Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/20323/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/20323/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 13.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.08.2024 року у сумі, що виникла внаслідок обмеження максимальним розміром пенсії, та здійснювати подальшу виплату пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що пенсію йому призначено на підставі рішення органу Пенсійного фонду України №045550025771 від 03.07.2024 року, однак відповідач, здійснюючи нарахування пенсійних виплат, протиправно обмежує їх максимальним розміром, унаслідок чого фактично виплачувана пенсія є меншою за розмір, визначений відповідними протоколами розрахунку пенсії. Зазначає, що відповідно до наявних у нього протоколів (розрахунків) пенсії, сформованих органом Пенсійного фонду України, розмір нарахованої пенсії з березня 2025 року становив 29 233,47 грн, тоді як фактично виплачувалося 23 610,00 грн щомісячно. З 01.01.2026 року по 28.02.2026 року розмір нарахованої пенсії становив 29 233,47 грн, однак фактична виплата здійснювалася в сумі 25 950,00 грн. Починаючи з 01.03.2026 року, нарахований розмір пенсії збільшився до 30 278,21 грн, водночас фактично виплачувана сума залишилася на рівні 25 950,00 грн. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про те, що відповідач самостійно визначив належний йому розмір пенсії, проте без належних правових підстав здійснює її виплату в меншому розмірі, застосовуючи обмеження максимального розміру пенсійної виплати. З метою захисту порушеного права позивач 26.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 03.07.2026 року № 0400-010303-8/127438 відповідач повідомив позивача, що відповідно до частини третьої статті 27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідач зазначив, що розмір пенсійної виплати позивача з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року становить 25 950,00 грн. Позивач вважає таку позицію відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на його думку, встановлене законодавцем тимчасове обмеження максимального розміру пенсії сумою 10 740,00 грн діяло лише до 31.12.2017 року, а тому після закінчення зазначеного строку не може застосовуватися до пенсійних правовідносин, які виникли у 2024-2026 роках. Посилаючись на положення статей 8, 19, 22, 46 Конституції України, статей 27, 46 Закону № 1058-IV, позивач наголошує, що виплата пенсії у меншому розмірі, ніж визначено відповідними розрахунками органу Пенсійного фонду України, порушує його право на належне пенсійне забезпечення, принцип правової визначеності та гарантії соціального захисту. Крім того, позивач зазначає, що предметом спору є не призначення чи первинний перерахунок пенсії, а невиплата частини вже нарахованих пенсійних сум. У зв`язку із цим вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 46 Закону № 1058-IV, якими передбачено виплату сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини органу Пенсійного фонду України, за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач також посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності дотримання органами Пенсійного фонду України вимог законодавства під час визначення та виплати пенсійного забезпечення, недопустимості безпідставного зменшення належних особі пенсійних виплат та забезпечення ефективного судового захисту порушеного права. З огляду на викладене позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої йому пенсії починаючи з 01.08.2024 року та просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсійних виплат за відповідний період, яка виникла внаслідок застосування обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснювати подальшу виплату пенсії у повному нарахованому розмірі без застосування такого обмеження.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

12.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу перерахунку пенсії, рішення органу Пенсійного фонду України №045550025771 від 19.11.2024 року та інших документів пенсійної справи позивача, пенсійні виплати ОСОБА_1 визначено починаючи з 27.06.2024 року.

Зазначене рішення прийнято Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (код органу 4555) у зв`язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі та проведенням моніторингу внесків. Датою перерахунку пенсії визначено 01.11.2024 року.

Як убачається з протоколу перерахунку пенсії, сформованого програмним забезпеченням Пенсійного фонду України версії 1.6.78.1, датою та часом розрахунку зазначено 01.11.2024 року о 13 годині 23 хвилини.

Згідно з відомостями зазначеного протоколу позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його вік станом на 01.11.2024 року становив 50 років 4 місяці 5 днів. На дату проведення перерахунку пенсії позивач продовжував працювати.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії загальний страховий стаж позивача, врахований органом Пенсійного фонду України під час обчислення пенсії, становив 44 роки 4 місяці 25 днів.

При цьому страховий стаж позивача до 01.01.2004 року становив 13 років 11 місяців 25 днів, страховий стаж після 01.01.2004 року - 19 років 5 місяців, додаткові роки за роботу за Списком № 1 - 11 років.

Коефіцієнт страхового стажу позивача без урахування кратності становив 0,44333, а коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності - 0,44333.

Середньомісячний заробіток позивача, врахований органом Пенсійного фонду України для обчислення пенсії, становив 63 989,57 грн.

Із протоколу перерахунку пенсії вбачається, що за період з 27.06.2024 року по 02.07.2024 року включно основний розмір пенсії позивача за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, становив 28 368,50 грн.

Крім того, позивачу встановлено доплату за понаднормовий страховий стаж відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за 9 років у розмірі 212,49 грн.

Таким чином, загальний розрахований розмір пенсії позивача за зазначений період становив 28 580,99 грн, з яких основний розмір пенсії за віком - 28 368,50 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж - 212,49 грн.

Водночас органом Пенсійного фонду України до розрахованого розміру пенсії застосовано обмеження максимальним розміром, унаслідок чого суму пенсії, визначену до виплати, встановлено в розмірі 23 610,00 грн щомісячно.

Отже, різниця між загальним розрахованим розміром пенсії позивача та сумою пенсії, визначеною органом Пенсійного фонду України до виплати, становила 4970,99 грн щомісячно.

При цьому з протоколу перерахунку пенсії вбачається, що починаючи з 03.07.2024 року пенсію позивачу визначено довічно.

За період з 03.07.2024 року довічно основний розмір пенсії позивача за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, також становив 28 368,50 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж - 212,49 грн, загальний розрахований розмір пенсії - 28 580,99 грн.

Разом із тим розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України до фактичної виплати, становив 23 610,00 грн щомісячно.

Таким чином, із зазначеного протоколу перерахунку пенсії вбачається, що вже на момент визначення пенсійного забезпечення позивача органом Пенсійного фонду України було обчислено загальний розмір пенсії, який перевищував суму пенсії, визначену до виплати, на 4970,99 грн щомісячно.

Особовий рахунок позивача № НОМЕР_1 відкрито 03.07.2024 року, що підтверджується відповідною відміткою у протоколі перерахунку пенсії.

У подальшому органом Пенсійного фонду України проводилися перерахунки пенсії позивача, внаслідок яких змінювався її загальний розрахований розмір, однак сума пенсії, визначена до фактичної виплати, продовжувала обмежуватися максимальним розміром.

Зокрема, відповідно до наявних у матеріалах справи протоколів розрахунку пенсії та наведених позивачем відомостей, за період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року включно загальний розрахований розмір пенсії позивача становив 29 233,47 грн щомісячно.

Водночас розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України до фактичної виплати за зазначений період, становив 23 610,00 грн щомісячно.

Отже, різниця між загальним розрахованим розміром пенсії позивача та сумою, визначеною до виплати, за період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року становила 5623,47 грн щомісячно.

За період з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року включно загальний розрахований розмір пенсії позивача залишався незмінним та становив 29 233,47 грн щомісячно, тоді як розмір пенсії, визначений до фактичної виплати, було збільшено до 25 950,00 грн щомісячно.

Таким чином, різниця між розрахованим розміром пенсії та сумою, визначеною відповідачем до виплати, за зазначений період становила 3283,47 грн щомісячно.

Починаючи з 01.03.2026 року, внаслідок проведеного перерахунку пенсії загальний розрахований розмір пенсійного забезпечення позивача збільшився до 30 278,21 грн.

Разом із тим органом Пенсійного фонду України продовжено застосування обмеження максимальним розміром пенсії, унаслідок чого сума пенсії, визначена до виплати позивачу, становила 25 950,00 грн щомісячно.

Відповідно, різниця між загальним розрахованим розміром пенсії позивача та сумою, визначеною до виплати, починаючи з 01.03.2026 року становила 4328,21 грн щомісячно.

Отже, аналіз наявних у матеріалах справи протоколів розрахунку пенсії свідчить про те, що протягом спірного періоду органом Пенсійного фонду України обчислювався загальний розмір пенсійного забезпечення позивача, який перевищував розмір пенсії, визначений до фактичної виплати.

При цьому зазначена різниця виникала внаслідок застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії, а не внаслідок неврахування страхового стажу позивача, неправильного визначення його заробітної плати чи не встановлення передбачених законодавством складових пенсійного забезпечення.

З метою отримання пенсійного забезпечення у повному розрахованому розмірі позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення виплати пенсії без застосування обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Із матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто звернення позивача від 01.06.2026 року, зареєстроване 29.06.2026 року за вхідним № 821/11.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем надано лист від 03.07.2026 року №0400-010303-8/127438, у якому повідомлено позивача про порядок визначення розміру його пенсійного забезпечення та правові підстави застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Зокрема, відповідач зазначив, що правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом №1058-IV.

У зазначеному листі відповідач послався на положення частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV, відповідно до яких максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших установлених законодавством доплат до пенсії, крім передбачених законом винятків, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, відповідачем повідомлено, що відповідно до заяви позивача від 03.07.2024 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону №1058-IV з 27.08.2024 року.

Разом із тим судом встановлено, що наведені у зазначеному листі відомості щодо дати призначення пенсії не узгоджуються з наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії та рішенням органу Пенсійного фонду України №045550025771 від 19.11.2024 року, відповідно до яких пенсійні виплати позивачу визначено починаючи з 27.06.2024 року.

Зокрема, у протоколі перерахунку пенсії безпосередньо зазначено період з 27.06.2024 року по 02.07.2024 року та з 03.07.2024 року довічно.

Отже, матеріалами пенсійної справи підтверджується, що пенсійні виплати позивачу визначено починаючи з 27.06.2024 року, тоді як зазначення відповідачем у листі від 03.07.2026 року дати 27.08.2024 року не узгоджується з відомостями протоколу перерахунку пенсії.

Водночас у листі від 03.07.2026 року №0400-010303-8/127438 відповідачем підтверджено, що страховий стаж позивача становить 44 роки 4 місяці 25 днів, у тому числі додаткові роки за Списком №1 - 11 років.

Також відповідачем наведено інформацію про розміри пенсійних виплат позивача за відповідні періоди, а саме: з 27.08.2024 року - 23 610,00 грн, з 01.03.2025 року - 23 610,00 грн, з 01.01.2026 року - 25 950,00 грн, з 01.03.2026 року - 25 950,00 грн.

До вказаного листа відповідачем долучено протоколи розрахунку пенсії, розрахунки заробітку та страхового стажу.

Отже, зі змісту зазначеного листа вбачається, що відповідач обґрунтовує застосування під час визначення розміру пенсійної виплати позивача обмеження максимальним розміром пенсії положеннями частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV.

Позивач, не погоджуючись із застосуванням зазначеного обмеження, вважає, що орган Пенсійного фонду України безпідставно зменшує розмір належного йому пенсійного забезпечення, оскільки відповідними протоколами розрахунку пенсії підтверджується визначення більшого розміру пенсії, ніж фактично виплачується.

На переконання позивача, різниця між розрахованим розміром пенсії та сумою фактичної пенсійної виплати становить заборгованість із пенсійних виплат, яка підлягає виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до положень статті 46 Закону №1058-IV.

Крім того, позивач зазначає, що встановлене законодавством тимчасове обмеження максимального розміру пенсії сумою 10 740,00 грн діяло до 31.12.2017 року, у зв`язку з чим вважає відсутніми правові підстави для подальшого застосування відповідачем обмеження максимального розміру його пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують гарантоване право на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють їх відповідність критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та іншим установленим законом вимогам.

Правовідносини щодо призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія є щомісячною пенсійною виплатою в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа за наявності передбачених законом умов.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі призначаються, зокрема, пенсії за віком.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, призначену у липні 2024 року.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача становить 44 роки 4 місяці 25 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,44333, середньомісячний заробіток, урахований для обчислення пенсії, - 63 989,57 грн.

Із наявних матеріалів убачається, що з 01.01.2026 року загальний розрахований розмір пенсії становив 29 233,47 грн, тоді як до виплати відповідачем визначено 25 950,00 грн.

Починаючи з 01.03.2026 року загальний розрахований розмір пенсії становив 30 278,21 грн, однак сума, визначена до виплати, залишилася на рівні 25 950,00 грн.

Таким чином, різниця між загальним розрахованим розміром пенсії та сумою, визначеною до виплати, становила 3283,47 грн на місяць у січні - лютому 2026 року та 4328,21 грн на місяць починаючи з березня 2026 року.

Зазначені обставини підтверджують застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсійної виплати.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, яка враховує заробітну плату застрахованої особи та коефіцієнт її страхового стажу.

Частиною третьою статті 27 Закону № 1058-IV передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням передбачених законом складових і винятків.

Крім того, статтею 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено загальне обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до визначених цією статтею законів, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець розмежував порядок обчислення пенсії, який залежить від індивідуальних показників страхового стажу та заробітку, і порядок визначення її максимального розміру.

При цьому обчислений за відповідною формулою розмір пенсії та остаточна сума, яка підлягає виплаті, можуть відрізнятися внаслідок застосування встановлених законом правил.

Водночас наявність законодавчого обмеження не звільняє пенсійний орган від обов`язку правильно визначати всі складові пенсійної виплати, застосовувати належну редакцію закону та враховувати передбачені законом винятки.

Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії фіксованою сумою 10 740,00 грн, яке мало тимчасовий характер, і загальне обмеження десятьма прожитковими мінімумами мають різний зміст та самостійне нормативне регулювання.

Закінчення строку дії тимчасового обмеження фіксованою сумою не свідчить про автоматичне припинення дії загального законодавчого обмеження.

Отже, питання правомірності визначення пенсійним органом суми до виплати має вирішуватися на підставі норм законодавства, чинних у відповідний період, з урахуванням правового статусу отримувача пенсії та особливостей її призначення.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із компенсацією втрати частини доходів.

У постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий підхід щодо необхідності встановлення факту нарахування пенсійних сум та їх невиплати з вини відповідного пенсійного органу для застосування положень законодавства про виплату таких сум за минулий час без обмеження строком.

Аналогічне розмежування нарахованих і ненарахованих сум пенсії враховане Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.

Таким чином, для визначення наявності заборгованості з пенсійних виплат необхідно встановити, чи належали відповідні суми до виплати згідно із законом, чи були вони нараховані та з яких причин не виплачені.

Саме по собі зазначення в протоколі перерахунку загального розрахованого розміру пенсії не означає, що вся така сума підлягала виплаті без урахування передбачених законом обмежень.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Застосування висновків Верховного Суду потребує врахування подібності правовідносин, зокрема предмета спору, нормативного регулювання, часу виникнення спірних правовідносин та юридично значущих обставин.

Окремо суд зазначає, що правова оцінка обґрунтованості пенсійних вимог по суті та перевірка дотримання строку звернення до адміністративного суду становлять різні питання, які підлягають самостійному вирішенню.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок щодо застосування строку звернення до адміністративного суду в пенсійних спорах.

Верховний Суд зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка отримує відповідну виплату.

Для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про можливе порушення свого права.

При цьому отримання відповіді пенсійного органу на звернення пенсіонера саме по собі не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про відповідні обставини.

Судом установлено, що позивач звернувся до адміністративного суду 13.07.2026 року, тоді як заявлені вимоги стосуються пенсійних виплат починаючи з 01.08.2024 року.

Отже, шестимісячний період, який безпосередньо передує даті звернення до суду, починається з 13.01.2026 року.

Таким чином, вимоги щодо пенсійних виплат за період починаючи з 13.01.2026 року перебувають у межах загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Разом із тим суд зазначає, що питання дотримання строку звернення до суду не може підміняти перевірку матеріально-правових підстав заявлених вимог.

За змістом статей 5 та 245 КАС України ефективний судовий захист передбачає застосування способу захисту, який відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує реальне поновлення порушеного права.

У разі встановлення протиправності застосування максимального обмеження пенсії належним способом захисту може бути визнання відповідних дій пенсійного органу протиправними та зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії без такого обмеження, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас установлений цією нормою розподіл обов`язку доказування не усуває необхідності застосування судом положень матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, оцінюючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що наявність різниці між розрахованим розміром пенсії та сумою, визначеною до виплати, підтверджує факт застосування відповідачем максимального обмеження.

Проте для визнання відповідних дій протиправними необхідно встановити, що таке обмеження не підлягало застосуванню до пенсії позивача відповідно до чинного законодавства.

Лише за умови встановлення зазначеної обставини можливим є висновок про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи, досліджені докази та наведені положення чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням обмеження її максимальним розміром починаючи з 13.01.2026 року, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії починаючи з 13.01.2026 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням обмеження її максимальним розміром починаючи з 13.01.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.01.2026 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник