Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/6312/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6312/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

визнання дій протиправними щодо відмови здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо ОСОБА_1 , а саме: внести дані про те, що ОСОБА_1 «виключено з військового обліку; категорія обліку: не військовозобов`язаний; підстава зняття/виключення: непридатні», у зв`язку із чим виключити дані про те, що ОСОБА_1 «військовозобов`язаний; категорія обліку: військовозобов`язаний; звання: солдат; потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву»;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо ОСОБА_1 , а саме: згідно з відомостями тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 внести дані про те, що ОСОБА_1 «виключено з військового обліку; категорія обліку: не військовозобов`язаний; підстава зняття/виключення: непридатні», у зв`язку із чим виключити дані про те, що ОСОБА_1 «військовозобов`язаний; категорія обліку: військовозобов`язаний; звання: солдат; потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням позаштатної постійно діючої BJIK при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 47 «а» гр. II Розкладу хвороб Наказу МО України №402 від 14 серпня 2008 року, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 22 травня 2006 року та довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 №5/351 від 02 травня 2022 року.

Станом на 16 березня 2026 року та 22 квітня 2026 року в електронному військово-обліковому документі “Резерв+ відображалась інформація про ОСОБА_1 як невійськовозобов`язаного та непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 02.05.2022.

05 травня 2026 року, після оновлення військово-облікового документу у додатку “Резерв+” позивач виявив, що перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, з одночасним зазначенням, що згідно Постанови ВЛК він є непридатним з виключенням з військового обліку, що суперечить вимогам Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Представником позивача 05 травня 2026 було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до записів, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 22 травня 2006 року та електронному військово-обліковому документі “Резерв+” від 16 березня 2026 року, а саме в графі “Категорія обліку” зазначити “не військовозобов`язаний”, а в графі “Підстави зняття/виключення обліку” зазначити “непридатний”.

Листом №4531 від 08 травня 2026 року відповідач повідомив представника позивача, що на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 №1195/3564 від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 був повернутий на військовий облік у зв`язку із недостатністю підстав для виключення з військового обліку як непридатного до військової служби та зазначив про необхідність в найкоротші строки прибути особисто в ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 25 травня 2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Постановою позаштатної постійно діючої BJIK при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленої довідкою від 02 травня 2022 року від №5/351 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 47 «а» гр. II Розкладу хвороб Наказу МО України №402 від 14 серпня 2008 року (а.с.16 зворот).

До тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесено запис про виключення ОСОБА_1 02 травня 2022 року з військового обліку на підставі ст. 47 «а» гр. II Розкладу хвороб Наказу МО України №402 від 14 серпня 2008 року. Вказаний запис завірений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та засвідчений гербовою печаткою (а.с.15 зворот, 16).

Окрім того, у військово-обліковому документі - тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 22 травня 2006 року проставлено відмітку про зняття з виключенням ОСОБА_1 02 травня 2022 року з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.16).

Станом на 16 березня 2026 року та 22 квітня 2026 року в електронному військово-обліковому документі “Резерв+ відображалась інформація про ОСОБА_1 як невійськовозобов`язаного та непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 02.05.2022.

Однак, відповідно до сформованого в електронному кабінеті “Резерв+” електронного військово-облікового документу станом на 05 травня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як «військовозобов`язаний», у той же час наявні відомості про дату ВЛК - 02 травня 2022 року, з висновком “Непридатний з виключенням з військового обліку” (а.с.18).

05 травня 2026 року представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою здійснити виправлення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо ОСОБА_1 а саме: внести дані про те, що ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних (а.с.21-25).

Відповідач листом №4531 від 08 травня 2026 року повідомив, що на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 №1195/3564 від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 був повернутий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із недостатністю підстав для виключення його з військового обліку як непридатного до військової служби.

Також повідомив позивача про необхідність в найкоротші терміни прибути особисто в ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та невнесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити повну та актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні (міські) ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі- Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Поряд з тим у розглядуваному випадку має місце не невідповідність між даними у військово-обліковому документі у паперовій формі та відомостями Реєстру, а повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби (довідка ВЛК від 02 травня 2022 року №5/351) та на цій підставі виключений з військового обліку військовозобов`язаних.

Як встановлено судом з сформованого в електронному кабінеті “Резерв+” електронного військово-облікового документу, ОСОБА_1 з травня 2026 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, хоч одночасно зазначено, що він є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата ВЛК – 02 травня 2022 року (а.с.18).

Між тим в матеріалах справи наявна постанова позаштатної постійно діючої BJIK при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлена довідкою від 02 травня 2022 року №5/351, яка слугувала підставою для виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с.16 зворот). При цьому у паперовому військово-обліковому документі - тимчасовому посвідченні №0968 від 22 травня 2006 року проставлена відмітка про виключення позивача з військового обліку 02 травня 2022 року (а.с.15 зворот, 16). Тобто позивач набув статусу “невійськовозобов`язаний”.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (зі змінами станом на 02 травня 2022 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання “визнані непридатними до військової служби”, що суті не змінює.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 (зі змінами станом на 02 травня 2022 року) військово-лікарська експертиза визначає, зокрема, придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

За приписами пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення №402 Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Відповідач не надав суду належних доказів перегляду або скасування у встановленому порядку постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 травня 2022 року, яка слугувала підставою виключення позивача з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Також очевидним є те, що зміни до Положення №402, прийняті наказом Міністерства оборони України від 27 квітня 2024 року №262, зокрема, викладення пункту 3.8 глави 3 розділу II у новій редакції, не могли бути застосовані на момент прийняття постанови ВЛК 02 травня 2022 року.

Крім того, норми Положення №402 (зокрема, і в чинній редакції) не наділяють ТЦК та СП та безпосередньо його керівника повноваженнями щодо ревізування, відміни або скасування висновків ВЛК про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних. Так само Закон №2232-XII не містить норм щодо поновлення на військовому обліку громадян, які попередньо за рішеннями військових комісаріатів (ТЦК та СП) були виключення з військового обліку через непридатність до військової служби.

Оскільки постанова ВЛК є чинною (не скасована у встановленому законом порядку), а позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, то дії відповідача щодо поновлення на військовому обліку у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр, при тому що у полі “постанова ВЛК” є запис “непридатний з виключенням з військового обліку”, дата ВЛК - 02 травня 2022 року.

Отже, виходячи з суті спору, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо невнесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1064,96 грн, що підтверджено квитанцією від 18 травня 2026 року (а.с.11).

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 23.04.2026 (а.с. 27-29), додаток до договору про надання правової допомоги від 23.04.2026 (а.с. 29 зворот-30), розрахунок обсягу наданих правничих послуг (а. с. 31), довідка-квитанція від 18.05.2026 (а.с. 29 зворот), яка свідчать про сплату позивачем на рахунок адвоката Савчук Г.Т. коштів за надану адвокатом правову допомогу у цій справі в розмірі 12000,00 грн.

В розрахунку обсягу наданих правничих послуг зазначено, що до послуг професійної правничої допомоги входить: підготовка та подання заяви до ІНФОРМАЦІЯ_5 (3 год) та підготовка та подання позовної заяви (7 год). Загальна вартість робіт становить 12000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, такі послуги як надання консультацій, підготовка позовної заяви до суду охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 12000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Отож, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи обґрунтованість та співмірність розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також заперечення, подані відповідачем щодо стягнень витрат на правничу допомогу, зазначена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя Р.С. Денисюк