Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/5659/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5659/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153);

зобов`язати нарахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись власними патріотичними переконаннями, 22.09.2021 у віці 18 років, уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, який був укладений до 21.09.2024.

У зв`язку з введенням воєнного стану та оголошенням мобілізації дія контракту ОСОБА_1 про проходження військової служби продовжилася понад встановлені строки та не припинилася і по теперішній час. З 22.09.2022 по 07.07.2023 позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . З 10.07.2023 по 28.03.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 , яку, за наявною інформацією, було в подальшому приєднано до в/ч НОМЕР_1 . З 29.03.2024 дотепер ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Позивач за час проходження військової служби брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. У вказані періоди, позивачеві нараховувалася додаткова грошова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за безпосередню участь в бойових діях, що підтверджується довідкою ОК-5.

З метою реалізації власного права на отримання одноразової грошової винагороди позивач звертався до відповідача із рапортом щодо нарахування одноразової грошової винагороди. Також, в інтересах позивача було подано адвокатський запит з проханням надати інформацію про те, чи видано наказ про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 та іншу необхідну для встановлення відповідності позивача критеріям отримання одноразової грошової винагороди інформацію.

У відповіді відповідача від 31.03.2026 №2992 на адвокатський запит зазначено про те, що в/ч НОМЕР_1 не було призначено та виплачено позивачу одноразову грошову винагороду відповідно до п.4 Постанови №153, оскільки позивач уклав контракт до 24.02.2022, тобто до впровадження на території України воєнного стану.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153, як особі, яка у віці до 25 років була прийнята на військову службу за контрактом та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025, протиправною, оскільки факт прийняття на військову службу на умовах пролонгації дії контракту під час воєнного стану має братися до уваги як доказ дотримання необхідних критеріїв, встановлених вимогами пункту 4 Постанови №153. Позиція відповідача вказує на дискримінацію позивача.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.11).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.53-61) представник відповідача позов не визнав та зазначив, що позивач уклав контракт з Міністерством оборони України 22.09.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану (05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року). Враховуючи викладене, у позивача відсутні правові підстави для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (винагороди), у зв`язку із цим у в/ч НОМЕР_1 відсутні підстави для направлення документів для проведення попередньої перевірки законності нарахування винагороди у в/ч НОМЕР_4 .

Фактична виплата вказаної одноразової грошової винагороди безпосередньо залежить від результату попередньої перевірки законності нарахування винагороди в/ч НОМЕР_4 , тобто у в/ч НОМЕР_1 відсутні повноваження самостійно приймати рішення про нарахування та виплати вказаної одноразової грошової винагороди. Тому, твердження позивача про те, що в/ч НОМЕР_1 допустила бездіяльність, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу одноразової грошової винагороди, а також зобов`язання здійснити її нарахування та виплату, на думку представника відповідача, є необґрунтованими, безпідставними та передчасними.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповідь на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.69-73).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_5 з 22.09.2022 по 07.07.2023, з 10.07.2023 по 28.03.2024 - у в/ч НОМЕР_3 , з 29.03.2024 та дотепер – у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_6 (а.с.17-18) та не є спірним у справі.

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 в/ч НОМЕР_2 листом від 10.03.2026 №813/9912 повідомила, що оскільки ОСОБА_1 не відповідає визначеним Постановою №153 критеріям участі в експериментальному проекті, правові підстави для оформлення довідки відсутні (а.с.29).

Також у відповідь на запит адвоката Чернікова Д.Ю. в/ч НОМЕР_1 у листі від 31.03.2026 №2992 зазначила, що на військовослужбовця ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 не готувався та не подавався пакет документів на розгляд комісії на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153. Наказ про призначення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 не видавався (а.с.30).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

4) фактичне проходження служби на дату набрання чинності Постановою №153 або на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз.2 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, дисциплінарної відповідальності і строк дії дисциплінарних стягнень не закінчився.

Разом з тим, Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі - Доручення №5601/уд), яким командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань; за результатами проведеної роботи здійснювати розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 10.09.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ). Підготовку проектів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Отже, Постанова №153 запровадила механізм додаткової мотивації військовослужбовців віком до 25 років, які були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях. Право на одноразову винагороду у розмірі 1 млн. гривень виникає за умови відповідності визначеним критеріям щодо віку, проходження служби, участі у бойових діях та відсутності фату притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Доручення Міністерства оборони №5601/уд додатково покладає саме на командирів військових частин обов`язок забезпечити виявлення осіб, які мають право на таку виплату, та організувати її фактичне нарахування і виплату, у тому числі тим військовослужбовцям, які раніше її не отримали.

Суд встановив, що позивач є громадянином України, на час укладення контракту належав до осіб рядового складу та мав повних 20 років, тобто йому не виповнилося 25 років. Станом на дату набрання чинності Постановою №153 від 11.02.2025 (13.02.2025) продовжував проходити військову службу. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Так само відповідачем не заперечується факт безпосередньої участі позивача у бойових діях. Кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях станом на 13.02.2025 становить 230 днів, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_2 від 18.05.2026 №813/21224, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.05.2026 (а.с.50).

При цьому доказів, які б свідчили про притягнення позивача до кримінальної та/або адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також щодо наявності діючих дисциплінарних стягнень, матеріали справи не містять. Зі службової картки старшого солдата ОСОБА_1 вбачається, що з 2021 року дисциплінарних стягнень позивач не мав (а.с.65-66).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідає сукупності умов, визначених абзацами 2 і 4 пункту 4 Постанови №153, а відтак має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової винагороди виключно з тієї підстави, що первинний контракт про проходження військової служби був укладений 22.09.2021, тобто до введення на території України воєнного стану, суд зазначає таке.

Аналіз положень Постанови №153 як у редакції, чинній на момент її прийняття, так і з урахуванням подальших змін свідчить про відсутність будь-яких обмежень чи виключень щодо осіб, які до введення воєнного стану вже проходили військову службу та в подальшому, під час дії воєнного стану, продовжили проходження служби шляхом продовження чинного контракту або укладення нового.

Суд зазначає, що тлумачення положень Постанови №153 у спосіб, запропонований відповідачем, фактично призводило б до нерівного ставлення до військовослужбовців, які до досягнення 25-річного віку вступили на військову службу за контрактом ще до введення воєнного стану, однак після його запровадження продовжили виконання військового обов`язку. Такий підхід суперечив би принципам рівності та справедливості, оскільки ставив би зазначену категорію військовослужбовців у гірше становище порівняно з особами, прийнятими на службу вже після введення воєнного стану.

Також суд звертає увагу, що ні положення пункту 4 Постанови №153, ні інші положення зазначеної Постанови не містять прямої норми, відповідно до якої військовослужбовці, які уклали первинний контракт до 24.02.2022, автоматично позбавляються права на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, з урахуванням установлених у справі обставин, принципів верховенства права, законності, правової визначеності та рівності громадян перед законом, суд доходить висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153, а бездіяльність в/ч НОМЕР_1 у її нарахуванні та виплаті з мотивів укладення первинного контракту до введення воєнного стану є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, порушує принцип рівності перед законом та є протиправною.

У відзиві на позов відповідач покликається на відсутність повноважень самостійно приймати рішення про нарахування та виплату вказаної грошової винагороди, без результату попередньої перевірки законності нарахування винагороди в/ч НОМЕР_7 .

Суд зазначає, що Постанова №153 не містить прямої норми щодо визначення військової частини, на яку покладається обов`язок із нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Разом з тим із змісту Доручення №5601/уд, яким визначені обов`язки командира військових частин під час підготовки проектів наказів про здійснення виплат, передбачених Постановою №153, слідує, що підставою для здійснення відповідної виплати є наказ командира військової частини, у якій військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Таким чином, саме військова частина, у якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на грошовому забезпеченні на момент звільнення або видання наказу про виплату, є належним суб`єктом нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Більше того, відповідно до змісту Окремого доручення №999/уд Міністр оборони України просить Головнокомандувача Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_8 та Голову Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту зобов`язати підпорядкованих командирів військових частин (установ ), зокрема в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою , що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Тобто військові частини, у яких проходить службу військовослужбовець, зобов`язані здійснити перевірку дотримання військовослужбовцем критеріїв для отримання винагороди та в триденний термін скласти довідку, що формою, що була додана до доручення.

Не здійснення відповідачем таких дій не може позбавляти військовослужбовця права на виплату одноразової грошової винагороди, при цьому матеріалами справи підтверджується виконання умов, за яких здійснюється виплата такої винагороди.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі №21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі №420/13975/24.

В даному випадку усі умови для виплати позивачу одноразової винагороди виконуються, отже у відповідача відсутня дискреція обрати інший варіант поведінки.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати спірних сум за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем під час виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, буде використано не відповідний код економічної класифікації видатків бюджету, тому у задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахуванні та не виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій