Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №140/10529/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10529/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо зменшення виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі – Закон №796-XII), та зобов`язання провести з 06 лютого 2026 року нарахування та виплату такого підвищення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, у зв`язку із чим має право на підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII.

Позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21 зобов`язано відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Однак з 01 січня 2025 року відповідач зменшив розмір виплачуваного підвищення, застосувавши положення законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки, якими встановлено інший розмір відповідної доплати.

На думку позивача, встановлення законом про Державний бюджет України іншого розміру доплати не може обмежувати гарантоване спеціальним законом право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 травня 2026 року у справі №600/1438/25-а та від 05 червня 2026 року у справі №240/4486/25, позивач вважає дії відповідача протиправними та просить зобов`язати його здійснити з 06 лютого 2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року виплати пенсії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21 зобов`язано здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Відповідач також вказав, що окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №140/4065/21 його зобов`язано вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли неналежному виконанню зазначеного судового рішення, зокрема щодо застосування розрахункової величини для визначення розміру підвищення до пенсії.

Водночас відповідач вважає, що подальша дія судового рішення, яким зобов`язано здійснювати виплати без обмеження строком, залежить від збереження законодавчого регулювання, відповідно до якого таке рішення ухвалено.

Зазначає, що з 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19 листопада 2024 року №4059-IX, статтею 45 якого встановлено доплату непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, за визначених цією нормою умов у розмірі 2361,00 грн.

Крім того, статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03 грудня 2025 року №4695-IX (далі – Закон №4695-IX) на 2026 рік установлено відповідну доплату у розмірі 2595,00 грн.

На думку відповідача, зазначеними положеннями законів змінено правове регулювання нарахування та виплати доплат непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідач повідомив, що за результатами звірення відомостей про постійне місце проживання позивача з даними Єдиного державного демографічного реєстру з 01 січня 2025 року йому встановлено та виплачується доплата у розмірі 2361,00 грн, а з 01 січня 2026 року – у розмірі 2595,00 грн.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб відсутні.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає у селищі Маневичі Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону №796-XII.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач не перебуває у трудових відносинах, що також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21, яке набрало законної сили 27 липня 2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 14 жовтня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №140/4065/21 зобов`язано відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення суду від 24 червня 2021 року, у частині застосування для визначення розміру підвищення до пенсії прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2020 року, замість відповідної розрахункової величини, встановленої на календарний рік виплати пенсії.

З наданого відповідачем рішення про перерахунок пенсії №907600145479 вбачається, що з 01 січня 2025 року позивачу встановлено доплату відповідно до статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у розмірі 2361,00 грн.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 13 липня 2026 року №907600145479 позивачу з 01 січня 2026 року встановлено доплату відповідно до статті 29 Закону №4695-IX у розмірі 2595,00 грн.

Таким чином, з 01 січня 2025 року відповідач фактично припинив нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, натомість установивши доплату у розмірі, передбаченому законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

12 червня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення.

Листом від 03 липня 2026 року №16889-15143/Д-02/8-0300/26 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення відповідного перерахунку пенсії, пославшись на законодавче регулювання доплат, установлене законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціальний захист потерпілого населення визначено Законом №796-XII.

Стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата залежно від зони радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення – у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, установлених частиною першою цієї статті.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” №76-VIII (далі – Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу I якого внесено зміни до Закону №796-XII шляхом виключення, зокрема, статті 39.

04 лютого 2016 року прийнято Закон України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”” №987-VIII, яким до Закону №796-XII включено статтю 39 “Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження”, відповідно до якої громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII.

Визнані неконституційними положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, у частині, що не була врегульована Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21 січня 2019 року та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшли висновку про наявність у непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, права на підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Водночас пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року №1774-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім визначеного законом винятку. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

З урахуванням наведеного розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII визначається виходячи з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Разом з тим 19 листопада 2024 року прийнято Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” №4059-IX, статтею 45 якого встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, за визначених цією нормою умов установлюється у розмірі 2361,00 грн.

03 грудня 2025 року прийнято Закон №4695-IX, статтею 29 якого встановлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідних зонах станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, у зв`язку із чим їм надано статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розмір такої доплати у 2026 році становить 2595,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2026 року №48 “Деякі питання здійснення у 2026 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення” врегульовано окремі питання підтвердження обставин, необхідних для встановлення, продовження або припинення виплати доплати, передбаченої статтею 29 Закону №4695-IX.

Отже, законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки встановлено окремий порядок і розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на відповідних територіях радіоактивного забруднення.

Проте зазначені положення підлягають оцінці у взаємозв`язку з нормами спеціального Закону №796-XII та правовими висновками Верховного Суду щодо їх застосування.

Статтею 71 Закону №796-XII передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Суд враховує, що зміни до статті 39 Закону №796-XII у частині права непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, на відповідне підвищення до пенсії у зв`язку з прийняттям законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки не вносилися.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі №600/1438/25-а дійшов висновку щодо неправомірності припинення виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, у зв`язку із застосуванням положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”.

Аналогічну правову позицію щодо застосування статті 39 Закону №796-XII та неможливості зміни встановленого нею правового регулювання законом про Державний бюджет України викладено Верховним Судом у постанові від 05 червня 2026 року у справі №240/4486/25.

Наведені висновки Верховного Суду стосуються співвідношення положень спеціального Закону №796-XII та законів про Державний бюджет України, якими встановлюється інший розмір доплат непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Суд враховує, що зазначені постанови Верховного Суду ухвалені щодо правовідносин, які виникли у 2025 році. Водночас установлене статтею 29 Закону №4695-IX правове регулювання відповідної доплати у 2026 році за своїм змістом є аналогічним, оскільки передбачає інший розмір виплати та додаткові умови її отримання без внесення відповідних змін до спеціального Закону №796-XII.

Відтак правові висновки Верховного Суду є застосовними і до спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення статті 29 Закону №4695-IX не можуть бути підставою для зменшення розміру підвищення до пенсії, право на яке виникло у позивача відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Також суд враховує, що статтею 7 Закону №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Отже, визначений статтею 39 Закону №796-XII розмір підвищення до пенсії для непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у 2026 році становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, установлені на 1 січня цього року.

При цьому встановлений законом про Державний бюджет України окремий розмір доплати у сумі 2595,00 грн не відповідає розміру підвищення до пенсії, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Суд звертає увагу, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №140/4065/21 вже встановлено право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Водночас предметом розгляду цієї справи є правомірність дій відповідача щодо зменшення розміру відповідної виплати у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання з 01 січня 2025 року та застосуванням положень Закону №4695-IX у 2026 році.

Таким чином, спірні правовідносини виникли за нових фактичних і правових обставин, які не були предметом судового розгляду у справі №140/4065/21.

Наявність судового рішення у зазначеній справі не виключає права позивача на судовий захист у разі нового порушення його прав, пов`язаного із застосуванням відповідачем іншого законодавчого регулювання.

Суд також враховує, що право позивача на підвищення до пенсії ґрунтується безпосередньо на положеннях статті 39 Закону №796-XII, а не виключно на судовому рішенні від 24 червня 2021 року.

Відтак зміна законодавства про Державний бюджет України не може сама собою слугувати підставою для обмеження права на підвищення до пенсії, яке гарантується спеціальним законом та не було скасоване у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

При цьому з наданих відповідачем розрахунків пенсії вбачається, що з 01 січня 2025 року позивачу виплачувалася доплата у розмірі 2361,00 грн, а з 01 січня 2026 року – у розмірі 2595,00 грн, тобто у розмірах, визначених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а не статтею 39 Закону №796-XII.

Зазначене свідчить про фактичне зменшення відповідачем розміру підвищення до пенсії, право на яке має позивач відповідно до спеціального закону.

Посилання відповідача на правомірність застосування статті 29 Закону №4695-IX суд відхиляє, оскільки ця норма не змінює змісту статті 39 Закону №796-XII та не може бути підставою для обмеження встановленого нею права на підвищення до пенсії.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо встановлення відповідної доплати, однак листом від 03 липня 2026 року отримав відповідь про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.

Таким чином, відповідач підтвердив свою позицію щодо застосування до спірних правовідносин положень законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення розміру виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 06 лютого 2026 року.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язання відповідача здійснити з 06 лютого 2026 року нарахування та виплату такого підвищення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо зменшення виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

З огляду на наведене, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 06 лютого 2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик