Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №140/7435/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7435/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі – відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування окремих положення індивідуального акту, а саме: пункту 2 та пункту 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 19.03.2026 №130308-14/727-2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 25.11.2025 по 20.02.2026 із зупиненням в період з 05.12.2025 по 02.01.2026, з 22.01.2026 по 27.01.2026, з 02.02.2026 по 06.02.2026 представникам Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 31.12.2025, за результатами якої складено від 27.02.2026 №130308-23/01.

Військова частина НОМЕР_1 на інформацію, викладену у акті ревізії подав заперечення №09/2996-26-Вих від 10.03.2026, у відповідь на які Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області підготувало висновок №130307-14/676-2026 від 13.03.2026.

В подальшому Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вих. №130308-14/727-2026 від 19.03.2026 сформувало вимогу «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства».

В обґрунтування незаконність пункту 2 вимоги позивач вказує, що відповідач здійснив невірний обрахунок потенційних збитків, що за собою мало наслідком висунення безпідставних претензій, адже наявні математичні помилки в зазначенні сум, які висвітлені у акті ревізії, висновку та вимозі.

За результатами проведеного службового розслідування (висновок службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2025 №02.5/275/25-Вн), було визначено детальну суму підтверджених завданих збитків - 1 376 835,74 грн. внаслідок неправомірних дій окремих військовослужбовців, чим вбачались підстави для притягнення їх до матеріальної відповідальності.

Водночас, у вимозі відповідачем було зазначено інші цифри. При цьому жодних обґрунтувань проведених розрахунків щодо визначення саме таких сум у вимозі на адресу позивача не надходило, що ставить під сумнів їх достовірність.

При цьому, позивач вважає безпідставним включення до збитків відрахованого до державного бюджету військового збору, ПДФО, ЄСВ, а також стягнення з винних військовослужбовців вказаних платежів.

Повідомляє, що під час проведення службового розслідування, було враховано в збитки факт саме безпідставного отримання військовослужбовцями надлишкових виплат, якими військовослужбовці могли розпоряджатись. Суми відрахованого до державного бюджету військового збору, ПДФО, ЄСВ військовослужбовцям на карткові рахунки не нараховувались, а тому бюджети установа (державного типу) не втратила такі платежі, адже останні були поверну (відраховані) до того ж самого державного бюджету.

В обґрунтування пункту 3 вимоги позивач зазначає, що оскільки компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій (і інших вимог), є складовими заробітної плати, вказане зумовлює висновок про протиправність, дій військової частини щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених грошового забезпечення на виконання судового рішення.

З наведених підстав, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.158).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.162-172) представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, відповідно до пункту 2.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2025 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2025.

Акт вищезазначеної ревізії від 27.02.2026 №130308-23/01 підписано 04.03.2026 із запереченнями, які Управлінням неприйняті, обґрунтований висновок на заперечення затверджений 12.03.2026 направлений супровідним листом від 13.03.2026 №130307-14/676-2026.

В обґрунтування законності пункту 2 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 19.03.2026 представник відповідача зазначає наступне.

Ревізією нарахування додаткової винагороди військовослужбовиям встановлено, що у період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в порушення вимог абзацу 5 пункту 8 та абзацу 3 пункту 11 Особливостей №726 для забезпечення виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до штабу зони ТРО №1 (який не є військовою частиною та/або органом військового управління інших складових сил оборони, а підпорядковувався НОМЕР_3 бригаді ТрО до 24.04.2024, після чого переданий до складу регіонального управління Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), при відсутності підтверджуючих документів про виконання бойових (спеціальних) завдань застосовано порядок підтвердження їх участі у виконанні спеціальних завдань, який передбачено абзацом 1-4, зокрема на підставі документів, виданих самим ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами проведеного в ході ревізії перерахунку встановлено, що внаслідок безпідставного включення в період з 01.06.2023 по 31.02.2025 до рапортів на виплату додаткової винагороди 22 військовослужбовцям, які замість спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави лише виконували службові обов`язки у штабі сил ТрО №1, неправомірно нараховано додаткової винагороди на загальну суму 1 599 020,90 грн, яка стала базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за ставкою 22 відсотки в сумі 351 784,60 грн. Крім того, після утримання з нарахованої суми додаткової винагороди податку на доходи фізичних осіб, військовою частиною нараховано цим військовослужбовцям компенсацію втрати доходів цією категорією громадян на загальну суму 287 823, 76 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірного нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям та сплати пов`язаних з цим обов`язкових платежів (ПДФО, ЄСВ) в/ч НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2 238 629,26 грн, а саме неправомірно нараховано винагороди на суму 1 599 020,9 грн, на яку нараховано ЄСВ за ставкою 22 відсотки в сумі 351 784,6 грн (1599020,9*22%=351784,6), а також сума компенсації втрати доходів внаслідок утримання з нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18 відсотків - 287 823,76 грн. (1 599 020,9*18%=287 823,76).

Станом на дату складання акта із загальної суми виявлених збитків за рахунок винних осіб забезпечено відшкодування матеріальної шкоди, завданої їх неправомірними діями, на загальну суму 587 433,54 грн, у зв`язку з чим відповідач вимагало забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 3-6, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX на користь в/ч НОМЕР_1 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 651 195,72 грн, заподіяної внаслідок зайвого нарахування і виплати військовослужбовцям додаткової грошової

Щодо пункту 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 представник відповідача зазначає таке.

В порушення норм пункту 168.5 статті 168 ПК України упродовж ревізійного періоду в/ч НОМЕР_1 при виконанні рішень суду в частині проведення перерахунку та виплати колишнім військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненим з військової служби у 2018-2022 роках, сум індексації грошового забезпечення, грошових допомог на оздоровлення та при звільненні, доплат, надбавок, для розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян на початок відповідного календарного періоду, а також компенсацій за невикористані дні відпусток, при відсутності підтверджуючих документів про наявність у цих осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців, фінансово-економічним відділом в/ч НОМЕР_1 , після утримання з нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб проведено одночасне нарахування і виплату рівноцінної та повної компенсації втрат цих доходів на загальну суму 1 599 723,03 грн, що передбачено лише для платників ПДФО, що належать до категорії військовослужбовців.

Зазначене призвело до використання податкових пільг всупереч їх цільовому призначенню на загальну суму 1 599 723,03 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму, у зв`язку з чим відповідач вимагав забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 3-6, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних д них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX на користь в/ч НОМЕР_1 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 599 723 03 грн заподіяної внаслідок безпідставного спрямування на виплату повної компенсації суми податку на доходи фізичних осіб звільненим військовослужбовцям при відсутності підтверджуючих документів про наявність у цих осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців.

Представник відповідача наголошує, що оскільки дохід набувається на підставі рішення суду, фізичними особами, які на час набрання ним чинності не підтвердили статус військовослужбовця, то нарахування їм компенсації втрат доходів військовослужбовця свідчить про безпідставне застосування до такого догоду положень пункту 168.5 статті 168 ПК України, що своєю чергою призвело до використання податкових пільг всупереч їх цільовому призначенню.

У зв`язку із вищезазначеним в ході ревізії зроблено реєстр судових справ за позовом колишніх військовослужбовців, за результатами розгляду яких судами зобов`язано провести перерахунок раніше виплачених видів грошового забезпечення та його індексації, однак не зобов`язано військову частину вчиняти будь-які дії щодо виплати компенсації суми ПДФО, а у разі наявності позовних вимог стосовно виплати компенсації ПДФО - судами відмовлено у їх задоволені. Встановлено, що у період з лютого 2023 року по березень 2025 року на нараховані доходи за рішеннями судів, які не зобов`язували обов`язкову виплату компенсації втрати доходів, рівноцінної сумам утриманого ПО фінансово-економічним відділом нараховано і виплачено такої компенсації у 2023 році на 357 097,61 грн, у 2024 році - 1 048 050,57 грн, у 2025 році - 194 574,85 грн.

З огляду на вказане представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що фактично відповідач зробив висновок не лише про порушення фінансової дисципліни, а й самостійно визначив: відсутність права на додаткову винагороду; розмір матеріальної шкоди; - осіб, які повинні її відшкодувати. Однак, сам по собі факт перебування військовослужбовців у штабі зони ТрО №1 не є достатньою правовою підставою для висновку про незаконність здійснених виплат. Орган державного фінансового контролю вправі перевіряти законність використання бюджетних коштів, однак він не може самостійно встановлювати військовий характер виконуваних завдань усупереч рішенням компетентних органів військового управління. На момент прийняття рішень про виплату грошового забезпечення військова частина діяла виключно на підставі документів, які були в її розпорядженні (а.с.196-199).

У запереченні представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з тих же підстав, що були викладені у відзиву на позовну заяву. Наголосив, що при складанні акту ревізії від 27.02.2026 №130308-23/01 та виявленні допущених об`єктом контролю порушень законодавства з обов`язковим посиланням на норми законів та інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб працівниками Управлінням було дотримано в повній мірі вимоги законодавства, що регулює діяльність органів державного фінансового контролю в Україні (а.с.208-213).

Також позивач подав додаткові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги та повторно наголосив, що орган державного фінансового контролю в акті та вимозі фіксував різні суми завданих збитків, що є непослідовним та необґрунтованим по відношенню до об`єкта ревізії. Вимога відповідача оскаржується в частині визначення надмірно необґрунтованої суми збитків, а не зафіксованої за результатами проведеного службового розслідування суми (а.с.223-224).

Представник відповідача також подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що фактично в/ч НОМЕР_1 оскаржує не надмірно необґрунтовану суму збитків, яка складає 861 784,60 грн (як різниця сум, що зафіксовані у акті ревізії та матеріалах службового розслідування), а всю суму порушення (а.с.232-235).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області відповідно до пункту 2.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Державної аудиторської служби України на ІУ квартал 2025 року з 25.11.2025 по 20.02.2026 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2025, про що складено акт від 27.02.2026 №130308-23/01 (а.с.24-61).

Листом Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 27.02.2026 №130308-14/561-2026 вказаний акт ревізії був наданий для ознайомлення позивачу (а.с.16).

Не погоджуючись із висновками викладеним в акті ревізії, позивач надав Управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заперечення від 10.03.2026 №09/2996-26-Вих (а.с.62-66).

Листом від 13.03.2026 №130307-14/676-2026 (а.с.67) відповідач направив Військовій частині НОМЕР_1 висновок на вищезазначені заперечення (а.с.67 зворот.-74).

На підставі висновків акту від 27.02.2026 №130308-23/01 контролюючим органом сформована вимога від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» (а.с.75-77), згідно із якою під час ревізії встановлено порушення законодавства, які не усунуто в ході проведення заходу державного фінансового контролю, зокрема:

Ревізією нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям встановлено, що у період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в порушення вимог абзацу 5 пункту 8 та абзацу 3 пункту 11 «Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затверджених наказом МВС від 01.09.2023 №726 (далі - Особливості №726), для забезпечення виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до штабу зони ТРО №1 (який не є військовою частиною та/або органом військового управління інших складових сил оборони, а підпорядковувався НОМЕР_3 бригаді ТрО до 24.04.2024, після чого переданий до складу регіонального управління Сил ТРО « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), при відсутності підтверджуючих документів про виконання бойових (спеціальних) завдань застосовано порядок підтвердження їх участі у виконанні спеціальних завдань, який передбачено абзацом 1-4, зокрема на підставі документів, виданих самим ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В порушення норм пункту 168.5 статті 168 ПК України упродовж ревізійного періоду в/ч НОМЕР_1 при виконанні рішень суду в частині проведення перерахунку та виплати колишнім військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненим з військової служби у 2018-2022 роках, сум індексації грошового забезпечення, грошових допомог на оздоровлення та при звільненні, доплат, надбавок, для розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян на початок відповідного календарного періоду, а також компенсацій за невикористані дні відпусток, при відсутності підтверджуючих документів про наявність у цих осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців, фінансово-економічним відділом в/ч НОМЕР_1 , після утримання з нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб проведено одночасне нарахування і виплату рівноцінної та повної компенсації втрат цих доходів на загальну суму 1 599 723,03 грн, що передбачено лише для платників ПДФО, що належать до категорії військовослужбовців.

Також у вимозі зазначено, що вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів необхідно надати Управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області до 20.04.2026.

Не погоджуючись із пунктами 2, 3 вимоги органу державного фінансового контролю, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Згідно з приписами частини другої цієї статті орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону №2939-XII визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є: 1) реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 2-1) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Таким чином, Держаудитслужба здійснює фінансовий контроль шляхом проведення інспектування (ревізії) через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи, зокрема Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

Відповідно до пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).

Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Пунктом 16 Порядку №550 передбачено, що ревізія проводиться шляхом:

- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник об`єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об`єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об`єкта чи його заступником;

- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів органу державного фінансового контролю або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Відповідно до пункту 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Як встановлено судом, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області в фінансово-господарській діяльності позивача виявлені порушення вимог законодавства України та на підставі висновків акту ревізії контролюючим органом сформована оскаржувана вимога від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» (а.с.75-77).

Надаючи оцінку пункту 2 оскаржуваної вимоги відповідача, суд зазначає наступне.

Особливості №726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Відповідно до пункту 2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються, зокрема додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно із пунктом 8 Особливостей №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або звіт про виконання бойового (спеціального) завдання, або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, копії чи витяги з них, або посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття (вибуття) до (з) району виконання завдання (у разі виконання завдань, визначених абзацом сьомим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей);

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди, визначеної абзацами другим - четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, та одноразової винагороди, визначеної підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань та із зазначенням кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей.

Нормами пункту 11 Особливостей №726 передбачено, що виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

Як вбачається із пункту 2 оскаржуваної вимоги ревізією нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям встановлено, що у період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в порушення вимог абзацу 5 пункту 8 та абзацу 3 пункту 11 Особливостей №726 для забезпечення виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до штабу зони ТРО №1 (який не є військовою частиною та/або органом військового управління інших складових сил оборони, а підпорядковувався НОМЕР_3 бригаді ТрО до 24.04.2024, після чого переданий до складу регіонального управління Сил ТРО « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), при відсутності підтверджуючих документів про виконання бойових (спеціальних) завдань застосовано порядок підтвердження їх участі у виконанні спеціальних завдань, який передбачено абзацом 1-4, зокрема на підставі документів, виданих самим ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами проведеного в ході ревізії перерахунку встановлено, що внаслідок безпідставного включення в період з 01.06.2023 по 31.02.2025 до рапортів на виплату додаткової винагороди 22 військовослужбовцям, як замість спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави лише виконували службові обов`язки у штабі сил ТрО №l, неправомірно нараховано додаткової винагороди на загальну суму 1 599 020,90 грн, яка стала базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за ставкою 22 відсотки в сумі 351 784,60 грн. Крім того, після утримання з нарахованої суми додаткової винагороди податку на доходи фізичних осіб, військовою частиною нараховано цим військовослужбовцям компенсацію втрати доходів цією категорією громадян на загальну суму 287 823,76 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірного нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям та сплати пов`язаних з цим обов`язкових платежів (ПДФО, ЄСВ) в/ч НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2 238 629,26 грн.

Суд зауважує, що висновком службового розслідування від 10.08.2025 №02.5/25/25-Вн (а.с.78-18), проведеного з метою з`ясування правомірності виплати додаткової винагороди військовослужбовцям до 30 000 грн та підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями, які направлялись у відрядження до ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », пункту управління штабу зони ТРО №1, ОКП зведеної бригади НПУ «Скеля», передового командного пункту ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у період з 01.01.2023 по 31.03.2025, підтверджено факти безпідставною виплати додаткової винагороди старшому лейтенанту ОСОБА_1 у розмірі 237 385 грн за 244 дні (з 01.09.2023 по 17.09.2023 та з 04.11.2023 по 17.06.2024, старшому лейтенанту ОСОБА_2 в розмірі 156 392, 58 грн за 162 дні (з 01.09.2023 по 16.10.2023, з 01.07.2024 по 02.09.2024, з 25.10.2024 по 01.12.2024, 15.01.2025 по 28.01.2025), молодшому лейтенанту ОСОБА_3 у розмірі 14679,68 грн за 15 днів (за період з 19.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 03.10.2023) , підполковнику ОСОБА_4 у розмірі 29645,32 грн за 31 день (за періоди з 04.10.2023 по 03.11.2023), майору ОСОБА_5 у розмірі 128 291,05 грн за 132 дні (за періоди з 17.10.2023 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 22.03.2024), підполковнику ОСОБА_6 у розмірі 26197,27 грн за 27 днів (за періоди з 12.01.2024 по 07.02.2024), майору ОСОБА_7 у розмірі 4776,13 грн за 5 днів (за період з 24.03.2024 по 28.03.2024), майору ОСОБА_8 у розмірі 136 311,29 грн за 140 днів (за періоди з 28.03.2024 по 03.07.2024, з 29.08.2024 по 30.08.2024, з 01.09.2025 по 10.10.2024), капітану ОСОБА_9 у розмірі 12 805 грн за 13 днів (за період з 17.06.2024 по 29.06.2024), майору ОСОБА_10 у розмірі 62531,61 грн за 65 днів (за періоди з 03.07.2024 по 24.07.2024, 01.10.2024 по 11.10.2024, 13.11.2024 по 14.12.2024), майору ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) у розмірі 15251,61 грн за 16 днів (за період з 24.07.2024 по 08.08.2024), старшому лейтенанту ОСОБА_13 у розмірі 20970,97 грн за 22 дні (за період з 08.08.2024 по 29.08.2024), майору ОСОБА_14 у розмірі 45793,42 грн за 4 днів (за періоди з 03.09.2024 по 30.09.2024, 28.02.2025 по 18.03.2025), майору ОСОБА_15 у розмірі 13345,16 грн за 14 днів (за періоди з 11.10.2024 по 24.10.2024) , капітану ОСОБА_16 у розмірі 14298,39 грн за 15 днів (за періоди з 12.10.2024 по 26.10.2024), підполковнику ОСОБА_17 у розмірі 15632,90 грн за 16 днів (за період з 28.10.2024 по 12.11.2024) , старшому лейтенанту ОСОБА_18 у розмірі 78 981,51 грн за 81 день (з 01.12.2024 по 13.01.2025 та з 23.02.2025 по 31.03.2025), підполковнику ОСОБА_19 у розмірі 11438,71 грн за 12 днів (за періоди з 15.12.2024 по 26.12.2024), капітану ОСОБА_20 у розмірі 30 503,23 грн за 32 дні (за періоди з 27.12.2024 по 14.01.2025, з 19.03.2025 по 31.03.2025), майору ОСОБА_21 у розмірі 43541,99 грн за 43 дні (за періоди з 14.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 25.02.2025), капітану ОСОБА_22 у розмірі 22 162,50 грн за 2021 день (з 01.02.2025 по 21.02.2025), ОСОБА_23 у розмірі 255 909,35 грн за 265 день (за періоди 26.12.2023 по 31.12.2023, з 01.03.2024 по 14.11.2024).

Таким чином, вказаним висновком службового розслідування фактично підтверджується встановлені актом ревізію порушення вимог абзацу 5 пункту 8 та абзацу 3 пункту 11 Особливостей №726 в частині неправомірність виплати додаткової винагороди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач вказує, що за результатами проведеного службового розслідування було визначено детальну суму підтверджених завданих збитків - 1 376 835,74 грн, однак у вимозі відповідачем було зазначено інші цифри.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зауважує, що вищезгаданим службовим розслідуванням охоплено період з 01.09.2023, тобто з дати прийняття Особливостей №726.

Однак відповідно до норм пункту 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, яким вказані Особливості було затверджено встановлено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.06.2023.

Також матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що сума завданих збитків обрахована частково, і включає лише витрати, понесені військовою частиною при зарахуванні коштів на карткові рахунки одержувачів після утримання з нарахованих сум військового збору з урахуванням компенсації втрати доходів через утримання податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, за результатами розширення періоду нарахування додаткової винагороди з порушенням вимог Особливостей №726, а також визначення суми матеріальної шкоди з урахуванням усіх складових грошового забезпечення та пов`язаних з ним нарахувань, суму матеріальної шкоди, завданої цим порушенням, обраховано в сумі 2 238 629,26 грн, що на 861 784,60 грн більше від суми збитків, задокументованих у матеріалах службового розслідування, висновок якого затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 10.08.2025 за №02.5/275/25-Вн.

Розрахунок суми неправомірно нарахованої додаткової винагороди військовослужбовцям, які відповідно бо бойових розпоряджень виконували службові обов`язки, не пов`язані з виконанням спеціальних завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також порівняльна відомість результатів розрахунку завданих збитків та матеріалів службового розслідування щодо кожного військовослужбовця окремо у Додатках 46, 47 до акта (а.с.180-182).

Таким чином, внаслідок неправомірного нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям та сплати пов`язаних з цим обов`язкових платежів (ПДФО, ЄСВ) в/ч НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2 238 629,26 грн, а саме неправомірно нараховано винагороди на суму 1 599 020,9 грн, на яку нараховано ЄСВ за ставкою 22 відсотки в сумі 351 784,6 грн (1599020,9*22%=351784,6), а також сума компенсації втрати доходів внаслідок утримання з нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18 відсотків - 287 823,76 грн. (1 599 020,9*18%=287 823,76).

Станом на дату складання акта із загальної суми виявлених збитків за рахунок винних осіб забезпечено відшкодування матеріальної шкоди, завданої їх неправомірними діями, на загальну суму 587 433,54 грн, у зв`язку з чим у пункті 2 оскаржуваної вимоги відповідач правомірно вимагав забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 3-6, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX на користь в/ч НОМЕР_1 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 651 195,72 грн, заподіяної внаслідок зайвого нарахування і виплати військовослужбовцям додаткової грошової винагороди.

Також як встановлено судом, у пункті 3 оскаржуваної вимоги відповідачем зроблено висновок про те, що в порушення норм пункту 168.5 статті 168 ПК України упродовж ревізійного періоду в/ч НОМЕР_1 при виконанні рішень суду в частині проведення перерахунку та виплати колишнім військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненим з військової служби у 2018-2022 роках, сум індексації грошового забезпечення, грошових допомог на оздоровлення та при звільненні, доплат, надбавок, для розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян на початок відповідного календарного періоду, а також компенсацій за невикористані дні відпусток, при відсутності підтверджуючих документів про наявність у цих осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців, фінансово-економічним відділом в/ч НОМЕР_1 , після утримання з нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб проведено одночасне нарахування і виплату рівноцінної та повної компенсації втрат цих доходів на загальну суму 1 599 723,03 грн, що передбачено лише для платників ПДФО, що належать до категорії військовослужбовців.

Зазначене призвело до використання податкових пільг всупереч їх цільовому призначенню на загальну суму 1 599 723,03 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму, у зв`язку в оскаржуваній вимозі відповідач вимагав забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 3-6, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX на користь в/ч НОМЕР_1 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 599 723,03 грн, заподіяної внаслідок безпідставного спрямування на виплату повної компенсації суми податку на доходи фізичних осіб звільненим військовослужбовцям при відсутності підтверджуючих документів про наявність у цих осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців.

Реєстри судових справ за позовом колишніх військовослужбовців, які стали підставою для нарахування доходів колишнім військовослужбовцям з одночасною компенсацією суми утриманого ПДФО, за 2023-2025 роки наведено у Додатку 48 до акта (а.с.188-189).

Надаючи оцінку пункту 3 оскаржуваної вимоги відповідача, суд виходить із наступного.

Пунктом 168.5 пункту 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У постанові від 27.07.2023 у справі №380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №813/189/18 зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі мала бути здійснена позивачем саме з моменту набуття військовослужбовцями права на його нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства.

Та обставина, що утримання з нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб із одночасною компенсації втрат цих доходів було проведено при відсутності підтверджуючих документів про наявність у відповідних осіб на час набрання чинності рішенням суду статусу військовослужбовців, на думку суду, не є підставою для висновку, що відповідна компенсація не може бути проведена, з огляду на те, що Порядок №44 розрахований на компенсацію грошового забезпечення, який гарантує право яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

При належному виконанні позивачем своїх зобов`язань та виплаті грошового забезпечення в належному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена відповідним особам одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при виконанні рішень суду в частині проведення перерахунку та виплати колишнім військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненим з військової служби у 2018-2022 роках, сум індексації грошового забезпечення, грошових допомог на оздоровлення та при звільненні, доплат, надбавок, для розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян на початок відповідного календарного періоду, а також компенсацій за невикористані дні відпусток, позивачем правомірно проведено утримання з нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб із одночасним нарахуванням і виплатою компенсації втрат цих доходів, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Згідно із платіжною інструкцією від 18.06.2026 №5152 за подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с.156).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1514,00 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 3А, код ЄДРПОУ ВП 40913671) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 19.03.2026 №130308-14/727-2026 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк