Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/7702/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7702/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення виплати поточної пенсії ОСОБА_1 згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн, з 01.03.2026 в розмірі 35630,94 грн, з урахуванням включення в обрахунок до складу пенсії індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з поновленням з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї на ОСОБА_2 , без застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування до виплати пенсії окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 поточної пенсії згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн, з 01.03.2026 в розмірі 35630,94 грн, з урахуванням включення в обрахунок до складу пенсії індексації пенсії передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з поновленням з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї на ОСОБА_2 , без застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії у повному нарахованому розмірі відповідно до статті 8, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, в грошовій формі) з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII, без застосування будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що з 29.09.2017 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII.

Зазначає, що здійснюючи перерахунки пенсії на виконання рішень судів, відповідачем протиправно обмежується розмір пенсії максимальним розміром, в тому числі з урахуванням постанов КМУ від 03.01.2025 №1, від 30.12.2025 №1778, що є порушенням його прав.

Крім того, вказує на протиправність застосування положень постанови КМУ №821, або будь-якого іншого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, та обов`язку здійснювати виплату пенсії позивачу з видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачених для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Посилаючись на статтю 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зазначав, що ні Кабінет Міністрів України, ні органи Пенсійного фонду України не можуть припиняти чи обмежувати виплату поточної пенсії, встановленої судовим рішенням.

Також звертає увагу, що до складу пенсійної виплати було включено та виплачувалась надбавка до пенсії за вислугу років непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, однак, з 01.04.2026 така виплата припинена. Зокрема, на запит від 14.03.2026 відповідач листом від 20.03.2026 повідомив, що надбавку буде знято, оскільки сину 27.03.2026 виповниться 18 років, з ігноруванням норм Закону №2262-XII. Оскільки син позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається за денною формою навчання у закладі вищої освіти є студентом Національного університету водного господарства та природокористування, про що свідчить довідка від 12.02.2026 №1520126, відповідно виплата цієї надбавки має продовжуватись до закінчення навчального закладу, але не більш як до досягнення ним 23 років.

Вважаючи такі дії відповідача, щодо обмеження пенсії максимальним розміром та не проведення перерахунку пенсії з врахуванням долати у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність протиправним, з врахуванням індексації, встановленої Постановою №236, просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.07.2026 представником ГУ ПФУ в Рівненській області подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позивних вимог заперечує та вказує, що на момент проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та Постановою №236 встановлено, що розміри пенсій збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а обмеження виплати пенсії встановлено частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік встановлено, що з 01.07.2022 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 2027 грн, 01.12.2022 - 2093 грн, з 01.03.2024 - 2361 грн, з 01.01.2026 - 2595 грн. Тож, максимальний розмір пенсії починаючи з 01.07.2022 не може перевищувати 20270 грн (2027*10=20270), 01.12.2022 - 20930 грн, з 01.03.2024 - 23610 грн, з 01.01.2026 - 25950 грн. Враховуючи вище зазначене відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати.

Відповідно до пункту «а» статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні, зокрема дітей, до пенсії нараховується надбавка на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Пунктом «а» статті 30 Закону №2262 визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Згідно з матеріалами пенсійної справи, до пенсії за вислугу років була призначена надбавка, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, до досягнення ними 18 річного віку. Надбавка на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була призначена з моменту призначення пенсії (29.09.2017) до 31.03.2026. Виплата надбавки до пенсії припинена з 01.04.2026 у зв`язку з досягнення ним 18 річного віку. Відтак у ГУ ПФУ в Рівненській області відсутні підстави для поновлення з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї, а саме ОСОБА_2 , у зв`язку з досягнення ним 18 річного віку.

Також вказує, що позивачу не обмежується розмір пенсії, який підлягає до виплати, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів встановлених Постановами №1 та №1778 тож дана вимога є передчасна та безпідставна.

У відповіді на відзив від 21.07.2026 позивач підтримав обгрунтування заявлених позовних вимог аналогічно тим, що викладені в позовній заяві.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою суду від 30.07.2026 закрито провадження у справі №140/7702/26 в частині позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення виплати поточної пенсії ОСОБА_1 згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн без обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 поточної пенсії згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Ухвалою суду від 30.07.2026 зупинено провадження в адміністративній справі №140/7702/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/3271/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

13.08.2026 та 07.09.2026 позивачем подані клопотання про поновлення провадження у справі та уточнення позовних вимог.

Зокрема, в поданій заяві позивач просить наступне:

1. Поновити провадження у справі №140/7702/26.

2. Позовні вимоги в частині включення в обрахунок до складу пенсії позивача індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ від 25.02.2026 №236, без застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ від 30.12.2025 №1778 - залишити без розгляду.

3. Прийняти рішення суду першої інстанції у справі №140/7702/26 з урахуванням норм частини 1 статті 258 КАС України, яким позовну заяву позивача задовольнити повністю:

1) Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення виплати поточної пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 у меншому розмірі, ніж визначено проведеними перерахунками пенсії згідно судового рішення від 13.01.2026 по справі №140/13144/25 без поновлення з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї на ОСОБА_2 , без застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування до виплати пенсії окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень.

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 поточної пенсії з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 з урахуванням проведених перерахунків пенсії згідно судового рішення від 13.01.2026 по справі №140/13144/25 з поновленням з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї на ОСОБА_2 , без застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, із здійсненням виплати пенсії у повному нарахованому розмірі відповідно до статті 8, статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХII, без застосування окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень.

Ухвалою суду від 09.10.2026 поновлено провадження у даній справі.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач зазначає, що рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду та Волинського окружного адміністративного суду у справах №460/8399/24, №140/12555/24, №140/7200/25, №140/4355/25, №140/13144/25 відповідача неодноразово зобов`язували здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.

На думку позивача, відповідач, виконуючи вказані судові рішення, повторно обмежував виплату пенсії максимальним розміром, незважаючи на те, що такі дії вже були визнані судами протиправними.

Разом з тим, з розрахунку пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа №1701012082 – Міноборони) слідує, що з 01.03.2026 ГУ ПФУ в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», в результаті чого її розмір (62% грошового забезпечення з індексацією та надбавками, в тому числі доплати на трьох непрацездатних дітей (неповнолітніх утриманців) віком до 18 років) становить 33824,66 грн, в т. ч. 2595,00 грн – підвищення (індексація) за 2026 рік, однак фактично пенсійна виплата здійснюється у сумі 25950,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії).

Як слідує із проведеного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з 01.04.2026 позивачу припинено виплату надбавки на ОСОБА_2 , оскільки останній досяг 18 років, внаслідок цього розмір пенсії позивача становить 32527,16 грн (без нарахування надбавки на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), однак фактична виплата пенсії позивачу у квітні 2026 року здійснена у сумі 25950,00 грн, що підтверджується наданим позивачем скріншотом банківського застосунку про зарахування пенсійної виплати (а. с. 19).

Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 13.07.2026 №19277-16692/М-02/8-1700/26 повідомлено, що виплата надбавки припинена з 01.04.2026 у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 18 років, а тому підстави для її нарахування та виплати відсутні (а. с. 29-30).

Припинення такої виплати також підтверджується перерахунком пенсії позивача від 01.04.2026 (а. с. 45).

Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, принципи та порядок призначення надбавки до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї в контексті спірних правовідносин регламентовано Законом №2262-XII.

Відповідно до пункту «а» статті 16 Закону №2262-XII встановлено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 16 Закону №2262-XII визначено, що надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.

Статтею 30 Закону №2262-XII передбачено перелік осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Зокрема, пунктом «а» частини 4 цієї статті, на який посилається позивач, зазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

При цьому, за змістом частини шостої статті 30 Закону №2262-XII вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє суду прийти до висновку, що право на нарахування надбавки до пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 16 Закону №2262-XII, мають непрацюючі пенсіонери, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зазначена норма передбачає сукупність таких умов: 1) пенсіонер є непрацюючим; 2) наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. При цьому приписами вказаної норми законодавства визначено не лише наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, а також наявність непрацездатних утриманців - членів сім`ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Тобто, означені положення пенсійного законодавства надають право непрацюючому пенсіонеру на отримання надбавки як у разі наявності непрацездатних утриманців, так і тих непрацездатних утриманців, які отримують пенсію по втраті годувальника.

Судом встановлено та не заперечується сторонами те, що перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті належної пенсії враховувалася надбавка як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утримані непрацездатних членів сім`ї, в тому числі сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, у зв`язку із досягненням сина позивача 18-річного віку, вказана надбавка не нараховувалася та не виплачувалася з 01.04.2026.

Обґрунтовуючи правомірність вчинення дій щодо припинення нарахування та виплати означеної надбавки до пенсії позивача пенсійний орган доводить, що законодавство України не надає право пенсіонеру на отримання надбавки після досягнення у даному випадку донькою позивача 18-річного віку, оскільки після досягнення повноліття така особа вважається працездатною.

Суд відхиляє такі доводи пенсійного органу, оскільки досягнення непрацездатною особою, яка перебуває на утриманні непрацюючого пенсіонера 18-річного віку не є тією виключною обставиною, з якою Закон пов`язує відсутність у пенсіонера права на отримання надбавки, визначеної статтею 16 Закону № 2262-XІІ.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається за денною формою навчання у закладі вищої освіти, є студентом Національного університету водного господарства та природокористування, про що свідчить довідка від 12.02.2026 №1520126 (а. с. 13), відповідно виплата цієї надбавки продовжується до закінчення навчального закладу, але не більш як до досягнення ним 23 років

Таким чином, у контексті спірних відносин дії відповідача є протиправними, а позивач має право на отримання надбавки як непрацюючий пенсіонер, відповідно до положень статті 30 Закону №2262-XІІ.

Дана позиція узгоджується із постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі №420/5927/22, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі №140/5377/23 та Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №480/11032/24.

Щодо позовної вимоги про поновлення з 01.04.2026 надбавки на непрацездатного члена сім`ї на ОСОБА_2 , без застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).

Механізм обчислення пенсій особам відповідно до Закону №2262-ХІІ здійснюється відповідно до статті 43 вказаного Закону, якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Законом України від 24.12.2015 №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911) частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, зокрема щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України від 12.04.2016 №1080 «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» статтю 43 Закону №2262-ХІІ після частини 3 доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина 5 цієї статті стала частиною 7 без змін у змісті.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Отже, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20.12.2016.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон №1774), який набрав чинності з 01.01.2017, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, Законом №1774, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.

Крім того, суд зауважує, що передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.

Відповідно до Закону №3668-VI, в редакції Закону №911, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи тлумачення наведеним нормам Закону №3668-VI, статті 43 Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 справа №400/2085/19 вказав, що положення статті 2 Закону №3668-VI(у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини 7, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, постанові від 22.01.2022 у справі №240/7087/20, постанові від 25.07.2022 у справі №580/3451/21.

Надалі, відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

За приписами частин 1, 3 статті 11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» визначено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову №1 (далі - Постанова №1), яка застосовується з 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження виплати пенсії максимальним розміром, в тому числі й шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі, серед іншого, Закону №2262-ХІІ. Тобто, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23.

Також у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом «Про Державний бюджет України» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив: «вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007). [...]

Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.».

У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(ІІ)/2020 зазначено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України «Про Державний бюджет України» та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону №2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

При цьому, суд зазначає, що зміни до Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнтів, визначених Постановою №1 та Постаново №1778), не вносилися.

За приписами частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак, у разі суперечності між правовими нормами закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, то до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ №1, а також статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови КМУ №1778.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій, визначений статтею 63 Закону №2262-XII, лише надає право Кабінету Міністрів України на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.

Так, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1 Закону України №2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, як підсумував Верховний Суд, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

У постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1 та Постанови №1778, є протиправним.

Однак, суд звертає увагу, що згідно розрахунків пенсії позивача за вислугу років по пенсійній справі №1701012080-Міноборони, які містяться в матеріалах справи, відсутні відомості про застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсійних виплат позивача.

Суд також наголошує, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Оскільки перерахунок пенсії позивача проведено із застосуванням обмеження її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність без застосування понижуючих коофіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», то відповідно й право позивача на отримання пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів не порушено.

Відтак, така вимога, на думку суду, є передчасною та до задоволення не підлягає.

Верховний Суд в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, ухвали суду від 30.07.2026, якою закрито провадження у справі №140/7702/26 в частині позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення виплати поточної пенсії ОСОБА_1 згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн без обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 поточної пенсії згідно проведених перерахунків пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2025 №12/1/1796ХГ16611, з 01.02.2023 в розмірі 27351,16 грн, з 01.03.2024 в розмірі 34130,94 грн, з 01.03.2025 в розмірі 35630,94 грн, без обмеження пенсії максимальним розміром, суд з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень вважає, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавки до пенсії за вислугу років як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї та зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії за вислугу років, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2026, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснювати виплату щомісячної пенсії у повному обсязі, без застосування до виплати пенсії окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, то суд вважає, що заявлені позовні вимоги є передчасними та на момент звернення до суду право позивача в цій частині порушено не було.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця О. Борисенка, 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії за вислугу років як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.04.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії за вислугу років, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без обмеження пенсії максимальним розміром.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Лозовський