Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/7632/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №140/7632/26

Суддя: Сорока Юрій Юрійович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7632/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сорока Ю.Ю.,

секретар судового засідання Кухтей В.Р.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача Ковальчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2026 №1195/3564 (в частині, що стосується позивача), яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 , як такого, що має статус «невійськовозобов`язаного» та «виключеного військового обліку як непридатного до проходження військової служби», відповідно до інформації, яка міститься у Військово-облікових документах (тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , військово-обліковий документ в електронному застосунку «Резерв+» станом на 12.12.2025).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначає, що 28 серпня 2023 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Як убачається з військово-облікового документа, сформованого в електронному застосунку «Резерв+» станом на 12 грудня 2025 року, позивач мав статус невійськовозобов`язаного та був виключений з військового обліку на підставі непридатності до військової служби. У зазначеному документі також містилися відомості про постанову військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас із військово-облікового документа, сформованого 05 травня 2026 року в електронному застосунку «Резерв+», позивачу стало відомо про зміну його облікового статусу на «військовозобов`язаний», при цьому підстава зняття або виключення з військового обліку не зазначена. Разом із тим у документі продовжували міститися відомості про постанову військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року, відповідно до якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку з цим 08 травня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив усунути недостовірні відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і внести до нього відповідну інформацію про його статус як невійськовозобов`язаного, виключеного з військового обліку у зв`язку з непридатністю до проходження військової служби, відповідно до виданого тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та військово-облікового документа в електронному застосунку «Резерв+» станом на 12 грудня 2025 року.

Листом від 02 червня 2026 року №3128 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача, що підставою для поновлення його на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного стало розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 квітня 2026 року №1195/3564. При цьому відповідач зазначив, що не наділений повноваженнями самостійно скасовувати, не виконувати або ігнорувати вказане розпорядження.

Позивач вважає протиправним розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 квітня 2026 року №1195/3564, а також дії щодо поновлення його на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного, оскільки такі дії, на його переконання, суперечать відомостям про результати військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року та раніше оформленим військово-обліковим документам.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на статтю 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку позивача, наведені конституційні положення зобов`язують суб`єктів владних повноважень дотримуватися встановленого законодавством порядку реалізації своїх повноважень, не виходити за їх межі та вчиняти дії виключно за наявності передбачених законом підстав. Відтак позивач вважає, що зміна його облікового статусу на «військовозобов`язаний» за наявності документально підтвердженого рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку потребує належного правового обґрунтування та відповідних законних підстав.

З огляду на викладене позивач просить суд захистити його права та законні інтереси шляхом визнання протиправними оскаржуваного розпорядження та відповідних дій щодо поновлення його на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного, а також зобов`язання вчинити дії, необхідні для приведення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до його військово-облікових документів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджується з доводами позивача та вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, мотивуючи тим, що позивача взято на військовий облік як військовозобов`язаного з 04 травня 2026 року на підставі розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 квітня 2026 року №1195/3564, виданого за результатами перевірки правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби.

Відповідач зазначає, що хоча 28 серпня 2023 року позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, після набрання 04 травня 2024 року чинності новою редакцією статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» законодавство більше не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

На думку відповідача, взяття позивача на військовий облік здійснено відповідно до законодавства, чинного на момент вчинення відповідних дій, та не є наданням закону зворотної дії в часі, оскільки йдеться про регулювання актуальних правовідносин у сфері військового обліку.

Крім того, відповідач посилається на положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, відповідно до яких військовозобов`язані проходять медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби. У зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач повинен пройти військово-лікарську комісію відповідно до вимог чинного законодавства.

Також відповідач зазначає, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, відомості військово-облікового документа мають відповідати даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі виявлення невідповідностей особа має можливість звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або скористатися засобами Порталу для внесення змін.

Відповідач вважає, що позивач не довів протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки взяття його на військовий облік здійснено на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 відзив на позовну заяву не подано.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначене у даній справі судове засідання на 14:00 год. 06 жовтня 2026 року.

Крім того, зазначеною ухвалою суду також витребувано від ОСОБА_1 належним чином завірені копії документів, що слугували правовою підставою для проходження ВЛК ОСОБА_1 , за результатами якої складена довідка від 28.08.2023 року та документи, що засвідчують (засвідчували) стан здоров`я ОСОБА_1 на час складення довідки ВЛК від 28.08.2023, а також від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів, що слугували правовою підставою для проходження ВЛК ОСОБА_1 , за результатами якої складена довідка від 28.08.2023 року та документи, що засвідчують (засвідчували) стан здоров`я ОСОБА_1 на час складення довідки ВЛК від 28.08.2023 року; медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974, яка повинна надаватись під час проходження ВЛК; письмові пояснення щодо правових підстав і порядку визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням Наказу Міністерства оборони України від 18.08.2023 року №490 Про затвердження змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.

02 жовтня 2026 року на виконання вимог ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року представником позивача було подано клопотання про надання додаткових доказів.

05 жовтня 2026 року на виконання вимог ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року представником відповідача було подано заяву про надання додаткових доказів.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату проведення судового засідання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як убачається з матеріалів справи, 28 серпня 2023 року позивач пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами медичного огляду оформлено довідку військово-лікарської комісії №173 від 28 серпня 2023 року, відповідно до якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У зазначеній довідці наведено посилання на статтю 42а графи II Розкладу хвороб. Відповідний висновок також відображено в інших наданих суду медичних документах, оформлених за результатами огляду позивача, а саме в копіях: 1) акту огляду травматолога від 22.08.2023; 2) заключенні УЗД-обстеження від 23.08.2023; 3) МРТ поперекового відділу хребта від 23.08.2023; 4) акту огляду хірурга від 25.08.2023; 5) первинного огляду хворого денного стаціонару поліклініки (ДСП); 6) виписного епікризу; 7) картки обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 ; 8) висновку лікаря невропатолога від 28.08.2023; 9) акту дослідження хворого №1297/2 від 25.08.2023; 10) акту дослідження хворого №1297 від 23.08.2023; 11) висновку лікаря хірурга від 23.08.2023; 12) висновку лікаря хірурга від 25.08.2023.

На підтвердження зазначених обставин позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , у якому містяться відомості про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а також відповідні записи про взяття позивача на військовий облік та подальше виключення з нього у 2023 році.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим в електронному застосунку «Резерв+» 12 грудня 2025 року, ОСОБА_1 мав статус «Виключено», категорію обліку «Не військовозобов`язаний», а підставою зняття або виключення з військового обліку зазначено «непридатні». У цьому документі також містяться відомості про постанову військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас із військово-облікового документа, сформованого 05 травня 2026 року в електронному застосунку «Резерв+», убачається, що обліковий статус позивача змінено на «Військовозобов`язаний», а категорію обліку зазначено як «військовозобов`язаний». При цьому підставу зняття або виключення з військового обліку не вказано. Разом із тим у документі збережено відомості про постанову військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку зі зміною облікового статусу позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив усунути недостовірні, на його думку, відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У заяві позивач зазначив, що 28 серпня 2023 року його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та військово-обліковим документом в електронному застосунку «Резерв+», сформованим 12 грудня 2025 року.

З огляду на це позивач просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його статус як невійськовозобов`язаного, виключеного з військового обліку у зв`язку з непридатністю до проходження військової служби, відповідно до раніше оформлених військово-облікових документів.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 червня 2026 року № 3128 позивачу повідомлено, що його поновлено на військовому обліку на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 квітня 2026 року №1195/3564.

У листі відповідач підтвердив факт визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до постанови ВЛК від 28 серпня 2023 року. Водночас зазначив, що матеріали проходження військово-лікарської комісії були вилучені в межах кримінального провадження, у зв`язку з чим відсутня фактична можливість повторно перевірити всі первинні медичні документи.

Крім того, відповідач зазначив, що не наділений повноваженнями самостійно скасовувати або не виконувати розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_9 , та роз`яснив позивачу право оскаржити його в установленому законом порядку. Також позивачу рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення військово-облікових даних і вирішення питання щодо проходження військово-лікарської комісії.

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів установлено, що позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 28 серпня 2023 року; відповідні відомості містилися в його військово-облікових документах, сформованих до травня 2026 року; надалі його обліковий статус змінено на «військовозобов`язаний» на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 квітня 2026 року №1195/3564, а звернення позивача щодо приведення відомостей Реєстру у відповідність до раніше оформлених документів розглянуто відповідачем листом від 02 червня 2026 року №3128.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 “Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації” в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XIІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2016 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

При аналізі вказаних норм права суд виснує, що ІНФОРМАЦІЯ_10 , як органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не вжито заходів щодо актуалізації персональних даних відносно ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку по статті 42а, графи ІІ Розкладу хвороб визначеного Наказом Міністерства оборони №402, про що зроблений запис у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

При цьому відповідачем не заперечується сама обставина наявності Довідки військово-лікарської комісії №173 від 28.08.2023 року якою ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, а також інших документів на основі яких було видано дану довідку військово-лікарської комісії №173 від 28.08.2023 року.

Згідно статті 58 Конституції України - Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідачами не наведено норм права, які б скасовували чи анульовували положення норм права, що діяли та визначали правові аспекти визначення придатності/непридатності до військової служби станом на 28.08.2023 року.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_11 у 2023 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач є виключеним з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.

За правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.

Враховуючи наведені положення суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає виключенню з військового обліку відповідно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, електронних систем “Оберіг” та “Резерв+”.

Натомість матеріали справи не містять доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідної інформації, за результатами розгляду заяви.

Враховуючи наведені положення суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 , як такого, що має статус «невійськовозобов`язаного» та «виключеного військового обліку як непридатного до проходження військової служби», відповідно до інформації, яка міститься у Військово-облікових документах; тимчасовому посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ; в електронному застосунку «Резерв+» станом на 12.12.2025.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_12 №1195/3564 від 09.04.2026, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_13 №1195/3564 від 09.04.2026 року запропоновано начальникам Районних центрів комплектування і соціальної підтримки та начальникам відділів таких ТЦК та СП – здійснити аналіз осіб за списками, які додаються до цього розпорядження, та вжити заходів щодо поновлення на військовому обліку та подальшого направлення на проходження медичного огляду громадян, виключених як непридатні без достатніх підстав.

Отже, вказане розпорядження є організаційно-розпорядчим документом, який передбачає та визначає організаційні вказівки та рекомендації начальникам Районних центрів комплектування і соціальної підтримки та начальникам відділів таких ТЦК та СП, а отже дія вказаного розпорядження спрямована виключно на Районні центри комплектування і соціальної підтримки і не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків.

Вказане розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_12 не є актом індивідуальної дії щодо позивача, а відтак не створює для ОСОБА_1 будь-яких наслідків.

В даному випадку негативні наслідки для позивача настали внаслідок дій саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , які діяли як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Наведене свідчить про відсутність порушення ІНФОРМАЦІЯ_14 прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що позивачем не вказано, які саме індивідуально виражені права чи інтереси позивача порушено оскаржуваним розпорядженням відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

Крім того, відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., отже, з урахуванням положень частини 3 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 246, 250, 262, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 , як такого, що має статус “невійськовозобов`язаного” та “виключеного військового обліку як непридатного до проходження військової служби”, відповідно до інформації, яка міститься у Військово-облікових документах - тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , військово-облікового документу в електронному застосунку “Резерв+” станом на 12.12.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_5 : ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua