Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/6212/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6212/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність у формі не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153 (далі – Постанова №153); зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та у періоди з 04.04.2023 по 19.07.2023, з 21.01.2024 по 23.04.2024 та з 21.07.2024 по 24.01.2025 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що в сукупності становить не менше шести місяців протягом дії контракту. Відповідний факт підтверджується довідкою від 31.07.2025 № 08/1711.

Після набрання чинності Постановою №153 ОСОБА_1 звертався до в/ч НОМЕР_1 щодо реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди. Відповідач відмовив у її виплаті, посилаючись на те, що позивача 13.04.2025 виключено зі списків особового складу у зв`язку із закінченням контракту, а тому на момент звернення він не має статусу військовослужбовця та не перебуває на грошовому забезпеченні військової частини.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент набрання чинності Постанови №153 він проходив військову службу, а встановлені нею умови для отримання одноразової грошової винагороди були ним виконані.

На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на Доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, яким передбачено проведення виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ), але не отримали належну їм винагороду.

На думку позивача, право на отримання одноразової грошової винагороди виникає за наявності визначених Постановою №153 юридичних фактів та не залежить від дати фактичного оформлення відповідної виплати військовою частиною. Звільнення військовослужбовця після набрання чинності Постановою №153 не може позбавляти його права на отримання винагороди, якщо на момент виникнення такого права він відповідав установленим законодавством умовам.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.37-41) представник відповідача позов не визнав та зазначив, що на момент звернення із заявою про виплату одноразової грошової винагороди, позивач не був діючим військовослужбовцем та не проходив військову службу у розумінні приписів Постанови №153, а тому не підпадає під її дію. Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього. Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У додаткових поясненнях позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.50-51).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 з 11.01.2022 по 07.07.2023, з 10.09.2021 по 22.04.2022 - у в/ч НОМЕР_4 , з 23.04.2022 по 13.04.2025 – у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_5 (а.с.17) та не є спірним у справі.

Представник позивача адвокат Мандрик В.В. неодноразово звертався до відповідача з запитами та заявою про надання інформації, чи вчинялись в/ч НОМЕР_1 заходи щодо реалізації права на нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, та просив нарахувати і виплатити таку винагороду ОСОБА_1 (а.с.19зворот-20, 21зворот-22, 23зворот-25, 25зворот-26,27-28).

Листами тотожного змісту в/ч НОМЕР_1 повідомила представника позивача про те, що підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди згідно з пунктом 4 Постанови №153 відсутні. Станом на день звернення позивач не перебуває у статусі військовослужбовця.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання (абзаци шостий – дев`ятий).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

4) фактичне проходження служби на дату набрання чинності Постановою №153 або на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз.2 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, дисциплінарної відповідальності і строк дії дисциплінарних стягнень не закінчився.

За обставин цієї справи позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та проходив військову службу в період з 11.01.2021 по 10.09.2021 у військовій частині НОМЕР_3 ; в період з 10.09.2021 по 22.04.2022 у військовій частині НОМЕР_4 ; в період з 23.04.2022 по 13.04.2025 у військовій частині НОМЕР_1 .

23.04.2022 позивач зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби у віці до 20 років.

Тобто ОСОБА_1 прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років та проходив службу на момент набрання чинності Постанови №153.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що представник позивача в інтересах ОСОБА_1 23.02.2026 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п.4 Постанови №153, в якому зазначено про те, що позивач з 04.04.2023 по 19.07.2023, з 21.01.2024 по 23.04.2024, з 21.07.2024 по 24.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Воздвиженка, н.п. Новокалинове, н.п.Авдіївка, н.п.Новомихайлівка Покровського району Донецької області, н.п.Сотницький Козачок Богодухівського району Харківської області, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту (а.с.27-29).

До заяви представником долучено довідку від 31.07.2025 №08/1711 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та копії витягів з журналів бойових дій.

Водночас суд зазначає, що надана позивачем довідка від 31.07.2025 №08/1711 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, сама по собі не є належним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, яка відповідно до вимог Постанови №153 є необхідною умовою для призначення відповідної одноразової грошової винагороди.

Так, довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та довідки безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій мають різне правове призначення та підтверджують різні юридично значущі обставини. Наявність довідки про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, свідчить про залучення військовослужбовця до відповідних заходів та є підставою для надання військовослужбовцю статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), однак не підтверджує безпосередньої участі саме у бойових діях у районах їх ведення в тому обсязі та за той період (кількість днів), які є умовою для виплати винагороди, передбаченої Постановою №153.

Отже, для встановлення права на таку виплату необхідним є документальне підтвердження саме безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували його не притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, а також до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, за відсутності належного документального підтвердження як безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у розумінні Постанови № 153, так і дотримання інших установлених цією постановою умов, сам факт наявності довідки про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не може бути достатньою правовою підставою для призначення та виплати позивачу одноразової грошової винагороди.

При цьому матеріали справи не містять документів, які б давали можливість достовірно встановити відсутність у позивача чинних дисциплінарних стягнень або факт закінчення строку їх дії.

При вирішенні даного спору, суд враховує, що фактичною підставою, на яку відповідач посилається як на обґрунтування відсутності підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, є те, що ОСОБА_1 не є діючим військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , що вбачається з відповіді на заяву військової частини від 28.02.2026 №02.5//799.

Суд наголошує, що позивач проходив військову у в/ч НОМЕР_1 на момент набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025), тобто був військовослужбовцем, а звільнення з військової служби було у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; зі списків особового складу його виключено 13.04.2025 (а.с.46).

Отже, військова частина сама, без звернення військовослужбовця, мала вирішити питання виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди згідно з п.4 Постанови №153, але не зробила цього своєчасно (до його звільнення з військової служби) та не вчинила відповідних дій і після звернення представника позивача, покликаючись на формальні підстави.

Беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови №153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.

На переконання суду, позиція відповідача по відношенню до позивача не відповідає меті установлення одноразової грошової винагороди Постановою №153.

Саме до повноважень відповідача віднесено подання висновку щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової винагороди.

Натомість, якщо для вирішення питання суб`єкт владних повноважень повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його вирішити відповідне питання та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не вирішив питання відповідності позивача критеріям для виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови №153 з визначенням розміру такої виплати, то позов підлягає задоволенню частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо розгляду питання виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови №153 та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 вирішити питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови №153 з урахуванням висновків суду.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду питання виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій