернення до суду в разі фактичного застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії під час виконання рішення суду або проведення наступних перерахунків.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

У межах розгляду цієї справи відповідачем не доведено правомірності незастосування до показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії позивача, відповідних коефіцієнтів індексації.

Водночас судом не встановлено фактичного застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру встановленого порушення та забезпечувати реальне відновлення порушеного права особи.

У спірних правовідносинах належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивача у визначений законом спосіб та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас підстави для зобов`язання відповідача здійснювати такий перерахунок без обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, оскільки судом не встановлено факту застосування відповідного обмеження.

Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 та від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, дає суду підстави для висновку, що відповідачем не забезпечено належного проведення індексації пенсії позивача шляхом застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався при її призначенні.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язання здійснити індексацію, перерахунок і виплату пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2022 рік - 1,14, за 2023 рік - 1,197, за 2024 рік - 1,0796, за 2025 рік - 1,115 та за 2026 рік - 1,121, з урахуванням раніше проведених перерахунків і виплачених сум.

Разом із тим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичного застосування такого обмеження.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, врахувавши характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог, приписи чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного проведення індексації пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог у частині проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром належить відмовити як передчасних.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії за віком шляхом застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796, за 2025 рік у розмірі 1,115 та за 2026 рік у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 індексацію та перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався під час призначення пенсії, коефіцієнтів збільшення за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796 та за 2025 рік у розмірі 1,115, починаючи з 13.01.2026 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 індексацію та перерахунок пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2026 рік у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням результатів попередніх перерахунків, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник