Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №160/28106/26
Суддя: Ремез Катерина Ігорівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 рокуСправа №160/28106/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
09.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України, сформована 08.09.2026 в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України, оформлене листом № 13778/6/99-00-06-01-02-06 від 27.05.2026 про залишення скарги позивача без розгляду;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: ППР № 0338267-2411-0409 від 30.06.2022 на суму 9495,00 грн (за 2021 рік); ППР № 0937699-2418-0409-UA12080090000039979 від 06.12.2023 на суму 10286,25 грн (за 2022 рік); ППР № 0044743-2418-0409-UA12080090000039979 від 28.02.2024 на суму 10602,75 грн (за 2023 рік);
- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надіслати на податкову адресу Позивача (за місцем реєстрації), а саме: м. Покров, Дніпропетровська область, провулок Багряний, будинок 19, 53304, нові податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно за податкові періоди 2021, 2022, 2023 роки із зазначенням строку сплати відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (60 календарних днів з дня вручення таких ППР);
- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести звірку стану розрахунків та відобразити в інтегрованій картці платника факт відсутності неузгодженого податкового боргу до моменту отримання Позивачем нових ППР.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення за 2021–2023 роки надсилалися на адресу, за якою позивач не проживає, і фактично ним не отримані, тоді як контролюючий орган володів інформацією про його дійсну адресу; оскільки ці повідомлення-рішення не були належним чином вручені, визначені в них грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених, строк на адміністративне оскарження не розпочався, а рішення про залишення скарги без розгляду через пропуск строку є безпідставним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.10.2026. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав до електронних кабінетів відповідачів 08.09.2026, що підтверджується квитанціями № 8660431 і № 8660430 про доставку документів до електронного кабінету.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до електронних кабінетів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України 10.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
23.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач-1 зазначає, що позивач як власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а спірні податкові повідомлення-рішення сформовано відповідно до підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. За відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків місцем проживання позивача з 13.12.1996 зазначено адресу: АДРЕСА_2 , а зміни щодо місця проживання внесено до реєстру лише 06.04.2024 та 17.07.2025. Тому податкові повідомлення-рішення надіслано на чинну на час їх формування податкову адресу рекомендованими листами з повідомленням про вручення, які повернулися з відмітками поштової служби; платник, який не повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, несе ризик негативних наслідків такої поведінки.
24.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог до нього та розглянути справу за участі його представника. Відповідач-2 зазначає, що скаргу позивача від 12.05.2026 подано з пропуском тридцятиденного строку, встановленого пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України, з огляду на дати вручення податкових повідомлень-рішень, визначені за правилами статті 42 цього Кодексу, тому її правомірно залишено без розгляду на підставі пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916; надані позивачем поштові конверти не містять дати відправлення та відомостей про вкладення і не замінюють даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Крім того, на думку відповідача-2, визнання протиправним і скасування рішення про залишення скарги без розгляду є неефективним способом захисту, оскільки таке рішення самостійних правових наслідків для позивача не породжує, а звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень завершує процедуру адміністративного оскарження.
25.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (сформована 24.09.2026), у якій позивач заперечує проти доводів відзиву. Позивач зазначає, що відомості Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, наведені самим відповідачем-1, підтверджують його обізнаність з адресою позивача щонайменше з 06.04.2024; що повернення поштових відправлень з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчило про неможливість вручення документів за старою адресою; що податкові повідомлення-рішення, не надіслані за податковою адресою, не можуть вважатися врученими (постанова Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 826/18377/14), а тому строк на адміністративне оскарження не розпочався. Позивач також вказує на неточності у відзиві відповідача-1 та визнає основний податковий борг з податку на нерухоме майно за 2021–2023 роки, який готовий сплатити після отримання належним чином оформлених нових податкових повідомлень-рішень.
29.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив Державної податкової служби України (сформована 28.09.2026 та поіменована як заява), у якій позивач наголошує, що контролюючий орган, який формує та веде Державний реєстр фізичних осіб – платників податків, знав або повинен був знати його адресу; що податкові повідомлення-рішення за 2018–2020 роки контролюючий орган надсилав на адресу: м. Покров, вул. Тітова, буд. 19, їх було вручено, а податок сплачено; що позивач зареєстрований за цією адресою з 2008 року; що обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки скасування рішення про залишення скарги без розгляду відновлює його право на адміністративне оскарження.
02.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення у справі (зареєстровані судом 05.10.2026 за вх. № 66800/26), у яких відповідач-1 зазначає, що станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (30.06.2022, 06.12.2023, 28.02.2024) податковою адресою позивача була адреса: АДРЕСА_2 , а документів про повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позивач не надав, тому надіслання податкових повідомлень-рішень на цю адресу є правомірним. До пояснень додано інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків станом на 15.09.2026, за якою адресу: м. Покров, вул. Тітова, буд. 19, внесено до реєстру з 06.04.2024, а адресу: АДРЕСА_1 , – з 17.07.2025. Копію пояснень надіслано позивачу 02.10.2026.
06.10.2026 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (сформовані 05.10.2026, зареєстровані судом 06.10.2026 за вх. № 67402/26), у яких позивач зазначає, що абзац другий пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України застосовується лише в разі надіслання документа на належну адресу, а повернення поштових відправлень з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» зобов`язувало контролюючий орган перевірити актуальність адреси; що постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач-1, ухвалені щодо юридичних осіб або платників, які не оновили своїх даних; що інформація з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків підтверджує обізнаність контролюючого органу з його новою адресою щонайменше з 06.04.2024, а у відзиві дату внесення змін щодо адреси: пров. Багряний, буд. 19, помилково зазначено як 07.07.2025 замість 17.07.2025; що адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повністю здійснює контролюючий орган, тому ризики неналежного вручення податкових повідомлень-рішень несе держава. Позивач також зазначив, що визнає основний податковий борг з податку на нерухоме майно за 2021–2023 роки і готовий сплатити його після отримання нових податкових повідомлень-рішень, надісланих на актуальну податкову адресу. Копію заперечень доставлено до електронних кабінетів відповідачів 05.10.2026.
Щодо клопотання Державної податкової служби України про розгляд справи за участі її представника суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з пунктом 2 частини 6 цієї статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Предметом спору є правомірність надіслання податкових повідомлень-рішень і залишення скарги без розгляду; обставини справи підтверджуються письмовими доказами, які сторони подали разом із заявами по суті справи, а всі учасники справи виклали свої позиції письмово. Клопотання відповідача-2 не містить посилання на обставини, які неможливо встановити за наявними у справі доказами, тому підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін немає і клопотання задоволенню не підлягає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд установив такі обставини.
Позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
За відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, наведеними у відзиві Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (станом на 15.09.2026) та в рішенні Державної податкової служби України від 27.05.2026 № 13778/6/99-00-06-01-02-06, місцем проживання позивача в цьому реєстрі з 13.12.1996 зазначено адресу: АДРЕСА_2 ; 06.04.2024 до реєстру внесено зміни щодо місця проживання позивача з адресою будинку АДРЕСА_3 »), а 17.07.2025 – з адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відмітками в паспорті громадянина України позивача реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено 28.08.1992, а остання відмітка, датована 14.11.2008, стосується реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 30.06.2022 № 0338267-2411-0409 на суму 9 495,00 грн (за 2021 рік), від 06.12.2023 № 0937699-2418-0409-UA12080090000039979 на суму 10 286,25 грн (за 2022 рік) і від 28.02.2024 № 0044743-2418-0409-UA12080090000039979 на суму 10 602,75 грн (за 2023 рік).
Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 , а саме: за 2021 рік – 23.03.2023 (поштове відправлення № 5330403708931), за 2022 рік – 12.12.2023 (поштове відправлення № 0600068424868), за 2023 рік – 11.03.2024 (поштове відправлення № 0600097371641).
Усі три поштові відправлення повернулися до контролюючого органу неврученими: перше – 31.03.2023 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», друге – 24.01.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», третє – 10.04.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Ці обставини підтверджуються копіями корінців податкових повідомлень-рішень і поштових повернень, наданими самим позивачем.
02.04.2026 і 28.04.2026 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявами про визнання податкових повідомлень-рішень за 2021–2023 роки такими, що не були належним чином вручені, скасування нарахованої пені та надіслання нових податкових повідомлень-рішень; листом від 29.04.2026 № 33456/6/04-36-24-17-16 у задоволенні заяв відмовлено.
12.05.2026 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на ці податкові повідомлення-рішення (вх. ДПС № 3756/С/6 від 15.05.2026), яку рішенням від 27.05.2026 № 13778/6/99-00-06-01-02-06 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку, встановленого пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Суд застосовує норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: щодо надіслання податкових повідомлень-рішень – у 2023–2024 роках, щодо розгляду скарги – у травні 2026 року.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи – платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).
Отже, належність вручення податкового повідомлення-рішення визначається не фактом його фізичного отримання платником, а тим, чи надіслано його рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме на податкову адресу платника, відомості про яку містяться в облікових даних контролюючого органу на дату надіслання.
У цій справі всі три податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу, яка на дати їх надіслання (23.03.2023, 12.12.2023 і 11.03.2024) була податковою адресою позивача за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Зміни до облікових даних щодо нової податкової адреси внесено 06.04.2024, тобто після надіслання останнього з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин повернення поштових відправлень з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» і «за закінченням терміну зберігання» відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України означає, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу у дні, зазначені поштовою службою, – 31.03.2023, 24.01.2024 і 10.04.2024 відповідно.
Підстав для застосування пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України, який звільняє платника від виконання вимог документів, надісланих за попередньою податковою адресою, суд не вбачає: ця норма діє лише за умови, що платник у визначеному законом порядку і строк повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси. Позивач не посилається на те, що до 06.04.2024 повідомляв контролюючий орган про зміну податкової адреси, а за відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків зміни щодо місця його проживання внесено лише 06.04.2024.
Позивач посилається на те, що контролюючий орган знав його дійсну адресу. Надані позивачем копії трьох поштових конвертів свідчать, що Нікопольське управління Головного управління ДФС (згодом – ДПС) у Дніпропетровській області надсилало позивачу кореспонденцію, в якій адресою одержувача зазначено: АДРЕСА_1 ; на двох конвертах є відмітки поштової служби про сповіщення адресата 27.02.2020 та 29.03.2021. Цю адресу на конвертах зазначив сам відправник, тобто кореспонденцію не переадресовувала поштова служба. Зміст вкладень конвертів матеріалами справи не встановлюється.
Водночас ці обставини не свідчать про те, що на дати надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган володів достовірною інформацією про зміну податкової адреси позивача. Адреса: АДРЕСА_1 , є місцезнаходженням житлового будинку, власником якого є позивач і який є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а зміст вкладень конвертів 2020–2021 років не встановлено. За відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, наданими відповідачем-1, з 13.12.1996 до 06.04.2024 зміни щодо місця проживання позивача до цього реєстру не вносилися, а позивач не посилається на те, що в цей період подавав заяву про зміну даних облікової картки відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі № 200/1185/21-а дійшов висновку, що на платника податку – фізичну особу покладено обов`язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання (податкової адреси), а невиконання такого обов`язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу; надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Цей наслідок, за висновком Верховного Суду, не поширюється на випадок, коли податкові документи направлено за адресою, яка не є ні податковою адресою фізичної особи, ні останнього відомого її місцезнаходження. У цій справі податкові повідомлення-рішення направлено саме на податкову адресу позивача, яка відповідала даним Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.08.2023 у справі № 120/7318/21-а висновків суду не спростовує, оскільки наведене в ній застереження стосується випадку, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником податків місця проживання, а таких обставин у цій справі, як зазначено вище, не встановлено.
Із цим узгоджується підхід, сформульований Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 та Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17: обов`язку контролюючого органу надіслати документ у визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України спосіб кореспондує обов`язок платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції за адресою, зазначеною в облікових даних.
Водночас суд ураховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.03.2026 у справі № 120/12990/25: документ контролюючого органу, надісланий на податкову адресу платника податків, не вважається врученим у день проставлення оператором поштового зв`язку відмітки про повернення, якщо поштове відправлення повернуто відправнику до спливу строку зберігання, визначеного Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і цим адресата позбавлено можливості його отримати. З огляду на це суд не обмежується констатацією надіслання і повернення поштових відправлень, а з`ясовує причини, з яких позивач не отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
У цій справі такі причини не пов`язані з діями контролюючого органу чи оператора поштового зв`язку. Поштові відправлення, надіслані 23.03.2023 і 11.03.2024, повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а поштове відправлення, надіслане 12.12.2023, повернулося до контролюючого органу 24.01.2024, тобто більш як через місяць після надіслання, з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Сам позивач у позовній заяві зазначає, що за адресою: АДРЕСА_2 , він не проживає з 2000 року. Отже, отримати ці поштові відправлення чи повідомлення про їх надходження позивач не міг незалежно від дій оператора поштового зв`язку, на порушення яким порядку вручення або строків зберігання він і не посилається. Податкові повідомлення-рішення позивач не отримав тому, що до 06.04.2024 його податковою адресою залишалася адреса, за якою він, за власним твердженням, не проживав, тоді як обов`язок подати контролюючому органу відомості про зміну місця проживання пункт 70.7 статті 70 Податкового кодексу України покладає на платника податків.
Суд бере до уваги і те, що, за поясненнями самого позивача, податкові повідомлення-рішення за 2018–2020 роки він отримував і визначений у них податок сплачував, тобто знав, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган обчислює щороку та повідомляє про нього податковим повідомленням-рішенням. За матеріалами справи, з приводу податкових зобов`язань за 2021–2023 роки позивач звернувся до контролюючого органу 02.04.2026. Тому підстав вважати, що позивач був позбавлений реальної можливості своєчасно дізнатися про оскаржувані податкові повідомлення-рішення з причин, які від нього не залежали, суд не вбачає.
Доводи позивача, викладені в запереченнях на додаткові пояснення, наведених висновків не спростовують. Податковий кодекс України не встановлює обов`язку контролюючого органу після повернення поштового відправлення, надісланого на податкову адресу платника, з`ясовувати інше місце його проживання чи повторно надсилати документ: за абзацом другим пункту 42.5 статті 42 цього Кодексу такий документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а надіслання на податкову адресу позивача в цій справі встановлено. Інформація з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, на яку посилається позивач, підтверджує, що відомості про нове місце його проживання внесено до реєстру 06.04.2024, тобто після надіслання всіх трьох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому обізнаність контролюючого органу з новою адресою з цієї дати на належність їх надіслання не впливає; розбіжність у даті подальшої зміни адреси (07.07.2025 у відзиві та 17.07.2025 у реєстрі) для вирішення спору значення не має. Те, що обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснює контролюючий орган, не звільняє платника податків від обов`язку, встановленого пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України, а наведений вище правовий висновок Верховного Суду у справі № 200/1185/21-а сформульовано саме щодо платника податку – фізичної особи.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу з додержанням вимог пунктів 42.2, 42.5 статті 42 та статті 58 Податкового кодексу України, а тому підстав для визнання їх протиправними та скасування з мотивів неналежного вручення немає.
Крім того, суд ураховує висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18: пропуск контролюючим органом строку надсилання податкового повідомлення-рішення не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання, та не може бути самостійною підставою для скасування такого рішення; невиконання цього обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання, але не звільняє від обов`язку сплати податку. Позивач підстав і розміру нарахованого податку не оспорює, а у відповідях на відзив визнає основний податковий борг за 2021–2023 роки. Отже, і доводи про порушення порядку надсилання податкових повідомлень-рішень самі по собі не є підставою для їх скасування.
Щодо рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Оскільки податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 31.03.2023, 24.01.2024 і 10.04.2024, а скаргу до Державної податкової служби України подано 12.05.2026, установлений пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України строк на адміністративне оскарження пропущено. Клопотання про поновлення цього строку в порядку абзацу третього пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України позивач не заявляв, а передбачений цією нормою шестимісячний строк на день подання скарги також сплив.
За таких обставин рішення Державної податкової служби України від 27.05.2026 № 13778/6/99-00-06-01-02-06 про залишення скарги без розгляду прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені пунктом 56.7 статті 56 Податкового кодексу України і пунктом 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, а тому протиправним не є.
Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Оскільки податкові повідомлення-рішення, на які подано скаргу, позивач оскаржив до суду в цій справі і їх правомірність перевірено судом, скасування рішення про залишення скарги без розгляду не відновило б процедуру їх адміністративного оскарження, а отже не призвело б до захисту прав позивача. Тому і з цієї підстави позовна вимога щодо рішення Державної податкової служби України від 27.05.2026 № 13778/6/99-00-06-01-02-06 задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надіслати нові податкові повідомлення-рішення за 2021–2023 роки та провести звірку стану розрахунків із відображенням в інтегрованій картці платника факту відсутності неузгодженого податкового боргу є похідними від вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, у задоволенні яких відмовлено, а тому задоволенню також не підлягають.
Вказані позивачем неточності у відзиві відповідача-1 (згадка про іншу особу, про податкове повідомлення-рішення, яке не є предметом спору, та про податковий період) на висновки суду не впливають, оскільки обставини справи суд установлює на підставі первинних документів.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі цей обов`язок виконали: правомірність надіслання податкових повідомлень-рішень і залишення скарги без розгляду підтверджена наявними у справі доказами.
Оцінюючи оскаржувані рішення за критеріями, встановленими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не встановив їх невідповідності жодному з цих критеріїв.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір позивачем не сплачувався, доказів понесення інших судових витрат суду не надано, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез
Оригінал: reyestr.court.gov.ua