Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/10099/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 160/10099/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10099/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі скаргою до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року скаргу було залишено без руху.

07.05.2026 року позивачем на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року подано позовну заяву до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 29.05.2025 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 160/24681/24 виданого 20.02.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про: зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було вжито всіх необхідних і достатніх заходів, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», для забезпечення належного виконання боржником покладеного на нього судовим рішенням обов`язку вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.08.2026 року у справі № 160/10099/26 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №160/10099/26 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10099/26.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи, у якому навів обґрунтування своєї правової позиції та зазначив, що до моменту винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем було вжито передбачених законом заходів реагування на невиконання боржником судового рішення, а саме: боржнику надано строк для виконання рішення, здійснено перевірку його виконання, накладено штраф у встановленому законом розмірі, у зв`язку з повторним невиконанням накладено штраф у подвійному розмірі та направлено повідомлення до органу досудового розслідування.

Справу розглянуто в письмовому провадженні 09.10.2026 року враховуючи вимоги статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі 160/24681/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102, 00 грн.; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно, у вигляді базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року – 2270, 00 грн., на 01 січня 2022 року – 2 481, 00 грн., на 01 січня 2023 року – 2 684, 00 грн., на 01 січня 2024 року – 3 028, 00 грн. з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та матеріальної допомоги за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі 160/24681/24 набрало законної сили 13.02.2025 року.

07.03.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77428437 та встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

27.03.2025 року у ВП № 77428437 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 гривень за невиконання судового рішення.

07.05.2025 року державним виконавцем за повторне невиконання рішення без поважних причин винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

29.05.2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 77428437 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даною позовною заявою .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

З огляду на частину 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи в межах встановлених повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77428437 від 07.03.2025 року та встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

27.03.2025 року у ВП № 77428437 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 гривень за невиконання судового рішення.

07.05.2025 року державним виконавцем за повторне невиконання рішення без поважних причин винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Так, у силу вимог пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

У той же час, суд звертає увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність такої постанови про закриття виконавчого провадження.

Так, Верховний Суд в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 та в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 750/11948/17 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Так, частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 року по справі № 420/1511/23, від 02.11.2023 року по справі № 580/4398/22.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/24681/24 виданого 20.02.2025 року у повному обсязі.

Слід зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасне прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 77428437 від 29.05.2025 року з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/24681/24 виданого 20.02.2025 року без дотримання вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та без здійснення перевірки фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, а відтак, наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення з позовом до суду, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

На виконання частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскаржувана постанова прийнята відповідачем 29.05.2025 року.

Позивач звернувся до суду 20.04.2026 року.

В той же час, матеріали справи не містять інформації та доказів на її підтвердження щодо дати направлення позивачу оскаржуваної постанови.

Позивач стверджує, що дізнався про існування оскаржуваної постанови з листа Міністерства юстиції України від 15.04.2026 року.

Відповідач, зазначаючи про пропуск строку звернення до суду з позовом, не надав належних доказів на підтвердження того, що позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови раніше, ніж 15.04.2026 року.

Відтак, за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку, що позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови 15.04.2026, а тому позов подано у межах десятиденного строку з моменту коли дізнався про порушення своїх прав.

Отже, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 77428437 від 29.05.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська