Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/23832/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/23832/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом адвоката Єфіменко Ольги Анатоліївни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Єфіменко Ольги Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Київській області (далі – третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 №0064420708 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму 170 979,20 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 №0064370708 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 1020,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.01.2026 відповідно до наказу №251-п, було розпочато фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснював господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Перед початком перевірки здійснено контрольно розрахункову операцію з придбання мобільного телефону SIGMA на суму 1469 грн. Перевіркою встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО/ПРО та факт не видачі особі, яка купує та/або повертає товар розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальну суму 2051,20 грн (вчинено вперше продаж кабелю tуре-с на суму 582,20 грн), а саме 16.01.2026 року при продажу кабелю tуре-с на суму 582,20 грн та 21.01.2026 року при продажу/поверненні мобільного телефону SIGMA на суму 1469,0 грн, покупцю видавались розрахункові документи не встановленої форми та змісту.

Перевіркою встановлено факт наявності в продажу товарів (мобільних телефонів) необлікованих належним чином за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 165990,0 грн, а саме до перевірки на запит органу ДПС не надано документи (в паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів зокрема, але не виключно, документи шодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших cуб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

За результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Київській області складений Акт фактичної перевірки від 22.01.2026 №4403/Ж6/10/36/0/3519511816 та встановлено порушення.

Позивачем подавались заперечення на акт перевірки, результати розгляду яких в відсутні.

Висновки акта перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 06.02.2026:

№ 0064420708 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму 170 979,20 грн;

№ 0064370708 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 1020,00 грн.

Позивач не погоджується із винесеними за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями від 06.02.2026 № 0064420708 та № 0064370708, вважає незаконним проведення фактичної перевірки внаслідок порушення процедури її проведення, зокрема, через відсутність підстав для призначення перевірки.

Крім того, на думку позивача, наказ про призначення фактичної перевірки оформлений з порушеннями норм Податкового кодексу України, а реалізація своїх повноважень перевіряючими здійснена з порушенням процедурних питань. Прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії вважає таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Київській області. Розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28.08.2026 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог ФОП ОСОБА_1 з огляду на таке.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на пiдставi п.п 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI (iз змiнами та доповненнями), вiдповiдно до наказу Головного управління ДПС у Київській областi від 21.01.2026 № 251-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )», направлень на перевiрку від 21.01.2026 №653/10-36-07-08, №654/10-36-07-08, з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної націнки (надбавки) проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому провадив господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Перевірка проводилась в присутності особи, яка здійснювала розрахункові операції - продавця ОСОБА_2 .

Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області, що здійснювали перевірку, пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку особі, яка здійснювала розрахункові операції - продавцю ОСОБА_2 , які підписані виконуючим обов`язки начальника контролюючого органу та скріплені печаткою контролюючого органу, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта - платника податку, який перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави (пiдставi п.п 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України), дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Особа, яка здійснювала розрахункові операції - продавець – ОСОБА_2 ознайомився з направленнями на перевірку та отримав копію наказу від 21.01.2026 № 251-п, про що власноручно зробив відмітку в направленнях на проведення фактичної перевірки.

Правом на не допуск посадових осіб ГУ ДПС у Київській області до проведення перевірки позивач не скористався.

Посадовими (службовими) особами контролюючого органу вручено особі, яка здійснювала розрахункові операції - продавцю ОСОБА_2 , запити про надання документів від 21.01.2026.

Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства і законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме:

п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95, Закон № 265);

ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України, Кодекс);

п. 85.2 ст. 85 ПК України;

п. 1 ст. 21, п. 4 ст. 24 наказу Кодексу України №322-VIIІ від 10.12.1971 Кодекс Законів про працю України зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 496).

За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 22.01.2026 №4403/Ж6/10/36/0/3519511816. Другий примірник акта фактичної перевірки від 22.01.2026 №4403/ Ж6/10/36/0/3519511816 вручено продавцю ОСОБА_2 , про що свідчить власноручний підпис у відповідному розділі акта.

В подальшому матеріали фактичної перевірки відповідності до пункту 1.6.3.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 направлено для реалізації в установленому порядку до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідач зауважує, що Головним управлінням ДПС у Київській області долучено до пояснення третьої особи щодо позову або відзиву копію доповідної записки управління податкового Головного управління ДПС у Київській області від 21.01.2026 № 449/10-36-07-08, враховуючи яке ГУ ДПС у Київській області прийнято наказ від 21.01.2026 № 251-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )».

Зазначені підстави чітко відображені у змісті наказу, надають позивачу у повному обсязі ознайомитись з підставами проведення перевірки та повністю узгоджуються із сталою судовою практикою Верховного Суду.

Під час проведення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області позивачу було вручено письмову вимогу про надання документів, що належать та/або пов`язані з предметом перевірки, а саме документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходились у місці здійснення господарської діяльності.

Однак документи, які підтверджують облік товарних запасів, їх походження, оприбуткування, внутрішнє переміщення, а також інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосувалися товарів, які знаходилися у місці реалізації, посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки надані не були.

Закон №265 покладає на суб`єкта господарювання не лише обов`язок вести облік товарних запасів, а й обов`язок підтвердити такий облік шляхом надання відповідних документів безпосередньо під час проведення фактичної перевірки.

Відповідальність за порушення зазначеного обов`язку передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, яка передбачає дві самостійні підстави для застосування фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265.

Суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Перевіркою встановлено факт наявності в продажу товарів (мобільних телефонів) необлікованих належним чином за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 165 990,00 грн, а саме до перевірки на запит ГУ ДПС не надано документи (в паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався своїм правом надати документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації. У зв`язку з цим контролюючий орган був позбавлений можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів.

Щодо доводів позивача: «разом з тим, зазначені в Акті обставини виникли з причин, які не залежали від волі позивача як підприємця, а саме у зв`язку з нестабільною енергетичною ситуацією в Україні, що супроводжувалася аварійними та плановими відключеннями електропостачання», зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.

Щодо встановленого порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України зауважив, що перевіркою встановлено факт не надання на запит органу ДПС документів у повному обсязі, а саме до перевірки не надано в повному обсязі документи щодо обліку товарних запасів за період з 01.01.2026 по дату перевірки.

Щодо ненадання розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, зауважив, що згідно обставин справи, перед початком перевірки здійснено контрольно розрахункову операцію з придбання мобільного телефону SIGMA на суму 1469 грн.

Перевіркою встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та факт не видачі особі, яка купує та/або повертає товар розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальну суму 2051,20 грн (вчинено вперше продаж кабелю type-c на суму 582,20 грн.), а саме 16.01.2026 при продажу кабелю type-c на суму 582,20 грн та 21.01.2026 при продажу/поверненні мобільного телефону SIGMA на суму 1469,0 грн, покупцю видавались розрахункові документи не встановлено форми та змісту.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.

За першу з таких операцій застосовують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням.

При цьому кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Згідно із вимогами ПК України передбачено можливість здійснення контрольної розрахункової операції до початку перевірки. При цьому іншими законодавчими актами не можуть змінюватись правила встановлені ПК України, оскільки норми ПК України за своєю правовою природою мають пріоритет у застосуванні враховуючи правило конкуренції правових норм.

Обставини встановлені при здійсненні контрольної розрахункової операції можуть бути доказами в обґрунтування можливого порушення законодавства, оцінка яких здійснюється уповноваженими органами згідно із статтею 56 ПК України у встановленому законом порядку.

З урахуванням зазначеного у своїй сукупності, відповідач зауважує, що фактична перевірка проведена відповідно та на підставах, передбачених вимогами законодавства України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області у встановлені законодавством терміни було винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2026 року №0064420708 та №0064370708 на суму у розмірі 171 999,20 грн за порушення вимог податкового законодавства і законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме: п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95, Закон № 265) та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Третя особа – ГУ ДПС у Київській області надала письмові пояснення, аналогічні за змістом відзиву відповідача, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в установленому законом порядку зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, адреса: АДРЕСА_2 ; основний вид економічної діяльності Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах Код КВЕД: 47.19, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 3409227 від 07.10.2026.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на пiдставi п.п 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI (iз змiнами та доповненнями), вiдповiдно до наказу Головного управління ДПС у Київській областi від 21.01.2026 № 251-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )», направлень на перевiрку від 21.01.2026 №653/10-36-07-08, №654/10-36-07-08, 21.01.2026 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , платника податків ОСОБА_1 .

Перевірка проводилась в присутності особи, яка здійснювала розрахункові операції - продавця ОСОБА_2 , якому посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку особі, що не заперечується позивачем.

Посадовими (службовими) особами контролюючого органу вручено ОСОБА_2 запити про надання документів від 21.01.2026.

За результатом проведеної перевірки ідповідачем складено акт фактичної перевірки від 22.01.2026 №4403/Ж6/10/36/0/3519511816, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства і законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме:

п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями);

п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;

п. 1 ст. 21, п. 4 ст. 24 наказу Кодексу України №322-VIIІ від 10.12.1971 Кодекс Законів про працю України зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 496).

Другий примірник акта фактичної перевірки від 22.01.2026 №4403/ Ж6/10/36/0/3519511816 вручено продавцю ОСОБА_2 , про що свідчить власноручний підпис у відповідному розділі акта.

В подальшому матеріали фактичної перевірки відповідності до пункту 1.6.3.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 направлено для реалізації до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі висновків акта перевірки відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2026:

№ 0064420708 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму 170 979,20 грн;

№ 0064370708 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 1020,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 звернув увагу на наступне.

Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, за висновком судової палати, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

При цьому Судом наголошено, що у спорах цієї категорії, перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

До того ж, судова палата зазначила, що застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, які відображені також і у низці постанов Верховного Суду, відповідно до яких, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Тоді, як встановлена судом протиправність наслідків перевірки з підстави порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.04.2026 року у справі № 160/2957/24 (касаційне провадження К/990/49150/24).

В межах спірних правовідносин, першочерговим спірним питанням у цій справі є перевірка дотримання податковим органом порядку та процедури проведення фактичної перевірки в аспекті повноти відображення в наказі про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 підстав її проведення.

Суд зазначає, що у наказі ГУ ДПС у Київській області «Про проведення фактичних перевірок» від 21.01.2026 № 251-п міститься посилання на ст. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 (наявна інформація), ст.81, п.82.3 ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.01.2026 тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 21.01.2026 по останній день перевірки, з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності роботодавцем законодавства в тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

Отже, зі змісту цього наказу вбачається лише правова підстава для призначення перевірки – наявна інформація із посиланням на підпункт 80.2.2 ПК України). Разом з тим фактична підстава призначення перевірки шляхом посилання на отриману податковим органом інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, або інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, в зазначеному наказі не міститься.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, проте жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Водночас, у відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Київській області в обґрунтування наявності підстав проведення перевірки, представнику позивача було надіслано доповідну записку управління податкового аудиту від 21.01.2026 № 449/10-36-07-08, копія якої також міститься в матеріалах справи.

Оглядом доповідної записки від 21.01.2026 № 449/10-36-07-08 вбачається, що в ході проведення заходів податкового контролю встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється діяльність з продажу техніки, мобільних телефонів та аксесуарів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області проведено обстеження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).

За результатами обстеження встановлено наступні ризики:

наявна інформація про незастосування PPO / ПРРО під час продажу товарів, робіт, послуг та не видача розрахункових документів встановленої форми та змісту;

наявна інформація про здійснення (декларування) ризикових видів діяльності у сферах організації та проведення азартних ігор; надання фінансових (платіжних) послуг; торгівлі через мережу інтернет; реалізації технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту; реалізації підакцизних товарів; реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України, начальником управління зазначено про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Тобто, фактичною підставою призначення перевірки згідно доповідної записки стало обстеження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, це не є інформація, що отримана в установленому законодавством порядку від визначеного кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Зазначена інформація не аналізувалася державним органом або органом місцевого самоврядування, як-от наприклад Державною податковою службою України, шляхом вивчення наявної податкової інформації, виявлення ризиків несплати податків, порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, та, як наслідок, оформлення листа з ініціюванням відповідного контрольного процесу тощо. Суд зауважує, що чинне законодавство не наділяє податковий орган повноваженнями щодо застосування такого способу збирання податкової інформації та/або застосування такого виду податкового контролю як «обстеження» суб`єкта господарювання поза межами податкової перевірки.

Отже, доповідна записка від 21.01.2026 № 449/10-36-07-08, яка слугувала підставою для прийняття податковим органом наказу від 21.01.2026 №251-п та, яка була складена за результатами обстеження магазину, не є належною та достатньою підставою для призначення фактичної перевірки, оскільки інформація, яка міститься в цій записці добута в ході проведення податковим органом заходу, не передбаченого законодавством, тобто не у спосіб, передбачений законом.

Будь-якої іншої інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни ФОП ОСОБА_1 у сфері здійснення платником податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, податковим органом суду не надано. При цьому, в тексті наказу від 21.01.2026 №251-п взагалі відсутнє посилання на доповідну записку, що слугувала фактичною підставою призначення перевірки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20, від 06 липня 2022 року у справі № 815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі № 560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі № 160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 600/1402/22-а тощо.

Відповідно ж до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, встановлена судом протиправність наслідків перевірки з підстави порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Таким чином, встановлені судом порушення, допущені відповідачем при призначенні фактичної перевірки позивача, нівелюють правові наслідки її проведення, а також є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову і скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до платіжної інструкції № 15837 від 06.08.2026 позивачем при пред`явленні позову сплачено судовий збір в сумі 1380,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1380,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Єфіменко Ольги Анатоліївни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2026 № 0064420708 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 170 979,20 грн та від 06.02.2026 № 0064370708 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 1020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1380,00 грн (одна тисяча триста вісімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Є. Петросян