Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/20691/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №160/20691/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою позивача 1: ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача 2: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача 1: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, 49000, ЄДРПОУ 40392181), відповідача 2: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, 49000, ЄДРПОУ 40392181) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

15.07.2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідача 2: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Валерія Зубко Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 84125448 від 03 квітня 2026 року про відмову у проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (вул. Старокозацька, буд. 58, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181) здійснити державну реєстрацію права спільної часткової власності, а саме ОСОБА_1 - 1/2 (одна друга) частина та ОСОБА_2 - 1/2 ( одна друга) частина на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 52,1 кв. м., житловою площею 29,3 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є співвласниками квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1997 року, виданого фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК», а право власності було зареєстровано в Куп`янському БТІ. У зв`язку з необхідністю внесення відомостей про належне їм нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.02.2026 року Ригун Т.О., у тому числі в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, звернулася до відповідача із відповідною заявою. Однак рішенням державного реєстратора № 84125448 від 03.04.2026 року у проведенні державної реєстрації відмовлено у зв`язку з неподанням або неотриманням відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року. Позивачі вважають таку відмову протиправною, оскільки їх право власності підтверджується належними правовстановлюючими документами та було зареєстровано БТІ до запровадження Державного реєстру речових прав, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20691/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що державним реєстратором спочатку було прийнято рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №83404872 від 20.02.2026 року. Витяги державної реєстрації права власності до 01 січня 2013 року не передбачено чинним законодавством. Отже, державним реєстратором було сформовано в паперовому вигляді запит №01.1-19/179 від 23.02.2026 до КП Куп`янське БТІ. Протягом строку встановленого ст.23 Закону не отримано відповідь на запит держреєстратора. 03.04.2026 року прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 1241-5002157622 від 22.09.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 26 листопада 1997 року виданим фірмою "АУДИТ-КУП`ЯНСЬК", право власності набуте у порядку Закону України "Про приватизацію житлового фонду", та була проведена державна реєстрація у Куп`янському Бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 108 р за №14800.

З метою внесення відомостей про об`єкт до Державного реєстру нерухомого майна на квартиру ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 (на підставі нотаріально посвідченої довіреності) 17.02.2026 року звернулися із заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за реєстраційним номером 7152572.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Валерія Зубко Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 84125448 від 03 квітня 2026 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій нерухомого майна позивачів. Підстава: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом відомостей Реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

Позивачі, вважаючи протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Валерія Зубко Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 84125448 від 03 квітня 2026 року про відмову у проведенні реєстраційних дій, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, зокрема, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, законодавець прямо передбачив визнання дійсними речових прав на нерухоме майно, які виникли та були зареєстровані до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення таких прав.

Судом встановлено, що право власності позивачів на квартиру АДРЕСА_4 виникло у 1997 році в порядку приватизації державного житлового фонду на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1997 року, виданого фірмою «АУДИТ-КУП`ЯНСЬК», що містить відомості про проведення реєстрації права власності у Куп`янському бюро технічної інвентаризації, а саме у реєстровій книзі №108р за №14800.

Таким чином, наданий позивачами правовстановлюючий документ підтверджує не лише підставу виникнення права власності, а й містить конкретні відомості про його реєстрацію органом, який на час виникнення права здійснював відповідні реєстраційні повноваження.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася відповідно до законодавства, чинного на той час, зокрема бюро технічної інвентаризації із веденням відповідних реєстрових книг та реєстраційних справ.

Відсутність відомостей про таке право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, створеному після 01 січня 2013 року, сама по собі не свідчить про відсутність права власності, яке було набуте та зареєстроване до запровадження сучасної системи державної реєстрації.

Судом встановлено обставини, які об`єктивно унеможливлюють отримання додаткового підтвердження реєстрації права власності від КП «Куп`янське БТІ».

Так, відповідно до листа Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №3.7/3444 від 25.06.2026, що знаходиться в матеріалах справи, у вересні 2022 року адміністративне приміщення КП «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі було повністю знищено. Разом із приміщенням були знищені інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних підприємства. Також зазначено, що підприємство господарську діяльність не здійснює.

Вказані обставини підтверджуються також матеріалами справи щодо пожежі та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22022220000002871 від 13 вересня 2022 року.

Таким чином, ненадання КП «Куп`янське БТІ» інформації щодо реєстрації права власності позивачів зумовлено не відсутністю відповідного реєстраційного запису, а об`єктивною неможливістю його перевірки у зв`язку зі знищенням підприємства, його архівів, реєстрових книг та баз даних.

Суд вважає, що зазначена обставина не може покладатися в основу висновку про відсутність у позивачів права власності, оскільки така неможливість виникла незалежно від волі позивачів та після виникнення і реєстрації їх права власності.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли до 01 січня 2013 року, у визначених законом випадках запитує необхідну інформацію в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав.

Як встановлено судом, державним реєстратором 23 лютого 2026 року було сформовано запит №01.1-19/179 до КП «Куп`янське БТІ».

Державним реєстратором вчинено передбачену законом дію щодо отримання інформації про реєстрацію права до 01 січня 2013 року. Проте отримання відповідної інформації стало об`єктивно неможливим через знищення КП «Куп`янське БТІ» та його архівних матеріалів.

За таких обставин ненадходження відповіді на запит державного реєстратора не може тлумачитися як встановлення факту відсутності реєстрації права позивачів до 01 січня 2013 року.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови у державній реєстрації прав є, зокрема, подання документів, які не відповідають вимогам цього Закону, або документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а також наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

При цьому частиною п`ятою статті 24 зазначеного Закону встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Рішення про відмову також повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

В оскаржуваному рішенні №84125448 від 03 квітня 2026 року державний реєстратор як підставу для відмови зазначив неподання заявником чи неотримання державним реєстратором відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем або документів на паперових носіях, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

Позивачами було подано правовстановлюючий документ, який містить відомості про виникнення права власності на спірну квартиру та його реєстрацію у Куп`янському БТІ із зазначенням конкретної реєстрової книги та реєстрового номера.

Отже, у державного реєстратора були наявні документи, які дозволяли встановити підставу виникнення права власності, об`єкт нерухомого майна, осіб, за якими таке право виникло, частки співвласників та факт його реєстрації до 01 січня 2013 року.

Відповідачем не надано доказів того, що Свідоцтво про право власності на житло від 26 листопада 1997 року є недійсним, скасованим або таким, що не породжує правових наслідків та не доведено наявності іншого зареєстрованого права власності на спірну квартиру, суперечностей між заявленим позивачами правом та правами інших осіб або будь-яких інших передбачених частиною першою статті 24 Закону підстав для відмови у державній реєстрації.

Положення статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо залишення заяви без руху у випадку неподання або неотримання відомостей про зареєстровані до 01 січня 2013 року права не можуть застосовуватися таким чином, щоб покласти на заявника негативні наслідки об`єктивної неможливості державного реєстратора отримати архівну інформацію внаслідок знищення відповідного державного чи комунального підприємства.

Правовстановлюючий документ позивачів містить конкретні відомості про реєстрацію права власності у Куп`янському БТІ - реєстрову книгу №108р та реєстраційний номер 14800. Тобто на відміну від ситуації, коли подані документи взагалі не містять відомостей про попередню реєстрацію права, у цій справі такі відомості безпосередньо зазначені у документі, що посвідчує право власності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані позивачами документи у своїй сукупності дають можливість встановити набуття ними права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та його реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Суд наголошує, що державна реєстрація права у Державному реєстрі речових прав у даному випадку не є первинним набуттям права власності позивачами, а спрямована на внесення до сучасної системи державної реєстрації відомостей про вже набуте та зареєстроване відповідно до законодавства того часу право.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

За правилами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає доведеними обставини набуття позивачами права власності на спірну квартиру та його реєстрації до 01 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі якщо судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача і спосіб їх захисту передбачає зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, суд може зобов`язати відповідача прийняти таке рішення, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку суд не встановлює всіх обставин, необхідних саме для проведення державної реєстрації права власності, оскільки їх встановлення та перевірка належать до повноважень державного реєстратора під час повторного розгляду заяви. Зокрема, державний реєстратор має надати належну оцінку поданому свідоцтву про право власності від 26.11.1997, відомостям про його реєстрацію в книзі №108р за №14800, а також іншим документам, наявним у реєстраційній справі, з урахуванням об`єктивної неможливості отримання відповідної інформації від КП «Куп`янське БТІ».

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича №84125448 від 03.04.2026 про відмову у проведенні реєстраційних дій є передчасним та таким, що прийняте без повного врахування фактичних обставин справи.

З огляду на встановлені обставини, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів у даному випадку є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву позивачів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви відповідач повинен врахувати встановлені судом обставини щодо наявності у позивачів свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1997, відомостей про його реєстрацію Куп`янським БТІ у книзі №108р за №14800, а також обставини знищення архівних матеріалів КП «Куп`янське БТІ» та неможливості отримання від цього підприємства відповідної інформації.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачами судового збору у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а основний спосіб захисту порушеного права позивачів – визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів – суд вважає за необхідне стягнути понесені позивачами витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у розмірі 1064,96 грн. Такий розподіл судових витрат відповідає положенням статті 139 КАС України та характеру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача 2: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача 1: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, 49000, ЄДРПОУ 40392181), відповідача 2: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, 49000, ЄДРПОУ 40392181) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича №84125448 від 03 квітня 2026 року про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 52,1 кв. м, житловою площею 29,3 кв. м, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук