Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/14624/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/14624/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 29 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.02.2026 у його військово-обліковому документі в електронній формі в застосунку «Резерв+» з`явилася відмітка про порушення ним правил військового обліку. Позивач стверджує, що правил військового обліку не порушував, свої облікові дані уточнив, а повісток про виклик до ТЦК та СП не отримував.

На думку позивача, відповідач не довів належного направлення та вручення йому повістки, оскільки відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, повістка надсилається рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, а належним підтвердженням оповіщення особи є відповідна відмітка поштового оператора про вручення, відмову від отримання відправлення чи відсутність адресата за адресою.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться лише відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, постанова не виносилася, що відповідач підтвердив у листі від 22.05.2026 №1333. Отже, на переконання позивача, відповідач, не встановивши в порядку, визначеному КУпАП, ні складу правопорушення, ні вини позивача, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також порушив принцип презумпції невинуватості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12 червня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487) військовозобов`язані зобов`язані прибувати за викликом до ТЦК та СП у строки, зазначені в повістках. Позивачу засобами поштового зв`язку було надіслано повістку для уточнення даних, за якою він не з`явився та причин неявки не повідомив.

Відповідач також вказує, що інформація, отримана з інформаційно-комунікаційних систем (реєстрів), не містить усього переліку персональних даних, визначеного статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а тому уточнення даних можливе лише за особистої явки громадянина. Недотримання позивачем правил військового обліку, за доводами відповідача, стало причиною автоматичного формування в Реєстрі («Оберіг») відомостей про порушення правил військового обліку.

Посилаючись на частину першу статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідач зазначає, що 13.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 в електронному вигляді направлено звернення до відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області щодо розшуку та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 з причини неприбуття вчасно за повісткою.

До відзиву відповідач долучив копії повістки №5940734, опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067058253593 та витягу з Реєстру щодо звернень до органів Національної поліції стосовно позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та, відповідно до відомостей військово-облікового документа в електронній формі (застосунок «Резерв+»), перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уточнив свої облікові дані 19.04.2025.

Відповідно до наданого відповідачем витягу з Реєстру щодо позивача раніше було сформовано звернення до органів Національної поліції №E382447 від 30.11.2024 з причини неприбуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП.

Це звернення 05.12.2025 скасовано з причини «відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилася».

17.12.2025 керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 сформовано повістку №5940734, згідно з якою позивачу належало з`явитися 13.01.2026 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Метою виклику в повістці зазначено «для уточнення даних».

Згідно з описом вкладення (форма 107) повістку 17.12.2025 направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням №R067058253593 на адресу: АДРЕСА_2 .

Повідомлення про вручення цього поштового відправлення, відомості про його вручення позивачу, відмову позивача від його отримання чи відсутність позивача за вказаною адресою, а також повернутий конверт до матеріалів справи не надано.

13.02.2026 о 22:44 у Реєстрі автоматично сформовано звернення №E4732286 до відділення поліції №2 (смт Слобожанське) Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області з причини «Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)».

У примітці до звернення зазначено: «Створено автоматично; R067058253593 від 17-12-2025». Період порушення визначено з 13.02.2026 по 12.02.2027, статус звернення - «Активний».

У зв`язку з появою в застосунку «Резерв+» відмітки про порушення правил військового обліку позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою від 14.05.2026 №14.05.2026-1, в якій просив виключити з Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку, повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення, а також закрити адміністративне провадження стосовно нього.

Листом від 22.05.2026 №1333 відповідач повідомив, що відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та є порушником законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію як особа, яка не прибула вчасно за повісткою до ТЦК та СП.

У листі також зазначено, що в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася, що відповідачем не заперечується.

Станом на день звернення до суду у військово-обліковому документі позивача в застосунку «Резерв+» відображаються відомості про порушення ним правил військового обліку, що і стало підставою для звернення до адміністративного суду.

Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) відомостей про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з його неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за відсутності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить із такого.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, і воєнний стан діє на час розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно з цією ж частиною інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Для військовозобов`язаних, щодо яких на момент набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX відповідний указ уже діяв, цей строк обчислювався з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто з 18.05.2024, і сплинув 16.07.2024.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені в ній місце та строк. У повістці, серед іншого, зазначається мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного в повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно з пунктом 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців, відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом ведення Реєстру та забезпечує актуалізацію його бази даних, у якій відповідно до статті 6 Закону №1951-VIII обробляються та зберігаються: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Своєю чергою пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Аналізуючи наведені норми законодавства в сукупності зі встановленими обставинами справи, суд вважає за необхідне надати оцінку правомірності дій відповідача щодо формування та направлення позивачу повістки.

Форма повістки, яка вручається (надсилається) під час мобілізації, наведена в додатку 1 до Порядку №560. Як частина третя статті 22 Закону №3543-XII, так і зазначена форма передбачають обов`язкове зазначення в повістці мети виклику, що кореспондує з вимогами законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу». Мета виклику повинна бути конкретною та відповідати тим цілям, для яких закон покладає на громадянина обов`язок з`явитися до ТЦК та СП.

Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:

оформлення військово-облікових документів;

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду;

направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

призову на військову службу;

проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 22 Закону №3543-XII, якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

взяття на військовий облік;

визначення призначення на особливий період;

проходження медичного огляду.

Додатково слід врахувати положення пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до цього пункту оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:

оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі в підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, пункт 32 Порядку №1487 узгоджується з частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною першою статті 22 Закону №3543-XII, конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

для оформлення або ведення військово-облікових документів;

для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

для призову на військову службу;

для участі в навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також суд враховує, що Порядком №560 передбачено окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до ТЦК та СП саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 Порядку №560 встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 Порядку №560 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, через електронний кабінет або в ТЦК та СП.

Пункт 27 Порядку №560 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Отже, Порядок №560 дійсно передбачає можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок з уточнення своїх персональних та військово-облікових даних і перебувають на військовому обліку, подальший виклик до ТЦК та СП може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період. Виклик такої особи «для уточнення даних» можливий лише в разі, якщо в її облікових даних виявлено конкретні розбіжності чи неповноту, про що має бути зазначено в повістці.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає таке.

Позивач уточнив свої облікові дані 19.04.2025, тобто хоча й після спливу 60-денного строку, встановленого частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII, але задовго до формування повістки №5940734 від 17.12.2025.

Отже, на момент формування повістки обов`язок позивача з уточнення облікових даних був виконаний, а уточнені облікові дані позивача містилися в Реєстрі, органом ведення якого є саме відповідач.

Попри це, у повістці №5940734 як мету виклику зазначено «для уточнення даних».

Відповідач не зазначив у повістці та у відзиві на позовну заяву, які саме облікові дані позивача потребували уточнення, чи були виявлені розбіжності між відомостями Реєстру та даними позивача, а також не навів норми закону, яка зобов`язувала б військовозобов`язаного, що вже уточнив свої облікові дані, повторно з`являтися до ТЦК та СП для їх уточнення.

Посилання відповідача на те, що інформація, отримана з інформаційно-комунікаційних систем (реєстрів), не містить усього переліку даних, визначеного статтею 7 Закону №1951-VIII, а тому уточнення даних можливе лише за особистої явки громадянина, суд відхиляє.

Стаття 7 Закону №1951-VIII визначає перелік персональних даних, які можуть оброблятися в Реєстрі, однак не встановлює обов`язку громадянина особисто з`являтися до ТЦК та СП для доповнення таких відомостей.

Більше того, частина цих відомостей (зокрема, відомості про батьків, дітей, членів сім`ї) вноситься до Реєстру виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста (пункти 8, 8-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII).

Крім того, загальне посилання відповідача на неповноту відомостей реєстрів не стосується конкретних обставин щодо позивача та не підтверджене жодними доказами.

Суд звертає увагу й на те, що 05.12.2025, тобто лише за дванадцять днів до формування спірної повістки, попереднє звернення щодо позивача №E382447 було скасовано з причини «відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилася».

Відповідач не пояснив, які нові обставини виникли за цей проміжок часу та зумовили необхідність повторного виклику позивача саме для уточнення даних.

Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому повістки вже виконав обов`язок з уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин неприбуття позивача за повісткою, виданою виключно «для уточнення даних», які на той момент уже були уточнені, не може свідчити про невиконання ним обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону №3543-XII.

Відповідачем не спростовано факту подання позивачем актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв`язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Реєстру.

Крім того, навіть якщо виходити з того, що позивач мав обов`язок з`явитися за повісткою №5940734, відповідач не довів належного оповіщення позивача про виклик.

Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка надсилається рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, а відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення особи в разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання поштового відправлення особою, підтверджений інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою.

Єдиним доказом надсилання повістки, наданим відповідачем, є опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067058253593.

Цей документ підтверджує лише факт передання відправлення оператору поштового зв`язку та його вміст, однак не підтверджує ані вручення повістки позивачу, ані його відмови від її отримання, ані відсутності позивача за адресою місця проживання.

Повідомлення про вручення з відповідними відмітками, відомості про відстеження поштового відправлення або повернутий конверт відповідач до матеріалів справи не надав.

Суд також зауважує, що датою явки за повісткою визначено 13.01.2026, тоді як звернення до органів Національної поліції автоматично сформовано лише 13.02.2026, тобто через місяць після визначеної дати явки, з визначенням початку періоду порушення саме з 13.02.2026.

Відповідач не пояснив, яка саме подія, пов`язана з поштовим відправленням №R067058253593, зумовила формування звернення саме в цю дату.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач цього обов`язку не виконав: обставина неприбуття належно оповіщеного позивача за викликом, яка стала підставою для внесення спірних відомостей до Реєстру, належними та допустимими доказами не підтверджена.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII до Реєстру підлягають внесенню відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Закон №1951-VIII не передбачає внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку як самостійної категорії персональних даних, не пов`язаної з фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Факт вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, та її вина встановлюються виключно в порядку, визначеному КУпАП, за результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП (стаття 235 КУпАП) з винесенням відповідної постанови. Наявність, на думку відповідача, ознак адміністративного правопорушення не є рівнозначною встановленню факту його вчинення.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася.

Отже, вносячи до Реєстру відомості про порушення позивачем правил військового обліку, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Відтак суд зазначає, що в спірних правовідносинах відповідачем не доведено наявності підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям до ТЦК та СП за повісткою.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про позивача як про особу, яка порушила правила військового обліку, є протиправними.

Відтак наявні правові підстави для зобов`язання відповідача вилучити відповідні відомості з Реєстру.

Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку №1487 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Отже, у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення особи відповідач зобов`язаний повідомити про це Національну поліцію.

Оскільки звернення №E4732286 сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, і на тій самій підставі, що й спірні відомості, воно не має законного підґрунтя, а відповідач зобов`язаний повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Водночас суд враховує, що внесення таких відомостей об`єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також може спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції.

За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими та підлягають судовому захисту.

Разом з тим суд вважає за необхідне вказати, що сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до ТЦК та СП може бути правомірним за умови дотримання вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3543-XII таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:

невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;

вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймає саме керівник ТЦК та СП як спеціально уповноважена посадова особа, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.

Разом з цим застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов`язковим, а має здійснюватися лише в разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.

Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні ТЦК та СП, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. Своєю чергою ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтею 19 Конституції України та статтями 260– 263 КУпАП.

Отже, адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи для проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia («суд знає закон»), який означає, що суд:

самостійно встановлює зміст норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від того, чи посилаються на них сторони;

не пов`язаний правовою кваліфікацією, яку надають спірним відносинам учасники процесу;

застосовує норму права до встановлених судом фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні саме тих норм права, що регулюють відповідні правовідносини, та всебічному з`ясуванні обставин, які сторони наводять як підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, під час вирішення спору суд, діючи в межах наданих йому процесуальних повноважень, самостійно визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до встановлених фактичних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на зазначене суд, виходячи зі встановлених у справі фактичних обставин, принципу jura novit curia та обов`язку суду забезпечити ефективний захист прав особи, вважає за необхідне надати правильну правову кваліфікацію діям відповідача, оцінити їх відповідність вимогам законодавства у сфері мобілізаційної підготовки, а також перевірити, чи були підстави для застосування до позивача заходів адміністративного примусу та внесення відомостей про його «розшук» до відповідних інформаційних систем.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Хоча позивач не заявляв вимоги щодо звернення відповідача до органів Національної поліції, звернення №E4732286 сформоване на тій самій підставі, що й спірні відомості про порушення правил військового обліку, - неприбуття позивача за повісткою №5940734.

Тому саме лише вилучення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без повідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача не забезпечить повного відновлення його порушених прав.

З огляду на це суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача направити відповідне повідомлення до органів Національної поліції.

Отже, позов підлягає задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Водночас позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», а тому відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від вимоги про визнання дій протиправними.

Отже, належний до сплати розмір судового збору становить 1064,96 грн, і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, яка порушила правила військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про ОСОБА_1 як про особу, яка порушила правила військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон