Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №120/580/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2026 р. Справа № 120/580/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

16.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення №025050008288 від 12.12.25 року про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком, з підстав не зарахування до стажу роботи періоду роботи в Гірничому професійно - технічному училищі №3, м. Нікольський, Жезказганської області, Казахської РСР, з 30.08.1979 року по 30.06.1984 року і період служби в армії з 09.06.1985 року по 24.12.1986 року.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.02.2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком через незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи Гірничому професійно - технічному училищі №3, м. Нікольський, Жезказганської області, Казахської РСР, з 30.08.1979 року по 30.06.1984 року і періоду служби в армії з 09.06.1985 року по 24.12.1986 року.

Данні періоди трудової діяльності не зараховані до страхового стажу, оскільки в заяві про призначення пенсії позивач не надав документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат в іншій державі.

На думку представника відповідача, пенсійний орган прийняв оскаржуване рішення правомірно.

Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

10.02.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що Головним управлінням було ухвалено рішення за №025050008288 від 12.12.2025 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 8 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.07.1982, до страхового стажу не зараховано:

- період роботи за межами України в Казахстані з 01.09.1984 по 04.06.1985 та період проходження строкової військової служби в Казахстані згідно військового квитка від 08.04.1985 НОМЕР_2 з 09.06.1985 по 24.12.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до ст.24-1 Закону №1058 та постанови №562 від 16.05.2025.

Відповідач вказує, що страховий стаж розраховано, з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

03.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Вподальшому, вказана заява була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №025050008288 від 12.12.2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи за межами України в Казахстані з 01.09.1984 по 04.06.1985 та період проходження строкової військової служби в Казахстані згідно військового квитка від 08.04.1985 НОМЕР_2 з 09.06.1985 по 24.12.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до ст.24-1 Закону №1058 та постанови №562 від 16.05.2025.

На переконання позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до статті 26-1 Закону №1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зарахування певних періодів трудової діяльності до стажу для цілей визначення права на пенсію має здійснюватися за законодавством, під час дії якого ці періоди існували.

Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №025050008288 від 12.12.2025, до страхового стажу не зараховані період роботи за межами України в Казахстані з 01.09.1984 по 04.06.1985 та період проходження строкової військової служби в Казахстані згідно військового квитка від 08.04.1985 НОМЕР_2 з 09.06.1985 по 24.12.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до ст.24-1 Закону №1058 та постанови №562 від 16.05.2025.

З приводу незарахування до страхового стажу спірних періодів з підстав відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат, то суд вказує на те, що необхідно врахувати, що згідно з частиною другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

На виконання вимог положень частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України 16 травня 2025 року прийняв постанову №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу», якою затвердив Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок №562/2).

Відповідно до пункту 1 Порядку №562/1 він визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.

У цьому Порядку термін «інші держави» означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР (пункт 2 Порядку №562/1).

За змістом пункту 3 Порядку №562/1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

За приписами абзаців першого - третього пункту 4 Порядку №562/1 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат;

у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів;

до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У той же час, як обумовлено абзацом шостим пункту 4 Порядку №562/1, якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Разом з тим, заява ОСОБА_1 від 03.11.2025 року про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останнього про те, що він не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Також, до вказаної заяви позивач долучив заяву, в якій додатково вказав, що він не отримує пенсійні виплати від інших держав та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за період стажу набутого на території Республіки Казахстан.

Враховуючи викладене, позивач виконав вимоги Порядку №562/1 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №025050008288 від 12.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що 30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021року№339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року №1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.

Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.

Таким чином, питання щодо призначення пенсії за віком за наслідками розгляду цієї справи має вирішуватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (як суб`єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача).

За таких обставин та керуючись положеннями частини 4 статті 245 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язального характеру підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 03.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №025050008288 від 12.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович